Рішення № 83211945, 19.07.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 липня 2019 року м. Ужгород№ 303/44/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.,

при секретарі Петрус К.І.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 , представник - ОСОБА_2 ,

відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, представник - Далекорей С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошується вступна та резолютивна частини Рішення. Повний текст Рішення виготовлено та підписано 22 липня 2019 року.

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Мукачівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, яким просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області у відмові призначення гр. ОСОБА_1 пенсії за віком, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Закарпатської області зарахувати до трудового стажу гр. ОСОБА_1 частину періоду роботи з 01.01.1991р. по 29.04.1996р. у Лалівському колективному господарстві та призначити пенсію за віком з 06 вересня 2017 року.

Позовна заява мотивована тим, що 26 вересня 2017 р. позивачка звернулась в Мукачівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду у Закарпатській області, відповідач) щодо призначення пенсії за віком на підставі ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі Закон №1058).

Не зважаючи на записи в трудовій книжці позивачці листом № 9379/04 від 29.11.2017 року, було відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки загальний стаж складає 9 років 10 місяців 20 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

Так відповідачем було зараховано стаж роботи позивача тільки до 31.12.1990 р. та було усно повідомлено, що після вказаної дати записи в трудовій книжці про роботу, нічим не підтверджуються, додаткові документи відсутні, відповідно період з 01.01.1991 по 29.04.1996 р., який надав би право на призначення пенсії по віку не врахований.

Позивачка вважає, що відмова відповідача у призначенні пенсії з огляду на наявні записи в трудовій книжці та фактичне виконання роботи в певний перод є не законною, а незарахований стаж підлягає до зарахування.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Додатково просив врахувати рішення які набрали законної сили.

Представником відповідача до суду було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якої з позовними вимогами не погоджується та зазначає, що саме розбіжності між записами трудової книжки та даними архівного відділу слугували відмовою врахувати стаж роботи позивачки з 01.01.1991р. по 29.04.1996р. на Лалівському колективному господарстві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Позивачка, 26 вересня 2017 року звернулась в Мукачівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду у Закарпатській області, відповідач) щодо призначення пенсію за віком на підставі ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Не зважаючи на записи в трудовій книжці позивачці листом № 9379/04 від 29.11.2017 року, було відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки загальний стаж складає 9 років 10 місяців 20 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

Відповідачем було зараховано стаж роботи позивача тільки до 31.12.1990 р. та було усно повідомлено, що після вказаної дати записи в трудовій книжці про роботу, нічим не підтверджуються, додаткові документи відсутні, відповідно період з 01.01.1991 по 29.04.1996 р., який надав би право на призначення пенсії по віку не врахований.

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно із ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно ст.48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Всі записи в трудовій книжці підтверджуються у всіх розділах за час роботи на колгоспі з підписом керівника колгоспу або спеціально уповноваженого правління колгоспу особи та печатки (п.6).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній". Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).

Постановою Держкомтруда СРСР від 20.06.1974 № 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, згідно п. 1.1 якої, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Відповідно до п.1.1 "Загальні положення" Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до записів трудової книжки від 12 травня 1978 року, позивачка:

- 03.08.1988р. прийнята дояркою в совхоз - завод «Лаловський»;

- 18.03.1992р.у зв`язку з реорганізацією господарства, переведена в Лалівське колективне господарство та зарахована в члени господарства;

- 01.04.1996р. у зв`язку з відділенням Завидівського відділку, переведена в КСГП «Завидівське», за згодою сторін.

Вказані записи виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності дати, який завірений підписом та печаткою роботодавця.

Отже, трудовою книжкою позивачки підтверджено роботу у Радгосп - заводі «Лалівський» у період з 01.01.1991 року по 18.03.1992 року та у Лалівському колективному господарстві з 19.03.1992 року по 29.04.1996 року.

Вищенаведені періоди підтверджені трудовою книжкою позивача, записи в якій завірені підписом та печаткою роботодавця тому суд не враховує твердженя відповідача про те, що спірний період правомірно не врахований по причині не підтвердження наказом про звільнення з роботи, а за період з 01.01.1991 р. по 29.04.1996р. відсутнє нарахування заробітної плати в системі персоніфікованого обліку.

Належних доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано, а тому слід зробити висновок, що їх безпідставно не взято до уваги відповідачем.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно ст.106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків покладено на страхувальника.

Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу, наказу про звільнення з роботи, відсутність нарахування заробітної плати в системі персоніфікованого обліку за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських та інших документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Крім того, в матеріалах справи наявне Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, яким було встановлено факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з Радгосп - заводом «Лалівський» у період з 01.01.1991 року по 18.03.1992 року та з 19.03.1992 року по 29.04.1996 року в Лалівському колективному господарстві на посаді доярки. Рішення набрало законної сили.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч. 2 ст. 77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову. За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області у відмові призначення гр. ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Закарпатської області зарахувати до трудового стажу гр. ОСОБА_1 частину періоду роботи з 01.01.1991р. по 29.04.1996р. у Лалівському колективному господарстві та призначити пенсію за віком з 06 вересня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.П. Микуляк