Рішення № 83236836, 25.07.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 липня 2019 року Справа № 280/1488/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, код ЄДРПОУ 39820689)

про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним рішення відповідача про відмову, викладену у листі №М-4116-3200/0/18-18 від 12.10.2018, у наданні позивачу згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 35 га, яка надана в постійне користування для організації фермерського господарства та розташована на території Терпіннівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області;

зобов`язати відповідача надати позивачу письмову згоду на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 35 га, яка надана в постійне користування для організації фермерського господарства та розташована на території Терпіннівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що відповідач рішенням, яке викладене листі №М-4116-3200/0/18-18 від 12.10.2018 року, протиправно відмовив у задоволенні його заяви про надання згоди на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 35 га, яка надана в постійне користування для організації фермерського господарства чим порушив його права як землекористувача.

Ухвалою судді від 08.04.2019 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання на 08.05.2019.

Також зазначеною ухвалою судді було витребувано від Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії заяв ОСОБА_1 від 13.09.2016. 26.06.2018 та 14.09.2018 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про надання згоди на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також документи, які до них додавались.

25.04.2019 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№17085), в якому просив відмовити у задоволені позову у повному обсязі та зазначив, що на розгляді у Головному управлінні Держгеокадастру у Запорізькій області перебувало заява ОСОБА_1 від 10.09.2019 про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) пл.. 35,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Терпінівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області. Листом від 12.10.2018 №М-4116-3200/0/18-18 Головне управління повідомило, що не вбачає підстав для задоволення вищезазначеної заяви. Відмова у надані відповідної згоди вмотивована тим, що позивачем у заяві не вказано підстав відновлення меж спірної земельної ділянки (внесення земельної ділянки до Державного земельного кадастру чи отримання її у користування). Крім того, на думку відповідача, задовольняючи позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області надати згоду на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відведення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 35,0 га для ведення особистого селянського господарства, суд першої інстанції візьме на себе невластиві йому функції суб`єкта владних повноважень. Тому суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів.

Також 25.04.2019 вх.№17084 на адресу суду надійшли документи на виконання ухвали суду від 08.04.2019.

08.05.2019 протокольною ухвалою судді продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче судове засідання на 25.06.2019.

20.05.2019 на адресу суду надійшла від представника позивача відповідь на відзив (вх. №20081) в якій позивач зазначив, що посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що відмова у наданні позивачу відповідної згоди вмотивована тим, що ним у заяві не вказано підстав для відновлення меж спірної земельної ділянки (внесення земельної ділянки до Державного земельного кадастру чи отримання її у користування), є необгрунтованими. Зазначена ділянка не є спірною, а у поданій ОСОБА_2 заяві, засвідчена копія якої надана відповідачем і міститься в матеріалах справи, позивач просив надати згоду на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 35,00 га для ведення фермерського господарства, яка знаходиться у його постійному користуванні згідно Державного Акту серії ЗП-10 НОМЕР_2 Т № 29722. Крім того, не є обгрунтованими викладені у відзіві заперечення відповідача про те, що задоволення позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області надати позивачу письмову згоду на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 35,00 га, яка надана в постійне користування для організації фермерського господарства та розташована на території Терпіннівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, буде суперечити нормам матеріального права, які викладені в статті 55 Закону України «Про землеустрій» та частині 4 статті 122 Земельного кодексу України. Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України, на яку посилається відповідач, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Земельна ділянка для організації фермерського господарства площею 35,00 га надана позивачу у постійне користування на підставі рішення Мелітопольської районної ради народних депутатів Мелітопольського району Запорізької області № 4 від 26.11.1998, про що зазначено в Державному акті на право постійного користування землею серії ЗП НОМЕР_3 Т НОМЕР_4 . Крім того, на зазначеній земельній ділянці будь-які житлові будинки відсутні.

Ухвалою суду від 25.06.2019 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи по суті на 18.07.2019.

18.07.2019 у судовому засіданні, за клопотанням представників сторін, судом ухвалено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 КАС України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Частиною 5 статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

У відповідності до приписів ч. 4 с. 243 КАС України, судове рішення складене у повному обсязі до закінчення встановлених цим Кодексом строку розгляду відповідної справи.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

На підставі рішення Мелітопольської районної ради народних депутатів Мелітопольського району Запорізької області № 4 від 26.11.1998 ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку для організації фермерського господарства площею 35 га в межах згідно з планом, про що зазначено в Державному акті на право постійного користування землею серії НОМЕР_5 .

Вказана земельна ділянка розташована на території Терпіннівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області.

Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 486 25.12.1998, що підтверджує відповідна відмітка на зазначеному акті.

Враховуючи, що вказаній земельній ділянці не присвоєно кадастровий номер, ОСОБА_1 13.09.2016 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

До заяви позивачем додані наступні документи: 1) графічні матеріали, на яких зазначено місце розташування земельної ділянки (схема місця розташування земельної ділянки й викопіювання з Публічної кадастрової карти України із зазначенням місця розташування земельної ділянки); 2) копія державного акту на право постійного користування землею; 3) копія паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру.

Листом №М-7171-4448/6-16 від 27.09.2016 відповідач з посиланням на положення статті 55 Закону України "Про землеустрій" та статті 122 Земельного кодексу України повідомив позивача про неможливість задоволення його заяви з тієї підстави, що у поданій заяві не визначено підстави для відновлення меж земельної ділянки, а згідно з поданими документами земельна ділянка вже перебуває у користуванні.

З аналогічними заявами про надання згоди на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 звертався до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області також 26.06.2018 та 14.09.2018, на які також отримував відповіді про відмову у їх задоволенні (№М-3182-2495/18-18 від 24.07.2018 та № 4116-3200/0/18-18 від 12.10.2018 відповідно).

Останнє рішення Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про надання згоди на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) викладено у відповіді № 4116-3200/0/18-18 від 12.10.2018 відповідно до якої, зокрема, зазначено, що головне управління не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 від 14.09.2019.

Позивач не погодившись із даною відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

В розумінні Закону України “Про Державний земельний кадастр” від 07.0.2011 № 3613-VI Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами;

державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (ч.1 ст.1 Закону).

Згідно частин першої та другої статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

В силу абзацу третього частини першої статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Згідно статті 1 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Статтею 22 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що землеустрій здійснюється, зокрема, на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою. Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.

Як вбачається зі змісту статті 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Одним із видів документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з ст.55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:

а) завдання на складання технічної документації із землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом);

г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем;

ґ) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території);

д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

є) копію правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об`єкти зареєстровані);

ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт;

з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів);

и) кадастровий план земельної ділянки;

і) перелік обмежень у використанні земельної ділянки;

ї) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

й) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Отже, як вірно зазначено позивачем, необхідною складовою технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для земель державної та комунальної власності є згода органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою.

В даному випадку відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України таким органом є центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за №1391/29521, затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в області.

Згідно з цим Положенням Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (пп.13 п.4 Положення).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлюючи в якості обов`язкового документа у складі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) згоди власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем, законодавець, разом з тим, не визначив підстав та порядку надання такої згоди.

Отже, виходячи з наведених вище приписів ст.19 Конституції України, зазначені відповідачем в листі від 12.10.2018 обставини не є законодавчо встановленою підставою для відмови в наданні позивачеві згоди на відновлення меж земельної ділянки площею 35 га, наданої йому в постійне користування для організації фермерського господарства.

Посилання відповідача про неможливість задоволення поданої позивачем заяви від 14.09.2018 про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у зв`язку з тим, що у поданій заяві не визначено підстави для відновлення меж земельної ділянки, а згідно з поданими документами земельна ділянка вже перебуває у користуванні, по суті є формальною відмовою в наданні згоди, до того ж, не має жодного правового підґрунтя, оскільки позивач з 1998 року є землекористувачем, якому у встановленому порядку надана в постійне користування певна, визначена в Державному акті на право постійного користування землею серії ЗП НОМЕР_3 - НОМЕР_6 , земельна ділянка, яка в силу пункту 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» вважається сформованою.

В доданій позивачем до заяви від 14.09.2018 копії вказаного Державного акту на право постійного користування землею, як документа, яким посвідчено право позивача на цю земельну ділянку, міститься план (схема) розташування цієї земельної ділянки з визначеними її межами.

Право постійного користування землю посвідчується державним актом на право постійного користування землю, форма якого затверджена постановою Верховної Ради України від 13.03.1992 року № 2201-XII. Форма державного акту не передбачала кадастровий номер земельної ділянки. Видача та реєстрація державних актів здійснювалася за Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 15.04.1993 N 28. Зазначена інструкція не передбачала необхідність занесення до Реєстру земель сформованої земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номеру.

Ведення державного реєстру земель започатковане з набуттям чинності наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 2 липня 2003 року N 174 «Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель». Саме з цієї дати земельним ділянкам присвоювалися кадастрові номери та їх межі в електронному вигляді заносилися до державного реєстру земель, який був трансформований в публічну кадастрову карту.

Земельна ділянка площею 35 га, розташована на території Терпіннівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, право на яку посвідчено державним актом на право постійного користування, виданого ОСОБА_1 на підставі рішення Мелітопольської районної ради народних депутатів Мелітопольського району Запорізької області від 26.11.1998 № 4, не занесена до державного реєстру земель, їй не присвоєно кадастровий номер.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр», земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Відповідно до статті 55 Закону України «Про землеустрій» до складу технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) входить згода власника земельної ділянки, в даному випадку держави в особі Головного управління Держгеокадастру.

Таким чином, для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідно до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 N 376 потребується згода власника земельної ділянки, держави в особі Головного управління Держгеокадастру. Безпідставна відмова в наданні такої згоди користувачу Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області є грубим порушенням вищезазначених нормативних актів.

Інші обставини, які б робили неможливим прийняти відповідне рішення про надання згоди на відновлення меж земельної ділянки позивачем, відповідачем не зазначені, з наявних в матеріалах справи доказів не вбачаються.

Відповідно до ч. 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

З огляду на наведені вище обставини, суд дійшов висновку про порушення відповідачем наведених у вказаній процесуальній нормі принципів, тому вважає, що відмова відповідача, викладена в листі від 12.10.2018, є протиправною, відповідно, обґрунтованими є позовні вимоги позивача в цій частині.

Також суд вважає, що підлягають задоволенню і позовні вимоги про зобов`язання відповідача надати письмову згоду на відновлення меж земельної ділянки площею 35 га, яка надана йому у постійне користування для організації фермерського господарства та розташована на території Терпінівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області.

Приймаючи до уваги, що позивач отримав формальну відмову у наданні такої згоди, а також те, що відповідач не обґрунтовував відмову відповідно до вимог законодавства, позивачем у даному випадку правильно обраний спосіб захисту порушеного права про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а саме: надати письмову згоду на відновлення меж земельної ділянки користувачем.

При цьому суд враховує, що, як вказано Верховним Судом України у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку не виконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Також, приймаючи до уваги відповідні повноваження ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області з надання згоди на встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, суд враховує положення обов`язкової до застосування судової практики Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі Олссон проти Швеції (Olsson v. Sweden) від 24 березня 1988 року.

При вирішенні вказаної справи Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що будь-яка норма не може вважатися “законом”, якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію. Проте досвід показує, що абсолютна точність недосяжна і що необхідність уникати надмірної жорсткості формулювань і слідувати за обставин, що змінюються, веде до того, що багато законів неминуче викладені в термінах, які більшою чи меншою мірою є невизначеними.

Фраза “передбачено законом” не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципом верховенства права. Таким чином, мається на увазі, що у внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічних властей у здійснення прав, охоронюваних inter alia п.1 статті 8 Конвенції.

Закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання держави.

Крім того, згідно п. 65 вказаного рішення Суду втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Також Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті.

Таким чином, суд вважає, що застосування дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень повинно мати чіткі межі застосування. І за наявності правової можливості відповідного органу прийняти одного з двох рішень суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова є неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Отже, оскільки, як встановлено вище, крім визначених відповідачем і визнаних судом протиправними, інші підстави для відмови позивачу в наданні згоди на відновлення меж земельної ділянки користувачем відсутні, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача надати письмову згоду на відновлення меж земельної ділянки користувачем.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, код ЄДРПОУ 39820689) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, викладену у листі №М-4116-3200/0/18-18 від 12.10.2018, у наданні ОСОБА_1 згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 35 га, яка надана в постійне користування для організації фермерського господарства та розташована на території Терпіннівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області надати ОСОБА_1 письмову згоду на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 35 га, яка надана в постійне користування для організації фермерського господарства та розташована на території Терпіннівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, код ЄДРПОУ 39820689) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1536,80 грн. сплаченого судового збору.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 25.07.2019.

Суддя А.В. Сіпака