Ухвала суду № 83218460, 24.07.2019, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

24.07.2019

ЄУН № 337/2493/19

Провадження № 1-кп/337/329/2019

УХВАЛА

про призначення судового розгляду

24 липня 2019 року місто Запоріжжя

Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Бредун Д.С.,

за участю секретаря Шварцер Г.М.,

прокурора Пелеша М.Р.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Запорожця О.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України, що надійшло з обвинувальним актом, затвердженими прокурором Запорізької місцевої прокуратури №3 Запорізької області, –

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 19 червня 2019 року за кримінальним провадженням у відношенні ОСОБА_1 призначено підготовче судове засідання.

В судовому засіданні прокурор просив призначити провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, вказав, що підстави, які можуть перешкоджати призначенню розгляду, відсутні. Також прокурором подане письмове клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 на 60 днів.

Захисник також просив призначити провадження до судового розгляду. Проти продовження строку дії застосованого запобіжного заходу заперечував. Просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора і застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із цілодобовою забороною залишати житло, а також зобов`язати обвинуваченого носити електронний засіб контролю.

Обвинувачений підтримав свого захисника. Просив призначити справу до судового розгляду і пояснив, що в разі застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту він буде проживати за місцем своєї реєстрації разом із матір`ю. Кошти на його утримання буде виділяти мати, з якою на цей час у нього налагодились стосунки.

Представник потерпілого надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши матеріали кримінального провадження, не встановив підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України, вважає, що провадження підлягає призначенню до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Щодо вирішення питання про запобіжний захід ОСОБА_1 слід зазначити наступне. Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа, знищити чи спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Згідно ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

За змістом ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винуватою, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та відповідно до ч.3 ст.197 КПК України про його продовження суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст.ст. 197, 199 КПК України за клопотанням прокурора строк тримання особи під вартою може бути продовжений за наявності обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.

Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказував, що необхідність забезпечити належний хід провадження також є достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Отже, обвинувачення особи у скоєнні злочину середньої тяжкості та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, вчинений під час іспитового строку за попереднім вироком, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Тяжкість обвинувачення і можливого покарання в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінювані ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Для відмови у досудовому звільненні особи принципи конвенційного прецедентного права передбачають чотири основні підстави: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення у справі «Штегмюллер проти Австрії»1969 р.), ризик перешкоджання з боку обвинуваченого у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення у справі «Вемгофф проти Німеччини» 1968 р.), вчинення ним подальшого правопорушення («Мацнеттер проти Австрії» 1969 р.) або спричинення ним порушень громадського порядку («Летельєр проти Франції» 1991 р.)

За змістом обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні корисливого злочину під час звільнення від відбуття покарання з випробування за вироком щодо нього за аналогічне кримінальне правопорушення. Крім того, на розгляд до суду передано ще чотири інші обвинувальні акти у відношенні ОСОБА_1 за вчинення корисливих злочинів.

Зважаючи на викладене, суд вважає ризик продовження злочинної діяльності досить актуальним.

Обґрунтованість підозри відносно обвинуваченого підтверджується висновками слідчого судді, викладені в ухвалі про застосування запобіжного заходу.

Водночас суд враховує дані про особу обвинуваченого встановлені в ухвалі слідчого судді.

Зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи мету застосування запобіжних заходів, доведеність всіх обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України, розцінюючи зазначені ризики як реальні та такі, що виправдовують обмеження свободи фізичної особи, суд з урахуванням викладеного продовжує відносно ОСОБА_1 строк тримання під вартою на 60 днів, до 22 вересня 2019 року, оскільки саме цей запобіжний захід є найбільш дієвим та доцільним заходом забезпечення кримінального провадження щодо вказаної особи.

Враховуючи вищевикладене, керую чись ст.ст. 314-317, Розділом ІІ КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Призначити кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України, до судового розгляду на 30 липня 2019 року о 13:00 годині в приміщенні Хортицького районного суду м. Запоріжжя.

Проведення судового розгляду кримінального провадження визначити у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.

Викликати в судове засідання учасників судового провадження, повідомивши їх про час та місце розгляду.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_1 у виді тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» строком на 60 днів до 22 вересня 2019 року.

Копію ухвали надіслати начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2019 від 13 червня 2019 року, може бути оскаржена лише в частині продовження строку тримання під вартою – в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суду м. Запоріжжя протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.

Суддя: Д.С. Бредун