Рішення № 83213421, 24.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 липня 2019 року № 640/8471/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Київської міської ради

про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_2 , позивач) до Київської міської ради області (далі також - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати незаконним рішення відповідача № 20/82 від 25 вересня 2018 року в частині повернення проекту Київської міської ради «Про приватизацію земельної ділянки гр. ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 »;

- зобов`язати відповідача провести процедуру приватизації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , на користь позивача, результатом якої стане безкоштовна передача земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , у приватну власність позивача.

Ухвалою суду від 28 травня 2019 року було відкрито провадження в даній справі та вирішено, у зв`язку з її належністю до категорії справ незначної складності у відповідності до вимог п. 10 ч. 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), враховуючи вимог ч.ч. 1-2 статті 257 КАС України, здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про безпідставність оскаржуваного рішення, прийнятого з огляду на віднесення земельної ділянки, згідно з Генеральним планом розвитку міста Києва, до земель комунально-складських територій, оскільки видом використання такої земельної ділянки є «будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» .

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому він просить відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог з огляду на те, що фактично оскаржуване рішення було прийнято не відповідачем, а Постійною комісією Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування, і таке рішення носить виключно рекомендаційний характер, а тому не може створювати жодних правових наслідків для позивача.

Позивачем було надано суду відповідь на відзив, в якому він висловив незгоду з позицією відповідача.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з протоколу № 20/82 Постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування (далі також - постійна комісія) від 25 вересня 2018 року, постійною комісією було вирішено повернути проект рішення Київської міської ради «Про приватизацію земельної ділянки громадянину ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 » разом з матеріалами кадастрової справи П-9482 до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для з`ясування відповідності заявленої ініціативи містобудівній документації, оскільки відповідно до Генерального плану розвитку міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 18 вересня 2008 року № 262/262, це комунально-складська територія.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Постійні комісії обираються радою на строк її повноважень у складі голови і членів комісії. Всі інші питання структури комісії вирішуються відповідною комісією.

До складу постійних комісій не можуть бути обрані сільський, селищний, міський голова, секретар сільської, селищної, міської ради, голова районної у місті (у разі її створення), районної, обласної ради, їх заступники.

Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

Постійні комісії попередньо розглядають кандидатури осіб, які пропонуються для обрання, затвердження, призначення або погодження відповідною радою, готують висновки з цих питань.

Постійні комісії за дорученням ради, голови, відповідно заступника голови районної у місті, районної ради чи першого заступника, заступника голови обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради або за власною ініціативою вивчають діяльність підзвітних і підконтрольних раді та виконавчому комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради органів, а також з питань, віднесених до відання ради, місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ та організацій, їх філіалів і відділень незалежно від форм власності та їх посадових осіб, подають за результатами перевірки рекомендації на розгляд їх керівників, а в необхідних випадках - на розгляд ради або виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради; здійснюють контроль за виконанням рішень ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради.

Постійні комісії у питаннях, які належать до їх відання, та в порядку, визначеному законом, мають право отримувати від керівників органів, підприємств, установ, організацій та їх філіалів і відділень необхідні матеріали і документи.

Організація роботи постійної комісії ради покладається на голову комісії. Голова комісії скликає і веде засідання комісії, дає доручення членам комісії, представляє комісію у відносинах з іншими органами, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями, а також громадянами, організує роботу по реалізації висновків і рекомендацій комісії. У разі відсутності голови комісії або неможливості ним виконувати свої повноваження з інших причин його функції здійснює заступник голови комісії або секретар комісії.

Засідання постійної комісії скликається в міру необхідності і є правомочним, якщо в ньому бере участь не менш як половина від загального складу комісії.

За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації.

Рекомендації постійних комісій підлягають обов`язковому розгляду органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, яким вони адресовані. Про результати розгляду і вжиті заходи повинно бути повідомлено комісіям у встановлений ними строк.

З наведеного вище вбачається, що постійно діючі при відповідній місцевій раді комісії не є самостійними суб`єктами владних повноважень, оскільки утворюються і діють в межах компетенції відповідної ради в числі депутатів, що входять до її складу. Відповідно, позивачем було вірно визначено в якості відповідача у справі саме Київську міську раду, хоча фактично ним оскаржується рішення саме її Постійної комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування, оформлене протоколом № 20/82 від 25 вересня 2018 року.

Рішенням Київської міської ради від 19 червня 2014 року № 9/9 затверджено Положення про постійні комісії Київської міської ради, яким Постійну комісію Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування, оформлене протоколом наділено повноваженнями вивчати, попередньо розглядати, брати участь у підготовці та готувати проекти рішень Київської міської ради, надавати висновки та рекомендації з питань, зокрема, володіння, користування та розпорядження землями територіальної громади міста (включаючи питання передачі земельних ділянок у власність чи користування, приватизації земельних ділянок).

Згідно з п. 10 вказаного Положення, за результатами розгляду питань порядку денного комісія готує і ухвалює рекомендації, висновки і інші рішення, які приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності або неможливості виконання ним своїх обов`язків - заступником голови або секретарем постійної комісії.

Суд не може погодитись з доводами відповідача про те, що оскільки оскаржене рішення має рекомендаційний характер, а тому не може порушувати прав позивача.

Так, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає можливість підготовки постійними комісіями рад висновків і рекомендацій, але не винесення рішень.

Проте, у спірних правовідносинах має місце прийняття саме рішення, яке містить імперативні приписи, що не узгоджується з ч. 10 статті 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

В даному випадку наведений вище п. 10 Положення про постійні комісії Київської міської ради, в частині можливості прийняття постійною комісією інших рішень, не підлягає застосуванню в силу вимог ч. 3 статті 7 КАС України через його невідповідність в цій частині вимогам Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Крім того, суд наголошує, що прийняте рішення стосується прав та інтересів позивача з огляду на те, що воно прийняте в процедурі вирішення питання про приватизацію визначеної ним земельної ділянки, а тому таке рішення впливає як на результат вирішення такого питання, так і на строки його вирішення.

Вказані обставини обумовлюють право позивача на оскарження зазначеного рішення, оскільки воно стосується його прав та інтересів.

Наведена правові позиція узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду, наведеною, зокрема, у його постанові від 17 грудня 2018 року по справі № 583/1212/16-а, яке є обов`язковою для врахування в силу вимог статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Таким чином, з огляду на встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що має місце невідповідність дій постійної комісії вимогам п. 1 ч. 2 статті 2 КАС України стосовно необхідності діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України.

Відповідно, заявлена позивачем перша (основна) позовна вимога підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування, оформленого протоколом № 20/82 від 25 вересня 2018 року, в частині повернення проекту рішення Київської міської ради «Про приватизацію земельної ділянки громадянину ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 » до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Стосовно похідної позовної вимоги щодо зобов`язання Київської міської ради провести процедуру приватизації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , на користь позивача, результатом якої стане безкоштовна передача земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , у приватну власність позивача, суд вважає її передчасною, оскільки, згідно встановлених судом обставин, наразі питання приватизації позивачем відповідної земельної ділянки перебуває на етапі отримання висновку або рекомендації саме Постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування, які, у відповідності до наведених вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», передують прийняттю Київською міською радою відповідного рішення з цього питання. Відтак, у визначений позивачем спосіб така вимога задоволена бути не може.

Разом з тим, керуючись ч. 2 статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позивачем вимог та зобов`язати Постійну комісію Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування повторно розглянути проект рішення Київської міської ради «Про приватизацію земельної ділянки громадянину ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 », результати чого оформити у відповідності до вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, 36; код ЄДРПОУ 22883141) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування, оформленого протоколом № 20/82 від 25 вересня 2018 року, в частині повернення проекту рішення Київської міської ради «Про приватизацію земельної ділянки громадянину ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 » до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Зобов`язати Постійну комісію Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування повторно розглянути проект рішення Київської міської ради «Про приватизацію земельної ділянки громадянину ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 », результати чого оформити у відповідності до вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради у розмірі 768, 40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк