Рішення № 83236905, 27.06.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2019 року м.Київ № 320/1389/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК «АРС» до Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ІБК «АРС» з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення від 21.11.2018 № 0034631414.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку, в результаті якої встановлено, що ТОВ «ІБК «АРС» порушено норми п.п. 44.1 та 44.3 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1,

п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму

132 846,00 грн., у зв`язку з чим контролюючим органом було винесене податкове повідомлення-рішення від 21.11.2018 № 0034631414.

Позивач, не погоджується з рішенням контролюючого органу, оскільки вказує, що висновки про відсутність факту придбання товарів між платником податків та його контрагентом були зроблені без урахування наданих до перевірки документів, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Засобами поштового зв`язку 10.05.2019 до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Через канцелярію суду 20.05.2019 надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач не погоджується з доводами позивача, позовні вимоги не визнає та вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення контролюючого органу є обґрунтованим та правомірним.

В судове засідання, що відбулося 21.05.2019 учасники справи не з`явилися, однак про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Крім того, 21.05.2019 через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження без участі представника відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.03.2019 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «ІБК «АРС» має статус юридичної особи та зареєстроване за адресою: 08133 , м. Вишневе Києво - Святошинського району Київської області, вул. Балукова, буд. 23.

З витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що видами діяльності ТОВ «ІБК «АРС» за КВЕД є: підготовчі роботи на будівельному майданчику (код КВЕД - 43.12), електромонтажні роботи (код КВЕД - 43.21), інші будівельно-монтажні роботи (код КВЕД - 43.29), будівництво житлових і нежитлових будівель (код КВЕД - 41.20 - основний), будівництво доріг і автострад (код КВЕД - 42.11).

Позивач перебуває на обліку у Києво-Святошинській ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Судом встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку «ІБК «АРС» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Конкордвест» за період з 01.11.2016 по 31.12.2016, за результатами якої встановлено порушення п.п. 44.1 та 44.3 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 132 846,00 грн., у тому числі за листопад 2016 року в сумі - 132 846,00 грн.

З акту від 25.10.2018 № 891/10-36-14-14/40847143 вбачається, що перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.11.2016 по 31.12.2016 встановлено його заниження всього у сумі 132 846,00 грн., у тому числі за листопад 2016 року в сумі 132 846,00 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства.

У зв`язку зі встановленими порушеннями п.п. 44.1 та 44.3 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 ПК України на підставі пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 ПК України відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 21.11.2018 № 0034631414, яким визначено загальну суму грошового зобов`язання 166 058,00 грн., з яких: суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 132 846,00 грн. та 33 212,00 грн. - штрафних санкцій.

Не погоджуючись з діями контролюючого органу позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються ПК України.

Згідно ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Так, судом встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку «ІБК «АРС» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Конкордвест» за період з 01.11.2016 по 31.12.2016, за результатами якої встановлено порушення п.п. 44.1 та 44.3 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 132 846,00 грн., у тому числі за листопад 2016 року в сумі - 132 846,00 грн.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз. 1 цього пункту.

Пунктом 44.3 ст. 44 ПК України регламентовано, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених п. 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до ст. 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені п. 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до ст. 39 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нормами п. 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абз. 1 цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до пп. 191.1.2 п. 191.1 ст. 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регламентуються ст. 200 ПК України.

Так, згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Нормами п. 200.2 ст. 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума:

враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

З акту перевірки від 25.10.2018 № 891/10-36-14-14/40847143 вбачається, що позивачем на письмовий запит про надання документів від 11.10.2018 № 1 до перевірки були надані наступні документи: оборотно-сальдову відомість за період з січня 2016 року - липень 2018 pоку; виписку по рахунку; рахунки: № СФ-000254 від 18.11.16; № СФ-000255 від 18.11.16; № СФ-000256 від 18.11.16; № СФ-000257 від 18.11.16; № СФ-000265 від 18.11.16; № СФ-000260 від 18.11.16; видаткові накладні: № 192 від 24.11.16; № 193 від 24.11.16; № 194 від 24.11.16; № 195 від 24.11.16; № 196 від 24.11.16; № 197 від 24.11.16 та шість податкових накладних.

Згідно вищезазначених документів ТОВ «ІБК «АРС» придбало у ТОВ «Конкордвест» товар (будівельне обладнання та матеріали), який в подальшому було використано в межах господарської діяльності ТОВ «ІБК «АРС».

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач не надав до суду вищезазначені документи, чи інші докази, які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «ІБК «АРС» та ТОВ «Конкорд».

Статтею 2 Закону України від 16.07.1999 № 996 XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996) визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до закону України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону № 996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку, відповідно до яких підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені підчас здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на наведені положення чинного законодавства та з урахуванням того, що позивачем не надано до суду доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема документів, які б свідчили про реальність здійснення господарських операцій між платником податків та контрагентом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення від 21.11.2018 № 0034631414 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів суду правомірність своїх дій щодо винесення податкового повідомлення рішення від 21.11.2018 № 0034631414.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, що є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.