Ухвала суду № 83211744, 15.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

15 липня 2019 року Справа № 804/5946/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. за участі секретаря судового засіданняМанько К.А. за участі: позивача представника відповідачів Глядченко ОСОБА_1 .М. ОСОБА_2 В ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області Сушайло Богдана Володимировича, прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області Сакоренко Ігора Олександровича, слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області Голубинського Ігора Леонідовича, Державної казначейської служби України про визнання незаконними дій, стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області Сушайло Богдана Володимировича, прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області Сакоренко Ігора Олександровича, слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області Голубинського Ігора Леонідовича, судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Чуприни Андрія Петровича, Державної казначейської служби України в якому просить:

1. Визнати незаконним обшук, проведений 16.08.2017 р. слідчим в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області Голубинським Ігорем Леонідовичем за адресою: м. Дніпро, вул. Шмідта, 34А.

2. Визнати незаконними дії слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області Сушайло Богдана Володимировича щодо подання клопотання про проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 . Дніпро АДРЕСА_2 .

3. Визнати незаконними дії прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області Сакоренка Ігоря Олександровича, щодо погодження клопотання про проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 .

АДРЕСА_3 . Визнати незаконними дії судді Чуприна Андрія Петровича щодо винесення ухвали від 07.08.2017р. по справі “ 182/4143/17, провадження №1-кс/0182/1410/2017 про надання дозволу на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 . Дніпро, АДРЕСА_2 .

5. Визнати незаконними дії слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області Голубинського Ігоря Леонідовича щодо проведення обшуку буз участі представників ради адвокатів, проведеного 16.08.2017р. за адресою: м.Дніпро, вул.Шмідта, 34А.

6. Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_4 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої проведенням незаконного обшуку, проведеного 16.08.2017р. за адресою: м.Дніпро, вул.Шмідта, 34А, 2 823,60 грн. (дві тисячі вісімсот двадцять три гривні 60 копійок).

7. Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_4 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої проведенням незаконного обшуку, проведеного 16.08.2017р. за адресою: м.Дніпро, вул.Шмідта, 34А, 50000,00 грн. (п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2017 року відмовлено у відкритті провадження за вказаним позовом.

Позивач не погодився з прийнятим рішенням суду та подав апеляційну скаргу.

07.03.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задоволено.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2017р. у справі № 804/5946/17 за позовом ОСОБА_4 до слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області Сушайла Богдана Володимировича, прокурора відділу процесуального керівництво у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області Сакоренка Ігоря Олександровича, слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області Голубинського Ігоря Леонідовича, судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Чуприни Андрія Петровича, Державної казначейської служби України, про визнання незаконними дій, стягнення матеріальної та моральної шкоди - скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2018 року відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_4 до слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області Сушайло Богдана Володимировича, прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області Сакоренко Ігора Олександровича, слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області Голубинського Ігора Леонідовича, судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Чуприни Андрія Петровича, Державної казначейської служби України про визнання незаконними дій, стягнення матеріальної та моральної шкоди в частині позовних вимог щодо визнання незаконними дії судді Чуприна Андрія Петровича щодо винесення ухвали від 07.08.2017р. по справі №182/4143/17, провадження №1-кс/0182/1410/2017 про надання дозволу на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 А.

В іншій частині позовну заяву прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні судом поставлено на розгляд сторін питання щодо зупинення провадження, оскільки Великою Палатою Верховного Суду розглядалася касаційна скарга ОСОБА_5 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року у справі за його позовом до слідчого Тростянецького відділення поліції Бершадського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майора поліції Шамрієнка Василя Миколайовича, третя особа - Головне управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання дій протиправними.

Так, у серпні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив визнати протиправними дії слідчого Тростянецького відділення поліції Бершадського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майора поліції Шамрієнка В.М. щодо проведення 07 квітня 2017 року обшуку за кримінальним провадженням № 12017020000000110 в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_4 .

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, закрито провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Суди зазначили, що заявлені вимоги підлягають розгляду у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

На думку суду правовідносини у справах №804/5946/17 та №802/1335/17 є подібними, оскільки у вказаних справах предметом розгляду є правомірність дій щодо проведення обшуку та відповідно визначення юрисдикції даної категорії справ.

Ухвалою суду від 06 грудня 2018 року провадження у справі було зупинене до набрання законної сили судовим рішенням у справі №802/1335/17-а.

13 травня 2019 року провадження по справі поновлено з огляду на те, що в матеріалах справи наявні докази набрання законної сили судовим рішенням по справі №802/1335/17-а, та призначено дату судового засідання.

В судовому засіданні судом поставлено на розгляд сторін питання щодо закриття провадження у справі, оскільки на адресу суду надійшло клопотання представника відповідачів. Клопотання обґрунтовано тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, тому що правомірність процесуальних дій, проведених в межах кримінального провадження, яке не припинено, підлягає перевірці судом в порядку кримінального судочинства.

Представник відповідачів клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Позивач заперечував проти задоволення вказаного клопотання.

Вирішуючи заявлене клопотання по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, позивач не погоджується із проведеним обшуком у його робочому приміщенні адвоката, дозвіл на проведення якого надано ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області за результатами розгляду клопотання слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області в межах кримінального провадження №12016040230000005 від 06.01.2016р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367, ч.3 ст.191, ч.2 ст.364, ч.5 ст.191, ч.2 ст.189 КК України.

Спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачами щодо проведеного обшуку в межах кримінального провадження №12016040230000005 від 06.01.2016р., не є адміністративним спором, оскільки оскарження дій чи бездіяльності під час досудового розслідування кримінальної справи та порядок і строки розгляду таких скарг врегульовано нормами Кримінально-процесуального кодексу України, має свої особливості та не належить до управлінської сфери відповідно до рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2001 від 23.05.2001р. (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України) та рішення Конституційного Суду України №19-рп/2011 від 14.12.2011р.

Главою 26 КПК України визначено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування. Частиною 1 ст. 303 КПК України передбачено, які рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора підлягають оскарженню під час досудового провадження та ким (заявником, потерпілим, підозрюваним, володільцем майна тощо) такі рішення, дії або бездіяльність можуть бути оскаржені.

Згідно п.1 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, зокрема бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.306 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.

Частиною 2 статті 4 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно п.2 ч.3 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Крім того, суд зазначає, що позивач фактично не погоджується із ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.08.2017р. по справі №182/4143/17, на підставі якої було проведено обшук та діями відповідачів пов`язаних із його проведенням.

Судом врахована позиція Верховного Суду України викладена у п. 10 Постанови Пленуму № 8 від 13.06.2007р. “Про незалежність судової влади” про те, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом. У розумінні положень частини 1 статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ.

Аналогічна позиція викладена в п. 22 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 20.05.2013 № 8 “Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів”.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 23.05.2001 у справі №6-рп/2001 в абзаці 11 пункту 4.2 зазначив, що виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ та прийняття по ним судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише відповідно до процесуального законодавства України.

Також, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 12 червня 2009 року "Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів" у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ.

В постанові Верховного Суду України від 24 квітня 2012 року №21-989во10 зазначено наступне.

Законність процесуальних актів, дій чи бездіяльності, вчинених при здійсненні процесуальних повноважень, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.

Намагання здійснити контроль за процесуальною діяльністю поза межами відповідного процесуального регулювання є протиправним втручанням у діяльність особи, наділеної в установленому порядку процесуальними правами, та є посяганням на її процесуальну незалежність.

Процесуальні рішення, дії чи бездіяльність осіб, які їх вчиняють, перевіряються за нормами того процесу, в межах якого вони вчиняються.

Таким чином, дії суду (судді), вчинені при виконанні ним своїх обов`язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є не управлінськими, а процесуальними, і оскаржуються у порядку, визначеному процесуальними законами.

Виходячи з наведеного, такий спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки даний спір не містить ознак публічно-правового спору, не направлений на захист будь-якого права позивача у сфері публічно-правових відносин із суб`єктом владних повноважень та підлягає вирішенню в порядку кримінального судочинства шляхом подання скарги до вищестоящих органів або до місцевого загального суду відповідно до положень кримінально-процесуального законодавства.

Разом з тим, право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого належить до загальних засад кримінального провадження, згідно з частиною першою статті 24 КПК кожному гарантується в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Гарантіями законності процесуальних дій та/або рішень органів досудового розслідування й суду є не лише можливість їх окремого оскарження, а й низка інших визначених кримінальним процесуальним законом механізмів право підозрюваного, обвинуваченого й інших визначених у КПК осіб брати участь у проведенні слідчих дій, висловлювати зауваження, заперечення щодо порядку їх здійснення (пункти дев`ятий, десятий частини третьої статті 42 КПК), а під час судового розгляду кримінального провадження по суті заявляти клопотання про визнання недопустимими доказів, одержаних з порушенням установленого законом порядку (частина третя статті 89 КПК).

Так, постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 року у справі №802/1335/17-а зроблено висновок, що лише у випадках, коли на момент звернення особи зі скаргою на проведені у кримінальному провадженні процесуальні дії, які за правилами КПК не підлягають окремому оскарженню і можуть перевірятися при розгляді судом кримінальної справи по суті, кримінальне провадження припинено на підставі визначеного законом процесуального рішення, розгляд таких скарг за правилами кримінального судочинства стає неможливим. Виключно в цьому разі, у зв`язку з відсутністю в особи альтернативного способу юридичного захисту, з метою реалізації її права, а також з урахуванням того, що в даній ситуації перевірка правомірності слідчих дій за іншою процедурою не може зашкодити реалізації завдань кримінального провадження, позов має розглядатися судом адміністративної юрисдикції.

Натомість правомірність процесуальних дій, проведених у межах кримінального провадження, яке не припинено, підлягає перевірці судом у порядку кримінального судочинства. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 19 КАС України на справи за скаргами на такі процесуальні дії юрисдикція адміністративних судів не поширюється.

Також, у вказаному рішенні зазначено, що рішення ЄСПЛ у справі «Кузьменко проти України», яким визнано порушення права заявника за пунктом першим статті 6 Конвенції у зв`язку з відмовою національних судів розглядати в порядку адміністративного судочинства його скаргу на дії слідчого щодо обшуку житла за відсутності в нього реальної можливості оскаржити такі дії за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, стосувалося іншої правової ситуації, а тому не дає підстав вважати незаконними й необґрунтованими висновки судів щодо предметної юрисдикції цього позову.

У справі «Кузьменко проти України» в результаті оспорюваного заявником санкціонованого обшуку його квартири, проведеного в межах кримінальної справи за фактом крадіжки, було вилучено кілька мобільних телефонів, тобто майно, що знаходиться у вільному обігу, право на яке є самостійним об`єктом юридичної охорони. Доводячи неправомірність обшуку, заявник акцентував увагу на тому, що органами досудового слідства не встановлено протиправності походження вилучених речей, їх можливого доказового значення у кримінальній справі й, відповідно, законності вилучення. У зв`язку з цим телефони в подальшому повернуто.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно отриманої інформації від 01.07.2019 року від Прокуратури Дніпропетровської області встановлено, що згідно відомостей Єдиного реєстру досудових розслідувань, станом на 01.07.2019 року статус кримінального провадження №12016040230000005 від 06.01.2016 року – «у провадженні»

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідно до ч.1 ст.238 КАС України позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

До адміністративного позову, позивачем додано квитанцію ПАТ КБ “Приватбанк” №0.0.871645506.1 від 17.10.2017р. про сплату судового збору за позовом ОСОБА_4 у розмірі 3200 грн. Ухвалою суду від 27.03.2018 року судовий збір в розмірі 640 грн. повернутий позивачу.

Пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону України “Про судовий збір” передбачено, зокрема, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Тому судовий збір у розмірі 2560 грн. підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст.238, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідачів про закриття провадження задовольнити.

Провадження по справі №804/5946/17 за позовом ОСОБА_4 до слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області Сушайло Богдана Володимировича, прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області Сакоренко Ігора Олександровича, слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області Голубинського Ігора Леонідовича, Державної казначейської служби України про визнання незаконними дій, стягнення матеріальної та моральної шкоди - закрити.

Повернути позивачу судовий збір в розмірі 2560,00 грн. сплачений згідно квитанції №0.0.871645506.1 від 17.10.2017р.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складений 22 липня 2019 року.

Суддя О.В. Єфанова