Рішення № 83226665, 21.12.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/26834/17

Провадження № 2/761/2667/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.

при секретарі Шлапаковій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Брайко С.А. про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, з огляду на наступне. В період з 01.04.2016 р. по 30.06.2017 р. позивач перебував на посаді головного юрисконсульта ПАТ «Банк Національний кредит» На підставі постанови Правління НБУ № 358 від 05.06.2015 року «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 114 від 05.06.2015 р. «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Банк Національний кредит», згідно з яким з 08.06.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осібна здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Національний кредит». Постановою правління НБУ від 28.08.2015 р. № 563 розпочата процедура ліквідації ПАТ «Банк Національний кредит». На підставі зазначеного рішення та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 159 від 28.08.2015 р. призначено уповноважену особу Фонду на здійснення ліквідації банку. Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 2222 від 31.05.2017 р. було змінео уповноважену особу Фонду, якій делеговано повноваження ліквідатора та такі повноваження надані Брайку С.А. з 06.06.2017 року. Після чого 30.06.2017 р. у ПАТ «Банк Національний кредит» без будь - якого попередження з боку роботодавця відбулось масове скорочення (звільнення) працівників в загальній кількості біля 10 осіб із працюючих 36. Незважаючи на це, запис, який зроблено у трудовій книжці позивача зроблено про те, що його звільнили на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України, що не відповідає дійсності та є не законним, адже жодних строкових договорів з позивачем укладено не було,істотних змін в умовах праці не було і про такі, якщо вони заплановані працівники не попереджались. З приводу даних обставин позивач звернувся до уповноваженої особи за роз`ясеннями, проте відповідь не отримав. На день пред`явлення позову позивач перебував у вимушеному прогулі 27 днів і відповідач зобов`язаний виплатити заробітну плату у розмірі 15 481,95 грн. Зважаючи на викладене ОСОБА_1 просить суд зобов`язати ПАТ «Банк Національний кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації поновити ОСОБА_1 на посаді головного юрисконсульта ПАТ «Банк Національний кредит» з 3о червня 2017 року визнавши наказ № 184-к незаконним; зообв`язати ПАТ «Банк Національний кредит» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації сплатити на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 15 481 грн. 95 коп.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02.08.2017 р.у даній справі відкрито провадження, запропоновано відповідачу в строк до 29.11.2017 року надати свої заперечення та посилання на докази, якими вони обґрунтовуються.

27.11.2017 р. за розпорядженням №01-08-1305 керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду здійснено повторний автоматичний розподіл справи.

17.05.2018 р. також здійснено повторний автоматичний розподіл справи відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду за розпорядженням керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва № 01-08-235.

18.05.2018 року суддею Шевченківського районного суду м. Києва винесено ухвалу про розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Брайко С.А. про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Як свідчать матеріали справи клопотання від учасників процесу про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Разом з тим, представником ПАТ «Банк Національний кредит» подано відзив на позовну заяву, де зазначено наступне. Позивача було прийнято на посаду на підставі наказу № 224-к від 01.04.2016 р. на посаду головного юрисконсульта відділу правового забезпечення управління правового забезпечення департаменту правової роботи та примусового стягнення Банку за строковим трудовим договором з 01.04.2016 р. по 30.04.2016 р. В подальшому термін роботи за договором неодноразово продовжувався на підставі відповідних наказів. Згідно наказу № 184-к позивача було звільнено з посади у зв`язу із закінченням строку трудового договору відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України. 30.06.2017 р. позивача ознайомлено з наказом про звільнення під розпис та проведено повний розрахунок. У відповідь на заяву позивача щодо зміни запису у трудовій книжці - зазначення підстав звільнення як ч. 3 ст. 38 КЗпП України та виплату грошових коштів у розмірі трьох заробітних плат, скасування наказу про звільнення, відповідачем 07.08.2017 р. було надано вмотивовану відповідь. За таких обставин, підстави для задоволення позову відсутні.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

На підставі постанови Правління Національного банку України № 358 від 05.06.2015 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.06.2015 прийнято рішення № 114 про запровадження з 08.06.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Банк Національний кредит».

Відповідно до постанови Правління НБУ № 563 від 28.08.2015 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 159 від 28.08.2015 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Національний кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1554 від

18.08.2016строк здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Національний кредит» та повноваження ліквідатора Паламарчука В.В. продовжено на два роки по 31.08.2018 включно.

Також встановлено і не заперечується сторонами, що відповідно до наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Національний кредит» №224-к від 01.04.2016 ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду головного юрисконсульта відділу правового забезпечення управління правового забезпечення департаменту правової роботи та примусового стягнення Банку за строковим трудовим договором терміном з 01.04.2016 по 30.04.2016.

В подальшому, як свідчать надані представником відповідача докази, термін роботи позивача за строковим трудовим договором на підставі заяв Позивача неодноразово продовжувався на підставі відповідних наказів, а саме: наказ №238-к від 26.04.2016 (з 01.05.2016 по 31.05.2016); наказ №338-к від 27.05.2016 (з 01.06.2016 по 30.06.2016); наказ №417-к від 01.07.2016 (з 01.07.2016 по 31.07.2016); наказ №476-к від 01.08.2016 (з 01.08.2016 по 30.08.2016); наказ №527-к від 31.08.2016 (з 31.08.2016 по 30.09.2016); наказ №591-к від 30.09.2016 (з 01.10.2016 по 31.10.2016); наказ №639-к від 01.11.2016 (з 01.11.2016 по 30.11.2016); наказ №680-к від 01.12.2016 (з 01.12.2016 по 31.12.2016); наказ №717-к від 29.12.2016 (з 01.01.2017 по 31.01.2017); наказ №31-к від 31.01.2017 (з 01.02.2017 по 28.02.2017); наказ №60-к від 28.02.2017 (з 01.03.2017 по 31.03.2017); наказ №103-к від 31.03.2017 (з 01.04.2017 по 30.04.2017); наказ №135-к від 27.04.2017 (з 01.05.2017 по 31.05.2017); наказ №166-к від 30.05.2017 (з 01.06.2017 по 30.06.2017).

Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Національний Кредит» Брайко С.А. за № 184-к від 27.06.2017 р. позивача ОСОБА_1 було звільнено з посади головного юрисконсульта відділу правового забезпечення управління правового забезпечення департаменту правової роботи та примусового стягнення ПАТ «Банк Національний Кредит» з 30.06.2017 року у зв`язку із закінченням трудового договору згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Позивача, і це підтверджується матеріалами справи, було ознайомлено із наказом під особистий підпис 30.06.2017 року.

В подальшому, ОСОБА_1 звертався до відповідача із заявами, в яких зазначав, що 30.06.2017 року у ПАТ «Банк Національний Кредит» без будь-якого попередження з боку роботодавця відбулось масове скорочення (вивільнення) працівників в загальній кількості біля 10 осіб із працюючих 36. Разом із тим, згідно записів, зароблених в трудових книжках, звільнення відбулось у зв`язку із закінченням строку трудового договору, що не відповідає дійсності та є незаконним. Та просив змінити підстави звільнення з п. 2 ст. 36 КЗпП України на ч. 3 ст. 38 КЗпП України та виплатити йому належні суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно із ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Слід зазначити, як встановлено судом, позивача було допущено до роботи на підставі наказу відповідача, яким було визначено строк дії трудових відносин.

В подальшому такий термін було продовжено наказами відповідача.

Підставами для продовження термінів дії договору були особисті заяви позивача.

Таким чином, сторонами у належний спосіб було узгоджено термін дії трудових правовідносин між ними.

Відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Оскільки наказом № 166-к від 30.05.2017 року було продовжено термін роботи позивача на займаній посаді з 01.06.2017 року по 30.06.2017 року, відповідач мав право провести звільнення ОСОБА_1 в останній день його роботи на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку трудового договору.

Посилання позивача на те, що оскільки трудовий договір із ним було переукладено декілька разів, такий трудовий договір вважається таким, що укладений на невизначений строк, судом відхиляються, оскільки між сторонами на власний розсуд було узгоджено термін виконання роботи позивачем, який продовжено не було.

приписами ч.ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому за положеннями ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В свою чергу приписами ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до положень ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

За встановлених обставин, суд приходить до висновку про те, що наказ № 184-к від 27.06.2017 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи був прийнятий відповідачем у відповідності до вимог законодавства про працю та в порядку, передбаченому законом, в зв`язку із чим позовні вимоги в частині визнання незаконним вказаного наказу задоволенню не підлягають, а отже і підстави для поновлення позивача на роботі відсутні.

Також не підлягає задоволенню і вимога про сплату позивачу заробітної плати за час вимушеного прогулу, з огляду на те, що що вони є похідними від основної вимоги, оскільки незалежно від підстав відмови в позові про поновлення на роботі (по суті вимог чи за пропуском строку звернення до суду), право позивача є незахищеним, порушене право не відновлено, а, отже, й підстав для задоволення інших вимог, як похідних, за такі дії відповідача немає

Такий висновок зроблено Вищим спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 15.07.15 року під за результатами розгляду справи № 6-15768св15).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується приписами ст. 141 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 10-12, 76-81, 133, 141, 209, 210, 228, 258, 259, 265, 274,277-279, 354 ЦПК України, ст.ст. 23, 24, 36, 233, 234 КЗпП України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Брайко С.А. про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: