Рішення № 83211958, 18.07.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 липня 2019 р. справа № 120/1438/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Слободянюка В.О.,

представника відповідача: Мавроді Р.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості

в с т а н о в и в :

26.04.2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Вінницької митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що 03.12.2018 року позивач придбав у власність автомобіль Skoda Superb в місті Gerasdorf (Австрія) та 24.03.2019 року вказаний автомобіль було ввезено на митну територію України в пункті пропуску "Шегині" Львівської митниці ДФС, а 26.03.2019 року автомобіль був наданий митному посту "Гайсин" Вінницької митниці ДФС для розмитнення з всіма необхідними документами.

Однак, відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401050/2019/00006 від 26.03.2019 року та рішення про коригування митної вартості товарів №UA401050/2019/000035/1 від 26.03.2019 року, які, на думку позивача, є протиправними та підлягають скасуванню, що і стало підставою звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 22.05.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено до розгляду у судове засідання на 18.06.2019 року. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

14.06.2019 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву (вх. № 31591)., в якому Вінницька митниця ДФС позов не визнає та просить у його задоволенні відмовити. Свою позицію мотивує тим, що 26.03.2019 року до Вінницької митниці ДФС було подано ВМД №UA401050.2019.004937 від 26.03.2019 щодо митного оформлення автомобіля легкового, що був у використанні марка Skoda модель Superb, номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна: дизельний, об`єм циліндрів двигуна: 1968 см. куб.; потужність двигуна: 110 кВт; календарний рік виготовлення 2016; модельний рік виготовлення 2016; дата першої реєстрації: 29.07.2016 року; тип кузова: хетчбек 5-ти дверний; колір чорний.

До вказаної декларації декларантом додано наступні документи:

- Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №0832Н18 від 03.12.2018;

- Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2019/20644 від 24.03.2019;

- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 26.04.2017;

- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 26.04.2017;

- Платіжний документ, що підтверджує вартість товару (касовий чек) №18- 02897 від 03.12.2018;

- Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №7841/19-54 від 25.03.2019;

- Договір про надання послуг митного брокера №355 від 18.03.2019;

- Копія митної декларації країни відправлення № 19AT100400ENY1TL27 від 18.03.2019;

За вказаною ВМД № UA401050/2019/004937 від 26.03.2019 спрацювала АСАУР (автоматизована система аналізу та управління ризиками), якою сформовано наступні форми контролю: за кодом 101-1, 105-2, 111-5, 203-1,801-1, 911-1.

В ході здійснення митного контролю за вказаною ВМД № UA401050/2019/004937 від 26.03.2019 у посадової особи митниці виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості.

У зв`язку з цим, 26.03.2019 року о 10 год. 07 хв. 51 сек. посадовою особою митниці декларанту було направлено повідомлення про те, що вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації отриманої в тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VIN-кодами: НОМЕР_1 . Валюта - EUR, вартість - 19060,50.

Зазначене повідомлення отримано декларантом 26.03.2019 року о 10 год. 08 хв.46 сек.

Крім того, 26.03.2019 року о 10 год. 22 хв. 37 сек. посадовою особою митниці декларанту було направлено повідомлення наступного змісту: «За результатами спрацювання АСАУР прошу надати додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість, відповідно до п. 3 та 4 ст. 53 Митного кодексу України». Зазначене повідомлення отримано декларантом 26.03.2019 року о 10 год. 22 хв.44 сек.

Однак, на вимогу митного органу будь-яких документів, які б додатково підтверджували митну вартість транспортного засобу декларантом надано не було.

В результаті розгляду запиту було прийнято рішення про коригування митної вартості в зв`язку з тим, що митна вартість імпортованих товарів не могла бути визначена за основним методом (вартість операції) згідно ст.58 МКУ через розбіжності виявлені в документах наданих декларантом до митного оформлення, а також не поданням декларантом відповідно до ч. 3 ст.53 МКУ документів, що вимагалися органом доходів і зборів для підтвердження митної вартості.

В зв`язку з тим, що законодавчо не встановлено спосіб та форми проведення консультації з метою визначення основи (джерела) митної вартості та методу її визначення, така консультація з декларантом була проведена в усному порядку.

З огляду на наведене, у відповідності до положень ч. 6 ст.54 та ч.1 ст.55 МКУ було прийняте та винесене рішення про коригування митної вартості.

Враховуючи викладене відповідач вважає, що Вінницька митниця ДФС діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ухвалою суду від 18.06.2019 року відкладено розгляд справи на 09.07.2019 року, у зв`язку із витребуванням додаткових доказів.

Ухвалою суду від 09.07.2019 року відкладено розгляд справи на 18.07.2019 року.

Позивач у судове засідання 18.07.2019 року не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся завчасно та належним чином, просив розгляд справи проводити у його відсутність.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, посилаючись на обставини, викладені в наданому до суду відзиві, та зазначив, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , 03.12.2018 року придбав у власність автомобіль Skoda Superb в місті Gerasdorf (Австрія) за 8500,00 (Вісім тисяч п`ятсот) євро. Продавець автомобіля: KFZ HANDEL JUSUFI Sait.

24.03.2019 року автомобіль було ввезено на митну територію України в пункті пропуску «Шегині» Лівівської митниці ДФС, а 26.03.2019 року автомобіль був наданий митному посту «Гайсин» Вінницької митниці ДФС для розмитнення з наступними документами:

- Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №0832Н18 від 03.12.2018;

- Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2019/20644 від 24.03.2019;

- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 26.04.2017;

- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 26.04.2017;

- Платіжний документ, що підтверджує вартість товару (касовий чек) №18-02897 від 03.12.2018;

- Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №7841/19-54 від 25.03.2019;

- Договір про надання послуг митного брокера №355 від 18.03.2019;

- Копія митної декларації країни відправлення № 19АТ100400ENY1TL27 від 18.03.2019;

- Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №UA401050.2019.004937 від 26.03.2019.

За результатами перевірки наданих документів Головним державним інспектором Вінницької митниці ДФС Кривим О. М. було прийнято рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (Картка відмови у прийнятті митної декларації №UA401050/2019/00006 від 26.03.2019). Обставиною прийняття рішення про відмову, відповідно до п. 1.5 протоколу наради Державної фіскальної служби України від 25.10.2018 р. №44-пк, стало спрацювання АС АУР МП «Гайсин» профілів ризику 103-2, 105-2, 106-2 з наступним формулюванням: «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення MB за VIN- кодами: TMBAH9NP3H7009334. валюта - EUR. вартість - 19060,50». Внаслідок чого прийнято рішення про коригування митної вартості №UA401050/2019/000035/1 від 26.03.2019, в якому вартість автомобіля розраховано в розмірі 19060,50 євро.

В митному оформленні за основним методом було відмовлено, був застосований метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, відповідно до положень ст. 59 Митного кодексу України.

Судом з`ясовано, що при проведенні процедури розмитнення Декларантом було надано рахунок-фактуру (інвойс) від 03.12.2018 року №0832Н18 в якому вказана ціна, а саме 8500,00 євро і платіжний документ, що підтверджує вартість товару (касовий чек) №18-02897 від 03.12.2018 року на суму 8500,00 євро.

Також надано Висновок експертного дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №7841/19-54 від 25.03.2019, яким встановлено, що вартість нерозмитненого бувшого у використанні пошкодженого внаслідок ДТП легкового автомобіля марки Skoda Superb, 2016 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , що ввезений на митну територію України, з врахуванням вартості відновлюваного ремонту та без врахування втрати товарної вартості, відповідно складає 7940,61 євро.

Надаючи правову оцінку законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень суб`єкта владних повноважень, суд виходить із такого законодавчого регулювання спірних правовідносин.

Статтею 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 (далі - МК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно із частиною 1 статті 7 МК України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 МК України).

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частин 1, 2, 4, пункту 1 частини 6 статті 321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 МК України.

Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини 1 статті 4 МК України).

Згідно зі статтями 246, 248 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частини перша та друга статті 52 Митного кодексу України).

Частинами першою та другою статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів (частина перша статті 368 Митного кодексу України).

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України видно, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Вказана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Необхідність витребування додаткових документів, передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Отже, з викладених правових норм можна дійти висновку, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Як встановлено судом, позивачем до митного органу для підтвердження заявленої фактурної вартості транспортного засобу було надано рахунок-фактуру (інвойс) від 03.12.2018 року №0832Н18 в якому вказана ціна, а саме 8500,00 євро і платіжний документ, що підтверджує вартість товару (касовий чек) №18-02897 від 03.12.2018 року на суму 8500,00 євро, а також надано Висновок експертного дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №7841/19-54 від 25.03.2019, яким встановлено, що вартість нерозмитненого бувшого у використанні пошкодженого внаслідок ДТП легкового автомобіля марки Skoda Superb, 2016 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , що ввезений на митну територію України, з врахуванням вартості відновлюваного ремонту та без врахування втрати товарної вартості, відповідно складає 7940,61 євро.

Суд зазначає, що подані позивачем документами, а саме: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №0832Н18 від 03.12.2018; Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2019/20644 від 24.03.2019; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 26.04.2017; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 26.04.2017; Платіжний документ, що підтверджує вартість товару (касовий чек) №18- 02897 від 03.12.2018; Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №7841/19-54 від 25.03.2019; Договір про надання послуг митного брокера №355 від 18.03.2019; копія митної декларації країни відправлення № 19AT100400ENY1TL27 від 18.03.2019, містять всі реквізити, необхідні для ідентифікації придбаного позивачем транспортного засобу та факту сплати вартості придбаного транспортного засобу за ціною 8500,00 євро.

Таким чином, заявлена позивачем митна вартість автомобіля підтверджується належними документами відповідно до частини другої статті 53 МК України. При цьому на визначення митної вартості у розмірі.

Суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною 8500,00 євро було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

У оскаржуваному рішенні зазначено, що митну вартість визначено за ціною договору щодо ідентичних товарів на підставі наявної у митного органу інформації вартості даного транспортного засобу, яка зареєстрована АСАУР ДФС та складає 19060,50 євро.

При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019, справа №809/278/17.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Частинами першою та другою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів.

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, та інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Так, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частини третя-четверта статті 57 Митного кодексу України).

Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за ціною договору щодо ідентичних товарів, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Крім того, представник Вінницької митниці ДФС не надав суду жодних доказів про те, що при прийнятті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів за ціною ідентичних товарів було враховано стан транспортного засобу (комплектацію, технічний стан, пробіг автомобіля).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 11.09.2012 в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу та протиправність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даній адміністративній справі відповідач не довів правомірність свого рішення. Водночас, зібраними у справі письмовими доказами підтверджено обґрунтованість позовних вимог позивача.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позивних вимог повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на вказані положення суд вважає за можливе стягнути судові витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці ДФС.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати картку відмови Вінницької митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА401050/2019/00006 від 26.03.2019 року.

Визнати протиправними та скасувати рішення Вінницької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UА401050/2019/000035/1 від 26.03.2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці ДФС (вул.Лебединського, 17, м. Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 39510664) в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення у повному обсязі виготовлене 23.07.2019 року.

Суддя Дончик Віталій Володимирович