Рішення № 83232767, 25.07.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/1960/17

Провадження №2/521/276/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2019 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді – Поліщук І.О.,

при секретарі – Колесник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Одеської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, уточнивши який просить визнати за нею, ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона, ОСОБА_1 є донькою померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина на житловий будинок під АДРЕСА_1 , яка складається з закінченого будівництва, але не введеного до експлуатації житлового будинку під літ. «А», загальною площею 60,6 кв.м., житловою площею 45,4 кв.м., сараю під літ. «Б», вбиральня під літ. «В», навіс під літ. «Г» - 1963 року побудови по АДРЕСА_1 . Позивачка зазначає, що у технічному паспорті на житловий будинок існує примітка про збудоване самочинне прибудову під. Літ. «А1» з мансардою, також зазначено, що згідно до «Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна», індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року не належать до самочинного будівництва, та не підлягають введенню в експлуатацію. Позивачка, як спадкоємиця першої черги, звернулась до нотаріальної контори для оформлення спадщини, однак їй була надана відмова щодо неможливості видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документі на житловий будинок під АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 вказує, що вона була зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить відповідний запис у домовій книзі, а тому прийняла спадщину, фактично вступила у володіння, про що свідчать дії, направлені для подальшої експлуатації домоволодіння, так як, вона поселилася у будинок, ще до смерті батьків, утримувала їх, займалась їх похоронами, зараз утримує будинок, сплачує комунальні та інші послуги, сплачує земельний податок. Посилаючись на викладене просить позовні вимоги задовольнити.

Позивачка в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву в якій позовні вимоги підтримала, просила розглянути справу за її відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач – представник Одеської міської ради про дату та час судового засідання неодноразово повідомлялася належним чином, до суду не з`являвся та не надав будь-яких обґрунтувань причин своєї неявки, відзив на позовну заяву також до суду не був наданий.

У зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.223 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 2 ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом також враховується, що відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст.2 ЦПК).

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Достовірними, відповідно до ст.79 ЦПК України є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Згідно ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, щоІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , про що зроблений актовий запис за №8776 від 18.10.1992 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 від 18.10.1992 року.

На момент смерті вона проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується адресною довідкою від 06.04.1993 року.

Спадкоємцями після смерті є донька померлої ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 29.07.1949 року.

До спадкової маси входить житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується договором про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва самостійного жилого будинку на праві приватної власності від 24.11.1960 року, згідно якого ОСОБА_2 надавалась земельна ділянка (на підставі рішення виконкому Іллічівської районної ради депутатів трудящих ся м. Одеси за №483 від 26.04.1960 р.) на праві безстрокового користування земельною ділянкою № АДРЕСА_2 . АДРЕСА_3 -ша АДРЕСА_4 пос. АДРЕСА_5 , загальною площею 472 кв.м. посвідчений нотаріусом П`ятої Одеської державної нотаріальної контори, зареєстрований у реєстрі за №1-3299.

До договору додається: генплан земельної ділянки, план управління головного архітектора Одеси, акт з вказівкою кордонів, виписка з рішення виконкому Іллічівської районної ради депутатів трудящихся від 26 квітня 1960 р. за №483 «Про відвід вільних земельних ділянок під самостійне жиле будівництво».

Спадщина, згідно до технічного паспорта, складеного 10.07.2013 року на житловий будинок під АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 складається з закінченого будівництвом, але не введеного до експлуатації житлового будинку під літ. «А» , загальною площею 180, 2 кв.м., житловою площею 114,8 кв.м., сараю під літ «Б», вбиральні під літ. «В», навісу під літ. «Г» - 1963 року побудови, № 1-2 огорожі, I – мостіння по АДРЕСА_1 , розташованому на земельній ділянці площею 472 квадратних метрів адресою АДРЕСА_6 ). Як вбачається з технічного паспорту виготовленого 10.07.2013 року на житловий будинок під АДРЕСА_1 , у цьому документі замовником вказана - ОСОБА_1 . У технічному паспорті існує примітка про збудоване самочинно - прибудову під. Літ. «А1» з мансардою. Також зазначено, що відповідно до «Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна» затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року №127, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 10 липня 2001 року за №582/5773 (із змінами та доповненнями, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року не є самочинними.

З листа директора КП «ОМБТІ та РОН» від 18.10.2012 року вбачається, що станом на 18.10.2012 року домоволодіння по АДРЕСА_1 в АДРЕСА_7 «ОМБТІ та РОН» не зареєстровано.

Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина на житловий будинок під АДРЕСА_1 в П`ятій одеській державній нотаріальній конторі, спадкова справа №79/1993, що підтверджується копією спадкової справи.

ОСОБА_4 також була донькою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 18.03.1998 року, за життя звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_3 від 20.11.2015 року.

Після смерті ОСОБА_4 відкрита спадкова справа №55/2016, яка заведена П`ятою одеською державною нотаріальною конторою та копія якої надіслана на адресу суду. З копії спадкової справи №55/2016 вбачається, що спадкова справа заведена за претензією кредитора ПАТ КБ «ПриватБанк». Інші спадкоємці після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 з заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертались

ОСОБА_5 був сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 14.07.1958 року. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_4 від 30.05.2015 року. Дружина померлого ОСОБА_5 – ОСОБА_6 відмовилась від частки спадщини на користь сестри померлого чоловіка – ОСОБА_1 . Син померлого ОСОБА_5 – ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно з п. 1 Листа ВССУ України з розгляду цивільних та кримінальних справи № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» при вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

З урахуванням, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (і час відкриття спадщини є 29.03.2003 року) під час дії ЦК УРСР, то до таких правовідносин застосовуються положення ЦК УРСР.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

01.02.2013 року постановою державного нотаріуса П`ятої одеської державної нотаріальної контори Комахідзе Л.Ф. було відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину за законом до майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 на житловий будинок під АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що спадкоємцем не надано до нотаріуса відповідно до п. 4.18 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року правовстановлюючі документи на спадкове майно (свідоцтво про право власності на житловий будинок, або інший документ, якій підтверджує право власності).

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03. 2008року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до Листа Вищого спеціалізованого суду України із розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013р. за №24-753-0-40-13....При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК У PCP 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-ХІІ "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української PCP від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській PCP", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української PCP, затвердженою наказом Міністра юстиції Української PCP від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української PCP підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили).

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції-), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції").

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Згідно до ст.524 ЦК України, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно до ст. 548 ГК України, для придбання спадщини необхідно , щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно до ст. 549 ГК України, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Позивачка була зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить відповідний запис у домовій книзі.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків /спадщини/ від фізичної особи, яка померла /спадкодавця/, до інших осіб /спадкоємців/. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, як передбачено ст.1217 ЦК України.

Відповідно ст.1218 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Так, у першу чергу, як передбачено ст.1261 ЦК України, право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до п. 4.15 розділу 4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, нотаріусом проводиться після подання до нотаріальної контори правовстановлюючих документів, щодо належності цього майна спадкодавцеві.

У відповідності до ст. 68 Закону України «Про нотаріат», нотаріус перевіряє склад спадкового майна. Згідно порядку вчинення нотаріальних дій видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно. Не подання документів, що необхідні для вчинення нотаріальної дії, у відповідності до ст.49 ЗУ «Про нотаріат» є підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії.

Крім того, згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 3.1. Листа ВССУ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

У зв`язку з тим, що нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно, то є законні підстави для визнання за позивачем права власності на спірну квартиру.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76, 77, 81, 82, 89, 133, 137, 258-259, 263, 268, 280 ЦПК України, ст.ст. 392, 1216, 1218, 1258, 1261 ЦК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 180 АДРЕСА_8 , житловою площею 114,8 кв.м., сараю під літ «Б», вбиральні під літ. «В», навісу під літ. «Г» - 1963 року побудови, прибудови під літерою А-1 з мансардою, № 1-2 огорожі, I – мостіння по АДРЕСА_1 , розташованому на земельній ділянці площею 472 квадратних метрів адресою АДРЕСА_6 ), в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду в загальному порядку в тридцятиденний термін.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно-процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий:

25.07.19