Рішення № 83213026, 23.07.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2413/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про зобов`язання повернути безпідставно сплачені кошти,-

ВСТАНОВИВ:

24 квітня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі, третя особа Управління державної казначейської служби в м.Одесі про зобов`язання повернути безпідставно сплачені кошти у розмірі 6560,00 грн.

Ухвалою суду від 25 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

22 травня 2019 року до суду від позивача за вх.№18256/19 надійшла заява про усунення недоліків з належним чином засвідченими додатками та належним чином оформленою позовною заявою до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі (у двох примірниках), у якій позовні вимоги викладені в такій редакції: зобов`язати відповідача повернути безпідставно сплачені кошти у розмірі 6560,00 грн. на користь ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 27 травня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 (вх.18256/19), відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивачем в адміністративному позові зазначено, що 16.08.2018 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу частки квартири, посвідчено нотаріусом Пашичевою Галиною Леонідівною та зареєстровано в реєстрі за № 319176851101, згідно якого ОСОБА_1 придбала 3/5 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об`єкта купівлі-продажу, що становить 6560,0 грн. Позивач зазначає, що придбала житло вперше, а тому звернулась до відповідача із заявою про повернення безпідставно сплачених коштів, але їй було відмовлено.

14 червня 2019 року до суду від відповідача за вх.№21478/19 надійшов відзив на позов, у якому відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів того, що вона придбала житло і перебувала у черзі на одержання житла або придбала житло вперше. Саме тому надати позивачу подання на повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 6560.00 гри. неможливо. Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд не приймає до уваги відповідь на відзив, яка 24.06.2019 року надійшла до суду за вх.№22396/19 від позивача, у зв`язку з ненаданням в порушення вимог ч.2 ст.163, п.2 ч.4 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України документів, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив іншим учасникам справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 16 серпня 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які діють в інтересах малолітніх доньок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (продавці) та ОСОБА_1 (покупець) уклали договір купівлі-продажу (а.с.30-31), згідно якого ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 передали в рівних частках кожна у власність, а ОСОБА_1 прийняла у власність 3/5 часток квартири за адресою: АДРЕСА_1 (п. АДРЕСА_2 ). Продаж зазначеної квартири вчинено за 656000 грн. (п.2).

Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Г.Л. Пашичевою.

При нотаріальному посвідченні договору позивачем сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1 % від вартості нерухомого майна, що становить 6560,00 грн., що підтверджується квитанцією №3994031 від 16.08.2019 (а.с. 29).

13 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі із листом, у якому просила повернути сплачений збір на обов`язкове пенсійне страхування в сумі 6560,00 грн. (а.с.35).

Листом від 21 грудня 2018 року №20843/07 Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі повідомило позивача зокрема про те, що «…Згідно листа Пенсійного фонду України від 02.06.2003 року № 04/4238 лише у разі надання Вами документу, виданого компетентним органом, який би володів інформацією щодо прав власності на нерухомість, орган Пенсійного фонду прийняв би рішення про звільнення від сплати зазначеного збору. Відповідно, надати Вам подання на повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 6560,00 грн. неможливо.» (а.с. 36).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок справляння та використання збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року № 400/97-ВР (далі - Закон).

Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 частини 1 статті 2 Закону передбачено, що об`єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок № 1740).

Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 15-1 Порядку №1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 15-3 Порядку № 1740 нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Аналіз наведених норм свідчить, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №147836677 від 03.12.2018 року (а.с.37) ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) придбала 16 серпня 2018 року 3/5 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 вперше, право власності на житло (у розумінні абз.2 п.15-1 Порядку №1740) за нею раніше не реєструвалось.

Згідно довідки комунального підприємства «БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ» Одеської міської ради від 16.04.2019 року №505000.72.19, за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в КП «БТІ» ОМР нерухоме майно на праві приватної власності станом на 31.12.2012 року не зареєстровано.

При цьому суд зазначає, що посилання відповідача на ненадання позивачем доказів придбання нею нерухомого майна вперше як на підставу для відмови позивачу в поверненні сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими з огляду на наступне.

У постанові від 03.07.2018 року у справі №819/33/17 Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання нерухомого майна конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2018 року у справі № 819/976/17, від 19 червня 2018 року у справі №607/14722/16-а та від 28 березня 2019 року по справі №819/830/17.

Таким чином, враховуючи встановлені обставин справи та наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 відсотка від вартості придбаного нерухомого майна позивачем сплачено помилково, за відсутності обов`язку здійснювати такий платіж. Відтак, кошти сплачені при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, підлягають поверненню.

Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевого бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787) визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії.

Абзацами 1 та 2 пункту 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Відповідно до абз.5 пп. 2 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог та, з урахуванням вимог ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, вважає за доцільне зобов`язати відповідача сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м.Одесі Одеської області подання про повернення позивачу сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 слід задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції №0.0.1234991759.1 від 14 січня 2019 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. (а.с.5).

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого нею судового збору у розмірі 768,40 грн., сплачений згідно квитанції № 0.0.1234991759.1 від 14 січня 2019 року.

При цьому щодо вимоги позивача зобов`язати відповідача повернути кошти у розмірі 721,02 грн., сплачені за отримання довідки від КП «БТІ» Одеської міської ради, на її користь, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

При цьому згідно з ч.ч.1, 2 ст.138 КАС України розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Особа, яка не є учасником судового процесу, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням доказу на вимогу суду, вчиненням інших процесуальних дій.

Суд зазначає, що довідка КП «БТІ» Одеської міської ради від 16.04.2019 року №505000.72.19 судом не вимагалась та була надана позивачем самостійно разом з позовною заявою на підтвердження позовних вимог, а відтак сплачені позивачем кошти у розмірі 721,02 грн. за її отримання не підпадають під положення ст.ст.132, 138 КАС України та стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м.Одесі Одеської області подання про повернення ОСОБА_1 з державного бюджету збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 6560,00 гривень, сплаченого згідно квитанції №3994031 від 16 серпня 2018 року.

Стягнути з Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі області за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн., сплачений згідно квитанції № 0.0.1234991759.1 від 14 січня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ).

Відповідач - Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі (вул.Ільфа і Петрова, 4а, м.Одеса, 65121, код ЄДРПОУ 41248812).

Суддя О.А. Вовченко

.