Рішення № 83212370, 17.07.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/3350/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 року

14 год. 46 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Кушика Й.-Д.М., представника позивача ОСОБА_1 , представниці відповідача Ган Х.П., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Головного територіального управління юстиції у Львівській області (79000, м. Львів, пл. Шашкевича, 1) про стягнення заборгованості з невиплаченого заробітку при звільненні, стягнення середнього зарбітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

у с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного територіального управління юстиції у Львівській області, у якій, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 11.10.2018 за вх. № 32279 (а.с. 55-62), просив про стягнення з відповідача на користь позивача 10981,65 грн. заборгованості з невиплаченого розрахунку при звільненні, що складається з 1535,25 грн. заборгованості із виплати середнього заробітку за час чергової щорічної відпустки, 9446, 40 грн. заборгованості з виплати компенсації за невикористані дні відпустки; стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 13.02.2018 по дату постановлення рішення у справі. Також просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати в загальному розмірі 10000 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що відповідачем проведено з ним розрахунок при звільненні не в повному обсязі. Зокрема, невірно проведено обчислення середнього заробітку за час щорічної чергової відпустки, невірно проведено обчислення компенсації за невикористані дні відпустки. Вважає, що таким чином відповідачем порушено законодавство про працю, відтак звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 31.07.2018 провадження у справі відкрито та призначено таку до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 20.11.2018 провадження у справі було зупинене до набрання законної сили рішенням за заявою про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі у справі № 813/6509/15.

Ухвалою суду від 24.06.2019 провадження у справі поновлено.

Відповідач подав відзив на позов від 27.08.2018 за вх. № 26622. В обґрунтування відзиву зазначив, що розрахунок заробітної плати позивача проводився виключно відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р №100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати». В запереченні проти заяви про зміну позовних вимог від 24.10.2018, вх. № 33740 зазначив, що ОСОБА_2 призначений на посаду 26.01.2018, тому розрахунок належних йому виплат проводиться з окладу, встановленого станом на 01.01.2018, а не за період 12 місяців 2017 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з врахуванням заяви про зміну позовних вимог та додаткових письмових пояснень до позовної заяви від 19.11.2018 за вх. № 37045, від 20.05.2019 за вх. № 1553ел та від 12.07.2019 за вх. № 2223ел, в частині стягнення заборгованості з невиплаченого розрахунку при звільненні, що складається із заборгованості по виплаті середнього заробітку за час чергової щорічної відпустки та заборгованості по виплаті компенсації за невикористані дні відпустки; стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 13.02.2018 по дату постановлення рішення у справі. В частині стягнення витрат на правничу допомогу - не підтримав.

Представниця відповідача проти позову заперечила з підстав, зазначених у відзиві. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2016 (а.с. 12-17), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016, позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 25.11.2015 № 1101/К "Про звільнення ОСОБА_2 ", поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника відділу державної виконавчої служби Бродівського районного управління юстиції з 26.11.2015.

26.01.2018 Головним територіальним управління юстиції у Львівській області, на виконання зазначеного судового рішення наказом № 100/К (а.с. 19) ОСОБА_2 з 26.12.2015 поновлено на посаді начальника відділу державної виконавчої служби Бродівського районного управління юстиції.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 26.01.2018 № 101/К (а.с. 20) призначено ОСОБА_2 на посаду начальника Новороздільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області в порядку переведення, звільнивши з посади начальника відділу державної виконавчої служби Бродівського районного управління юстиції.

26.01.2018, відповідно до наказу № 142/В (а.с. 21) позивачу надано частину щорічної основної відпустки тривалістю 14 календарних днів з 29.01.2018 по 11.02.2018.

Наказом від 06.02.2018 № 134/К (а.с. 22) ОСОБА_2 звільнено із займаної посади за угодою сторін з 12.02.2018. Згідно цього наказу управлінню фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Львівській області доручено провести виплату компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки тривалістю 50 календарних днів, за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки за вислугу років тривалістю 30 календарних днів.

12.03.2018 позивач звернувся до Головного територіального управління юстиції у Львівській області для з`ясування розміру виплачених сум та правильності їх розрахунку (а.с. 23).

10.04.2018 відповідачем надано відповідь в частині повідомлення про нараховані суми, однак не повідомлено про принцип їх нарахування (а.с. 24).

10.05.2018 позивачем подано скаргу до Головного управління юстиції у Львівській області про порушення законодавства про працю та протиправного позбавлення права на інформацію (а.с. 25-27).

14.06.2018 відповідачем надано відповідь від Головного управління юстиції у Львівській області про алгоритм визначення сум належних при звільненні, а також розмір та принцип визначення середньоденної та середньомісячної заробітної плати (а.с. 28-29).

Із наведених вище відповідей позивачем встановлено, що Головним територіальним управлінням юстиції у Львівській області проведено не повний розрахунок при звільненні, а саме невірно проведено обчислення середнього заробітку за час щорічної чергової відпустки, невірно проведено обчислення компенсації за невикористані дні відпустки.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Щодо заборгованості із виплати середнього заробітку за час чергової щорічної відпустки та компенсації за невикористані дні відпустки, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

В силу дії норми ст. 236 КЗпП за позивачем зберігся середній заробіток за час вимушеного прогулу, спричинений затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі з 20.05.2016 по 26.01.2018.

Згідно з абз. 4 п. 3 Порядку обчислення заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (надалі Порядок № 100) при розрахунку середньої зарплати для оплати відпусток потрібно враховувати виплати за час, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток. А за час вимушеного прогулу в результаті незаконного звільнення за працівником зберігається місце роботи та середній заробіток.

Отже, сума, нарахована до виплати працівникові за час вимушеного прогулу, включається до розрахунку середньої зарплати за останні 12 місяців. На цій же підставі до розрахунку потрапляє і виплата за затримку виконання рішення суду, оскільки в цей період працівник також перебуває у вимушеному прогулі, протягом якого за ним зберігається місце роботи та середній заробіток.

Таким чином відповідач зобов`язаний був нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі, та врахувати даний заробіток при визначенні розміру середнього заробітку за час щорічної відпустки, та компенсації за невикористані дні відпустки.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було надано позивачу чергову щорічну оплачувану відпустку тривалістю 14 днів і оплачено у розмірі 2522,38 грн.

Разом з тим, відповідно до абзацу першого п. 2 Порядку обчислення заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (надалі Порядок № 100) обчислення середньої заробітної плати для плати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Відповідно до абзацу першого п. 7 Порядку № 100 нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням- відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Відповідно до п. 10 Порядку № 100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

При визначенні середнього заробітку для цілей обрахунку розміру середнього заробітку за час щорічної відпустки відповідач зобов`язаний враховувати розмір середнього заробітку позивача за час затримки виконання судового рішення.

Розрахунковим періодом для визначення розміру середньої заробітної плати для відпустки, яка надається у січні 2018 року є 12 місяців 2017 року: з січня по грудень включно.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 у справі № 813/6509/15 встановлено, що розмір середнього заробітку позивача, який підлягав йому до виплати за період з 01.01.2017 до 31.12.2017 становить 105400 грн.

Оскільки відпустка надавалася 26.01.2018, тобто вже після підняття посадового окладу, яке відбулося 01.01.2018, розмір заробітку за 2017 рік підлягає коригуванню.

Посадовий оклад з 01.01.2018 становить 5300 грн., протягом 2017 року становив 4000 грн. Таким чином, коефіцієнт коригування - 1,325. Відтак, відкоригований розмір доходу протягом 2017 року - 139655 грн.

Щодо проведення коригування при розрахунку відпускних, то роз`яснення такого викладене у листі Міністерства соціальної політики України від 20.04.2017 № 1227/0/101-17/282.

За нормами п. 7 Порядку № 1000 визначається середня заробітна плата, виходячи з якої буде нарахована оплата за дні щорічної відпустки:

139655/353 календарних дні (365 календарних дні - 12 святкових і неробочих днів) = 395,62 грн. - середньоденна заробітна плата.

395,62 грн. * 14 календарних днів = 5538,68 грн. - нарахована сума за 14 днів щорічної відпустки.

Таким чином, невиплачена сума оплати щорічної відпустки становить 3016,30 грн. (5538,68 грн. (належна сума оплати часу відпустки) - 2522,38 грн. (нарахована та виплачена сума).

Разом з тим, оскільки суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 11.10.2018 (вх. № 32279), суд приходить до висновку про задоволення цієї частини заявлених вимог в межах суми 1511,58 грн.

Щодо виплат компенсації за невикористану відпустку, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу першого п. 7 Порядку № 100 нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Оскільки позивача було звільнено 12.02.2018, розрахунковий період для визначення середнього заробітку для проведення компенсації за невикористані дні відпустки обраховується з лютого 2017 року по січень 2018 року включно.

Розмір заробітку, який включається до обрахунку протягом січня 2018 року становить 11288,74 грн. (9573,31 грн. (середній заробіток позивача за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 01.01.2018 по 25.01.2018) + 528,57 грн. (заробітна плата за 26 січня 2018 року ) + 1186,86 грн. (3 дні оплачуваної відпустки)).

Розмір заробітку, який включається до обрахунку протягом лютого-грудня 2017 року становить 128392,50 грн. (96900,00 грн. (середній заробіток позивача за час затримки виконання судового рішення з лютого по грудень 2017 року (425,00 грн. (середньомісячна заробітна плата) * 228 (кількість робочих днів розрахункового періоду) * 1,325 коефіцієнт коригування).

Сумарний заробіток, який включається до обрахунку розміру середньої заробітної плати для визначення компенсації за невикористані дні відпустки становить 139681,24 грн. (11288,74 грн. + 128392,50 грн.).

Розмір середньоденної заробітної плати для визначення компенсації за невикористані дні відпустки становить 395,70 грн. (139681,24 грн. /353 календарних днів (365 календарних днів - 12 святкових і неробочих днів))

Таким чином, розмір компенсації за невикористані дні відпустки становить 31664,00 грн. (395.70 грн. 80 (кількість днів відпустки))

Таким чином невиплачена сума компенсації за невикористані дні відпустки становить, 17409,60 грн, (31664,00 грн. (належна, сума компенсації) - 14254,40 (нарахована та виплачена сума компенсації за невикористані дні відпустки.

Разом з тим, оскільки суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 11.10.2018 (вх. № 32279), суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог в межах 14860,80 грн.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З урахуванням того, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості з виплати середнього заробітку за час чергової щорічної відпустки та заборгованості з виплати компенсації за невикористані дні відпустки підлягають задоволенню, відповідно підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.02.2018 по дату постановлення рішення у справі.

Відповідно до позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 552/3404/17, згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Аналізуючи зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Як частиною першою статті 94 КЗпП України, так і частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 Кодексу і частині першій статті 1 Закону України "Про оплату праці", як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини І Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)", за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя."

З урахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити в межах заявлених позивачем вимог та стягнути на користь позивача з відповідача заборгованість з невиплаченого розрахунку при звільненні, що складається з заборгованості із виплати середнього заробітку за час чергової щорічної відпустки та заборгованості з виплати компенсації за невикористані дні відпустки та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 13.02.2018 по дату постановлення рішення - 17.07.2019.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Львівській області (79000, м. Львів, пл. Шашкевича, 1, код ЄДРПОУ 34942940) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 10981 (десять тисяч дев`ятсот вісімдесят одну) грн. 65 коп. заборгованості з невиплаченого розрахунку при звільненні, що складається з 1535 (однієї тисячі п`ятсот тридцяти п`яти) грн. 25 коп. заборгованості із виплати середнього заробітку за час чергової щорічної відпустки, 9446 (дев`ять тисяч чотириста сорок шість) грн. 10 коп. заборгованості з виплати компенсації за невикористані дні відпустки.

3. Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Львівській області (79000, м. Львів, пл. Шашкевича, 1, код ЄДРПОУ 34942940) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 13.02.2018 по дату постановлення рішення - 17.07.2019.

4. Судові витрати розподілу не підлягають.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини.

Повний текст постанови виготовлений 22.07.2019.

Суддя Качур Р.П.