Рішення № 83235149, 19.07.2019, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/8584/18

Провадження № 2/204/409/19 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2019 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

за участю позивача ОСОБА_1

за участю представника позивача ОСОБА_2

за участю відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Соборної районної у м. Дніпрі ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даною позовною заявою, в якій просила визначити місце проживання малолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також стягнути з відповідача на її користь судові витрати. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала на те, що вони з відповідачем перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу у відповідних органах. Від таких відносин у них народилася дитина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На теперішній час відносини між ними припинені. Дитина після припинення фактичних шлюбних відносин між сторонами проживає разом з позивачем і перебуває на її утриманні та вихованні. Відповідач добровільно матеріальну допомогу на утримання дитини не надав, у зв`язку з чим з нього були стягнуті аліменти в судовому порядку. На теперішній час між батьками дитини є спір щодо визначення місця проживання дитини. Вона, матір дитини, має об`єктивні побоювання щодо того, що батько дитини свавільно і протиправно змінить місце проживання дитини, шляхом її викрадення. При цьому, вона має постійне місце роботи, стабільний дохід, має постійне місце проживання, до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягалась, на обліку у лікарів психіатра чи нарколога не перебуває, спиртними напоями чи наркотичними речовинами не зловживає, має нормальний стан здоров`я. За місцем мешкання характеризується виключно позитивно. Нею створені усі належні умови для нормального фізичного та психічного розвитку дитини, у зв`язку з чим просила визначити місце проживання дитини разом з нею.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 і її представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги та просили задовольнити їх в повному обсязі. При цьому, посилалися на обставини, які викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог позивача і просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. При цьому, вказав, що між ними фактично відсутній спір, оскільки дитина і так проживає з матір`ю, проти чого він не заперечує.

Представник третьої особи Голик О. В . в судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, раніше надала до суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності і визначити місце проживання малолітньої дитини разом з матір`ю.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі по наступним підставам.

Відповідно до ст. 141 Сімейного Кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 і ОСОБА_1 є батьками малолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про його народження Серії НОМЕР_1 , виданим 17.10.2012 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у дніпропетровській області, актовий запис про народження № 1359 від 17.10.2012 року (а.с.7).

Батьки дитини, ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , не перебували у зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно з ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що між батьками дитини виникли неприязні стосунки, в результаті чого, вони не дійшли згоди щодо порядку участі у вихованні і спілкуванні батька з дитиною.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, обидва батьки позитивно характеризуються за місцем роботи і за місцем проживання, що підтверджується долученими до матеріалів справи характеристиками на них обох.

Вони обидва мають офіційне працевлаштування і постійні сталі доходи.

Так, інтереси дітей захищаються передусім і не лише національним законодавством, але й нормами міжнародного права. Так, згідно положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, а також на положення ч. 8 ст. 7 Сімейного Кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з ч. ч. 4-5 ст. 19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Висновок в даному випадку не є рішенням суб`єкта владних повноважень у сфері управлінської діяльності, а носить рекомендаційний характер для прийняття судового рішення у спорі, який виник між сторонами та є одними із доказів у цивільній справі, оцінка якому має бути надана під час розгляду цивільної справи про позбавлення батьківських прав.

Так, згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Соборної районної у місті Дніпрі ради від 18.02.2019 року за № 47/05-38, долученого до матеріалів даної справи, діючи в інтересах дитини, керуючись ст. ст. 19, 161 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування вважає доцільним проживання малолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Тому, суд враховує вказаний висновок при ухваленні рішення, але він не є визначальним для визначення місця проживання малолітньої дитини.

Так, судом встановлено, що позивач разом з дитиною проживають у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_7 , який є прадідом дитини і відповідно дідом позивача, і який написав заяву третій особі, де повідомив, що він проживає разом з онукою і її малолітнім сином ОСОБА_4 і зазначив, що він не заперечує проти того, щоб вони і надалі проживали разом з ним. Більш того, саме за вказаною адресою малолітній ОСОБА_4 зареєстрований, що підтверджується домовою книгою на будинок, копія якої долучена до матеріалів справи.

Згідно же наявного в матеріалах справи акту обстеження житлово-побутових умов за місцем проживання матері і дитини, їхні умови проживання хороші: для дитини є ліжко, шафа для одягу, дитячий одяг, іграшки, книги, засоби гігієни, у зв`язку з чим зроблений висновок, що матір`ю дитини створені належні умови проживання і дитина забезпечена всім необхідним.

Також, з матеріалів справи випливає, що мати дитини позитивно характеризуються, психічних чи наркологічних захворювань не має, що підтверджується відповідними довідками з медичних закладів, а іншого суду не доведено.

Судом встановлено, що мати дитини має стабільний дохід.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага й, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) у справі «М.С. проти України» стверджується, що при визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Крім того, 20 листопада 1959 року була прийнята Декларація прав дитини резолюцієюя 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН.

Декларація визнається універсальним і ефективним механізмом та інструментом захисту прав дитини в світовому масштабі і діє з дати прийняття Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року.

У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Зокрема, до таких висновків, щодо того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю, прийшов й Верховний Суд України, у зв`язку з чим була викладена відповідна правова позиція у справі № 6-2445цс16.

Згідно зазначеної правової позиції, орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Таким чином, враховуючі все вищевказане, судом встановлено, що мати дитини з народження доглядає за малолітнім сином: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує з ним школу і сімейного лікаря, виконує усі обов`язки з організації домашнього побуту тощо.

Спиртними напоями або наркотичними засобами мати дитини не зловживає.

Таким чином, стороною батька дитини не вказано виняткових обставин, які б давали підстави для розлучення дитини з матір`ю відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, або свідчили б про неможливість проживання дитини разом з матір`ю. Не спростований й той факт, що мати в найбільшій мірі може сприяти гармонійному розвитку малолітньої дитини, тим паче, що саме з нею дитина й проживає, проти чого не заперечував й сам відповідач в судовому засіданні.

Батькові же дитини рішенням виконавчого комітету Соборної районної у м. Дніпрі ради від 21.09.2018 року № 302 встановлений порядок участі у вихованні сина ОСОБА_4 і спілкування з ним, зокрема кожного четверга з 18:00 до 20:00 і кожної суботи з 11:00 до 14:00 в присутності матері дитини в місцях, які відповідають вікові дитини (а.с.38-39).

Тому, суд вважає можливим проживання малолітньої дитини з матір`ю, разом з якою дитина й зареєстрована за однією адресою.

За таких обставин, з урахуванням всього вищевказаного, дослідивши усі докази по справі в сукупності та урахувавши інтереси малолітньої дитини, враховуючи вік дитини - всього шість років, та потребу дитини в материнській опіці, враховуючи відсутність виняткових обставин у розумінні положень статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, які б свідчили про неможливість проживання дитини разом з матір`ю, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги позивача і визначити місце проживання малолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки позивачеві задоволені його позовні вимоги в повному обсязі, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп. (в порядку ч. ч. 1-2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції на момент звернення до суду з даним позовом).

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 3, 19, 141, 160, 161 СК України, Декларацією прав дитини (прийнята резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, ст. ст. 3, 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року), розділом 3 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 3, 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Соборної районної у м. Дніпрі ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю - задовольнити повністю.

Визначити місце проживання малолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Орган опіки та піклування Соборної районної у м. Дніпрі ради, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04052459, місцезнаходження: 49027, м. Дніпро, пл. Шевченка, буд. 7.

Суддя В.В. Самсонова