Рішення № 83213154, 23.07.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/599/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лелюка О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кіщук О.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Прос Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень.

Позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Івано-Франківської митниці ДФС з коригування митної вартості товару, декларування якого відбулось відповідно до митної декларації від 06 травня 2019 року №UA206010/2019/411194;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 10 квітня 2019 року №UA206000/2019/000413/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10 травня 2019 року №UA206000/2019/00413.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ним правильно було обрано основний метод визначення митної вартості автомобіля при його декларуванні, адже подані ним документи повністю підтверджували всі складові заявленої митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні. Однак, митний орган безпідставно та необґрунтовано відмовив в митному оформленні поданої декларації, неправомірно застосував резервний метод визначення вартості товарів та, як наслідок, прийняв оскаржувані рішення. Зокрема, позивач вказував, що ні Митним кодексом України, ні жодним законом України та нормативно-правовим актом не встановлено порядок коригування митної вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України; методи визначення митної вартості; форму, порядок заповнення та винесення митними органами рішення про коригування митної вартості товарів. Зазначав, що визначення митної вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України для цілей оподаткування регулюється статтею 368 Митного кодексу України. Однак, на думку позивача, дії відповідача не ґрунтуються на вимогах статті 368 Митного кодексу України, оскільки митним органом не було визначено митну фактурну вартість товару. Не надано та не повідомлено про наявність у митниці доказів про недостовірність заявленої ним фактурної вартості товару. Не дотримана митницею й процедура визначення фактурної вартості товару.

Також позивач зазначав, що у повідомленні від 06 травня 2019 року про початок митної консультації та про необхідність надання перекладів документів, що підтверджують митну вартість товару, відповідач заявив про необхідність надання виключно перекладів документів, що підтверджують митну вартість, жодних інших документів витребувано не було.

Позивач вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 04 червня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд проводити за правилами спрощеного провадження з викликом сторін в судове засідання.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому суб`єкт владних повноважень просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Посилаючись на правомірність оскаржуваних рішень, митний орган вказував, що надані позивачем документи до митного оформлення не мають підтвердження сплати заявленої митної вартості саме за транспортний засіб позивача та містять розбіжності. Зокрема, вказано, що у наданому платіжному документі не зазначено номер фактури і не можливо ідентифікувати товар відповідно до вимог частини другої статті 53 МК України. Також вказано, що інспектором було направлено електронне повідомлення з вимогою надати платіжні документи, проте декларант такою можливістю не скористався. На думку відповідача викликає сумнів і той факт, що в рахунку-фактурі зазначено, що ПДВ включено до ціни, проте не зазначено розмір ПДВ. Крім цього, вказано про таку розбіжність у документах як те, що в рахунку-фактурі зазначено, що плата пройшла 09 квітня 2019 року, а в платіжному документі вказано, що плата пройшла 05 квітня 2019 року. Щодо визначення митної вартості товару за резервним методом відповідачем зазначено про те, що за основу було взято витяг з каталогу Schwacke №317007/S і визначену ціну товару у розмірі 7650,00 евро. Відповідач вважає, що при прийнятті оскаржуваних позивачем рішень митниця діяла на підставі закону, в межах своїх повноважень, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваних рішень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Правом подати відповідь на відзив позивач не скористався.

Заслухавши пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 02 квітня 2019 року позивач придбав на публічних торгах, що відбулись у Королівстві Іспанія автомобіль марки «Citroen», модель C4, VIN: НОМЕР_1 , 2014 року випуску.

24 квітня 2019 року позивач подав відповідачу для здійснення митного оформлення товару попередню митну декларацію №UA206010/2019/410785.

Заявлена декларантом митна вартість товару згідно указаної декларації становить 3550,00 євро (графа 42).

24 квітня 2019 року за попереднє митне оформлення транспортного засобу позивачем сплачено попередню оплату у сумі 52000,00 грн, що підтверджується квитанцією №ПН78716.

25 квітня 2019 року митним органом Угорщини була оформлена експортна митна декларація №19HU72100025FE9FE1 на вивезення транспортного засобу за межі митної території України Європейського Союзу.

06 травня 2019 року позивач подав відповідачу для здійснення митного оформлення товару (транспортний засіб марки Citroen, модель C4CAC EHDI92ETG SHIN, модельний рік- 2014, рік виготовлення - 2014, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) митну декларацію №206010/2019/411194.

Разом із митною декларацією позивачем були подані такі документи:

- Invoice від 02 квітня 2019 року №74010432;

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 26 квітня 2019 року №UA305060/2019/004436.

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 14 вересня 2017 року №16-02374477;

- документи щодо зняття з обліку від 11 квітня 2019 року №б/н;

- підтвердження про оплату від 05 квітня 2019 року №700092604;

- висновок експертного дослідження від 03 травня 2019 року №26/7341/9010;

- паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Шевченківським РВУ МВС України в Чернівецькій області 20 квітня 2004 року;

- довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру від 21 червня 2001 року №12184/3;

- витяг з сайту http://.www.vinformers.su від 24 квітня 2019 року за VIN - кодом НОМЕР_1 ;

- сертифікат від 26 червня 2014 року №EE509518;

- експортна митна декларація митних органів Угорщини від 25 квітня 2019 року №19HU72100025FE9FE1;

- паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_3 , виданий відділом 7301 УДМС України 29 листопада 2016 року.

Заявлена декларантом митна вартість товару згідно указаної декларації становить 3550,00 євро.

Митну вартість визначено декларантом згідно умов договору за ціною, зазначеною в рахунку-фактурі (інвойс) №74010432 від 02 квітня 2019 року, на підставі квитанції від 05 квітня 2019 року.

Як вбачається із електронного повідомлення від 06 травня 2019 року, митницею прийнято подану позивачем митну декларацію.

06 травня 2019 року відповідачем надіслано позивачу електронне повідомлення про те, що згідно з вимогами статей 249, 266, 338 Митного кодексу України та Порядку проведення огляду переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, затвердженого наказом Міністерcтва фінансів України від 12 грудня 2012 року №1316, позивачу необхідно пред`явити товари, транспортні засоби комерційного призначення до митного контролю та прибути для участі в проведенні митного огляду. 1. Дата - 06 травня 2019; 2. Час проведення митного огляду - з 14:00; 3. Місце доставки (прибуття) - 206-001-1-1, ТзОВ «Кобра» (м. Івано-Франківськ, вул.. Польова, 6); 4. Зона митного контролю, ЗМК (постійна), м. Івано-Франківськ, вул. Польова, 6; 5. Уповноважений на проведення митного огляду головний державний інспектор ВМО №1 митного поста «Прикарпаття» ОСОБА_3 , номер посвідчення НОМЕР_4 .

Дослідженням матеріалів справи встановлено проведення огляду транспортного засобу та його фотографування.

06 травня 2019 року відповідачем в електронній формі повідомлено позивача про початок митної консультації, відповідно до статті 254 МКУ та про необхідність надання перекладу документів, які підтверджують заявлену ним митну вартість.

08 травня 2019 року позивачем надано відповідачу переклади таких документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару: Invoce від 02 квітня 2019 року №74010432; банківський платіжний документ від 05 квітня 2019 року №700092604; експортна митна декларація від 25 квітня 2019 року №19НU72100025FE9FE1.

В той же день, відповідачем надіслано позивачу електронне повідомлення такого змісту: «Досилку прийнято в базу даних».

За результатами опрацювання зазначених документів митний орган дійшов висновку про неможливість застосування першого методу, у зв`язку із тим, що подані позивачем документи містять невідповідність, зокрема, митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів.

Згідно оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 10 травня 2019 року №UA206000/2019/000413/2 митна вартість товару визначена за резервним методом. Перший метод не застосований, у зв`язку із ненаданням документів відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, а також у наданих документах містяться невідповідності, 2-5 методи визначення митної вартості (ст. 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку із відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (ст. 59-60 Митного кодексу України), та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5 (ст. 62, ст. 63 Митного кодексу України).

У даному рішенні визначено джерело інформації: спрацювання АСАУР 105-2, 106-2 Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 7650,00.

Відповідно до рішення митним органом було проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені пунктом 5 частини другої статті 55 та главою 4 Митного кодексу України.

За таких обставин, Івано-Франківською митницею Державної фіскальної служби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 10 травня 2019 року №UA206000/2019/000413/2, про яке позивача повідомлено у електронній формі.

На підставі вказаного рішення про коригування митної вартості товарів позивачу надіслано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10 травня 2019 року №UA206000/2019/00413, в якій причиною відмови вказано: «Митна вартість товару визначена за резервним методом (ст. 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований, у зв`язку із не наданням документів відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, а також у наданих документах містяться невідповідності, 2-5 методи визначення митної вартості (ст. 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку із відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (ст. 59, ст. 60 Митного кодексу України), та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5 (ст. 62, ст. 63 Митного кодексу України). Джерело інформації: спрацювання АСАУР 105-2, 106-2 «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 7650,00. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені пунктом 5 частини другої статті 55 та главою 4 Митного кодексу України.

Також роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме: подання митної декларації згідно прийнятого рішення про коригування митної вартості від 10 травня 2019 року №UA206000/2019/000413/2. Рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до статті 25 Митного кодексу України може бути оскаржене у митному органі вищого рівня Державна фіскальна служба України 04655, м. Київ, Львівська площа, 8 або в суді.

15 травня 2019 року позивачем подано відповідачу митну декларацію №UA206010/2019/411911 з урахуванням рішення про коригування митної вартості від 10 травня 2019 року №UA206000/2019/000413/2.

Не погоджуючись із діями Івано-Франківської митниці ДФС з коригування митної вартості товару, декларування якого відбулось відповідно до митної декларації від 06 травня 2019 року №UA206010/2019/411194, рішеннями суб`єкта владних повноважень про коригування митної вартості товарів від 10 травня 2019 року №UA206000/2019/000413/2 та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10 травня 2019 року №UA206000/2019/00413, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі - МК України).

Розділом ХІІ МК України передбачені особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами.

Згідно статті 364 (Питання, що регулюються цим розділом) МК України цей розділ регулює умови та порядок пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних зі здійсненням підприємницької діяльності.

У випадку переміщення громадянами-підприємцями через митний кордон України товарів, пов`язаних зі здійсненням ними підприємницької діяльності, митне оформлення здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законодавчими актами України для підприємств. Положення цього розділу в такому випадку не застосовуються.

Положення цього розділу не поширюються на товари, що переміщуються особами, які користуються митними пільгами згідно із розділом XIII цього Кодексу, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

При визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.

Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.

У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.

Згідно пункту 1.2 розділу І Порядку справляння митних платежів при ввезенні на митну територію України товарів громадянами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22 травня 2012 року, № 581 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 червня 2012 року за №916/21228, фактурна вартість товару - ціна товару, що переміщується через митний кордон України, та зазначена в рахунку-фактурі (фактурі-проформі, касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів).

Як вбачається з обставин справи, у митній декларації №206010/2019/411194 від 06 травня 2019 року позивачем було заявлено вартість товару (транспортний засіб марки Citroen, модель C4CAC EHDI92ETG SHIN, модельний рік - 2014, рік виготовлення - 2014, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) 3550,00 євро (графа 43).

Указану вартість визначено декларантом згідно умов договору за ціною, зазначеною в Invoice від 02 квітня 2019 року №74010432, та на підставі квитанції від 05 квітня 2019 року №700092604.

Так, з квитанції від 05 квітня 2019 року, вбачається, що в ній, як і в Invoice від 02 квітня 2019 року №74010432, зазначено платником ОСОБА_2 , сума 3350,00 евро, номер 700092604, що є ідентифікаційним номером клієнта як зазначено в Invoice від 02 квітня 2019 року №74010432.

Отже, на переконання суду, позивач, вказуючи в декларації ціну ввезеного ним транспортного засобу в розмірі 3550,00 евро діяв відповідно до вимог наведених вище норм.

Відносно тверджень відповідача у відзиві про те, що у наданому платіжному документі не зазначено номер фактури, а тому не можливо ідентифікувати товар, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що не зазначення в платіжному документі від 05 квітня 2019 року номера 74010432 Invoice від 02 квітня 2019 року є технічною помилкою, яка, по суті, допущена не позивачем та не з його вини при складанні названого документа за межами України.

Указаного відповідачем спростовано не було.

Щодо тверджень відповідача у відзиві про те, що плата за придбаний позивачем товар пройшла 09 квітня 2019 року, а в платіжному документі вказано 05 квітня 2019 року, то такі суд вважає безпідставними, оскільки в рахунку-фактурі Invoice від 02 квітня 2019 року №74010432 зазначено: «термін оплати 09.04.2019 року», тобто до цієї дати мало бути сплачено за товар, що і було зроблено позивачем 05 квітня 2019 року.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В ході судового розгляду справи відповідач, обґрунтовуючи законність оскаржуваних рішень, не довів своїх тверджень про неподання позивачем належних документів на підтвердження заявленої ним вартості товару.

У відзиві відповідачем не спростовано доводів позивача про не надання митним органом та не повідомлення про наявність у митниці доказів щодо недостовірності заявленої позивачем фактурної вартості товару, про недотримання митницею процедури визначення фактурної вартості товару.

Спрацювання системи управління ризиками (на чому наголошував відповідач) є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 19 лютого 2019 року у справі №805/2713/16-а, яка в силу вимог частин п`ятої статі 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховується судом).

Водночас у відзиві та в судовому засіданні представник відповідача наголошував на дотриманні митним органом при прийнятті оскаржуваних рішень статей 49 - 64 МК України.

У зв`язку з цим суд зазначає таке.

Згідно статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частиною першою та другою статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

За змістом статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин другої та третьої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно положень статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

При цьому, враховуючи фактичні обсяги партії товарів, для визначення митної вартості використовується найменша вартість із альтернативних, згідно наявної у митного органу інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органи доходів і зборів (митні органи) мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Витребування документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Поряд з цим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Наведені висновки узгоджуються з правовим висновками, викладеними у подібних правовідносинах як Верховним Судом України у судових рішеннях від 31 березня 2015 року у справі №21-127а15, від 02 червня 2015 року у справі №21-498а15, так і Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №809/1884/16, від 14 серпня 2018 року у справі №826/5868/16.

Поряд з цим варто відзначити, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень (частина четверта статі 9, частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено: «Митна вартість товару визначена за резервним методом. Перший метод не застосований, у зв`язку із ненаданням документів відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, а також у наданих документах містяться невідповідності, 2-5 методи визначення митної вартості (ст. 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку із відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (ст. 59-60 Митного кодексу України), та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5 (ст. 62, ст. 63 Митного кодексу України). Визначено джерело інформації: спрацювання АСАУР 105-2, 106-2 Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 7650,00».

Як уже вказувалось вище, наявність розбіжності у поданих декларантом до митного оформлення документах є однією з підстав, визначених частиною третьої статті 53 МК України, для органу доходів і зборів вимагати від декларанта додаткових документів.

Надаючи оцінку таким діям відповідача, суд приходить до висновку про їх безпідставність та необґрунтованість, оскільки в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 10 травня 2019 року №UA206000/2019/000413/2 не зазначено, яких саме документів не було надано ОСОБА_2 на підтвердження заявленої ним митної вартості товару, та не вказано у яких саме документах та які невідповідності містяться, що унеможливлюють встановити заявлену митну вартість товару позивача.

Прийшовши до висновку про наявність розбіжностей у документах, поданих позивачем до митного оформлення, відповідач не зазначив і обставин, які ці документи повинні підтвердити.

Водночас суд звертає увагу і на те, що згідно наявних у справі повідомлень, направлених 06 травня 2019 року засобами електронного зв`язку позивачу посадовою особою митного органу, за результатом перевірки поданих декларантом документів відповідач дійшов висновку про необхідність надання лише перекладу документів, які підтверджують заявлену ним митну вартість.

Подання інших документів у декларанта не вимагалось.

В ході судового розгляду справи відповідач не довів, що витребувані митним органом у декларанта документи (переклад поданих документів, які підтверджують заявлену ним митну вартість) є документами, необхідними для усунення (спростування) саме тих розбіжностей, які мали місце, на думку митного органу, в документах, поданих позивачем до митного оформлення товару.

Указане дає підстави для висновку про неоднозначність дій та неузгодженість позиції посадових осіб митного органу за результатом перевірки поданих позивачем документів на підтвердження заявленої митної вартості товару.

В порушення вимог частини другої статті 55 МК України в оскаржуваному письмовому рішенні про коригування заявленої митної вартості товарів не наведено жодного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; не вказано з яких причин відповідач вважає, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість автомобіля або неправильно визначено митну вартість товару.

В ході судового розгляду справи митним органом як суб`єктом владних повноважень, усупереч наведеним вище нормам матеріального та процесуального права, не надано суду обґрунтованих доводів й, відповідно, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.

Надані у відзиві твердження про те, що при перевірці поданих позивачем документів було виявлено недоліки й невідповідності платіжного документа від 05 квітня 2019 року рахунку-фактурі Invoice від 02 квітня 2019 року №74010432, внаслідок чого інспектором було направлено електронне повідомлення з вимогою надати платіжні документи, а декларант такою можливістю не скористався - безпідставні й не обґрунтовані, оскільки на їх підтвердження відповідачем не було надано жодних доказів.

Оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та повідомлення, які були направленні засобами електронного зв`язку позивачу, таких відомостей не містять.

Водночас суд звертає увагу на те, що в рішенні про коригування митної вартості товару від 10 травня 2019 року №UA206000/2019/000413/2 зазначено про проведення з декларантом консультації та вказано причини неможливості застосування спочатку першого, а потім і другого-п`ятого методів визначення вартості товару.

Так, в силу положень МК України указана консультація має надаватись з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів та дотримання обов`язку послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

В ході судового розгляду справи відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого приписами Кодексу адміністративного судочинства України покладеного обов`язок доводити правомірність оскаржуваних позивачем дій та рішень, на підставі належних та достовірних доказів не довів проведення з позивачем вказаної консультації.

Відтак, митний орган по суті поставив перед фактом декларанта про обрання ним резервного методу визначення митної вартості товару.

Отже, відповідачем не доведено дотримання встановленої законом процедури прийняття рішення про коригування митної вартості товару, що також свідчить про наявність правових підстав для визнання його протиправним та скасування.

З указаного оскаржуваного рішення також убачається (і це визнавалось представником відповідача в ході судового розгляду справи), що митним органом митну вартість ввезеного позивачем автомобіля визначено у розмірі 7650,00 евро за резервним методом, а за основу було взято витяг з каталогу Schwacke №317007/S.

Поряд з цим в ході судового розгляду справи відповідачем на підставі належних та достовірних доказів не було доведено, що при коригуванні митної вартості товару позивача до уваги бралось оформлення саме з найнижчою митною вартістю та саме подібного товару.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідачем безпідставно здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а за резервним методом, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України.

Враховуючи викладене, перевіряючи оскаржувані дії та рішення на відповідність критеріям, наведених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що при їх вчиненні та прийнятті відповідач діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; недобросовісно й нерозсудливо.

Відтак, оскаржувані дії та рішення є протиправними, наявні правові підстави для скасування як рішення про коригування митної вартості товарів від 10 травня 2019 року №UA206000/2019/000413/2, так і прийнятої на його підставі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10 травня 2019 року №UA206000/2019/00413.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню повністю.

Крім наведеного, вирішуючи спір, суд також вважає за доцільне зазначити наступне.

В силу вимог частин п`ятої статі 242 Кодексу адміністративного судочинства України суду відомо про одну із позицій Верховного Суду, сформовану в аналогічних правовідносинах у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі №816/2396/17.

Так, у названому судовому рішенні вказано: «…до предмету доказування у цій категорії справ входять обставини заповнення митної декларації, яку подано до митного оформлення, а також обставини щодо подання нової митної декларації - у випадку прийняття митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості. Дослідження відомостей з відповідних граф митних декларацій є необхідним для правильного вирішення такого спору, зокрема для висновку про те, погодився чи не погодився декларант із скоригованою митним органом митною вартістю. Останнє, в свою чергу, має значення для висновку про те, чи продовжує існувати між сторонами правовий спір. У випадку, якщо спір між сторонами вичерпано внаслідок погодження декларанта із митною вартістю, визначеною митним органом, у задоволенні позову про скасування рішення про коригування митної вартості слід відмовити».

У зв`язку з цим суд додатково звертає увагу на те, що після прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 10 травня 2019 року №UA206000/2019/000413/2 позивачем 15 травня 2019 року було подано до митного органу нову митну декларацію №UA206010/2019/411911 з урахуванням названого рішення про коригування митної вартості.

Відповідно до глави 2 розділу II "Заповнення граф митної декларації" Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №651 від 30 травня 2012 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 року за №1372/21684, графа 43 "Метод визначення вартості" заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів.

У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався.

У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом.

Як свідчить лівий підрозділ графи « 43» митної декларації від 15 травня 2019 року №UA206010/2019/411911, в ній проставлено « 1», тобто перший метод визначення митної вартості що використовувався позивачем, а в правому підрозділі графи « 43» вказаної декларації зазначено « 6», тобто шостий метод що використовувався митним органом відповідно до чинного на той час рішення про коригування митної вартості товару від 10 травня 2019 року №UA206000/2019/000413/2.

Указане свідчить про те, що декларант не погодився із скоригованою митним органом митною вартістю товару, а відтак між позивачем та митним органом наявний спір, для вирішення якого ОСОБА_2 і звернувся до суду з цим позовом.

Оскаржуване рішення про коригування митної вартості як станом на 15 травня 2019 року, так і на час звернення до суду було чинним, а тому позивач мав повне право оскаржити таке рішення та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення в судовому порядку, про що також зазначено і в самій картці відмови.

Право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу України або до суду гарантовано підпунктом "б" пункту 5 частини другої статті 55 МК України.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що доводи відповідача є безпідставними та необґрунтованими, натомість позивач довів незаконність оскаржуваних дій та рішень, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно квитанції №52 від 29 травня 2019 року позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 2305 гривень 20 коп.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, то наявні правові підстави для стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат у виді судового збору в розмірі 2305 гривень 20 коп.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Івано-Франківської митниці ДФС з коригування митної вартості товару, декларування якого відбулось відповідно до митної декларації від 06 травня 2019 року №UA206010/2019/411194.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 10 травня 2019 року №UA206000/2019/000413/2 і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10 травня 2019 року №UA206000/2019/00413.

Стягнути з Івано-Франківської митниці ДФС (вул. К. Данила,20, м. Івано-Франківськ, ЄДРПОУ 39640261) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_5 ) судові витрати у виді судового збору в розмірі 2305 (дві тисячі триста п`ять) гривень 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 липня 2019 року..

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_5 );

Відповідач - Івано-Франківська митниця ДФС (вул. К.Данила, 20, м. Івано-Франківськ, ЄДРПОУ 39640261)

Суддя Лелюк О.П.