Рішення № 83212747, 15.07.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2019 р. справа № 480/1724/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бондаря С.О.

за участю секретаря судового засідання - Алексеєнко Є.А.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Бундюк Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1724/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, третя особа: Сумська дирекції Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" про визнання відмови неправомірною та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання неправомірною відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 та зобов`язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно Списку № 2 з 8 січня 2019 року. Свої вимоги мотивує тим, що відмова у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2, яка викладена у листі Конотопського об`єднаного УПФУ Сумської області від 08.04.2019 є протиправною, оскільки вона досягла віку, з якого має право на пенсію за віком на пільгових умовах та надала відповідачу всі необхідні документи на підтвердження пільгового трудового стажу.

29.05.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти позову заперечує та зазначає, що за результатами перевірок підтверджується робота позивача на посаді телефоніста міжміського телефонного зв`язку 2 класу, проте документів, що підтверджують постійну роботу з мікротелефонною гарнітурою (пристроєм) на міжміських, замовних, довідкових комутаторах і переговорних пунктах з цілодобовою дією організаціями, не надано. Враховуючи неможливість підтвердження постійної роботи в якості телефоніста міжміського телефонного зв`язку, що постійно працює з мікротелефонною гарнітурою (пристроєм) на міжміських, замовних, довідкових комутаторах і переговорних пунктах з цілодобовою дією, у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно заяви від 08.01.2019 позивачці відмовлено правомірно (а.с.33-34).

Ухвалою суду від 17.05.2019 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

З огляду на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, ухвалою суду від 10.06.2019 справа призначена в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Протокольною ухвалою від 25.06.2019 суд замінив відповідача Конотопське об`єднаного УПФУ Сумської області його правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача Бундюк Т.Ю. проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 08.01.2019 ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення їй пільгової пенсії за віком по Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10 (далі по тексту - Список № 2).

Розглянувши вказану заяву, листом від 28.03.2019 №4271/03-11 Конотопське ОУПФ України Сумської області повідомило ОСОБА_1 про відмову у призначенні пенсії за віком по Списку № 2 у зв`язку з неможливістю підтвердженням постійної роботи в якості телефоніста з мікротелефонною гарнітурою (пристроєм) на міжміських, замовних, довідкових комутаторах і переговорних пунктах з цілодобовою дією (а.с.33-34).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулася з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 114 закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Аналогічні норми містяться в п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Тобто за приписами вказаних норм обов`язковими умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 із зниженим віком, є досягнення відповідного віку, зайнятість протягом повного робочого дня, відповідність назви професії чи посади, за якою працювала особа, назвам, вказаним у Списку виробництві, робіт, професій і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, чинному на період роботи працівника, атестація робочого місця у період з 21.08.1992 відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442. Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. За правилами п.п. 1, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Згідно з п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року. Отже своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Атестація має проводитися у передбачені п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 по справі № 352/1840/14-а (2а/352/83/14), провадження № К/9901/5403/18. Як вбачається з копії трудової книжки позивача, в період з 24.07.1985 по 31.12.1994 ОСОБА_1 працювала в Конотопському районному вузлі зв`язку та виконувала роботу по наданню послуг міжміського телефонного зв`язку за професією телефоніст міжміського телефонного зв`язку (а.с.9-10).

Відповідно до довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 20.10.2016 №05-16/590, від 13.04.2017 №15105 вбачається, що ОСОБА_1 у період з 24.07.1985 по 31.12.1994, з 01.01.1995 по 28.10.2003 виконувала роботи по наданню послуг міжміського телефонного зв`язку за професією, посадою телефоніст міжміського зв`язку, що постійно працюють з мікротелефонною гарнітурою (пристроєм) на міжміських, замовних, довідкових комутаторах і переговорних пунктах з цілодобовою дією, що передбачено Списком №2 розділу XХІХ "Зв`язок" (23100000-19093), на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 (а.с.14-15). З довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 13.01.2017 №15104 вбачається, що ОСОБА_1 в період з 29.10.2003 по 08.12.2005 виконувала роботи по наданню послуг зв`язку, при виконанні яких працювала телефоністом довідкової служби 2 класу за професією, посадою телефоніст довідкової служби телефонної мережі 2 класу, що постійно працюють з мікротелефонною гарнітурою (пристроєм) на міських, замовних, довідкових комутаторах з цілодобовою дією, що передбачено Списком №2 розділу XХІХ "Зв`язок" (23100000-19093), на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 (а.с.16). Відповідно до наказу Конотопського районного вузла Сумського виробничого об`єднання зв`язку про призначення пільгових пенсій від 09.07.1993 № 165 робоче місце за посадою "телефоніст міжміського телефонного зв`язку" було атестоване як таке, що є роботою у шкідливих умовах праці, та встановлено право виходу на пенсію за віком на пільгових умовах згідно карт умов праці за вказаною професією (а.с.25). Наступна атестація робочого місця за посадою "телефоніст міжміського телефонного зв`язку" та "телефоніст довідкової служби", що постійно працюють з мікротелефонною гарнітурою на міжміських замовних комутаторах і переговорних пунктах цілодобовою дією" була проведена відповідно до наказу Конотопський центр електрозв`язку №3 Сумської дирекції Українського державного підприємства електрозв`язку "Укртелеком" від 02.04.1999 №83 (а.с.26). Відповідно до наказів ВАТ "Укртелеком" від 19.08.2002 №110 та від 08.12.2005 №20, робоче місце за посадою "телефоніст міжміського телефонного зв`язку" та "телефоніст довідкової служби" було атестоване як таке, що є роботою у шкідливих умовах праці, та встановлено право виходу на пенсію за віком на пільгових умовах згідно карт умов праці за вказаною професією (а.с.17-18, 20-21). Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивач більше 10 років працювала на посаді телефоніста міжміського телефонного зв`язку та виконувала роботу, постійно працюючи з мікротелефонною гарнітурою (пристроєм) на міжміських, замовних, довідкових комутаторах і переговорних пунктах з цілодобовою дією, зокрема у періоди з 24.07.1985 по 31.12.1994, з 01.01.1995 по 08.12.2005, що надає право позивачу на призначення пенсії на пільгових умовах. При цьому суд враховує, що за увесь час роботи ОСОБА_1 в Конотопському районному вузлі зв`язку, яке в подальшому реорганізовано та перейменовано у Сумську філію ВАТ "Укртелеком", відсутні відомості про зміни умов та характеру її роботи.

Суд зазначає, що відповідач не врахував той факт, що позивач позбавлена можливості надати інші документи, більш того, управління не конкретизує, яких саме документів не було надано, які б могли підтвердити постійну роботу з мікротелефонною гарнітурою (пристроєм) на міжміських, замовних, довідкових комутаторах і переговорних пунктах з цілодобовою дією.

За таких обставин відповідачем протиправно відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв`язку з неможливістю підтвердження постійної роботи в якості телефоніста з мікротелефонною гарнітурою (пристроєм) на міжміських, замовних, довідкових комутаторах і переговорних пунктах з цілодобовою дією.

Згідно з ч.ч.1-2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" №71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, як суб`єкт владних повноважень, не довело правомірності своїх дій щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Що стосується вимоги позивача в частині розрахунку невиплачених коштів пенсії з 8 січня 2019 року та виплатити їх, суд зазначає, що вказана вимога є зайвою, оскільки вона охоплюється попередньою вимогою про визнання відмови неправомірною та зобов`язання призначити пенсію, яку суд задовольнив.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ст.139 КАС України).

Відповідно до квитанції № 0.0.1353304936.1 від 15.05.2019 позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн. (а.с. 4).

Тому суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області сплачений судовий збір в сумі 768,40 грн. Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання відмови неправомірною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Конотопського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (м.Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) призначити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах відповідно Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з 8 січня 2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (м.Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) суму судового збору в розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О. Бондар

Повний текст рішення виготовлений 22.07.2019.