Рішення № 83233866, 23.07.2019, Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/688/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2019 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі головуючого - судді Пилипчука О.В.

з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Томашпіль справу окремого провадження

ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

заявник: ОСОБА_1

заінтересована особа: Управління Державної міграційної Служби у Вінницькій області

вимоги заявника: про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту особи

представник заінтересованої особи: ОСОБА_2

свідок: ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції заявника.

15 травня 2019 року до суду з цією заявою звернувся ОСОБА_1 заінтересована особа Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області, про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме просить встановити той факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дана заява обґрунтована наступним.

Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Вила Томашпільського району Вінницької області.

1 листопада 1978 року ОСОБА_1 отримав паспорт громадянина СРСР.

Після закінчення школи заявник виїхав на навчання в м.Горлівку Донецької області, звідки був призваний на військову службу і з 9 листопада 1981 року проходив службу в Радянській армії.

Після демобілізації ОСОБА_1 деякий час працював у м.Вінниця, а приблизно в середині 80-х років виїхав на роботу до Росії, де ним був втрачений паспорт.

29 січня 1991 року ОСОБА_1 повернувся до с.Вила Томашпільського району Вінницької області, де і проживає по даний час, що підтверджується випискою із погосподарської книги за 1991-1995 роки.

ОСОБА_1 зазначає, що він неодноразово звертався в паспортний стіл і до Томашпільського сектору ДМС про видачу йому паспорта громадянина України, але йому постійно відмовляли, останній раз мотивуючи тим, що станом на 6 лютого 1992 року він постійно проживав на території Російської Федерації і є громадянином Російської Федерації, що спростовується довідкою Консульського відділу посольства Російської Федерації в Україні від 22.11. 2018, а також необхідністю подати документ, що посвідчує його особу, що не є можливим, оскільки єдиним його документом, що підтверджує його особу, є свідоцтво про народження.

В зв`язку з тим, що факт належності правовстановлюючого документу має для заявника юридичне значення і впливає на оформлення пенсії, тому з цією заявою він вимушений звернутись до суду.

31 травня 2019 року заінтересованою особою подано відзив на заяву ОСОБА_1 , в якій представник просить відмовити у задоволенні заяви, мотивуючи тим, що заявник до матеріалів не додає копії свідоцтва про народження на підтвердження факту народження, копії трудової книжки на підтвердження проходження військової служби та роботи. Окрім того, з 1991 року по 2015 рік заявник не вчиняв ніяких дій для того, щоб отримати паспорт громадянина України.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 16 травня 2019 відкрито окреме провадження у справі, справу призначено до слухання на 10-00 годину 23 липня 2019 року.

31 травня 2019 року зацікавленою особою подано відзив на заяву та клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 11 червня 2019 року ухвалено проводити судове засідання у даній справі в режимі відеоконференції.

22 липня 2019 року представник заявника подав до суду заяву про перенесення справ за його участю в зв`язку з від`їздом на лікування.

23 липня 2019 року заявник подав заяву про розгляд справи у відсутності його представника.

Доводи учасників процесу.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримала повністю, посилаючись на обставини, викладені у заяві, попросила заяву задовольнити.

Представник зацікавленої особи- Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області Заїка О.В. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заяви, оскільки заявником недостатньо подано документів, підтверджуючих обставини справи.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що вона є дружиною ОСОБА_1 , з яким з 1991 року проживає разом у с.Вила Томашпільського району Вінницької області та виховує спільних дітей.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Суд, заслухавши пояснення заявника, представника заінтересованої особи, свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність ї достовірність показань сторін по справі, сприяючи всебічному й повному з`ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ч.9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до Конституції України усі суб`єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Згідно ст.. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 2 статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про, зокрема, встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами 1-2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Заявник ОСОБА_4 звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту належності правовстановлюючого документу -особі, прізвище, ім`я, по батькові якої, що зазначене в документі- посвідченні громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого, не збігається з прізвищами, по батькові, зазначеному в паспорті.

Метою встановлення заявленого факту є реалізація заявником права оформлення пенсії.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Вила Томашпільського району Вінницької області народився ОСОБА_1 (а.с. 5).

Відповідно до довідки Вилянської сільської ради № м158 від 12.03.2019, сільська рада підтверджує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 лютого ІНФОРМАЦІЯ_2 є дійсно особою на фото (а.с.3).

27.06.2001 Державною податковою інспекцією ОСОБА_5 було видано довідку про присвоєння ідентифікаційного номера (а.с. 4).

1 листопада 1981 року ОСОБА_1 було видано військовий квиток на ім`я (рос.мовою) ОСОБА_6 (а.с.6).

Форму 1 про видачу паспорта також було оформлено на ім`я (рос.мовою) ОСОБА_6 (а.с.7).

Як вбачається із відповіді Томашпільського РВ УМВС України у Вінницькій області від 11.04.2014, ОСОБА_1 звертався із заявою по факту втрати паспорта громадянина Російської Федерації (а.с.8).

На заяву ОСОБА_1 до народного депутата України 21.08.2015 Державною міграційною службою України у Вінницькій області Гришкіну В.І ОСОБА_7 було надано відповідь із зазначенням необхідності звернутися до консульського відділу Посольства Російської Федерації в м.Києві для отримання документа, що посвідчує особу (а.с.9).

З довідки консульського відділу Посольства Російської Федерації від 22.11.2018 вбачається, що ОСОБА_1 не отримував громадянство Російської Федерації і громадянином Російської Федерації не являється (а.с.10).

З виписки з погосподарської книги № 10 за 1991-1995 роки, особовий рахунок № НОМЕР_1 , адреса домогосподарства: АДРЕСА_1 вбачається, що головою двору значиться ОСОБА_8 , його сином- ОСОБА_5 (а.с.11).

Відповідно до довідки Вилянської сільської ради № 157 від 12.03.2019, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 дійсно проживає без реєстрації на території Вилянськолї сільської ради після повернення з Росії з 29 січня 1991 року по даний час в АДРЕСА_1 (а.с.14).

З довідки Вилянської сільської ради № 159 від 12.03.2019 вбачається, що головою домогосподарства по АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (а.с.13).

20.12.2001 ОСОБА_5 було видано державний акт на право приватної власності на землю (а.с.12).

Висновки суду за результатом розгляду справи.

Відповідно до статей 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, викладені у заяві твердження заявника ОСОБА_1 щодо встановлення його особи знайшов своє підтвердження у судовому засіданні, даний факт підтвердився відомостями Вилянської сільської ради, поясненням свідка; даний факт має для заявника юридичне значення і впливає на оформлення пенсії, тому заявлені вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.. 215 ЦПК України, у резолютивній частині рішення суду повинно бути вирішено питання про розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно ч.7 ст. 235 ЦПК України, при ухваленні судом рішення (у справах, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення) судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Отже, судові витрати суд залишає за заявниками.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 234, 235, 256, 257, 259 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області, про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити повністю.

Встановити той факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати залишити за заявником.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;

заінтересована особа: Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області, адреса: 21000, м.Вінниця, вул. Пирогова, 4.

Суддя: О. В. Пилипчук

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 23 липня 2019 року.

Повний текст рішення складено 24 липня 2019 року.