Рішення № 83212819, 24.07.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

24 липня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2374/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Шляхтіної Анастасії Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом адвоката Шляхтіної Анастасії Сергіївни (далі - представник) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якому представник позивача просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 недоодержаної пенсії за заявою, поданою разом з додатками 07 травня 2019 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 10 травня 2019 року про відмову ОСОБА_1 у виплаті недоодержаної пенсії за заявою, поданою разом з додатками 07 травня 2019 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області нарахувати та виплати ОСОБА_1 недоодержану пенсію померлої мами ОСОБА_2 за період з 01 вересня 2018 року до моменту смерті.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що позивач є донькою померлої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" позивач є внутрішньо переміщеною особою.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 04 лютого 2019 року.

Наявність родинних відносин між позивачем та померлою підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 13 січня 1959 року, виданим Прилуцьким міським бюро реєстрації актів цивільного стану Чернігівської області, та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 30 липня 2013 року № 00012522914. Крім того, позивач та її померла мама мали одне зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом позивача та паспортом її померлої мами.

До моменту своєї смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Луганській області як отримувач пенсії у зв`язку з втратою годувальника, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 .

07 травня 2019 року позивач звернулася до відповідача з заявою про виплату їй недоодержаної пенсії померлої ОСОБА_2 . Відповідачем були розглянуті надані документи та винесено рішення від 10 травня 2019 року про відмову у виплаті недоодержаної пенсії ОСОБА_2 .

У своєму рішенні від 10 травня 2019 року відповідач зазначив, що згідно електронної бази даних пенсіонерів силових структур Луганської області ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Луганській області як отримувач пенсії у зв`язку з втратою годувальника, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". В електронній пенсійній справі фактична адреса проживання ОСОБА_2 згідно з довідкою внутрішньо перемішеної особи від 10 листопада 2015 року № 920037491 зазначена: АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 знята з обліку у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис від 04 лютого 2019 року № 91, пенсія виплачена по 31 вересня 2018 року. Адреса фактичного проживання/перебування ОСОБА_1 згідно з довідкою внутрішньо переміщеної особи від 07 грудня 2017 року № 0000431395 ( АДРЕСА_3 ) не співпадає з адресою, зазначеною в електронній пенсійній справі ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ). Відповідно до статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і у тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Розглянувши документи, які додані до заяви ОСОБА_1 від 07 травня 2019 року про виплату недоодержаної пенсії за померлу ОСОБА_2 , з`ясовано, що реєстрація фактичного місця проживання/перебування ОСОБА_1 , згідно з довідкою внутрішньо переміщеної особи не співпадає з адресою фактичного місця проживання/перебування померлої ОСОБА_2 , а тому відсутній факт проживання разом із пенсіонером на день його смерті.

З посиланням на норми статей 19, 46 Конституції України, статті 61 Закону України від 09 квітня 1991 року № 2262-ХІI "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та Поряду подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 січня 2007 року № 3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402, представник позивача просить визнати протиправним та скасувати оскаржуване рішення та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоодержану пенсію померлої мами ОСОБА_2 за період з 01 вересня 2018 року до моменту смерті.

Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області позов не визнало, про що через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) 15 липня 2019 року за вхідним реєстраційним № 37012/2019 подало відзив на позовну заяву від 11 липня 2019 року за № 10510/07, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. спр. 44-45).

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області як отримувач пенсії у зв`язку з втратою годувальника, призначеної відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262).

Відповідно до пункту 8 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595, особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з довідкою від 10 листопада 2015 року № 920037491 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 фактичною проживала/перебувала за адресою: АДРЕСА_2 .

07 січня 2019 року ОСОБА_2 знята з обліку у зв`язку зі смертю, актовий запис від 04 лютого 2019 року № 91. Пенсія виплачена по 31 серпня 2018 року.

Адресою фактичного проживання/перебування позивача відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 07 грудня 2017 року № 0000431395 є: АДРЕСА_3 . Адреса проживання позивача не співпадає з адресою ОСОБА_2 , яка зазначена в електронній пенсійній справі.

Відповідно до статті 61 Закону № 2262 суми пенсій, що підлягали виплаті пенсіонерові за цим законом і залишилося недоодержаним у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області розглянуло надані позивачем документи від 07 травня 2019 року для виплати недоодержаної пенсії за померлу ОСОБА_2 . Реєстрація фактичного місця проживання/перебування ОСОБА_1 згідно з довідкою внутрішньо переміщеної особи не співпадає з адресою фактичного проживання померлої ОСОБА_2 . Таким чином, відсутній факт проживання разом із пенсіонером на день його смерті. Інших документів, які підтверджують проживання разом з пенсіонером на день його смерті, позивачем не надано. У зв`язку з викладеним відповідачем винесено оскаржуване рішення.

З урахуванням викладеного відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою від 11 червня 2019 року позовну заяву адвоката Шляхтіної Анастасії Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 залишено без руху (арк. спр. 29-30)

Ухвалою від 01 липня 2019 року про відкриття провадження в адміністративній справі судом ухвалено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 1-3).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 КАС України, судом встановлено таке.

07 травня 2019 року позивач звернулась до відповідача з заявою про виплату їй пенсії, яка була недоотримана її матір`ю ОСОБА_2 , та надала всі необхідні документи, передбачені законодавством (арк. спр. 9-21, 50).

Рішенням від 10 травня 2019 року № 1201009135 МО ( ОСОБА_2 ) про відмову у виплаті недоодержаної пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області відмовило позивачу у виплаті недоодержаної пенсії ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що позивач та її померла мати на момент смерті пенсіонера проживали за різними адресами відповідно до довідок внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 22, 51).

Як вбачається з матеріалів пенсійної справ ОСОБА_2 , за заявою останньої від 12 листопада 2015 року про призначення/перерахунок пенсії протоколами Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 17 лютого 2016 року № ФЕ 1201009135 (Міноборони) пенсійну справу взято на облік з 01 лютого 2015 року, призначено ОСОБА_2 з 01 лютого 2015 року пенсію у зв`язку з втратою годувальника довічно у розмірі 2933,22 грн щомісячно, здійснено розрахунок заборгованості за період з лютого 2015 року по лютий 2016 року (арк. спр. 52, 53, 53 зв., 54).

Згідно з інформацією, зазначеною в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 18 липня 2019 року № 10873/07, ОСОБА_2 перебувала на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області як отримувач пенсії у зв`язку з втратою годувальника, призначеної відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Нарахування та виплата пенсії проведені по 31 серпня 2018 року в сумі 4536,30 грн. На підставі інформації з інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, які перетинають державний кордон (електронні списки Міністерства фінансів України від 05 вересня 2018 року), про відсутність ОСОБА_2 на підконтрольній території понад 60 днів, виплату пенсії було призупинено з 01 вересня 2018 року. За поновленням виплати пенсії ОСОБА_2 не зверталась. Пенсійна справа ОСОБА_2 закрита у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_5 . Сума невиплаченої пенсії за період з 01 вересня 2018 року по 31 січня 2019 року складає 23069,40 грн, а саме: вересень 2018 року - 4536,30 грн, жовтень 2018 року - 4536,30 грн, листопад 2018 року - 4536,30 грн, грудень 2018 року - 4552,50 грн, січень 2019 року - 4908,50 грн (арк. спр. 49).

Відповідно до атестату Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області № 86 про зняття з обліку у зв`язку зі смертю пенсіонера особовий рахунок ОСОБА_2 закрито з 01 лютого 2019 року у зв`язку зі смертю одержувача (арк. спр. 64).

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 10 листопада 2015 року № 920037491, виданої управлінням соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області, фактичним місцем проживання ОСОБА_2 як внутрішньо переміщені особи є: АДРЕСА_2 (арк. спр. 16, 17, 56).

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 07 грудня 2017 року № 0000431395, виданої управлінням соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області, фактичним місцем проживання позивача як внутрішньо переміщеної особи є: АДРЕСА_4 (арк. спр. 13).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчать свідоцтво про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 від 13 січня 1959 року, витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 30 липня 2013 року № 00012522914 та свідоцтво про одруження серії НОМЕР_5 від 15 липня 1983 року, згідно з якими дошлюбним прізвищем позивача є ОСОБА_3 (арк. спр. 20, 21, 71).

З 24 серпня 1977 року та 26 травня 2010 року зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_6 , виданим ОСОБА_2 Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області 20 квітня 2000 року, паспортом громадянина України серії НОМЕР_7 , виданим ОСОБА_1 Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області 24 листопада 1999 року (арк. спр. 9-11, 14-15).

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 28 січня 2019 року у справі № 431/569/19 встановлено факт смерті фізичної особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Буда-Товстолісова Корюківського району Чернігівської області, громадянки України, проживала за адресою: АДРЕСА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Луганськ, причина смерті: хронічна серцева недостатність ІІІ (арк. спр. 68-69).

Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 04 лютого 2019 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 91 року померла у м. Луганську Луганської області (арк. спр. 18).

Відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 03 липня 2019 року № 0.184-23800/0/15-19-Вих ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_6 , перетинала кордон у пункті пропуску Мілове у напрямку "В`їзд" 27 червня 2018 року, у напрямку "Виїзд" у пункті пропуску Мілове 28 червня 2018 року. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_7 , перетинала кордон у пунктах пропуску КПВВ Станиця-Луганська-2, Новотроїцьке (Бугас), Мілове, Марїнка (Курахове) у напрямку "В`їзд": 22 лютого 2018 року, 24 квітня 2018 року, 26 травня 2018 року, 27 червня 2018 року, 19 серпня 2018 року, 27 вересня 2018 року, 10 жовтня 2018 року, 30 жовтня 2018 року, 26 грудня 2018 року, 31 січня 2019 року; у напрямку "Виїзд": 05 січня 2018 року, 05 березня 2018 року, 02 травня 2018 року, 29 травня 2018 року, 28 червня 2018 року, 24 серпня 2018 року, 27 вересня 2018 року, 11 жовтня 2018 року, 05 листопада 2018 року, 26 грудня 2018 року, 31 січня 2019 року (арк. спр. 40).

Вищезазначене підтверджує, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на день смерті ОСОБА_2 проживали на тимчасово окупованій території Луганської області за зареєстрованим місцем проживання.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Закон України від 09 квітня 1991 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини першою статті 1 Закону № 2262-ХІІ особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності (частина друга статті 1 Закону № 2262-ХІІ).

Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника (частина третя статті 1 Закону № 2262-ХІІ).

Питання виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера врегульовані статтею 61 Закону № 2262-ХІІ.

Згідно з частиною першою статті 61 Закону № 2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (частини друга, третя статті 61 Закону № 2262-ХІІ).

Отже, згідно з наведеними приписами чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Абзацом третім пункту 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб ", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402 (далі - Порядок № 3-1), передбачено, що заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім`ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.

Згідно з абзацом першим пункту 2.26 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.

Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті (абзац третій пункту 2.26 розділу II Порядку № 22-1).

Абзацом першим частини другої, частиною четвертою статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Члени сім`ї - особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (абзац шістнадцятий частини першої статті 1 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII "Про запобігання корупції").

Відповідно до частини другої статті 64 Житлового Кодексу Української РСР до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

З огляду на вищевикладене та досліджені письмові докази, судом встановлено, що ОСОБА_1 є членом сім`ї, яка проживала разом з пенсіонером ОСОБА_2 на день її смерті.

Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 10 листопада 2015 року № 920037491, відповідно до якої ОСОБА_2 як внутрішньо переміщена особа проживала за адресою: АДРЕСА_2 , та довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 07 грудня 2017 року № 0000431395, відповідно до якої ОСОБА_1 як внутрішньо переміщена особа проживає за адресою: АДРЕСА_4 , не спростовують встановлених судом обставин, що ОСОБА_1 є членом сім`ї, яка проживала разом з пенсіонером ОСОБА_2 на день її смерті.

Оскільки ОСОБА_1 є членом сім`ї, яка проживала разом з пенсіонером ОСОБА_2 на день її смерті, і звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня смерті пенсіонера, відповідач безпідставно відмовив позивачу у виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_2 з посиланням на те, що виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера у даному випадку можлива за умови проживання разом з пенсіонером на день його смерті.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені нею доводи не було спростовано відповідачем. Доводи відповідача не спростовують доводів позивача, не ґрунтуються на нормах законодавства і тому судом до уваги не беруться.

Наведене свідчить, що право позивача на отримання недоотриманої пенсії померлої матері порушено, а рішення відповідача від 10 травня 2019 року № 1201009135 МО ( ОСОБА_2 ) щодо відмови у виплаті позивачу недоодержаної пенсії померлої матері є протиправним.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд виходить з такого.

Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; […].

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (№ рішення в ЄДРСР 54398764).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов`язано із прийняттям відповідачем рішення від 10 травня 2019 року № 1201009135 МО ( ОСОБА_2 ) про відмову у виплаті недоодержаної пенсії, а не з діями (бездіяльністю), вчиненими останнім з метою виконання своїх функцій та повноважень, суд вважає, що належним, достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування такого рішення відповідача, а також зобов`язання відповідача до вчинення необхідних дій з метою відновлення прав позивача, за захистом яких вона звернулась до суду.

Самі по собі дії (бездіяльність) відповідача у межах спірних правовідносин не тягнуть для позивача настання будь-яких негативних наслідків, відповідно, такий спосіб захисту, як визнання їх протиправними, жодним чином не сприятиме відновленню прав позивача. Тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у виплаті недоодержаної пенсії за заявою, поданою разом з додатками 07 травня 2019 року.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Що стосується клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб`єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб. За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина восьма статті 139 КАС України).

Як вже вище вказано, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню внаслідок обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права.

При цьому предметом спору у даній справі є відмова у виплаті суми недоодержаної пенсії пенсіонера у зв`язку з його смертю та зобов`язання органу Пенсійного фонду України відновити порушене право.

Відповідно, обрання неналежного способу захисту порушених прав фактично не змінює тієї обставини, що вимоги позивача є правомірними.

З огляду на те, що судом встановлена протиправна відмова органу Пенсійного фонду України у виплаті позивачу суми недоодержаної пенсії пенсіонера у зв`язку з його смертю і спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, внаслідок чого позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, лише з корегуванням обраного позивачем способу судового захисту, відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України суд присуджує позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Шляхтіної Анастасії Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 10 травня 2019 року № 1201009135 МО ( ОСОБА_2 ) про відмову у виплаті недоодержаної пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму пенсії, що належала її матері ОСОБА_2 і залишилась недоотриманою у зв`язку з її смертю, як члену сім`ї померлого пенсіонера, який проживав з нею разом на день її смерті, за період з вересня 2018 року по січень 2019 року в сумі 23069,40 грн.

У задоволенні вимоги про визнання протиправними дій щодо відмови у виплаті недоодержаної пенсії за заявою, поданою разом з додатками 07 травня 2019 року, відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) судовий збір у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.І. Чернявська