Рішення № 83212511, 17.07.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 липня 2019 року о/об 13 год. 07 хв.Справа № 280/1874/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малой Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до Виконавчого комітету Запорізької міської ради (69105, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.206, ЄДРПОУ 02140892)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Департамент архітектури та містобудування Запорізької міської ради (69037, м.Запоріжжя, вул.Зелінського, буд.3, ЄДРПОУ 37612054)

про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії

за участі:

позивача - ОСОБА_1

(особа посвідчується паспортом серія НОМЕР_2)

представника позивача - ОСОБА_2

(діє на підставі ордеру серія ДН № 003636)

представника відповідача - Кудря Т.А.

(діє на підставі довіреності №01/03-20/01921 від 21.06.2019 року)

представника третьої особи - Кудря Т.А.

(діє на підставі довіреності № 0877/19 від 24.06.2019 року)

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач або ОСОБА_1) до Виконавчого комітету Запорізької міської ради (далі за текстом - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Департамент архітектури та містобудування Запорізької міської ради (далі за текстом - третя особа), відповідно до якого позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради №54/2 від 25 лютого 2019 року «Про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо переведення дачного (садового) будинку у жилий будинок»;

- зобов'язати Виконавчий комітет Запорізької міської ради прийняти рішення про переведення садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 у житловий у відповідності до положень «Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №321 від 29 квітня 2015 року.

Ухвалою суду 25 квітня 2019 року зазначену позовну заяву було залишено без руху, в зв'язку з невідповідністю позовної заяви вимогам КАС України та позивачеві був наданий строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 20 травня 2019 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а перше судове засідання призначено 20 червня 2019 року.

20 червня 2019 року, за клопотанням представника позивача відкладено розгляд справи на 02 липня 2019 року. Перерва у розгляді справи оголошено до 17 липня 2019 року.

17 липня 2019 року, в судовому засіданні, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про час його виготовлення у повному обсязі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач та її представник зазначили, що 13 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулася з заявою до Виконавчого комітету Запорізької міської ради про переведення садового будинку АДРЕСА_2 у жилий будинок.

25 лютого 2019 року рішенням №54/2 Виконавчого комітету Запорізької міської ради позивачу відмовлено у переведенні садового будинку у жилий.

Позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки вона виконала усі умови у відповідності до «Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки», а доводи, викладені у рішенні Виконавчого комітету Запорізької міської ради є надуманими і не ґрунтуються на нормативно правових актах.

В судовому засіданні позивач, представник позивача надали пояснення та просили суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву та надано пояснення в судовому засіданні. Представником зазначено, що відповідач діяв у відповідності до «Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки». При прийнятті спірного рішення враховано матеріали генерального плану міста Запоріжжя та вимоги Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Земельного кодексу України. Представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Пояснення представника третьої особи відповідають обґрунтуванням наведеним представником відповідача у відзиві на позовну заяву. Позовну заяву вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Суд, оцінивши повідомлені представниками сторін обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача, суд виходить з наступного.

13 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Виконавчого комітету Запорізької міської ради з заявою про переведення садового будинку у житловий будинок.

За результатами розгляду поданої заяви відповідачем прийнято рішення № 54/2 від 25 лютого 2019 про відмову в переведені садового будинку № АДРЕСА_2.

Підставами відмови визначено: невідповідності розташування житлового будинку вимогам п. 14.2.5. ДБН Б.2.2- 12:2018 «Планування і забудова територій», яким встановлено заборону на розміщення будинків в межах санітарно-захисних зон; невідповідності розташування житлового будинку вимогам містобудівної документації: генеральному плану м. Запоріжжя, затвердженому рішенням Запорізької міської ради від 15 вересня 2004 року №4 зі змінами, затвердженими рішенням Запорізької міської ради від 27 вересня 2017 року №31, відповідно до якого, це територія дачних і садівницьких товариств.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням звернулась до суду.

Постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 29 квітня 2015 року затверджено «Порядок переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки» (надалі - Порядок № 321).

Позивачем наведено, що при подані заяви, на виконання вимог пункту 3 Порядку 321, надано до відповідача: нотаріально посвідчену копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15 лютого 2016 року, індексний номер 53235163; звіт про проведення технічного огляду дачного (садового) будинку від 02 травня 2018 року, виконаний експертом Рудюк В.В. (кваліфікаційний сертифікат серія АЕ№ 003345).

Представник відповідача, в судовому засіданні, стосовно належного виконання позивачем пункту 3 Порядку 321 не заперечив.

Відповідно до пункту 4 Порядку 321 за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів уповноважений орган протягом місяця з дня їх надходження приймає рішення про переведення дачного чи садового будинку у жилий будинок або про відмову в такому переведенні.

Прийняття рішення про відмову в переведенні дачного чи садового будинку у жилий будинок допускається за наявності хоча б однієї з таких підстав: неподання документів, зазначених у пункті 3 цього Порядку; виявлення в поданих документах недостовірних відомостей; встановлення невідповідності дачного чи садового будинку вимогам державних будівельних норм, що зазначені у розділі І (обовязковий) результатів технічного огляду звіту про проведення технічного огляду дачного чи садового будинку (додаток 2).

Представником позивача зазначено, що ОСОБА_1 виконано вимоги Порядку № 321, підстави викладені у спірному рішенні відповідача є надуманими та не відповідають наведеному Порядку.

Суд не може погодитись з висловленою позицією позивача, оскільки Порядок № 321 визначає тільки механізм переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки. На думку суду при вирішені цього питання необхідно також дотримуватись вимог інших нормативно - правових актів, що також регулюють ці правовідносини.

Представником відповідача наголошено, що у зв'язку з прийнятим на державному рівні рішенням про перспективу розвитку гранітного Мокрянського кар'єру, на підставі гірничого відводу від 21 січня 2013 року №2443, спеціального дозволу на користування надрами від 31 серпня 1998 року №1539, «Проект розробки Правобережної ділянки Мокрянського родовища гранітів» розробником генерального плану внесено зміни до генерального плану м. Запоріжжя, затверджені рішенням Запорізької міської ради № 31 від 27 вересня 2017 року та змінено межі території гранітного Мокрянського кар'єру для розташування промислового майданчика підприємства і діючого кар'єру, ділянки для розширення кар'єру, ділянки для розташування відвалу розкривних порід. У зв'язку з цим, змінено містобудівні обмеження від його впливу.

Згідно з пунктом 4.10 Державних будівельних норм ДБН 360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень». Санітарно-захисні зони підприємств визначаються, в залежності від класу шкідливості.

Відповідно до матеріалів генерального плану міста Запоріжжя, з урахуванням внесених змін, то ОГСК «Нерудник», розташований в санітарно-захисній зоні промислових підприємств.

Судом досліджено надані представником відповідача витяги з генерального плану міста Запоріжжя та надані представником позивача графічні матеріали щодо розташування земельної ділянки, на якій розташований дачний (садовий) будинок позивача. Визначено його знаходження в межах санітарно - захисної зони.

Частиною 1 статті 114 Земельного кодексу України визначено, що санітарно-захисні зони створюються навколо об'єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об'єктів від територій житлової забудови.

На підставі частини 2 статті 114 Земельного кодексу України, передбачено, що у межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей.

Тобто, на території санітарно - захисних зон неможливе наявність житлових забудов пов'язаних з постійним перебуванням людей.

За ієрархією нормативно - правових актів відповідачем при прийняті рішення правильно прийнято до уваги вимоги Земельного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з урахуванням вище викладеного, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що відповідач діяв відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, вважає, що позовні вимоги є не доведеними, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 243-246, 255, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Виконавчого комітету Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.206, ЄДРПОУ 02140892) третя особа Департамент архітектури та містобудування Запорізької міської ради (69037, м. Запоріжжя, вул. Зелінського, буд.3, ЄДРПОУ 37612054) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 22 липня 2019 року.

Суддя Д.В. Татаринов