Рішення № 83236749, 23.07.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2019 року м. Житомир справа № 240/7820/19

категорія 111060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шуляк Л.А.,

секретар судового засідання Алексюк Т.В.,

за участю: представників позивача Крилової Т.М., Каменчука О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Житомирській області, третя особа: Головне управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування постанови,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати постанову №ЖИ9/ЖТ1479/06-30-13-05/2608103329/ДФМ-ФС від 08.01.2019 про накладення штрафу в сумі 111 690,00 грн на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що штраф застосовано відповідачем за заниження суми заробітної плати найманих працівників на суму 294,53грн та заниження суми єдиного внеску на 113,60грн. Водночас, відповідач не врахував, що позивачем допущено помилку при зазначенні у звітності сум нарахованої заробітної плати, проте дана помилка не вплинула на утримання сум єдиного внеску у повному обсязі. Отже, відповідач належним чином не встановив факт виплати заробітної плати без утримання або нарахування ЄСВ, а тому підстави для застосування штрафу відсутні.

Відповідач у відзиві на адміністративний позов заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що факт порушення позивачем п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування" у лютому 2015 року встановлено фіскальним органом в ході перевірки, а тому штраф застосовано правомірно (а.с.57-58).

Третя особа ГУ ДФС у Житомирській області надала письмові пояснення щодо суті встановлених під час перевірки порушень податкового законодавства ФОП ОСОБА_1 (а.с.61-67).

Ухвалою суду від 23.05.2019 відкрито провадження у даній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Протокольною ухвалою суду від 27.06.2019 залучено до участі у справі у якості третьої особи ГУ ДФС у Житомирській області.

У судовому засіданні 23.07.2019 представники позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у Житомирській області проведено документальну планову виїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2017, про що складено акт №1479/06-30-13-05/2608103329 від 17.12.2018 (а.с.11-25).

Серед інших порушень, встановлено порушення позивачем п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування" у лютому 2015 року невірно визначено базу нарахування єдиного внеску, а саме: занижено суму заробітної плати найманих працівників на загальну суму 294,53 грн, чим занижено суму єдиного внеску в розмірі 38,57% на загальну суму 113,60 грн (п.7 розділу ІІІ акту).

Постановою №ЖИ9/ЖТ1479/06-30-13-05/2608103329/ДФМ-ФС від 08.01.2019 Управлінням Держпраці у Житомирській області за вказане порушення до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 11190грн на підставі абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України (а.с.10-11).

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Закон України "Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон № 2464-VI) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Платниками єдиного внеску є: роботодавці фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) (абз.3 п.1 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI).

Платник єдиного внеску зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464-VI).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Як встановлено судом, у лютому 2015 року позивачем відображено у звіті суму нарахованої заробітної плати в розмірі 8471,11грн, тоді як за даними перевірки дана сума становила 8765,64грн, тобто відхилення становило 294,53грн (а.с.16), суму нарахованого єдиного внеску в розмірі 3267,31грн, тоді як за даними перевірки 3380,91грн, тобто відхилення становило 113,60грн (а.с.20).

Разом з тим, в ході перевірки встановлено, що сума утриманого у лютому 2015 року єдиного внеску за даними звітів становила 315,57грн, за 2015 рік - 4733,72грн, що підтверджено і в ході перевірки, тобто відхилень щодо сум утриманого єдиного внеску в ході перевірки не встановлено.

Крім того, згідно розрахункової відомості за лютий 2015 року розмір нарахованої заробітної плати становив 8765,64грн, тобто розмір ЄСВ 38,57% становив 3380,90грн. При цьому, платіжним дорученням №1244 від 06.03.2015 позивачем сплачено єдиний внесок за лютий 2015 року в розмірі 38,57% в сумі 3385,00грн (а.с.26), тобто у встановленому розмірі.

Відповідно до акту звірки №61-51 від 22.07.2019, проведеної між ФОП ОСОБА_1 та ГУ ДФС у Житомирській області за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 по єдиному внеску, позитивне сальдо на 31.12.2015 становило 782,48грн, тобто мала місце переплата по даному платежу (а.с.79).

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що незважаючи на допущену помилку при зазначенні у звітності суми нарахованої заробітної плати та нарахованої суми єдиного внеску за лютий 2015 року, позивачем у повному обсязі утримано та сплачено суми єдиного внеску за вказаний період.

Абзацом 2 частиною 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Отже, диспозиція вказаної норми передбачає настання відповідальності у разі виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків.

Водночас, як встановлено судом, позивачем у повному обсязі сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування при виплаті заробітної плати у лютому 2015 року, а тому відсутні підстави для притягнення її до відповідальності на підставі зазначеної норми.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Натомість відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Житомирській області №ЖИ 9/ЖТ1479/06-30-13-05/2608103329/ДФС-ФС від 08.01.2019.

Стягнути з Управління Держпраці у Житомирській області (вул.Шевченка,18-а, м.Житомир, 10008, ЄДРПОУ 39790560) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.код НОМЕР_1 ) 1166 (тисячу сто шістдесят шість) грн. 91 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.А.Шуляк

Повне судове рішення складене 25 липня 2019 року