Вирок № 83225502, 24.07.2019, Оболонський районний суд міста Києва

24.07.2019 Справа № 756/3763/18

№ 756/3763/18

№ 1-кп/756/353/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2019 року Оболонський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого судді - Шестаковської Л.П.,

за участю секретарів - Рекеди С.С., Пишковича М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12017100000000891 від 22.08.2017 за обвинувальним актом відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Устивиця Великобагачанського району Полтавської області, громадянина України, працюючого водієм в ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД», раніше не судимого, зареєстроваого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів - Давідяна О.Н., Бобіти А.В.,

захисника - Барбелюка А.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

представників потерпілого - Змаженко О.Д., Клунко О.М.,

представника цивільного відповідача

ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД» - Хмельницького Я.Б.,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 21.08.2017 приблизно о 14 год. 50 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки "IVECO STRALIS", номерний знак НОМЕР_1 , в зчепленні з напівпричепом марки "KRONE SDP 27", номерний знак НОМЕР_2 , рухався у першій смузі (крайній правій) із наявних двох смуг його напрямку руху по проїзній частині вулиці Полярної в місті Києві, зі сторони вулиці Автозаводської в напрямку Мінського проспекту.

Рухаючись у вказаному напрямку по вулиці Полярній, він наближався до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого перед круговим перехрестям вулиця Полярна - Мінський проспект, позначеного інформаційно- вказівними дорожніми знаками 5.35.1 - 5.35.2 «Пішохідний перехід» Правил дорожнього руху України та частково позначеного горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.1 «Зебра» Правил дорожнього руху України.

В подальшому, перед даним нерегульованим пішохідним переходом, а саме у першій смузі (крайній правій) із наявних двох смуг його напрямку руху водій ОСОБА_1 зупинив вказаний автомобіль марки "IVECO STRALIS", номерний знак НОМЕР_1 , в зчепленні з напівпричепом марки "KRONE SDP 27", номерний знак НОМЕР_2 , надаючи дорогу пішоходам, котрі перебували на нерегульованому пішохідному переході.

Після цього, незважаючи на інформаційно-вказівні дорожні знаки 5.35.1 - 5.35.2 та горизонтальну дорожню розмітку 1.14.1 водій ОСОБА_1 , відновивши рух, наблизившись до нерегульованого пішохідного переходу та рухаючись в його межах, не вжив всіх можливих заходів для забезпечення безпечного проїзду пішохідного переходу і достовірно не впевнився у відсутності пішоходів на переході.

Під час руху ОСОБА_1 грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 підпункт «б», 10.1, 18.1 Правил дорожнього руху України, якими передбачається, відповідно:

-п. 1.3: учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими;

- п. 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- п. 2.3 підпункту «б»: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- п. 10.1: перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

-п. 18.1: водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_1 виявились в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем марки "IVECO STRALIS", номерний знак НОМЕР_1 , в зчепленні з напівпричепом марки "KRONE SDP 27", номерний знак НОМЕР_2 , знаходячись у першій смузі (крайній правій) із наявних двох смуг його напрямку руху по проїзній частині вулиці Полярної в місті Києві, зі сторони вулиці Автозаводської в напрямку Мінського проспекту, перед початком руху та при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувала пішохід ОСОБА_2 , був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та її зміною, яка виражалась у наявності інформаційно-вказівних дорожніх знаків 5.35.1 - 5.35.2 та горизонтальної дорожньої розмітки 1.14.1, не переконавшись у відсутності пішоходів на нерегульованому пішохідному переході та не надавши дорогу пішоходу ОСОБА_2 , яка перебувала на нерегульованому пішохідному переході, виїхав на нерегульований пішохідний перехід, внаслідок чого вчинив наїзд на останню.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді: садна тіла, поширені рвано-забійні скальповані рани середньої та нижньої третин по передній і медіальній поверхні лівого плеча та на всьому протязі по передній, зовнішній та медіальній поверхням лівого передпліччя з практично циркулярним відшаруванням шкіри з підшкірно-жировою клітковиною від нижчележачих тканин та наявністю у дні їх м`язів плеча, передпліччя, верхньої третини лівої плечової кістки, уламковий перелом верхнє-середньої третини плечової кістки - відкритий перелом діафізу лівої плечової кістки зі зміщенням уламків, які у своїй сукупності відносяться до тяжкого тілесного ушкодження.

Порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху та настання наслідків у вигляді заподіяння потерпілій ОСОБА_2 тяжкого тілесного ушкодження перебувають між собою у прямому причинному зв`язку.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями, які виразились у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілій ОСОБА_2 тяжке тілесне ушкодження, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Допитаний в судовому засіданні у якості обвинуваченого ОСОБА_1 показав, що він з 2001 року працює водієм ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД», 21.08.2017 вирушив у відрядження до Італії, приблизно о 14 год. 50 хв. того дня, керуючи технічно справним автомобілем марки "IVECO STRALIS", номерний знак НОМЕР_1 , в зчепленні з напівпричепом марки "KRONE SDP 27", номерний знак НОМЕР_2 , рухався у крайній правій смузі із наявних двох смуг його напрямку руху по проїзній частині вулиці Полярної в місті Києві, зі сторони вулиці Автозаводської в напрямку Мінського проспекту, наблизившись до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого перед круговим перехрестям вулиця Полярна - Мінський проспект, позначеного інформаційно- вказівними дорожніми знаками «Пішохідний перехід» та частково позначеного горизонтальною дорожньою розміткою «Зебра», він зупинився, пропускаючи пішоходів, котрі перебували на нерегульованому пішохідному переході. Так само зупинилися і транспортні засоби, що рухалися у лівій від нього смузі руху.

Коли пішоходи, які перебували у його полі зору, перейшли проїзну частину по пішохідному переходу, він відновив рух, наблизившись до нерегульованого пішохідного переходу та рухаючись в його межах. Проте в той же час почали різко сигналити водії інших транспортних засобів, які ще продовжували стояли у лівій смузі. Тоді він зупинив рух керованого ним транспортного засобу, вийшов з кабіни та побачив, що він лівим переднім колесом керованого ним транспортного засобу переїхав потерпілій жінці похилого віку її ліву руку, попередньо штовхнувши її на пішохідному переході лівою передньою фарою свого транспортного засобу. Потерпілою виявилася ОСОБА_2 .

У дорожній обстановці, що склалася 21.08.2017 приблизно о 14 год. 50 хв. на проїзній частині вулиці Полярної в місті Києві, зі сторони вулиці Автозаводської в напрямку Мінського проспекту та, враховуючи наслідки дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за його участю, обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у порушенні ним в той момент вимог п.п. 1.3, 1.5, 2.3 підпункт «б», 10.1, 18.1 Правил дорожнього руху України не оспорює та повністю визнає себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому необережного злочину. Обвинувачений, крім того, пояснив, що наїзд на пішохода стався тому, що пішохід ОСОБА_2 переходила пішохідний перехід у такий близькості перед кабіною його транспортного засобу, що він просто не бачив її з висоти сидіння керованого ним вантажного транспортного засобу, оскільки пішохід перебувала в той момент у так званій «мертвій зоні». Саме тому він і розпочав рух, будучи впевненим, що пішохідний перехід вже звільнили всі пішоходи. Після ДТП він зразу ж у перші дні добровільно надавав матеріальну допомогу потерпілій у виді оплати витрат на медичну допомогу у загальній сумі близько 21000 грн., що підтверджено представником потерпілого у позовній заяві.

Не оспорюючи ніякі фактичні обставини самої події кримінального правопорушення, скоєного ним з необережності, наслідків, які настали для потерпілої у виді тяжких тілесних ушкоджень, обвинувачений при цьому лише частково визнає пред`явлений представником потерпілої в інтересах останньої до нього, ОСОБА_1 , та до його роботодавця ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД» цивільний позов про стягнення з них солідарно на користь ОСОБА_2 400000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Як у своїх письмових запереченнях проти позову (том 1, а.к.п. 195), так і в своїх показаннях, наданих в суді, обвинувачений заявив, що пред`явлений позов він визнає частково - лише у розмірі 25000 грн.

Вирішуючи питання щодо призначення йому кримінального покарання та питання щодо розміру його цивільно-правової відповідальності за спричинену потерпілій моральну шкоду, обвинувачений просить врахувати ту обставину, що він є єдиним годувальником у сім`ї, утримує непрацездатну дружину, яка хворіє на цукровий діабет. Крім того, його річний дохід на роботі у якості водія складає 60000 грн., інших доходів він не має та не має іншої професії. Обвинувачений просить не задовольняти позов у повному обсязі, не позбавляти його волі та не позбавляти його права керувати транспортними засобами, оскільки тоді він та його непрацездатна дружина залишаться без засобів для існування.

Потерпіла в судовому розгляді участі не приймала, подала заяву з проханням про проведення судового розгляду без її участі через поганий стан здоров`я, однак за участю її представника - адвоката Клунка О.М. Подану адвокатом Клунко О.М. в її інтересах позовну заяву вона підтримує в повному обсязі, що зазначила у відповідній заяві.

Представник потерпілої адвокат Клунко О.М. ніякі фактичні обставини справи, викладені у обвинувальному акті, не оспорював, при цьому повністю підтримав раніше поданий ним в інтересах потерпілої цивільний позов з наступним доповненням про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 58670,43 грн. зі страхової компанії ПрАТ СК «Здорово» (ЄДРПОУ 33637321, м. Київ, вул. К. Малевича, 86-Н) та моральної шкоди у розмірі 400000 грн. з обвинуваченого ОСОБА_1 та його роботодавця ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД» солідарно.

Представник цивільного відповідача ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД» Хмельницький Я.Б. пред`явлений до підприємства цивільний позов про стягнення моральної шкоди також визнав частково - лише у розмірі 15000 грн., звернувши при цьому увагу суду у своїх усних та письмових запереченнях проти позову на те, що одним із учасників цієї справи є цивільний відповідач - ПрАТ СК «Здорово», до якого цивільний позивач висунув лише вимогу про відшкодування матеріальної шкоди, а вимога про відшкодування моральної шкоди до вказаного відповідача (страхової компанії) не висувалася. Втім, цивільна відповідальність ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД» є застрахованою цивільним відповідачем ПрАТ СК «Здорово» за полісом цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1328349 від 20.10.2016 року, а значить ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД» не повинна самостійно нести тягар відшкодування моральної шкоди в повному обсязі, визначеному судом, адже страхова компанія ПрАТ СК «Здорово» у відповідності до ст. 261 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має відшкодувати потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральну шкоду у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Цивільний відповідач ПрАТ СК «Здорово» не направив до суду свого представника, хоча копію цивільного позову з додатками йому було направлено поштою, про що є докази у справі (том 2, а.к.п. 45-48).

Заслухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду справи за відсутності представника ПрАТ СК «Здорово», суд дійшов висновку про можливість з`ясувати всі обставини справи з вирішенням цивільного позову без участі представника ПрАТ «СК «Здорово».

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження судом було визнано недоцільним дослідження доказів у кримінальному провадженні щодо тих фактичних обставин самої події кримінального правопорушення, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що сторони кримінального провадження, представник потерпілого та представник цивільного відповідача правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позицій немає; їм роз`яснено, що у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Проте суд, застосовуючи ч. 3 ст. 349 КПК України під час судового розгляду відносно обставин самої події дорожньо-транспортної пригоди, не поширював дію цієї правової норми на обставини цивільного позову, оскільки позовні вимоги повністю підтримані представником потерпілої, лише частково визнані двома цивільними відповідачами в частині стягнення моральної шкоди, а представник третього цивільного відповідача, до якого пред`явлено позов в частині стягнення матеріальної шкоди, до суду не прибув та ні усно, ні письмово свого відношення до пред`явленого позову не висловив.

Таким чином, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, а саме в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілій тяжке тілесне ушкодження, за вчинення якого він підлягає кримінальному покаранню.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 , суд враховує положення ст.65 КК України, відповідно до якої особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Обставинами, які пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття та добровільне часткове відшкодування збитку, спричиненого потерпілій злочином.

Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд враховує обставини, які пом`якшують його покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого, який вперше вчинив необережний тяжкий злочин, раніше не судимий, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, офіційно працевлаштований з травня 2001 року водієм в ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД», де працює і до цього часу, одружений, за постійним місцем проживання та за місцем роботи характеризується виключно позитивно, має на утриманні хвору дружину та є єдиним годувальником у сім`ї.

З урахуванням даних про особу винного ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до необережних тяжких злочинів, враховуючи наслідки, що настали для потерпілої у виді тяжкого тілесного ушкодження, суд вважає необхідним і достатнім призначити покарання винному у виді позбавлення волі у межах, установлених в санкції частини ч.2 ст. 286 КК України.

Крім того, суд дійшов до висновку і про те, що обвинуваченому слід призначити ще й додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами з огляду на обставини вчинення злочину, пов`язаного з грубим порушенням правил безпеки дорожнього руху, а також серйозності та тяжкості наслідків, які настали для потерпілої ОСОБА_2 .

Одночасно з урахуванням тих обставин, що ОСОБА_1 свою вину визнав, щиро розкаявся, своїми діями сприяв розкриттю злочину, добровільно частково відшкодував потерпілій спричинену шкоду, з урахуванням його репутації в трудовому колективі та позитивних характеристик, сімейного стану обвинуваченого та перебування у нього на утриманні хворої дружини, позицію представника потерпілого, який не наполягав на реальному позбавленні волі винного, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів без відбування ним призначеного покарання, у зв`язку з чим ОСОБА_1 необхідно звільнити від відбування основного покарання з випробуванням в порядку ст. 75 КК України та покладенням на нього обов`язків відповідно до ч.1 ст. 76 КК України, зобов`язавши обвинуваченого періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, місця роботи.

Таке рішення суду обумовлено і висновками досудової доповіді відносно обвинуваченого, відповідно до яких ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_1 є низьким, як низьким є і ризик його небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб. Орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення або обмеження волі на певний строк.

Згідно вимог ст. 100 КПК України речові докази: автомобіль марки "IVECO STRALIS", номерний знак НОМЕР_1 , та напівпричіп марки "KRONE SDP 27", номерний знак НОМЕР_2 , які перебувають на зберіганні на території власника ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД» за адресою м. Київ, вул. Зрошувальна, 7, слід залишити у розпорядженні власника.

Речові докази у виді ватних тампонів зі слідами біологічної речовини світло-жовтого кольору з вираженими жировими плямами, вилучені з місця події до трьох паперових конвертів, слід знищити.

При цьому суд вважає за необхідне арешт на вказаний автомобіль та напівпричіп, який було накладено ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.10.2017 року за клопотанням слідчого у кримінальному провадженні № 12017100000000891 з метою забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч.2 ст. 170 КПК України), скасувати, не дивлячись на клопотання представника потерпілого такий арешт не скасовувати до відшкодування потерпілій спричиненої шкоди. У даному випадку скасовуючи арешт майна власника транспортних засобів, суд виходить з того, що арешт було накладено саме за клопотанням слідчого з метою забезпечення збереження речових доказів, а не за клопотанням цивільного позивача (потерпілої) або її представника з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення ( п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України).

У кримінальному провадженні є судові витрати на проведення судових автотехнічних експертиз, які складають 2670 грн. 84 коп. та підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави.

Вирішуючи цивільний позов, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з таких обставин.

Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями, рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її заподіяла, за наявності її вини.

Частиною 1 статті 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником, під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Також відповідно до роз`яснень п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, визначено, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу, якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.

Як встановлено судом, 21.08.2017 на момент вчинення злочину ОСОБА_1 перебував в службових відносинах з ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД», працював водієм, керував автомобілем марки "IVECO STRALIS", номерний знак НОМЕР_1 , в зчепленні з напівпричепом марки "KRONE SDP 27", номерний знак НОМЕР_2 , власником яких відповідно до свідоцтв про реєстрацію цих транспортних засобів також є ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД». Відтак, в силу ч.1 ст. 1172 ЦК України відповідальність за завдану працівником ОСОБА_1 матеріальну та моральну шкоду має нести ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД».

19.09.2016 між ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД» та ПрАТ СК «Здорово» укладений поліс обов`язкового страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1328355 строком з 20.10.2016 по 19.10.2017, відповідно до якого застраховано цивільно - правову відповідальність ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД» та осіб, які керують забезпеченим транспортним засобом -автомобілем марки "IVECO STRALIS", номерний знак НОМЕР_1 , на законних підставах. В період дії вказаного договору страхування діями ОСОБА_1 завдано шкоду.

При цьому відповідно до загальних положень Цивільного кодексу України та змісту ч. 1 ст. 1194 ЦК України про відшкодування шкоди особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

ПрАТ СК «Здорово» та ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД» поряд з обвинуваченим ОСОБА_1 потерпілою та її представником залучені цивільними відповідачами у справі.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з ПрАТ СК «Здорово» на користь потерпілої ОСОБА_2 спричиненої їй матеріальної шкоди у вигляді витрат на лікування у розмірі 58670,43 грн., то суд дійшов до висновку, що вони є повністю обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи, що ліміт відповідальності ПрАТ СК «Здорово» за шкоду заподіяну життю та здоров`ю, становить 200000 гривень.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення на користь потерпілої ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 400000 грн. з ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД» та з ОСОБА_1 солідарно, суд виходить з того, що, по-перше, до зазначених правовідносин не застосовується солідарна цивільно-правова відповідальність. По-друге, відповідно до положення ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Вказані положення стосуються відшкодування як майнової, так і моральної шкоди.

Судом встановлено, що внаслідок спричинення потерпілій тяжких тілесних ушкоджень в результаті ДТП, вона безумовно зазнала великого фізичного болю як безпосередньо під час травмування, так і під час численних оперативних втручань та лікувальних процедур і маніпуляцій, моральних страждань та переживань через неможливість відновити попередній стан лівої руки та попередній звичний спосіб її життя, з урахуванням суттєвості змін у житті потерпілої, тяжкості та серйозності наслідків, які настали для неї, постійний характер моральних страждань, їх обсяг та тривалість, суд дійшов висновку, що підлягає компенсації завдана моральна шкода потерпілій в розмірі 150 000 грн., що відповідає принципу розумності, справедливості, інтенсивності та тривалості моральних страждань ОСОБА_2 .

Відповідно до ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 261 вищевказаного Закону страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Різницю між сумою відшкодування, визначену судом, та сумою, яка повинна бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною в скоєнні дорожньо - транспортної пригоди. Тобто ліміт відповідальності ПрАТ СК «Здорово» по відшкодуванню моральної шкоди з врахуванням задоволеного судом позову в частині стягнення матеріальної шкоди становить 2933 грн. 52 коп., проте потерпіла та її представник вимогу про стягнення вказаної суми зі страхової компанії не висували з невідомих причин.

Як було зазначено вище, обвинувачений ОСОБА_1 , як один з цивільних відповідачів, не дивлячись на існування положень ч. 1 ст. 1172 ЦК України, пред`явлений до нього цивільний позов про стягнення моральної шкоди визнав частково - у розмірі 25000 грн. Відповідно до ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Така письмова заява ОСОБА_1 міститься в томі 2 на а.к.п. 195. Статтею 206 ЦПК України також передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Враховуючи приписи ч. 3 ст. 13 ЦПК України про те, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, дійшовши висновку про те, що у даному випадку часткове визнання обвинуваченим пред`явленого до нього позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає за можливе прийняти від цивільного відповідача ОСОБА_1 часткове визнання ним позову та ухвалити рішення про стягнення з нього 25000 грн. на користь потерпілої у порядку відшкодування моральної шкоди.

З урахуванням стягнення судом з ОСОБА_1 на користь потерпілої 25000 грн. моральної шкоди, з урахуванням розміру моральної шкоди, яка відповідно до Закону підлягає відшкодуванню страховою компанією ( 2933 грн. 52 коп.), проте такого позову до неї не пред`являлося, суд дійшов висновку, що в порядку ч. 1 ст. 1172, ст. 1194 ЦК України решту суми моральної шкоди, яка не покривається страховим відшкодуванням та частковим відшкодуванням шляхом стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 , необхідно стягнути з ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД» і така сума становить 122066 грн. 48 коп. (150000 грн. - 25000 грн. - 2933 грн.52 коп.).

В решті вимог цивільного позову слід відмовити у зв`язку з його необґрунтованістю.

Вирішуючи питання про відшкодування на користь потерпілої спричиненої їй моральної шкоди, суд виходить з того, що у даному конкретному випадку розмір відшкодування є максимально адекватним завданій шкоді, враховує вимоги розумності та справедливості, ураховує функції, які повинно виконувати таке відшкодування.

Також суд враховує, що відповідно до п.9.1. статті 9 Закону, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк два роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основновного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на два роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази - автомобіль марки "IVECO STRALIS", номерний знак НОМЕР_1 , та напівпричіп марки "KRONE SDP 27", номерний знак НОМЕР_2 , які перебувають на зберіганні на території власника ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД» за адресою м. Київ, вул. Зрошувальна, 7 - залишити у розпорядженні власника.

Речові докази - ватні тампони зі слідами біологічної речовини світло-жовтого кольору з вираженими жировими плямами, вилучені з місця події до трьох паперових конвертів - знищити.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2017 року (справа № 761/34445/17, провадження № 1-кс/761/21861/2017) на автомобіль марки "IVECO STRALIS", номерний знак НОМЕР_1 , та напівпричіп марки "KRONE SDP 27", номерний знак НОМЕР_2 , власником яких є ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД», - скасувати.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 , поданий в її інтересах представником потерпілої Клунко Олексієм Михайловичем , задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» (ЄДРПОУ 05475156), вул. К.Малевича, 86-Н, м. Київ, 03680, на користь ОСОБА_2 58670 (п`ятдесят вісім тисяч шістсот сімдесят) гривень 43 копійки на відшкодування матеріальної шкоди.

Прийняти часткове визнання позову ОСОБА_1 та стягнути з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київська виробнича компанія «РАПІД» (ЄДРПОУ 05475156), вул. Зрошувальна, 7, м. Київ, 02099 на користь ОСОБА_2 122066 (сто двадцять дві тисячі шістдесят шість) гривень 48 копійок на відшкодування моральної шкоди.

В решті вимог цивільний позов ОСОБА_2 , поданий в її інтересах представником потерпілої Клунко Олексієм Михайловичем ,залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , на користь держави судові витрати на проведення судових автотехнічних експертиз у розмірі 2670 (дві тисячі шістсот сімдесят) гривень 84 копійки.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Л.П.Шестаковська