Рішення № 83217646, 24.07.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.07.2019Справа № 922/947/19

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 922/947/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-НВ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро"

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

01 квітня 2019 року до Господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-НВ" (позивач) надійшла позовна заява б/н б/д до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором суборенди № 01/12-17-1 від 01.12.2017 року в розмірі 41 849,95 з них: заборгованості по орендній платі - 32 257,21 грн. (тридцять дві тисячі двісті п'ятдесят сім гривень 21 копійка), пені - 5755,00 грн. (п'ять тисяч сімсот п'ятдесят п'ять гривень), 3% річних - 718,49 грн. (сімсот вісімнадцять гривень 49 копійок) та втрат від інфляції - 3119,25 грн. (три тисячі сто дев'ятнадцять гривень 25 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе за договором суборенди № 01/12-17-1 від 01.12.2017 року зобов'язання, зокрема, у визначені договором строки своєчасно не сплатив кошти за користування нежитловим приміщенням, яке розташоване за адресою: 63722, Харківська обл., Купянський район, с. Кучерівка, вул. Озерна, 67, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.04.2019 року у справі № 922/947/19 матеріали позовної заяви передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

02 травня 2019 року матеріали позовної заяви надійшли до Господарського суду міста Києва.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2019 року матеріали позовної заяви передано на розгляд судді Коткова О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 року у справі № 922/947/19 позовну заяву б/н б/д до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-НВ" строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п'яти) днів з дня вручення даної ухвали.

Так, поштове відправлення з ухвалою суду у даній справі було направлене Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-НВ" за юридичною адресою: 03170, м. Київ, вул. Перемоги, 20, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У відповідності до відомостей з офіційного веб-сайту Державного підприємства "Укрпошта" за поштовим ідентифікатором № 0103050134877 вбачається, що поштове відправлення з ухвалою суду від 10.05.2019 року у справі № 922/947/19 вручено уповноваженому представнику позивача - 16.05.2019 року.

Крім того, поштове відправлення (ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 року у справі № 922/947/19) також було направлене представнику позивача ТОВ "Агро-НВ" - адвокату Шульгану Ярославу Миколайовичу за адресою: 03115, м. Київ, проспект Перемоги, 121В, поверхи 2, 3, 5, яка вказана в позовній заяві. Вказане поштове відправлення було отримано 13.05.2019 року, що підтверджується відомостями з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103050134885.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Тобто, строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви до 21.05.2019 року (включно).

Вказаний строк судом встановлений, виходячи з дати отримання ухвали позивачем за адресою місцезнаходження товариства у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

17.05.2019 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-НВ" надійшла заява № 16/05/19-02 від 16.05.2019 року "Про усунення недоліків".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/947/19, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" за адресою: 03150, м. Київ, вул. Ділова, 14-Б, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 25.06.2019 року з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку на відповідному конверті «за закінченням встановленого строку зберігання».

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі від 20.05.2019 року у справі № 922/947/19 є 23.05.2019 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 07.06.2019 року (включно).

Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, Господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 20.05.2019 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-НВ" (надалі - позивач, орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" (надалі - відповідач, суборендар) укладено договір суборенди № 01/12-17-1 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, а саме: приміщення офісу Контора А (інвентарний номер Н071000063), площею 46,4 кв.м. (надалі - приміщення), за адресою: 63722. Харківська обл., Куп'янський р-н, с. Кучерівка, вул. Озерна, 67 (п. 1.1.1. договору).

За умовами п. 3.1. договору за користування приміщенням на умовах цього договору, встановлюється щомісячна суборендна плата в розмірі, вказаному в додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього договору. Розмір суборендної плати на кожний наступний рік підлягає перегляду сторонами до 31 грудня поточного року.

В п. 3.2. договору визначено, що суборендна плата нараховується орендарем щомісячно та сплачується суборендарем до 10-го числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Додатковою угодою № 1 від 01.12.2017 року до договору встановлено, що загальна вартість суборенди приміщення, яке передається в суборенду та яку суборендар сплачує орендарю за 1 (один) місяць суборенди становить 928,19 грн. з ПДВ.

На виконання умов договору орендар передав, а суборендар прийняв приміщення офісу Контора А, за адресою: 63722, Харківська обл., Куп'янський р-н, с. Кучерівка, вул. Озерна, 67, площею 46,4 кв.м., що підтверджується актом приймання-передачі приміщення від 01.12.2017 року (копія міститься в матеріалах справи).

01.02.2018 року орендар передав, а суборендар прийняв приміщення складу, за адресою: 63722, Харківська обл., Куп'янський р-н, с. Кучерівка, вул. Озерна, 67, площею 237,5 кв.м., що підтверджується актом приймання-передачі приміщення від 01.02.2018 року (копія міститься в матеріалах справи).

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору суборенди № 01/12-17-1 від 01.12.2017 року в період з січня 2018 року по 15.06.2018 року позивач надав, а відповідач прийняв послуги з оренди складу та приміщення на загальну суму 32 257,21 грн., що підтверджується актами виконання робіт (надання послуг): № 154 від 31.01.2018 року на суму 1856,38 грн., № 201 від 28.02.2018 року на суму 928,19 грн., № 761 від 30.04.2018 року на суму 1856,38 грн., № 794 від 31.05.2018 року на суму 23 750,02 грн., № 793 від 31.05.2018 року на суму 928,19 грн., № 994 від 15.06.2018 року на суму 2473,96 грн. та № 993 від 15.06.2018 року на суму 464,09 грн. (копії містяться в матеріалах справи). Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін без заперечень та скріплені печатками товариств.

Угодою від 15.06.2018 року про розірвання/припинення договору суборенди № 01/12-17-1 від 01.12.2017 року сторони достроково припинили дію договору шляхом його розірвання з дати набрання чинності цієї угоди.

В п. 2 угоди визначено, що суборендар не пізніше дня припинення дії договору повинен повернути з тимчасового платного користування приміщення, про що сторони зобов'язані підписати акт приймання - передачі з суборенди.

Відповідно до п. 3 угоди протягом 15 червня 2018 року суборендар зобов'язаний здійснити всі розрахунки з орендарем за суборенду приміщення згідно договору, а саме сплатити на користь орендаря суму суборендної плати в розмірі 32 257,21 грн. У випадку невиконання або неналежного виконання суборендарем зобов'язання, передбаченого п. 3 даної угоди, суборендар несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, розрахованої від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язання, але у будь-якому разі, розмір пені не може бути більше ніж загальна вартість заборгованості суборендаря, що зазначена у п. 3 угоди (п. 4 угоди).

На підставі акту приймання-передачі від 15.06.2018 року суборендар передав (повернув) з суборенди, а орендар прийняв приміщення офісу Контора А, площею 46,4 кв.м. та приміщення складу, площею 237,5 кв.м. за адресою: 63722, Харківська обл., Куп'янський р-н, с. Кучерівка, вул. Озерна, 67 (копія міститься в матеріалах справи).

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості за договором в сумі 32 257,21 грн., яка визнана відповідачем та повинна була бути сплачена 15.06.2018 року, про що вказано в угоді від 15.06.2018 року про розірвання/припинення договору суборенди № 01/12-17-1 від 01.12.2017 року.

Втім, відповідач суму заборгованості не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за порушення виконання грошового зобов'язання щодо оплати заборгованості за договором суборенди № 01/12-17-1 від 01.12.2017 року.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір суборенди № 01/12-17-1 від 01.12.2017 року є договором оренди, який підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в сумі 32 257,21 грн. до суду не представлено.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Водночас, судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності у відповідача письмових зауважень щодо виконання позивачем зобов'язань за договором суборенди № 01/12-17-1 від 01.12.2017 року, станом на час розгляду справи доказів здійснення відповідачем оплати заборгованості в загальній сумі 32 257,21 грн. матеріали справи не містять.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 32 257,21 грн. заборгованості за договором суборенди № 01/12-17-1 від 01.12.2017 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повністю.

При зверненні до суду позивач також просив суд стягнути з відповідача на його користь санкції за порушення виконання грошового зобов'язання: пені - 5755,00 грн., 3% річних - 718,49 грн. та втрат від інфляції - 3119,25 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В п. 8.3. договору встановлено, що у випадку несвоєчасної або не в повному обсязі оплати суборендарем суборендної плати та/або будь-яких платежів, належних з нього за цим договором, суборендар сплачує орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів за кожний день прострочення. В п. 4 угоди від 15.06.2018 року встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання суборендарем зобов'язання, передбаченого п. 3 даної угоди (сплати заборгованості), суборендар несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, розрахованої від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язання, але у будь-якому разі, розмір пені не може бути більше ніж загальна вартість заборгованості суборендаря, що зазначена у п. 3 угоди.

З наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що позивач здійснює нарахування пені з 10-го числа, тоді як умовами п. 3.2. договору визначено, що суборендна плата нараховується орендарем щомісячно та сплачується суборендарем до 10-го числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Тобто, 10-те число є граничним для виконання відповідачем обов'язку по сплаті суборендної плати.

При цьому, статтею 253 Цивільного кодексу України унормовано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відтак, виходячи з умов п. 3.2. договору та положень ст. 253 Цивільного кодексу України відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання по сплаті суборендної плати з 11-го числа.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В даному випадку нарахування пені повинно здійснюватися з 11-го числа та в межах шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Водночас, суд зауважує, що за актами виконання робіт (надання послуг) № 994 та № 993 від 15.06.2018 року початок періоду нарахування пені з 16.06.2018 року, виходячи з умов п. 3 угоди від 15.06.2018 року.

Суд, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені окремо по кожному акту виконання робіт (надання послуг), встановив, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 5727,21 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 27,79 грн. позивачу належить відмовити.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов'язань перед кредитором.

Також, перевіривши наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції окремо по кожному акту виконання робіт (надання послуг), починаючи з 11-го числа, за актами виконання робіт (надання послуг) № 994 та № 993 від 15.06.2018 року - з 16.06.2018 року та не виходячи за межі заявленого позивачем періоду, суд встановив, що загальна сума втрат від інфляції, яка підлягає стягненню з відповідача становить 2257,24 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення втрат від інфляції в сумі 862,01 грн. позивачу належить відмовити.

При перевірці розрахунку 3% річних окремо по кожному акту виконання робіт (надання послуг), починаючи з 11-го числа, за актами виконання робіт (надання послуг) № 994 та № 993 від 15.06.2018 року - з 16.06.2018 року та не виходячи за межі заявленого позивачем періоду, суд встановив, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, яка становить 757,96 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Втім, зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення 3% річних, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню в сумі 718,49 грн., за розрахунком позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 40 960,15 грн. з них: заборгованості по орендній платі - 32 257,21 грн. (тридцять дві тисячі двісті п'ятдесят сім гривень 21 копійка), пені - 5727,21 грн. (п'ять тисяч сімсот двадцять сім гривень 21 копійка), 3% річних - 718,49 грн. (сімсот вісімнадцять гривень 49 копійок) та втрат від інфляції - 2257,24 грн. (дві тисячі двісті п'ятдесят сім гривень 24 копійки).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 року встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву на позов, справа згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів суду не надав.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1880,16 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" (код ЄДРПОУ 35472893, адреса: 03150, м. Київ, вул. Ділова, 14-Б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-НВ" (код ЄДРПОУ 32015568, адреса: 03170, м. Київ, вул. Перемоги, 20) грошові кошти: заборгованості по орендній платі - 32 257,21 грн. (тридцять дві тисячі двісті п'ятдесят сім гривень 21 копійка), пені - 5727,21 грн. (п'ять тисяч сімсот двадцять сім гривень 21 копійка), 3% річних - 718,49 грн. (сімсот вісімнадцять гривень 49 копійок), втрат від інфляції - 2257,24 грн. (дві тисячі двісті п'ятдесят сім гривень 24 копійки) та судовий збір - 1880,16 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят гривень 16 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 24.07.2019р.

Суддя О.В. Котков