Рішення № 83236950, 23.07.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2019 року м.Київ № 320/2670/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області та просить суд:

визнати протиправними дії та скасувати рішення від 02.05.2019 № 1631 про відмову у виплаті одноразової компенсації, встановленої за втрату здоров`я як інваліду ІІ групи у розмірі 45-ти мінімальних заробітних плат згідно ч. 1 ст. 48 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

зобов`язати виплатити одноразову компенсацію як інваліду ІІ групи у розмірі 45-ти мінімальних заробітних плат згідно ч. 1 ст. 48 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у квітні 2019 року звернувся до Управління соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області із заявою про нарахування та виплату суми одноразової компенсації, встановленої за втрату здоров`я як інваліду ІІ групи у розмірі 45-ти мінімальних заробітних плат відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон № 796), однак відповідачем було відмовлено у проведенні такої виплати, у зв`язку з відсутністю на це законних підстав.

На думку позивача, вказані дії є протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси.

Засобами поштового зв`язку 21.06.2019 надійшов відзив на позов, з якого вбачається, що відповідач заперечує проти позову та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відповіді на відзив від 27.06.2019 позивач зазначає, що не погоджується з твердженнями відповідача, вважає їх безпідставними та необгрунтованими.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Частиною 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорія), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 30.12.1998, вкладка НОМЕР_2 125207 від 29.01.2004.

Крім того, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 19.05.2004 позивач є інвалідом ІІ групи.

Згідно довідки МСЕК серії КИО – І № 186874 від 13.03.2003 причиною інвалідності ІІ групи позивача є захворювання, пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Судом встановлено, що позивач 12.04.2019 звернувся до Управління соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області із заявою про нарахування та виплату суми одноразової компенсації, встановленої за втрату здоров`я як інваліду ІІ групи у розмірі 45-ти мінімальних заробітних плат відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону № 796.

Листом від 02.05.2019 № 1631 відповідач повідомив, що за час перебування на обліку в Управлінні соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області позивач із заявою про отримання компенсації не звертався та, оскільки позивач перебуває у відповідача на обліку з 15.02.2016, то управління не володіє інформацією про отримання чи неотримання ОСОБА_1 зазначеної компенсації до моменту взяття на облік, у зв`язку з чим законні підстави для виплати одноразової компенсації відсутні.

Позивач, не погоджуючись з такою відмовою звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Згідно ч. 1 ст. 48 Закону № 796 одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім`ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах, зокрема, інвалідам ІІ групи – 45 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до Закону України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» внесені зміни, зокрема, до ст. 48 Закону № 796 та вказану статтю викладено у наступній редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям-інвалідам, сім`ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, батькам померлого, щорічна допомога на оздоровлення виплачується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Таким чином, починаючи з 01.01.2015 виплата одноразової компенсації здійснюється у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 760 від 26.10.2016 був затверджений Порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян (далі – Порядок № 760), який регулює питання здійснення виплати передбаченої ст. 48 Закону № 796 одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян.

Згідно п. 4 Порядку № 760 одноразова компенсація виплачується в розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 № 285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» (далі – Постанова № 285), відповідно до якої виплати одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлено у таких розмірах: інвалідам I групи – 379,30 грн.; інвалідам II групи – 284,40 грн.; інвалідам III групи – 189,60 грн.

У разі встановлення інвалідності особа повинна звернутися до уповноваженого органу за виплатою одноразової компенсації не пізніше 6 місяців з дати встановлення інвалідності.

Разом з тим, суд зазначає, що інвалідність позивачу внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, була довічно встановлена 02.02.2003, що підтверджується довідкою МСЕК серії КИО – І № 186874 від 13.03.2003.

При цьому, відповідач не надав доказів, що виплата позивачу одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду, захворювання якого пов`язані з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вже була проведена.

Отже, суд дійшов висновку, що необізнаність позивача про надане йому право на отримання одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 45-ти мінімальних заробітних плат, як це передбачено у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, яка діяла на момент встановлення позивачу інвалідності, не позбавляє його можливості отримати відповідні грошові кошти.

Водночас, не звернення з відповідною заявою до уповноваженого органу у 2003 році, не позбавляє позивача права отримати одноразову компенсацію, враховуючи те, що в даному випадку її у належному розмірі виплачено так і не було.

За таких обставин, суд визнає наявність з боку відповідача порушень вимог законодавства України під час здійснення нарахування та виплати позивачу одноразової компенсації, та зазначає, що оскаржувана відмова відповідача позбавляє позивача можливості скористуватись свої правом на отримання одноразової компенсації.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання дій протиправними та скасування рішення від 02.05.2019 № 1631 про відмову у виплаті одноразової компенсації, встановленої за втрату здоров`я як інваліду ІІ групи у розмірі 45-ти мінімальних заробітних плат та зобов`язання виплатити одноразову компенсацію як інваліду ІІ групи у розмірі 45-ти мінімальних заробітних плат згідно ч. 1 ст. 48 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявлених клопотань про встановлення судового контролю за виконанням рішення та про негайне виконання судового рішення суду у межах, передбачених законодавством України, суд вирішив відмовити, оскільки законодавством України передбачений певний порядок виконання судових рішень, зокрема, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак відповідачем не було доведено правомірності своїх дій.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 72, 73, 77, 90, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ 03193659) та скасувати рішення від 02.05.2019 № 1631 про відмову у виплаті ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) одноразової компенсації, встановленої за втрату здоров`я як інваліду ІІ групи у розмірі 45-ти мінімальних заробітних плат згідно ч. 1 ст. 48 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ 03193659) виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) одноразову компенсацію як інваліду ІІ групи у розмірі 45-ти мінімальних заробітних плат згідно ч. 1 ст. 48 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.