Рішення № 83217528, 23.07.2019, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.07.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/677/19Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Захарчук Ігоря Васильовича,

АДРЕСА_1 ;

до відповідача: Комунального підприємства "Коломийське районне КП",

вул. Клубна, 9, с.Залуччя, Коломийський район,

Івано-Франківська область,78290;

про стягнення 37 056, 74грн, з яких: 27 554,85грн - основний борг, 7 522,47грн - інфляційні втрати, 1 979,42грн - 3% річних.

Представники сторін в судове засідання не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Захарчук Ігор Васильович звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Коломийське районне КП" 37 056, 74грн, з яких: 27 554,85грн - основний борг, 7 522,47грн- інфляційні втрати, 1 979,42грн - 3% річних за неналежне виконання договору на надання послуг автотранспортом та ескаваторами від 15.06.2016.

Ухвалою Господарського суду Іванно-Франківської області від 02.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

При цьому судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997 (набрала чинності для України 11.09.1997), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із статтею 32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.2010 у справі "Буланов та Купчик проти України", від 13.01.2011 у справі "Чуйкіна проти України").

Представник позивача в судове засідання не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 02.07.2019, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 05.07.2019. Позовні вимоги позивач виклав у позовній заяві, обґрунтовує їх неналежним виконанням відповідачем взятого на себе грошового зобов"язання обумовленого пунктом 2.1. договору від 15.06.2016, внаслідок чого неоплаченою в повному обсязі залишилась вартість наданих позивачем послуг навантаження екскаватором згідно актів здачі-прийому послуг №1 від 01.07.2016, № 2 від 11.07.2016, № 3 від 21.07.2016, №4 від 02.08.2016, №4 від 27.07.2016, № 35 від 25.08.2016, №6 від 13.09.2016, №7 від 11.10.2016, №8 від 18.11.2016, №9 від 18.11.2016, товарно-траспортних накладних №1 від 1-5 липня 2016, №2 від 6-8 липня 2016, №3 від 11-18 липня 2016, №4 від 2-5 серпня 2016, в розмірі 27 554,85грн, які підлягають стягненню з відповідача в судовому порядку, оскільки вимога від 18.09.2017 про оплату 27 554,85грн залишена відповідачем без виконання. Крім того, позивач вважає, що за прострочення виконання грошового зобов"язання на відповідача слід покласти додаткові юридичні обов"язки передбачені приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді інфляційних втрат в сумі 7 522,47грн, 3% річних в сумі 1 979,42грн. Позовні вимоги мотивовані приписами статей 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився. Ухвала суду від 02.07.2019 з відомостями про дату, час та місце розгляду справи, направлялась рекомендованою кореспонденцією КП "Коломийське районне КП" за адресою вказаною позивачем у позовній заяві, яка є тотожною адресі зазначеній у відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - вул. Клубна, 9, с.Залуччя , Коломийський район, Івано-Франківська область,78290. За результатами здійсненого судом відстеження вказаного поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 7601862406809, на офіційному сайті "Укрпошта" останнє не вручено адресату. Повідомлення про зміну місцезнаходження КП "Коломийське районне КП" суду не подано, як і не подано інформації про офіційну електронну адресу чи інші засоби зв`язку останнього.

В силу частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місцезнаходження місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За таких обставин беручи до уваги приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми частин 1 ,3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що відповідач, згідно вимог до чинного законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності відповідача за матеріалами справи запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення.

Фактичні обставини справи вказують на те, що між Фізичною особою-підприємцем Захарчук Ігорем Васильовичем (виконавець/позивач) та Комунальним підприємством "Коломийське районне КП" (замовник/відповідач) укладено договір на надання послуг автотранспортом та ескаваторами від 15.06.2016, згідно умов якого виконавець взяв на себе обов"язок надати замовнику послуги по перевезенню гравію, що транспортується навалом, самоскидами; розроблення ґрунту з навантаженням на автомобілі-самоскиди екскаваторами одноковшовими дизельними по об"єкту "Розчистка та регулювання русла р.Прут для боротьби з шкідливою дією вод біля с.Товмачик Коломийського району", а замовник зобов"язався оплатити надані послуги згідно з актами здачі-приймання виконаних робіт протягом п"яти робочих днів (пункти 1.1., 1.2. договору).

На виконання умов договірних відносин позивач надав відповідачу послуги навантаження екскаватором на загальну суму 65 510,88грн, що вбачається з належним чином оформлених, підписаних без жодних зауважень, скріплених печатками виконавця та замовника актів здачі-прийому послуг №1 від 01.07.2016, № 2 від 11.07.2016, № 3 від 21.07.2016, №4 від 02.08.2016, №4 від 27.07.2016, № 35 від 25.08.2016, №6 від 13.09.2016, №7 від 11.10.2016, №8 від 18.11.2016, №9 від 18.11.2016, товарно-траспортних накладних №1 від 1-5 липня 2016, №2 від 6-8 липня 2016, №3 від 11-18 липня 2016, №4 від 2-5 серпня 2016.

Однак доказів сплати в повному обсязі наданих позивачем послуг у сумі заявленій у позові - 27 554,85грн відповідачем суду не подано.

Позивач звертався до відповідача з вимогою 18.09.2017 про оплату 27 554,85грн. Доказів належного реагування відповідачем суду не пред"явлено.

Предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача в судовому порядку вартості наданих послуг в сумі 27 554,85грн та застосування до відповідача наслідків порушення грошових зобов`язань, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, а саме 7 522,47грн - інфляційних втрат, 1 979,42грн - 3% річних.

Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов"язки виникають, зокрема з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір на надання послуг автотранспортом та ескаваторами від 15.06.2016 укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (статті 901, 903 Цивільного кодексу України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України).

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Нормою частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням. Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка вказує на те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень вище зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов"язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох відсотків річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином позивачем на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України правомірно нараховано відповідачу 7 522,47грн - інфляційних втрат, 1 979,42грн - 3% річних (розрахунки а.с. 12, 13), які перевірено судом та визнано арифметично вірним.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Позивачем доведено обставини на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

В силу пункту 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач в судове засідання не з"явився, своїми правами, наданим йому статтями 42, 46, 165, 251 Господарського процесуального кодексу України не скористався, будь - яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись статтею 1291 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", статтями 11, 204, 509, 525, 526, 530, 599, 610-612, 625-629, 837 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Фізичної особи-підприємця Захарчук Ігоря Васильовича до відповідача Комунального підприємства "Коломийське районне КП" про стягнення 37 056, 74грн - задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Коломийське районне КП", вул. Клубна, 9, с.Залуччя, Коломийський район, Івано-Франківська область,78290 (ідентифікаційний код 35554090) на користь Фізичної особи-підприємця Захарчук Ігоря Васильовича, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 27 554,85грн (двадцять сім тисяч п"ятсот п"ятдесят чотири грн 85коп.) - заборгованості, 7 522,47грн (сім тисяч п"ятсот двадцять дві грн 47 коп.) - інфляційних втрат, 1 979,42грн (одну тисячу дев"ятсот сімдесят дев"ять грн 42коп.) - 3% річних, 1 921,00грн (одну тисячу дев"ятсот двадцять одну грн 00коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 24.07.2019

Суддя С.Кобецька