Рішення № 83222791, 10.07.2019, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/7939/17

Провадження № 2/727/207/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2019 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого судді Слободян Г.М.

за участю секретаря судового засідання Ільчука М.В.

за участю сторін:

- представника позивача ОСОБА_2., адвоката - Ноцького О.

- представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Бошелюк Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань 1 приміщенні Шевченківського районного суду м. Чернівці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_1 ) до ФОП ОСОБА_3 (місце проживання АДРЕСА_2 ) про усунення перешкод в користуванні житлом та знесення самочинно зведеної прибудови

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні квартирами та знесення самочинно зведеної прибудови. Мотивує заявлені вимоги тим, що вона є власницею квартири № НОМЕР_3 ; її син ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_4 належить їй на праві власності на підставі договорів купівлі-продажу квартир. Вказує, що відповідач здійснює господарську діяльність у кафе-барі, що розміщений у підвалі житлового будинку по АДРЕСА_4 та самочинно добудованій "літній площадці кафе-бару, що знаходиться біля фасаду житлового будинку.

Вважає, що відповідач, не забезпечила належне облаштування вентиляційних систем у кафе-барі та використовує прибудинкову територію будинку по АДРЕСА_4 в якості стоянки для власних автомобілів та автомобілів відвідувачів кафе-бару; в кафе-барі, що належить відповідачу, відбулися дві пожежі, що загрожували цілісності будинку по АДРЕСА_4 . Просить, усунути їй перешкоди у користуванні квартирами, що знаходиться у багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_4 , шляхом знесення самочинно зведеної будівлі та навісу, прибудованих до житлового будинку літ. А по АДРЕСА_4 на тротуарі АДРЕСА_5 , збудовані на земельній ділянці.

Відповідачем ОСОБА_3 , інтереси якої представляє представник, адвокат Веретенко Є. подано відзив на позовну заяву та відповідно, письмові пояснення, відповідно до яких позовні вимоги відповідач не визнала та просить в задоволенні позову відмовити (т.1 а.с. 59-65).

Позивачем ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Ноцький О. на вказаний відзив відповідача подано відповідь, в установленому законом порядку ( т.1 а.с. 95- 99 т.1).

Позивач ОСОБА_2 , позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити. У наданих суду поясненнях зазначила, що являється власницею квартир № НОМЕР_4 та АДРЕСА_4 , а її син - ОСОБА_4 - власником квартири № НОМЕР_3 в будинку за цією ж адресою, однак, вказала, що постійним місцем її проживання, з 1998 року є Сполучені Штати Америки. Вказала, що приміщення кафе-бару по АДРЕСА_4 має бути знесено, оскільки знаходиться в історичній частині міста, літній майданчик кафе-бару, розташований на тротуарі АДРЕСА_5 м. Чернівці, що робить незручним прохід людей по тротуару.

Вважає, що встановлення спірного літнього майданчика за наведеною вище адресою, порушує її права як власника квартир НОМЕР_4 та АДРЕСА_4 . Пояснила, що внаслідок самочинно зведеного кафе по АДРЕСА_4 , має місце і порушення режиму тиші, у зв`язку з чим нею на місце викликалося працівників поліції. А, тому, оскільки вказане кафе зведено самочинно відповідачкою, просила, заявлені нею вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача, адвокат Ноцький О.В. в судовому засіданні також позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити; в доповненнях до пояснень своєї довірительки, зазначив що ним було допущено описку у позові, в частині "усунення перешкод у користуванні квартирами, що знаходяться в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_4 та просив вважати вірним - усунення перешкод у користуванні квартирою належною позивачу, яка знаходиться в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_4 .

В судовому засіданні, представники відповідача ОСОБА_3 , адвокати Бошелюк Ю., Веретенко Є., відповідно позовні вимоги не визнали. В наданих суду поясненнях представник ОСОБА_6 , вказувала, що відповідач ФОП ОСОБА_3 здійснює господарську діяльність по АДРЕСА_4 у належних їй на праві власності приміщеннях, відповідач володіє та користується виключно тієї площею приміщення, що знаходиться у її власності, літній майданчик знаходиться на земельній ділянці, що не перебуває у власності чи користуванні позивача, розпорядником даної земельної ділянки є Чернівецька міська рада. Вважає, що з огляду на положення ст. 391 та ст. 376 ЦК України, як не власник чи користувач земельної ділянки, на якій знаходиться будівля та навіс не має права вимоги щодо знесення будівлі та навісу на земельній ділянці, що є власністю Чернівецької міської ради. Натомість, Чернівецька міська рада не заявляє будь-яких вимог до відповідача з приводу спірної земельної ділянки, а фактом надання Чернівецькою міською радою права відповідачу тимчасового користування окремими елементами благоустрою комунальної власності м. Чернівці, для встановлення літнього торгового майданчика по АДРЕСА_4 підтверджується правомірність користування земельною ділянкою та відповідно встановлення на ній літнього майданчика Відповідачем. Пояснила, що вказаним доводиться законність зведення літнього майданчика (будівлі та навісу). Просила, відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Представник відповідача ОСОБА_1 - Веретенко Є. підтримав в поясненнях обставини викладені письмово в заяві наданій суду (т.2 а.с. 27-33); просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Чернівецької міської ради, за довіреністю Баланецький О., в судовому засіданні в наданих поясненнях зазначив, що між Чернівецькою міською радою та ОСОБА_3 було укладено договір на право користування елементами благоустрою для встановлення літнього торгового майданчика по АДРЕСА_4.

Вказав в поясненнях, що з огляду на що, відсутні підстави вважати, що літній майданчик по АДРЕСА_4 є самочинним будівництвом, не порушують прав і законних інтересів позивача, позовні вимоги ОСОБА_2 про знесення літнього майданчика є не обгрунтованими.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_8 до суду не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про день, час і місце розгляду справи, надала до суду заяву в якій зазначила, що є співвласницею квартири у будинку АДРЕСА_4 , проти позовних вимог ОСОБА_2 заперечує. І заяві зазначила, що робота кафе-бару "ІНФОРМАЦІЯ_1" та літнього майданчику, який до нього відноситься, не порушує режиму тиші, навпаки, власницею вказаного кафе-бару - ОСОБА_3 проводилися роботи з гідроізоляції приміщення для недопущення порушення режиму тиші та функціонування спірного кафе-бару ніяким чином не створює перешкод для користування житлом, співвласницею якого вона також являється. Просила, розглянути справу за її відсутності.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в особі голови ОСББ «Крайз» - Патарак О,Д. в судовому засіданні заперечила проти позовних вимог ОСОБА_2 , в поясненнях вказувала, що кафе бар "ІНФОРМАЦІЯ_1" правомірно облаштовано, будь - яких інтересів власників багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 , в тому числі і позивача ОСОБА_2 , яка фактично тривалий період часу проживає за кордоном, не зачіпають; просила в позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, в їх інтересах представників, пояснення, відповідно третіх осіб, залучених до участі в справі, свідка, експерта, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в межах заявлених вимог, суд зважає на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України", суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права… Договірних держав.

У справі Bellet v. France, Суд зазначив, що"стаття 6 § 1 Конвенції, містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом належними доказами наявними в матеріалах справи та дослідженими безпосередньо в судовому засіданні (т.1 а.с. 7-39, 66-86; 109; т.2 а.с. 1; 10-17, 57 - 61; 64) встановлено наступне. Позивач ОСОБА_2 являється власником квартири АДРЕСА_10 , на підставі договору дарування квартири від 02.10.2012 року, який посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Пацурківською О.В., зареєстровано в реєстрі за № 2493.

Вказані докази узгоджуютьсчя і з показами в якості свідка, допитаного в судовому засіданні третьої особи ОСОБА_9 , який суду пояснив, що він із матір`ю тривалий період часу, постійно проживають в США, разом з цим, його мати є власником кв. АДРЕСА_10 , а він є власником кв. НОМЕР_3 в цьому ж будинку. Зазначив, що об лаштоване приміщення кафе - бару відповідачем по АДРЕСА_4 йому, як співвласнику будинку заважає, порушує його інтереси, і він вважає, що дане кафе слід знести; підтримав позов своєї матері позивача ОСОБА_2 . Судом також встановлено, що відповідачем ОСОБА_3 , відповідно до договору купівлі-продажу від 14.09.2011 року, що посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Капіцькою Ю.І., зареєстровано в реєстрі за № 2043, було придбано нежилі приміщення підвалу в житловому будинку АДРЕСА_4 . Право власності на дані приміщення зареєстровано Чернівецьким КОБТІ 16.09.2011 року.

Згідно договору купівлі-продажу часток квартири від 19.09.2011 року, що посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Лірниченко Н.М., зареєстровано в реєстрі за № 3412, відповідач отримала у власність 49/100 часток квартири АДРЕСА_11 . Право власності зареєстровано Чернівецьким КОБТІ 23.01.2012 року.

11.04.2012 року відповідачу були видані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 91 /12 на реконструкцію та переобладнання нежитлових приміщень під кафе-бар по АДРЕСА_4 ; було виготовлено проет реконструкції та переобладнання нежитлових приміщень під кафе - бао по АДРЕСА_4 (т. 3).

28.04.2012 року позивачу ОСОБА_10 , згідно Договору встановлення земельного сервітуту № 49 встановлено земельний сервітут відносно частини земельної ділянки площею 0,0015 га, що розташована в АДРЕСА_4 , кадастровий номер якої НОМЕР_2 , для влаштування входу. Термін дії договору мав місце до 28.04.2017 року.

З експертного звіту ДП "УКРДЕРЖБУДЕКСПЕРТИЗА"№ 26-00306.12/2 від 11.05.2012 року, вбачається, що робочий проект на реконструкцію та переобладнання нежитлових приміщень під кафе-бар по АДРЕСА_4 (т. 3), виконаний на підставі містобудівних умов та обмежень, договору платного земельного сервітуту, рішення 22 сесії VI скликання Чернівецької міської ради № 463 від 29.03.2012 р., технічних умов, акту обстеження конструкцій нежитлових приміщень, завдання на проектування та згідно з вимогами ДБН А.2.2.-3-2004, проектна документація виготовлена TOB ПБК «АКРО-БУД» розроблена з дотриманням вимог до міцності, надійності та довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки, архітектурних вимог, інженерного забезпечення. 18.06.2012 року Інспекцією ДАБК у Чернівецькій області зареєстровано Декларацію про початок будівельних робіт за № ЧВ 08312100528.

Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованою Інспекцією ДАБК у Чернівецькій області 25.02.2013 року № ЧВ 142130560258 реконструкції та переобладнання нежитлових приміщень під кафе-бар по АДРЕСА_4 , встановлено закінчений будівництвом об`єкт готовим до експлуатації.

Згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, відповідачем ОСОБА_3 28.02.2013р. було зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухоме майно та отримано свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення кафе-бару по АДРЕСА_4 .

28.05.2013 року відповідачем було виготовлено Технічний паспорт на нежитлові приміщення - кафе-бару на АДРЕСА_4 , відповідно до якого нежитлове приміщення кафе-бару обладнане окремим входом зі сторони АДРЕСА_5 та складається з приміщень 10-1 пл. 64,80 кв.м. 10-2 пл. 6,30 кв.м., 10-3 пл. 15,50 кв.м., 10-4 пл. 13,50 кв.м., 10-5 пл. 5,60 кв.м., 10-6 пл. 4,9 кв.м., 10-7 пл. 11,30 кв.м., 10-8 пл. 1,10 кв.м., 10-9 пл. 7,80 кв.м., 10-10 пл. 28,00 кв.м., 10-11 пл. 8,40 кв.м., 10-12 пл. 4,20 кв.м., 10-13 пл. 1,00 кв.м., 10-14 пл. 1,00 кв.м., 10-15 пл. 1,00 кв.м., 10-16 пл. 30,75 кв.м.

Крім наведеного, судом за сукупністю досліджених доказів, установлено, що між відповідачем та Чернівецькою міською радою було укладено договір № 156-1/17 на право тимчасового користування окремими елементами благоустрою комунальної власності в м. Чернівці від 07.06.2017 року, відповідно до якого відповідачу було надано в тимчасове користування окремі елементи благоустрою комунальної власності, з метою встановлення літнього торгового майданчика по АДРЕСА_4 та 08.05.2018 року між Чернівецькою міською радою та відповідачем було укладено договір № 156-1/18 на право тимчасового користування окремими елементами благоустрою комунальної власності м. Чернівці, яким продовжено дію договору № 156-1/17 на право тимчасового користування окремими елементами благоустрою комунальної власності в м. Чернівці від 07.06.2017 року.

Наведене вище також не спростовується змістом листа Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради № Н-3268/0-04/01 від 25.05.2017 року, наданого на звернення адвоката Ноцького А.В. в інтересах позивача, у якому, зазначено, що рішенням міської ради від 26.01.2012 № 407 підприємцю ОСОБА_3 надано дозвіл на складання проекту відведення для встановлення меж земельної ділянки на АДРЕСА_4 , а також на підставі рішення міської ради від 29.03.2012 року № 463 було укладено договір встановлення земельного сервітуту для влаштування входу в кафе площею 0,0015 га, терміном до 28.04.2017 року.

Дане в засіданні було підтверджено і представником третьої особи Чернівецької міськради Баланецьким О.

Додатково проінформовано, що рішення міської ради від 20.05.2016 року № 233 ОСОБА_3 було надано право на тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення літнього торгового майданчика за адресою: АДРЕСА_4 та укладено відповідний договір терміном дії до 01.11.2016 року.

Отже, наведені вище докази, у своїй сукупності, узгоджуються з поясненнями представників відповідача та представника третьої особи - Чернівецької міської ради та спростовують твердження позивача про самочинне будівництво з-боку відповідача - ОСОБА_3 .

При цьому, суд критично ставиться до висновку № 17038 експертного будівельно-технічного дослідження, що був наданий позивачем. Відповідно до даного висновку № 17038 (т.1 а.с. 22), будівля та навіс прибудовані до житлового будинку літ. А по АДРЕСА_4 на тротуарі АДРЕСА_5 збудовані на земельній ділянці, що не відведена для цієї мети, без належного дозволу, без належно затвердженого проекту з істотними порушеннями будівельних норм і правил (стосується також приміщень підвалу, в яких персонал кафе-бару обслуговує відвідувачів); замокання стін підвалу та інших конструктивних елементів будинку по АДРЕСА_4 в прямому причинно-наслідковому зв`язку з діяльністю кафе-бару.

З даних дослідженого висновку який в засіданні був підтриманий експертом та суто і пояснень судового експерта Лещишина В.В., наданих в засіданні вбачається, що він, як судовий експерт не досліджував проектно-технічну документацію та дозвільні документи, не проводив огляд усіх приміщень підвалу та приміщень кафе-бару, приміщення підвалу обладнане вентиляцією, а діяльність холодильних камер в кафе-барі є лише ймовірною причиною замокання стін підвалу та інших конструктивних елементів будинку по АДРЕСА_4 . Крім того, як вбачається зі змісту питань поставлених на вирішення експерта, дослідження стосується підвалу та квартир першого поверху, проте квартира позивача не розташована на першому поверсі будинку, що було підтверджено представником позивача Ноцьким О . в судовому засіданні.

Згідно з ст. 5 Закону України «Про основи містобудування» при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів: раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення рівня ефективності та іншого використання земельних ділянок; охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва; інформування через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об`єктів; участь громадян, об`єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об`єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій; захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Також, суд не бере до уваги постанову адміністративної комісії № 18 від 01.06.2018 року (т.2 а.с. 64), складену відносно ОСОБА_12 , оскільки останній не є стороною у даній справі.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Крім того, відповідно до положень статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред`явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимог, установлених у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об`єкта є неможливою.

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

За змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти виключно за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

Такий висновок застосування норм матеріального права викладено в постанові Пленуму ВССУ від 30.03.2012р. №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», постанові Верховного Суду України від 6 вересня 2017 року в справі № 6-1721цс16, та постанові Верховного Суду України від 16 січня 2019 року в справі № 458/1173/14-ц.

Отже, законодавцем визначено, що вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за наявності двох умов: 1) доведеності факту порушення прав; 2) це будівництво є самочинною забудовою.

Крім цього, поданню позову про знесення передує припис органу державного архітектурно-будівельного контролю, а суд розглядаючи зазначені вимоги відповідно до положень частини сьомої статті 376 ЦК України, повинен встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об`єкта та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Такий висновок застосування норм матеріального права викладено в постанові Судових палат у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України від 17.12.2014р. справа № 6-137цс14.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Згідно п.п.5, 22, 23, 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30.03.2012 року №6, відповідно до вимог статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади так і органи місцевого самоврядування.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК). Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, суди повинні в кожному випадку з`ясовувати, зокрема, наскільки збудована будівля за розміром відповідає площі поверховості, розміщенню та іншим умовам, передбаченим проектом; як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів про планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.

У необхідних випадках для з`ясування питань, що виникають при розгляді таких справ і потребують спеціальних знань, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може призначити відповідну експертизу.

Судом в ході з"ясування обставин по спаві і перевірки їх доказами, представники відповідача від заявлених до початку розгляду справи клоптань про призначення судової будівельної експертизи відмовитися і відкликали вказані клопотання.

Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами і санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовилася від такої перебудови.

Частиною другою статті 386 ЦК України, передбачено, що власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Здійснивши системний аналіз вказаних норм, суд вважає, що реконструкція нежитлових приміщень кафе-бару з влаштуванням входу здійснена на земельній ділянці, що була відведена для цієї мети, з розробленою проектною документацію та проведення її експертизи, з отриманням декларації про початок виконання будівельних робіт, з отриманням декларації про готовність об`єкта до експлуатації та реєстрації права власності на об`єкт містобудування та за відсутності будь-яких зауважень та актів реагування відповідних служб, а договорами на право користування елементами благоустрою для встановлення літнього торгового майданчика по вул . АДРЕСА_4 , укладеними між відповідачем та Чернівецькою міською радою підтверджено законність встановлення будівлі та навісу (літнього майданчика) по АДРЕСА_4 .

Окрім цього, позивачем не доведено належними та допустимими доказами також обставини, зазначені нею у позовній заяві та поясненнях у судовому засіданні щодо незабезпечення відповідачем належного облаштування вентиляційних систем у кафе-барі та використання прибудинкової території будинку по АДРЕСА_4 в якості стоянки для власних автомобілів та автомобілів відвідувачів кафе-бару.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що доказів щодо самочинного зведення відповідачем будівлі та навісу, що порушує права позивача, чи чинення будь-яких інших перешкод у користуванні її власністю, позивач не надала і порушення своїх прав не довела.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України). Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 16 ЦК України). Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Обраний спосіб захисту має бути пропорційним порушеному (оспорюваному) праву.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 5,6ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши всі обставини справи, на які позивач посилалась, як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що підстав для задоволення позовних вимог судом не встановлено, судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.13, 16, 376, 383, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 2-13, 76-83, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог за позовною заявою ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_1 ), третя особа що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4 (місце проживання АДРЕСА_1 ) до ФОП ОСОБА_3 (місце фактичного проживання АДРЕСА_15 ), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Чернівецька міська рада (місце знаходження: м. Чернівці Центральна площа, 1) про усунення перешкод в користуванні житлом та знесення самочинно зведеної прибудови, стягненні судових витрат - відмовити

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, або шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено 19.07. 2019 року.

Суддя Слободян Г.М.