Рішення № 83236453, 27.06.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 49089 м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, (веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет - http://adm.dp.court.gov.ua)

27 червня 2019 року Справа № 199/9058/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши у м. Дніпрі у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Дніпрі про визнання дії протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду була передана супровідним листом Амур-Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровська справа №199/9058/17 за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Дніпрі нач. управління Мачутадзе А.М. про визнання дії протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості за підсудністю, на виконання вимог ухвали Амур-Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровська від 22.12.2017 року.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену справу було розподілено судді Горбальнському В.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року дану позовну заяву було залишено без руху у зв`язку із невідповідністю до положень ст.ст. 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачу надано десятиденний строк для усунення недоліків, який обчислюється з дня отримання копії зазначеної ухвали.

02 травня 2019 року, через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду, на виконання вимог вищезазначеної ухвали, подана уточнена позовна заява за вх. №22664/19, в якій позивач просить суд:

- визнати незаконними дії Лівобережного об`єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Дніпро при розрахунках пенсії ОСОБА_1 за розпорядженням № 197225 від 15.12.2015, як наукового працівника, які не відповідають Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» й Постанові АНД районного суду від 05.01.2015 оку по справі № 199/10719/14-а, в якому, зокрема проведено перерахунок пенсії з 13.10.2015, а не її розрахунку з часу призначення 01.09.2010., неправильно визначена кількість місяців науково стажу за які отримано зарплату й розраховано коефіцієнти підвищень пенсії за 2011 р. та 2012р., а також не здійснюється «осучаснення» пенсії з 01.10.2017 й не виплачується накопичена заборгованість по пенсіям за минулий час з часу призначення 01.09.2010 у відповідності до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

- зобов`язати Лівобережне об`єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Дніпро провести розрахунок пенсії ОСОБА_1 , як наукового працівника, здійснивши його у відповідності до вимог Законів України «Про наукову і науково-технічну діяльність» у тому числі 24 статті та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які передбачають визначення кількості місяців наукового стажу за які розраховано коефіцієнти заробітної плати, як кількості місяців за які отримано зарплату, що складає 58 місяців, використання значень індивідуальних коефіцієнтів підвищень розміру пенсії за 2011 р. й 2012 р., що складають одиницю та використання визначених параметрів коефіцієнта стажу 0,9 й індивідуального коефіцієнта зарплати 1,50709 при перерахунку пенсії згідно до змін пенсійного законодавства з 01.10.2017.

- стягнути у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з Лівобережного об`єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Дніпро на користь ОСОБА_1 заборгованість пенсійних виплат з часу призначення пенсії 01.09.2010 до часу прийняття рішення суду за цим позовом, а саме:

заборгованість по виплаті пенсії за період (01.09. 2010 - 30.09.2017)

за період (01.09.2010-01.04.2015):

(01.09.10-01.03.2011) складає (2585,08-2086,95)*6=498,13*6=2988,78 грн.;

(01.03.11-01.03.2012) складає (2688,48-2169,33)*12=519,15*12=6229,80 грн.;

(01.03.12-01.05.2013) складає (2783,11-2216,25)*2=566,86*14=7936,04 грн.;

(01.05.13-01.04. 2015) складає (2883,11-2316,25)*35=566,86*23=13037,78 - 30192,40 Грн .

за період (01.04. 2015 - 30.09.2017):

(01.04. 2015 - 13.10.2015) складає 481,83 * 6,43 = 3098,51 грн.; (13.10.2015 - 30.09.2017) складає 131,66 * 23,57 = 3103,23 Грн . - 6201,74 грн.

на 01.10.17. складає-36394,14 грн.

заборгованість з 01.10.2017 щомісяця збільшується на: 5105,96-2728,21 = 2376,75 грн.;

- стягнути з Лівобережного об`єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Дніпро на користь ОСОБА_1 суму сплачених судових витрат у розмірі 2240 грн.

В обґрунтування уточненої позовної заяви позивач зазначає, що останній отримує пенсійне забезпечення, як науковий працівник, відповідно до вимог Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Позивач не погоджується з проведеним раніше перерахунком пенсійного забезпечення, який здійснений відповідачем на підставі постанови Амур-Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровська від 05.01.2015 року у справі №199/10719/14-а. При цьому, позивач вважає дії відповідача щодо не здійснення осучаснення пенсії останнього з 01.10.2017 року протиправними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства. Також, наголошує, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість щодо виплат пенсійного забезпечення з 01.09.2010 року по теперішній час. Вважає невиплату зазначеної заборгованості необґрунтованою, та такою, що здійснена всупереч діючому законодавству.

07 травня 2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, 11.06.2019 року відповідачем поданий відзив на позовну заяву за вх.№31767/19, в якому останній щодо задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі.

В тексті зазначеного відзиву, відповідач також просить суд здійснити заміну відповідача на правонаступника, а саме: з Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Дніпрі на - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

В обґрунтування даного клопотання відповідач зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 р. №821 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» територіальні органи Пенсійного фонду України в м. Дніпрі реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

У відповідності до ч.1 ст.52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відтак, з урахуванням зазначеного вище, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області є правонаступником Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Дніпрі.

За таких підстав, з метою прийняття законного та обґрунтованого рішення суд вважає за необхідне задовольнити клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та здійснити заміну відповідача на правонаступника, а саме: замінивши Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України у м. Дніпрі на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсійне забезпечення у відповідності до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність». На виконання вимог постанови Амур-Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровська від 05.01.2015 року у справі №199/10719/14-а позивачу проведено перерахунок пенсії, як науковому працівнику, здійснений у відповідності до вимог Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», яка передбачає вибір особою одного періоду наукового стажу, тобто, обраного позивачем періоду з 01.01.1992 року по 31.12.1996 року. Таким чином, розмір пенсійних виплат останнього склав 2318,98 грн.( 2728,21 грн. х 85%), а також у січні 2016 року позивачу здійснено доплату, згідно зазначеної постанови, за період з 13.10.2015 року по 31.12.2015 року в сумі 914, 97 грн.

Проаналізувавши правову позицію позивача та відповідача, повно і всебічно дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримував пенсію за віком з 27.08.2010 року, з 01.09.2010, згідно рішення суду, отримує по теперішній час пенсію за віком як науковий працівник, відповідно до Законом України «Про наукову науково-технічну діяльність».

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Амур-Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровська від 05.01.2015 року у справі №199/10716/14-а (провадження 2-а/199/37/15) позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання дій незаконними та про зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано незаконними дії управління Пенсійного фонду України в Амур- Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська при розрахунку пенсії ОСОБА_1 за №5503/08/32 від 28.10.2014 р., як наукового працівника, в якому враховуються два періоди наукового стажу - з 01.01.1992 по 31.12.1996 та з 01.07.2000 по 31.08.2010.

Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська провести розрахунок пенсії ОСОБА_1 , як наукового працівника, здійснивши розрахунок пенсії у відповідності до вимог ч. ч. 5,6 та 7 статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», яка передбачає вибір особою одного періоду наукового стажу, тобто обраного ОСОБА_1 періоду з 01.01.1992 по 31.12.1996 р.р.

Позивачем дана постанова не оскаржувалась.

Зазначене рішення набрало законної сили 13.10.2016 року, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень.

На виконання вищезазначеного судового рішення, 24.03.2016 року Амур-Нижньодніпровським судом м. Дніпропетровська виданий виконавчий лист.

03 листопада 2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Макушевим Є.П. винесено постанову ВП №50723385 про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом у справі №199/10719/14-а виданого 24.03.2016 року.

Як встановлено зі змісту даної постанови, Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську повідомило виконавчу листом від 24.10.2016 року за №6555/14/32, що вимоги виконавчого документа суб`єктом владних повноважень виконані в повному обсязі.

При цьому, в матеріалах справи містяться листи Лівобережного об`єднаного пенсійного фонду України в м. Дніпрі від 08.06.2017 року №2241/02/33, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.08.2017 року №Л1114-17, Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України від 06.10.2017 року №13009/Л-11, якими позивачу надано відповідь на запити останнього.

Зазначеними листами позивачу роз`яснено, що органами пенсійного фонду України здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , відповідно до вимог винесеної постанови Амур-Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровська від 05.01.2015 року у справі №199/10719/14-а, а також на підставі ч.ч. 5, 6, 7 ст. 24 закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», яка передбачає вибір особою одного періоду наукового стажу, тобто, обраного позивачем періоду з 01.01.1992 року по 31.12.1996 року.

Так, перерахунок пенсії позивачу здійснений з 13.10.2015 року, тобто, з дати набрання законної сили зазначеної вище постанови.

Пенсію обчислено із заробітньої плати 2 776,57 грн., визначеної за період роботи з 01.01.1992 року по 31.12.1996 року, з урахуванням стажу наукової роботи 30 років 1 місяць 8 днів.

Розмір пенсійної виплати станом на 01.10.2017 року складає 2 728, 21 грн. Виплата пенсійного забезпечення здійснюється в розмірі 85% від розміру пенсії, обчисленої відповідно до Закону, як працюючій особі.

Не погодившись із зазначеним розрахунком, вважаючи його таким, що суперечить нормам чинного законодавства, а також приписам постанови Амур-Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровська від 05.01.2015 року у справі №199/10719/14-а, позивач вважає дії відповідача неправомірними. Враховуючи здійснений невірний розрахунок пенсійного забезпечення позивач зазначає, що відповідач повинен виплатити останньому недонараховану пенсію за минулий час з 01.09.2010 року. При цьому, позивач не згоден, що останньому не здійснюється «оновлення» пенсій з 01.10.2017 року.

Надаючи правову оцінку зазначеному вище, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом, позивач оскаржує дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невірного розрахунку останнім пенсійного забезпечення, яке здійснено на підставі постанови Амур-Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровська від 05.01.2015 року у справі №199/10719/14-а.

Проте, суд критично ставиться до такої позиції позивача, адже документально підтверджено, що зазначене рішення суду було виконано, про свідчить закінчення виконавчого провадження по даній справі.

При цьому, в матеріалах справи містяться роз`яснення відповідача, які оформлені листами: Лівобережного об`єднаного пенсійного фонду України в м. Дніпрі від 08.06.2017 року №2241/02/33, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.08.2017 року №Л1114-17, Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України від 06.10.2017 року №13009/Л-11, в яких сказано, що зазначена постанова виконана, перерахунок пенсійного забезпечення здійснений у відповідності до норм чинного законодавства.

Тому, враховуючи приписи ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, стосовно того, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається, суд зазначає, що вимога щодо невірного перерахунку пенсійного забезпечення позивача, останнім не доведена.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Враховуючи те, що постанова Амур-Нижньодніпровського суду м.Дніпропетровська від 05.01.2015 року у справі №199/10719/14-а виконана в повному обсязі, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 03.11.2016 року ВП №50723385, суд погоджується з позицією відповідача, та зазначає, що дана вимога задоволенню не підлягає.

Стосовно вимоги про здійснення «оновлення» раніше призначеної пенсії з 01.10.2017 року, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із ч.3 ст.4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до змісту ст. 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», то цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Приписами статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частинами 4,5 ст. 45 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався до відповідача з відповідною заявою про проведення перерахунку раніше призначеної пенсії з 01.10.2017 року, тому факт відмови відповідача щодо здійснення такого перерахунку позивачем не доведений.

Відповідно до п.п. 1-5 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

Проте, як встановлено судом, з дій відповідача не вбачається бездіяльності щодо не здійснення перерахунку пенсії позивачу з 01.10.2017 року, адже останній не звертався до органів Пенсійного фонду з відповідною письмовою заявою, тому дана позовна вимога задоволенню не підлягає, з огляду на її передчасність.

Стосовно позовної вимоги щодо стягнення неплачених коштів за минулий час з 01.09.2010 року позивачу у зв`язку із невірним перерахунком пенсійного забезпечення останнього, відповідно до постанови Амур-Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровська від 05.01.2015 року у справі №199/10719/14-а, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Як встановлено судом, позивачу здійснений перерахунок пенсійного забезпечення з дати набрання законної сили постанови Амур-Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровська від 05.01.2015 року у справі №199/10719/14-а, а саме з 13.10.2015 року та проведено відповідний розрахунок.

З матеріалів справи вбачається, що в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, станом на дату звернення позивачем до суду з даним позовом, борг відносно останнього не обліковується.

Зазначену позицію відповідач виклав в своєму відзиві на позовну заяву та підтверджує той факт, що в останнього відсутній борг перед позивачем.

Також, в матеріалах справи не міститься жодного звернення ОСОБА_1 до відповідача щодо виплати даної заборгованості.

Таким чином, так як позивачем не доведений той факт, що з 01.10.2010 року в останнього нараховується борг у відповідача в вигляді невиплаченого пенсійного забезпечення за минулий час, то дана позовна вимога задоволенню не підлягає.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Рішенням від 27 вересня 2010 року по справі Гірвісаарі проти Фінляндії зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно зі ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (ст. 9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ч. 1, п. 3, п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Враховуючи викладене вище, повно і всебічно дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дії протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - задовольнити.

Здійснити заміну відповідача на правонаступника, а саме: замінивши Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України у м. Дніпрі на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дії протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Горбалінський