Рішення № 83236383, 15.07.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 липня 2019 р. Справа № 120/1893/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Кушніренко О.В.,

позивача: не з`явився,

представника відповідача: Масненької І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Іллінецької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Іллінецької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано незгодою позивача з діями Іллінецької міської ради щодо відмови у наданні йому будівельного паспорта та повернення пакету документів, доданих до заяви позивача від 22.04.2019 на видачу будівельного паспорта забудови земельної ділянки розміром 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з тих мотивів, що належна позивачу земельна ділянка знаходиться в підрозділі Ж-1-с і потрапляє під обмеження санітарно-захисної зони від існуючого кладовища. Позивач наголошує, що цільовим призначенням належної йому на праві власності земельної ділянки є будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Тому, спірне рішення прийняте всупереч вимогам чинного законодавства України та порушує його права, як власника земельної ділянки.

Ухвалою від 14 червня 2019 року відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 02.07.2019.

Ухвалою від 02 липня 2019 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті 15 липня 2019 року.

В судове засідання призначене на 02.07.2019 позивач не з`явився, натомість через канцелярію суду подав клопотання за вх. №35687 від 10.07.2019 про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечувала щодо задоволення позовних вимог, про що також зазначила у поданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. №34042 від 02.07.2019). Зокрема вказала, що Іллінецька міська рада визнає позовну вимогу ОСОБА_1 зобов`язати начальника відділу містобудування та архітектури - головного архітектора Іллінецької ОТГ видати йому будівельний паспорт на забудову земельної ділянки розміром 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Заслухавши пояснення та доводи представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Суд встановив, що на підставі договору дарування земельної ділянки від 05.04.2019 позивач отримав безоплатно у власність від ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,1000 га, розташовану в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 .

Згідно з п.3 договору цільове призначення (використання) земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 10-11).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.04.2019 цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с. 9).

22.04.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання будівельного паспорта забудови земельної ділянки (а.с. 8). Проте листом від 25.07.2019 відповідач відмовив позивачу у видачі будівельного паспорта, з огляду на те, що земельна ділянка відповідно до плану зонування території м. Іллінці Вінницької області, затвердженого рішенням 34 сесії Іллінецької міської ради 8 скликання від 18.07.2018 за №658, знаходиться в зоні Ж-1-с і потрапляє під обмеження санітарно-захисної зони від існуючого кладовища (а.с. 7).

Не погоджуючись з отриманою відмовою позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку встановленим обставинам в контексті позовних вимог, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, статтею 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Положеннями статті 1 Закону України від 17 лютого 2011 року №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Частиною першою та дев`ятою статті 17 Закону України №3038-VI встановлено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п`ять років. Такі зміни вносяться органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план населеного пункту.

Згідно з частинами 1, 2, 8 ст. 18 Закону України №3038-VI план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації. План зонування території затверджується на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання.

Відповідно до ч.2 ст. 24 Закону України №3038-VI зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій. Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Частинами першою та четвертою статті 27 цього ж Закону встановлено, що забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт). Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки. Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів. За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі. Порядок видачі та форма будівельного паспорта визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05 липня 2011 року №103 затверджено Порядок видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - Порядок №103).

За приписами п. 2.1 Порядку №103 видача будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг.

Пунктом 2.3 Порядку №103 встановлено, що уповноважений орган містобудування та архітектури на підставі отриманих документів визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Відповідно до частини четвертої статті 373 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV (далі - ЦК України) власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Судом встановлено, що згідно з п.3 договору дарування земельної ділянки від 05.04.2019 та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.04.2019 цільове призначення належної позивачу земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Як слідує із матеріалів справи, позивач має намір здійснити забудову належної йому на праві власності земельної ділянки, про що подав відповідачу відповідну заяву на отримання будівельного паспорта.

В силу частин першої-третьої статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Згідно з частиною другою статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків згідно з частиною другою статті 152 Земельного кодексу України.

Відповідно до статей 24, 25 Закону України №3038-VI також встановлені особливості регулювання земельних відносин при здійснені містобудівної діяльності, а саме - зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій. Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства (ч.2 ст.24). Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій; режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, обов`язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації; встановлення режиму забудови територій, визначених для містобудівних потреб, не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, зміни адміністративно-територіальних меж до моменту вилучення (викупу) земельних ділянок (ч.1,2,5 ст.25).

Частиною другою статті 17 Закону України №3038-VI передбачено, що генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських, приватних інтересів.

Відповідач не довів жодним доказом врахування громадських та державних інтересів, в тому числі і власників відповідних земельних ділянок, під час розробки та затвердження плану зонування міста.

Як вбачається із договору дарування (п.1) від 05.04.2019, земельна ділянка, розташована в АДРЕСА_1 , належить дарувальнику на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, виготовленого на бланку серії НОМЕР_2 , виданого Іллінецькою міською радою Іллінецького району Вінницької області 19.10.2012. Отже, з урахуванням відомостей наведених у вищезазначеному договорі, а також витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, принаймні, починаючи з жовтня 2012 року зазначена земельна ділянка є сформованою та її цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Тобто відповідне цільове призначення земельної ділянки було визначено до часу затвердження рішенням Іллінецької міської ради від 18.07.2018 за №658 Плану зонування території м. Іллінці. Наведені обставини також були визнанні представником відповідача у судовому засіданні.

Тому суд дійшов висновку, що відмова у видачі позивачу будівельного паспорта з підстав віднесення земельної ділянки до зони Ж-1с (території садибної, блокованої забудови в межах санітарно-захисної зони) перешкоджає реалізації позивачу права власності на використання належної їй земельної ділянки за її цільовим призначенням. Отже, така відмова є протиправною.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що під час відмови у видачі будівельного паспорта на будівництво житлового будинку на належній позивачу земельній ділянці неправомірно не враховано положень ст. ст. 24, 25 Закону України №3038-VI чим порушено конституційне право позивача як власника земельної ділянки реалізувати право на забудову відповідно до її цільового призначення.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеній у постанові від 16.08.2017 К/800/35694/16.

Вирішуючи питання про обрання способу захисту порушеного права позивача, суд виходить із наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже позовна вимога про зобов`язання видати будівельний паспорт є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню.

Разом з тим, належним способом захисту у спірних правовідносинах суд вважає зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання будівельного паспорту на забудову земельної ділянки розміром 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 з урахуванням висновків суду.

Таким чином адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи відсутність судових витрат у даній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Іллінецької міської ради щодо відмови у наданні будівельного паспорта та поверненню пакета документів, доданих до заяви ОСОБА_1 від 22.04.2019 про видачу будівельного паспорта забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Іллінецьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.04.2019 про видачу будівельного паспорта на забудову земельної ділянки розміром 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з урахуванням висновків суду.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Іллінецька міська рада (вул. Соборна, 19, м. Іллінці, Вінницька область, 22700, код ЄДРПОУ 03333618)

Повний текст рішення складено та підписано: 25.07.2019

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна