Ухвала суду № 83229062, 23.07.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/11901/19

Провадження по справі № 1-кс/522/13876/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2019 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси Іванов В.В., при секретарі Свічар О.О., розглянувши клопотання старшого слідчого в ОВС СВ Управління СБ України в Одеській області Проскуріна О.М. по матеріалам кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22019160000000144 від 11.07.2019 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України, про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені 11.07.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22019160000000144, за ознаками вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , на початку липня 2019 року знаходячись на території м. Барселона (Іспанія) при невстановлених слідством обставинах придбав для власних потреб наркотичні засоби канабіс та кокаїн. В подальшому, ОСОБА_2 , з метою контрабандного переміщення вказаних наркотичних засобів з приховуванням від митного контролю на територію України, помістив наркотичні засоби в коробку з медпрепарату «RHINOVIN», яку в свою чергу розмістив у власному багажі (валізі) та вирушив повітряним транспортом сполученням «Барселона – Одеса» до Міжнародного аеропорту «Одеса».

Після чого, ОСОБА_1 , прибув після 20 години 10.07.2019 з м. Барселони (Іспанія) літаком В-738 авіакомпанії «SkyUp» рейсом №PQ746 сполученням «Барселона – Одеса» до залу «Приліт» Міжнародного аеропорту «Одеса», розташованого в зону діяльності митного поста «Міжнародний аеропорт Одеса» Одеської митниці ДФС, за адресою: Україна, м. Одеса, вул. Центральний Аеропорт, буд. 2, корпус 2, пройшов прикордонний контроль, проте о 20 год. 40 хв. на багаж (валізу) ОСОБА_1 спрацювала кінологічна команда Одеської митниці ДФС у складі головного інспектора-кінолога ОСОБА_3 зі службовою собакою «Боцман». Побачивши вказані дії кінологічної команди Одеської митниці ДФС ОСОБА_1 , з метою уникнення відповідальності, залишив свій вантаж (валізу) в пункті видачі вантажу та покинув митну територію України за спрощеною процедурою через смугу руху «Зелений коридор», не задекларувавши зазначені речовини у встановленому порядку при здійсненні митного контролю.

11.07.2019, в період з 16 год. 00 хв. по 16 год. 45 хв., в оглядовому залі «Приліт» Міжнародного аеропорту Одеса, в зоні діяльності митного посту «Міжнародний аеропорт Одеса» Одеської митниці ДФС, під час проведення спільних заходів в рамках операції «Бастіон», здійснено спільний митний огляд особистих речей (багажу) ОСОБА_1 в результаті якого у валізі (багажі), серед його особистих речей, виявлено, з ознаками приховування від митного контролю, в коробці з медпрепарату «RHINOVIN» два пластикових контейнера вагою брутто 19,4 грам з речовиною зеленого кольору рослинного походження та один пластиковий контейнер з речовиною білого кольору вагою брутто 6,6 грам. Проведеним експрес-тестом речовини зеленого кольору експрес-аналізатором «NARK 2» встановлено позитивну реакцію на вміст наркотичної речовини канабіс. Проведеним експрес-тестом речовини білого кольору експрес-аналізатором «IDenta» встановлено позитивну реакцію на вміст наркотичної речовини кокаїн.

Згідно таблиці І списку №1 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №770, канабіс незалежно від розмірів кваліфікується як особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено.

Згідно таблиці ІІ списку №1 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №770, кокаїн відноситься до наркотичних засобів, обіг яких обмежено.

12.07.2019, в період з 20 год. 50 хв. по 21 год. 00 хв., за протоколом обшуку затриманої особи та огляду особи на наявність тілесних ушкоджень, на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України із дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223 і ст. 236 КПК України, слідчим СВ УСБУ в Одеській області у затриманого ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 вилучено:

- паспорт громадянина республіки Білорусь серії НОМЕР_1 виданий Ленінскае РУУС м. Мінськ, в якому на 13 аркуші наявний штамп №064 ДПС України про проходження 10.07.2019 прикордонного контролю з напрямом «в`їзд в Україну» в пункті пропуску №510100 «Одеса»;

- мобільний телефон марки «Iphone X», чорного кольору, з наявними подряпинами, IMEI: НОМЕР_2 .

Вилучені предмети, відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, згідно клопотань слідчого, містять відомості, які будуть використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування кримінального провадження.

Позиція учасників судового розгляду.

Слідчий в судове засідання не з`явився, згідно наданої заяви, підтримав подане клопотання, просив провести розгляд клопотання за його відсутності.

Адвокат Чапуріна С.І., яка представляє інтереси підозрюваного ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явилась, згідно наданої заяви, заперечувала проти накладення арешту на вилучене майно, просила провести розгляд клопотання за її відсутності.

Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думки учасників кримінального провадження, приходжу до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Мотиви суду.

Вилучені предмети, відповідно до ст. 98 ч. 1 КПК України, містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Згідно до ч. 2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з їх незаконним обігом; набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову. стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження. Слідчий, чи прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладене арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку необхідності збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що вказане майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.5 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Санкція ч.2 ст.305 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років з конфіскацією майна.

З наданих матеріалів досудового розслідування вбачається, що є достатньо підстав вважати, майно вилучене 12.07.2019 року за протоколом обшуку затриманої особи та огляду особи на наявність тілесних ушкоджень, може містити відомості про обставини вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України, а тому має значення речових доказів у кримінальному провадженні та може підлягати конфіскації майна як виду покарання при винесені вироку. Зважаючи на те, що у кримінальному провадженні проводяться першочергові слідчі дії, вважаю за необхідне на даному етапі досудового слідства накласти арешт на вказане в клопотанні майно з метою дослідження вказаних речових доказів.

Метою накладення арешту є збереження вказаного майна в якості речових доказів у кримінальному провадженні та з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку про можливість задоволення клопотання та накладення арешту на зазначене в клопотанні слідчого майно.

Щодо накладення арешту на паспорт.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку необхідності збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що вказане майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Вимоги ч.2 ст.171 КПК України передбачають вичерпний перелік відомостей, які повинні бути зазначені у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна, а саме: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, слідчий не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні щодо накладення арешту на паспорт.

Окрім цього, слідчий в своєму клопотанні повинен чітко зазначити що вилучений документ відповідає критеріям, визначеним ст.167 ч.2 КПК України, є речовим доказом та накладення арешту є необхідним для його збереження.

У урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин, вважаю, що досягнення цілей і мети досудового розслідування по даному кримінальному провадженню, не може бути компенсоване таким підходом органу досудового розслідування щодо невмотивованого ініціювання питання про накладення арешту на майно, яке не має відношення до предмету доказування по даному кримінальному провадженню.

Більш того, на переконання слідчого судді, ініціювання органом досудового розслідування питання про накладення арешту на зазначений в клопотанні паспорт, не відповідає положенням Конституції України, кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним.

Верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Вимогами Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачений перелік документів, які дозволяють вільне пересування громадян за винятком обмежень, які встановлені законом.

За таких обставин, вимоги клопотання слідчого щодо накладення арешту на майно в цій частині, слід визнати необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно в іншій частині, а саме щодо накладення арешту на паспорт громадянина республіки Білорусь серії НОМЕР_1 виданий Ленінскае РУУС м. Мінськ, в якому на 13 аркуші наявний штамп №064 ДПС України про проходження 10.07.2019 прикордонного контролю з напрямом «в`їзд в Україну» в пункті пропуску №510100 «Одеса»; оскільки слідчий в своєму клопотанні не достатньо обґрунтував підстави для накладення арешту на зазначене майно та застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до порушення прав власника вказаного майна.

Керуючись ст. ст. 167-173 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області Проскуріна О.М. про накладення арешту на майно - задовольнити частково.

Накласти арешт на тимчасово вилучені у кримінальному провадженні № 22019160000000144 від 11.07.2019 предмети та документи, які вилучені у ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 за протоколом обшуку затриманої особи та огляду особи на наявність тілесних ушкоджень від 12.07.2019:

- мобільний телефон марки «Iphone X», чорного кольору, з наявними подряпинами, IMEI: НОМЕР_2 .

В частині накладення арешту на паспорт громадянина республіки Білорусь серії НОМЕР_1 виданий Ленінскае РУУС м. Мінськ, в якому на 13 аркуші наявний штамп №064 ДПС України про проходження 10.07.2019 прикордонного контролю з напрямом «в`їзд в Україну» в пункті пропуску №510100 «Одеса», – відмовити з підстав, вказаних в мотивувальній частині ухвали слідчого судді.

Виконання ухвали покласти на слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області Проскуріна О.М., або інших слідчих з групи у вказаному кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Одеської області протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: В.В. Іванов

23.07.2019