Рішення № 83212027, 15.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
15.07.2019
Номер справи
160/4752/19
Номер документу
83212027
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2019 року Справа № 160/4752/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віхрової В.С., розглянувши у місті Дніпрі в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмікс Констракшн Юкрейн» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України про скасувати рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

24.05.2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Алюмікс Констракшн Юкрейн» (надалі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (надалі - відповідач 1), Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач 2), в якій просить:

- скасувати рішення Комісії ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 05.04.2019 року №1133620/40846705 про відмову у реєстрації податкової накладної №4 від 04.04.2018 року;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №4 від 04.04.2018 року.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа 160/4752/19 передана судді Віхровій В.С.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям вмотивованості, чіткості та зрозумілості: зокрема не зазначено документи, які складені платником податку з порушенням законодавства. При цьому, надані копії документів детально пояснюють специфіку діяльності підприємства та підтверджують наявність матеріально-технічної бази для ведення профільного виду діяльності.

У відповідності до ч.1 ст.173 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) підготовку справи до судового розгляду здійснює суддя адміністративного суду, який відкрив провадження в адміністративній справі.

Стаття 174 КАС України визначає, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

Згідно положень ст.ст.175, 182 КАС України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У строк, встановлений судом, позивач має право подати відповідь на відзив, а відповідач - заперечення.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (ст.192 КАС України).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 12.06.2019 р. о 10:00 год.

07.06.2019 р. через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

11.06.2019 р. через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду від ГУ ДФС у Дніпропетровській області надійшло клопотання про продовження терміну для надання відзиву та відкладення розгляду справи.

У зв`язку із чим розгляд справи 12.06.2019 р. було відкладено до 10:30 год. 15.07.2019 р.

20.06.2019 р. через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву.

Так, ГУ ДФС у Дніпропетровській області повідомляє, що Комісією регіонального рівня було прийнято рішення від 05.04.2019 року №1133620/40846705 про відмову у реєстрації податкової накладної №4 від 04.04.2018 року з причини надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства, та/або є недостатніми для прийняття Комісією рішення, а саме: надано розрахунковий документ (платіжне доручення №520 від 03.04.2018 р.) по розрахунках з покупцем ТОВ «Комфортек» не завірене належним чином банком (податкова накладна виписана по передплаті).

ДФС України повідомило, що вважає повноваження щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН дискреційними та виключною компетенцією уповноваженого органу. Вказує, що зобов`язання зареєструвати податкові накладні є похідною вимогою до ДФС України від вимоги ГУ ДФС у Дніпропетровській області, оскільки скасування рішення відповідної комісії контролюючого органу є самостійною підставою для реєстрації відповідної ПН/РК.

26.06.2019 р. через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

02.07.2019 р. через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду подані відповіді на відзиви на позовну заяву, відповідно до яких позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

У судове засідання 15.07.2019 р. сторони не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Судом ухвалено закінчити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючі визначені КАС України строки розгляду справ, гарантії додержання судом цих строків, дотримання принципу рівності сторін судового засідання та недопущення затягування судового процесу і зловживання процесуальними правами учасників процесу, враховуючи заяву позивача про розгляд справи без участі його представника, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття рішення по суті справи та з огляду на положення ч. 9 ст. 205, ч. 4 ст. 229 КАС України вирішив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, оцінивши докази наявні у суду, суд, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Рішенням про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 05.04.2019 року №1133620/40846705 позивачу відмовлено у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №4 від 04.04.2018 р. з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Додаткова інформація не зазначена.

05.04.2019 р. позивачем було подано скаргу до ДФС України на рішення від 05.04.2019 року №1133620/40846705 з поясненнями щодо незгоди з його прийняттям, за наслідками розгляду якої скаргу залишено без задоволення та рішення без змін (рішення Комісії з питань розгляду скарг від 26.04.2019 р. №25444/40846705/2).

Отже, предметом розгляду даної справи є правомірність відмови у реєстрації податкової накладної на підставі рішення від 05.04.2019 року №1133620/40846705.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно підпунктів «а», «б» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми п.187.1 ст. 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п.188.1 ст. 188 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (абз. 1 п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» від 29.12.2010 №1246 (надалі - Порядок №1246), податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «;Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п. 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Аналогічні приписи містить п.201.16 ст. 201 ПК України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної / розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є юридичною особою приватного права, яка була створена 21.09.2016 р. Види діяльності підприємства за кодом КВЕД 46.73 - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 33.20 - установлення та монтаж машин і устаткування.

В межах вказаного напрямку діяльності надаються наступні послуги з поставки, монтажу, сервісного обслуговування та ремонту обладнання: воріт швидкісних рулонних; систем відкривання і закривання з приладдям для швидкісних воріт; ролетних систем; автоматики до ролетних систем; в`їздних воріт; воріт гаражних; воріт панорамних; воріт промислових; автоматики та запасних частин перевантажувального обладнання та ін.

Згідно отриманої квитанції №1 від 26.04.2018 р. податкову накладну №4 від 04.04.2018 р. прийнято, відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної в ЄРПН зупинена; ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

З метою надання пояснень та копій документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН в ЄРПН, у відповідності до пп. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПК України позивачем було направлено податковому органу повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої зупинено від 03.04.2019 року №3, до якого додані письмові пояснення з приводу господарської діяльності підприємства, реальності здійснення господарських операцій та наступні документи: Договір поставки б/н ід 01.01.2018 р., рахунок №415 від 02.04.2018 р., видаткова накладна №176 від 16.04.2018 р., платіжне доручення №520 від 03.04.2018 р., договір поставки №1/281016 від 28.10.2016 р., рахунок №9004 від 04.04.2018 р., платіжне доручення №703 від ь04.04.2018 р., видаткова накладна №5922 від 10.04.2018 р., ттн №5922/1 від 10.04.2018 р., договір перевезення вантажів №21055 від 01.11.2016 р., договір оренди складу №235 від 01.03.2017 р. договір оренди офісу №36-16 від 20.09.2016 р.

Повідомлення з додатками прийняті податковим органом, що підтверджується квитанціями №2 від 03.04.2019 р.

Відповідачами факт подання документів, достатніх для реєстрації ПН/РК не спростовувався та ненадання певних документів встановлено не було.

Така документація у повному обсязі у вигляді належно завірених копій наявна в також матеріалах справи.

Єдиною підставою у відмові реєстрації спірної ПН, за даними відповідача 2 у відзиві на позовну заву, послугувало неналежне завірення банком платіжного доручення №520 від 03.04.2018 р. (податкова накладна виписана по передплаті). З огляду на що судом були досліджені господарські відносини позивача з контрагентом, - ТОВ «Комфортек» (код ЄДРПОУ 40292305), за наслідками яких було складено спірну ПН.

Так, 01.01.2018 р. ТОВ «Алюмікс Констракшн Юкрейн» (постачальник) уклало Договір поставки з ТОВ «Комфортек» (покупець), згідно умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю продукцію (надалі по тексту - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Найменування, асортимент та кількість Товару зазначаються у рахунках-фактурах.

Партією товару вважається найменування, кількість та асортимент Товару, зазначені в одному рахунку.

Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару за базовими умовами поставки відповідно з Правилами Інкотермс в редакції 2010 року, що зазначені у рахунку (п.3.1 Договору).

Доставка товару здійснювалася ТОВ «Транспортна компанія «САТ» на підставі Договору перевезення вантажів №21055 від 01.11.2016 р.

Товар, що був предметом поставки по Договору, був придбаний постачальником на заводі виробника ТОВ «Алютех-К» за Договором № 1/281016 від 28.10.2016 р.

Товар був відправлений безпосередньо з заводу виробника ТОВ «Алютех-К» та доставлений ТОВ «Транспортна компанія «САТ» в пункт розвантаження: відділення ТОВ «Транспортна компанія «САТ» м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 38а.

З відділення перевізника покупець отримував товар самовивозом.

Відповідно до п. 4.2 Договору покупець здійснює оплату постачальнику кожної партії товару у розмірі 50% рахунку протягом 3-х банківських днів від дати відповідного рахунку.

Остаточний розрахунок в розмірі 50% рахунку здійснюється покупцем протягом 3-х банківських днів від дати підписання видаткової накладної на товар.

Відповідно до умов Договору постачальником був виписаний рахунок на передплату за товар №415 від 02.04.2018 р.

Згідно виписки банку, на підставі вказаного рахунку, постачальник отримав 04.04.2018 р. на свій банківський рахунок оплату за товар у розмірі 44450,10 грн.

Тобто, згідно першої події була оплата, тому постачальник мав виписати податкову накладну на суму оплати.

Таким чином, за правилом першої події ТОВ «Алюмікс Констракшн Юкрейн» виписало податкову накладну №4 від 04.04.2018 р. на загальну суму 44450,10 грн., яку направила до реєстрації в ЄРПН.

Наведена господарська операція у повному обсязі відображена у бухгалтерському обліку підприємства, що підтверджується відомостями бухгалтерського обліку (картка рахунку 361, оборотно-сальдова відомість по рахунку 6411).

Судом встановлено, що ТОВ «Алюмікс Констракшн Юкрейн» має власну матеріально-технічну базу, орендовані приміщеннями (складське, офісне), штатний склад працівників, а також первинні документами (договір, рахунки на оплату, виписки банку, видаткові накладні, ТТН), складені у відповідності до вимог закону.

За таких обставин, оформлення спірної ПН по передплаті не суперечить вимогам законодавства та умовам договору, тому посилання в якості підстави відмови у реєстрації ПН/РК на неналежне завірення банком платіжного доручення не знайшли свого правового підтвердження та є протиправними.

Представником відповідачів проти встановлених обставин належних спростувань не наведено.

Пунктом 1 Порядку роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 (надалі - Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації) передбачено, що цей Порядок визначає організаційні та процедурні засади діяльності комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі комісії контролюючих органів), а також права та обов`язки її членів.

За приписами пункту 2 Порядку роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Як зазначено у пункті 3 Порядку роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, комісія контролюючого органу діє в межах повноважень, визначених у Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначений Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 (далі - Порядок №117).

Пунктом 21 Порядку 117 встановлено, що підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Виходячи із системного тлумачення норм права, наведеного вище, наявність повноважень - це одна з обставин, які входять до предмета доказування у справах цієї категорії, але не єдина. Надання податковому органу відповідних повноважень, таких як права на зупинення реєстрації податкових накладних - це передумова подальшої реалізації його управлінських функцій, результатом реалізації чого, у цій справі, є прийняття рішення про відмову у реєстрації таких податкових накладних.

Розглядаючи питання правомірності прийняття контролюючим органом рішення про відмову в реєстрації податкової накладної суд має право дослідити та надати правове значення рішенню (дії) про зупинення реєстрації такої податкової накладної, яка за своїм змістом є передумовою для прийняття Відповідачем оскаржуваного у даній справі рішення.

Тобто, первинним об`єктом судового дослідження в даній справі є обставини, за яких відповідач 1 вчинив дії щодо зупинення реєстрації податкової накладної.

Як зазначалося вище, згідно квитанції №1 від 26.04.2018 р. податкову накладну №4 від 04.04.2018 р. прийнято, відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної в ЄРПН зупинена; ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку» та запропоновано надати документи, достатні для реєстрації ПН/РК в ЄРПН.

Згідно положень пункту 5 Порядку №117 податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Як встановлено пунктом 6 Порядку №117, у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

За приписами пункту 10 Порядку №117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

На виконання пункту 10 Порядку №117 Державна фіскальна служба України 21 березня 2018 року наказом №144 затвердила Порядок формування територіальними органами та структурними підрозділами ДФС переліку ризикових платників податків (далі Порядок формування територіальними органами та структурними підрозділами ДФС переліку ризикових платників податків).

Порядком формування територіальними органами та структурними підрозділами ДФС переліку ризикових платників податків передбачено, що усі платники податків, що подають на реєстрацію податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), перевіряються ДФС на відповідність критеріям ризиковості, які затверджено Державною фіскальною службою України та погоджено з Міністерством фінансів України (далі - Критерії). Керівники комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Комісія), забезпечують розгляд питань на засіданні Комісії щодо внесення платників податків до переліку ризикових платників податків/виключення з переліку ризикових платників податків згідно з п.1.6 Критеріїв.

Засідання Комісії щодо розгляду питань про внесення платників податків до переліку ризикових платників податків/виключення з переліку ризикових платників податків проводиться згідно з порядком, передбаченим Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», та оформлюється протоколом. До протоколу засідання Комісій обов`язково додаються: перелік платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, згідно з п.1.6 Критеріїв; матеріали, на підставі яких платників податків віднесено до такого переліку; інша інформація, що розглядається Комісією. За результатами засідання Комісії та протокольно прийнятого рішення (внесення платників податків до переліку ризикових платників податків/виключення з переліку ризикових платників податків) голова Комісії забезпечує негайне внесення інформації щодо включення/виключення зазначених платників до/із переліку платників податків в режимі «Журнал ризикових платників податків» розділу «Робота Комісії регіонального рівня» підсистеми «Аналітична система» ІТС «Податковий блок» як платників з ознаками ризиковості. У разі відповідності платника податків показникам, що визначені пп.1.1-1.5 Критеріїв, таких платників податків включають до переліку ризикових платників податків відповідальні особи, яких включено до складу Комісії, протягом робочого дня на підставі даних Облікової картки (додаток 1) та згідно з Алгоритмом дій співробітників оперативних підрозділів при формуванні Облікової картки та внесенні інформації до переліку ризикових платників податків (додаток 2). У разі відповідності платника податків показнику оцінки ступеня ризиків, визначеному п.1.6 Критеріїв, - включення до переліку здійснюється за рішенням Комісій. Якщо суб`єкт господарювання, якого включено до переліку ризикових платників податків, у подальшому здійснює фінансово-господарську діяльність без ознак ризиковості, передбачених пп.1.1-1.5 Критеріїв, такого платника податків за поданням структурних підрозділів ГУ ДФС виключають з переліку ризикових платників податків, а у разі невідповідності показникам оцінки ступеня ризиків, визначеним п.1.6 Критеріїв, - після прийняття рішення Комісії. Введення інформації щодо включення платників податків до переліку ризикових платників податків/виключення з переліку ризикових платників податків за результатами засідання Комісії здійснюється в режимі «Журнал ризикових платників податків» розділу «Робота Комісії регіонального рівня» підсистеми «Аналітична система» ІТС «Податковий блок» з використанням ЕЦП голови Комісії. Голова Комісії під персональну відповідальність забезпечує своєчасне введення інформації у перелік ризикових платників податків в режимі «Журнал ризикових платників податків» розділу «Робота Комісії регіонального рівня» підсистеми «Аналітична система» ІТС «Податковий блок» згідно з п.1.6 Критеріїв.

У Листі Державної фіскальної служби України від 21 березня 2018 року №959/99-99-07-18 «Критерії ризиковості платника податку», зокрема, зазначено: « 1.Платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо: … 1.6. комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі Кодекс); наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником. Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 1.6 цих Критеріїв. Ризиковість платника податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1-1.5 цих Критеріїв. Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення. Якщо платник податків, якого внесено до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пунктах 1.1-1.5 цих Критеріїв, такого платника податків виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання в день отримання/виявлення такої інформації. У разі якщо платник податків, внесений до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пункті 1.6 цих Критеріїв, платника виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання за рішенням комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС.».

Крім того, суд звертає увагу, що на день розгляду адміністративної справи Критерії ризиковості платників податків існують виключно у вигляді листа ДФС України від 21.03.2018 №959/99-99-07-18 «Критерії ризиковості платника податків», не затверджені будь-яким наказом Державної фіскальної служби України та не зареєстровані в Міністерстві фінансів України.

Державна регуляторна служба у листі від 19.04.2018 р. № 3890/0/20-18 зазначила, що проекти таких документів обов`язково необхідно погоджувати, а листи мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм. ДФС наголосила на необхідності проведення регуляторних процедур. У листі вказано, ДФС листами від 21.03.2018 р. № 959/99-99-07-18 та № 960/99-99-07-18 затверджено без дотримання регуляторних процедур критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій та перелік показників, що визначають позитивну податкову історію платника податку відповідно.

Отже, листи міністерств, не є нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 12 Порядку №117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Положеннями пункту 13 Порядку №117 визначено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Контролюючий орган зобов`язаний у квитанції та Протоколі засідання комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений п.п.1.6 Критеріїв ризиковості платника податку достатній для віднесення платника податків до відповідного переліку як такого, що відповідає критеріям ризиковості, та зупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Проте, в рішенні Комісії та в квитанції про зупинення реєстрації не вказано ані конкретного критерію (відповідного підпункту п. 1.6) оцінки ступеня ризиковості платника податку/операції, ані конкретного переліку документів, які необхідно надати позивачу, з прийнятого рішення не можливо встановити, що саме стало підставою для зупинення реєстрації податкової накладної, поданої позивачем, що унеможливлює з боку останнього виконати вимогу про подання витребуваних документів, оскільки такі дії та/або рішення суб`єкта владних повноважень не відповідають критерію правової визначеності.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт 1.6 Критеріїв ризиковості, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії (рішення про зупинення реєстрації) призводить до його протиправності, що нівелює законність всіх прийнятих відповідачем 2 рішень в майбутньому, в т.ч. рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Також, суд звертає увагу, що відповідачем 2 у відзиві на позовну заяву вказано, що ТОВ «Алюмікс Констракшн Юкрейн» за рішенням Комісії ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 03.05.2018 р. виключено з переліку ризикових платників податку.

Крім того, суд критично відноситься до посилань відповідача 2 в ході судового розгляду справи на обставини відмови, серед яких такі, що не обумовлені рішенням, яке оскаржується.

Так, представником відповідачів тільки лише у відзиві на позовну заяву зазначено, що рішення мотивовано наданням платником податку копій документів, які складені з порушенням вимог законодавства, а саме: неналежне завірення банком платіжного доручення №520 від 03.04.2018 р. (податкова накладна виписана по передплаті).

Матеріалами справи підтверджено, що за період вчинення платником податку дій щодо реєстрації спірної ПН, податковим органом не було жодним чином вказано про недоліки платіжного документу.

Відтак виконання вимог суб`єкту владних повноважень відносно невизначеного переліку документів, об`єктивно не було можливим.

Крім того, податковий орган не може формувати висновки для прийняття рішення з підстав, які в основу такого рішення не були покладені.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.

У своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-1, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-ХІІ, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що дії ДФС України по прийняттю спірних рішень, в яких не наведені мотиви їх ухвалення та не зазначені підстави неврахування наданих позивачем документів та пояснень, свідчать про порушення відповідачем як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, що свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача, що перешкоджають можливості платника податків планувати в подальшому свою господарську діяльність.

Суд також зазначає, що оскаржуване рішення є актом індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржувані рішення фіскального органу не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості актів індивідуальної дії, та породжують його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Суд наголошує, що будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, повинні містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.

Рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Положенням п.п. 19, 20 Порядку №1246, визначено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду).

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (п. 20 Порядку №1246).

Отже, чинним законодавством обов`язок щодо реєстрації ПН після зупинення покладено на Державну фіскальну службу.

Зокрема, в силу норм п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (ч. 3 ст. 245 цього Кодексу).

За приписами статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: «Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. theUnitedKingdom), пп.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п.45, від 10 липня 2003року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

За таких обставин, суд вважає, що наявні обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання ДФС здійснити реєстрацію спірної накладної, що водночас, з урахуванням наведеного, не є втручанням в дискреційні повноваження відповідача 2, а є належним способом відновлення порушеного права позивача.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин у сукупності, позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів у відповідності до ст.139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 9, 11, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмікс Констракшн Юкрейн» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України про скасувати рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити;

Скасувати рішення Комісії ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 05.04.2019 року №1133620/40846705 про відмову у реєстрації податкової накладної №4 від 04.04.2018 року;

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №4 від 04.04.2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмікс Констракшн Юкрейн» (ЄДРПОУ 40846705) судовий збір у розмірі 3842,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) В.С. Віхрова

Рішення не набрало законної сили 15.07.19

Суддя В.С. Віхрова

Згідно з оригіналом

Помічник судді Ю.Ю. Ковтун

Попередній документ : 83212024
Наступний документ : 83212029