Рішення № 83211232, 18.07.2019, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/5205/18

Номер провадження 2/216/1162/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2019 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Бутенко М.В.,

за участю секретаря судового засідання Клименко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №6, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривий Ріг ради в інтересах дітей: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про позбавлення її батьківських прав відносно дітей, стягнення з відповідачки аліментів та заборони відчуження житла, право користування яким мають діти, -

ВСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, яку обгрунтовував тим, що ОСОБА_3 має на вихованні дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відомості про батька у свідоцтві про народження неповнолітньої ОСОБА_4 записані відповідно до ст. 135 Сімейного кодексу України. Батько малолітнього ОСОБА_5 - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідач злісно ухиляється від виконання батьківських обов`язків по вихованню, розвитку та утриманню дітей: не здійснює за ними належний догляд і контроль, не піклується про їх фізичний та духовний розвиток, не задовольняє потреби дітей у медичному обстеженні, оскільки 06.03.2018 року покинула своїх дітей на тяжко хворого чоловіка і виїхала на заробітки за кордон. 15.03.2018 року діти були влаштовані до КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей № 1» у зв`язку з тим, що залишилися без батьківського піклування, а саме: їх батько у тяжкому стані був госпіталізований на стаціонарне лікування до закладу охорони здоров`я, а мати покинула дітей. ОСОБА_3 , дізнавшись про смерть чоловіка, так і не повернулась з заробіток щоб забрати дітей з державного закладу, а навпаки, станом на 27.08.2018 року має бажання і надалі працювати в Польщі. Відповідача не цікавить подальша доля дітей. Діти зареєстровані в будинку АДРЕСА_1 , який на праві приватної власності належить їх матері.

На підставі вищевикладеного, позивач просить позбавити батьківських прав ОСОБА_3 щодо дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з відповідача на користь опікуна, прийомних батьків або батьків-вихователів аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму; накласти заборону на відчуження житла, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , правом користування яким мають діти: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце засідання повідомлялась належним чином, надала суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала, просила розглянути заяву за її відсутності та надала суду висновок виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, як органу опіки та піклування, в якому висловлено думку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не прибула, належним чином була повідомлена про день та час слухання справи, причини своєї неявки суду не повідомила, у зв`язку з чим, судом ухвалено здійснювати заочний розгляд справи без участі відповідача відповідно до ст.ст. 280-281 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, надавши відповідну правову оцінку зібраним у матеріалах справи доказам, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та свідоцтвами про народження (а.с. 6-9) підтверджено, що матір`ю дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є відповідачка ОСОБА_3 . Відомості про батька у свідоцтві про народження неповнолітньої ОСОБА_4 записані відповідно до ст. 135 Сімейного кодексу України. Батько малолітнього ОСОБА_5 - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 10).

Матеріалами справи (а.с. 11,12,15,16) також встановлено, що 06.03.2018 року ОСОБА_3 покинула своїх дітей на тяжко хворого чоловіка і виїхала на заробітки за кордон.

15.03.2018 року діти були влаштовані до КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей № 1» у зв`язку з тим, що залишилися без батьківського піклування, що підтверджується повідомленнями директора КЗ «ЦСПРД № 1» (а.с. 17, 18).

Діти зареєстровані в будинку АДРЕСА_1 , який на праві приватної власності належить їх матері, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 22-26).

Згідно з висновком Виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, як органу опіки та піклування від 17 травня 2019 року № 8/33-1643, Виконком вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 щодо дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року) (надалі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, а також на положення ч. 8 ст. 7 Сімейного Кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Так, статтею 23 Конвенції про права дитини, встановлено, що дитина має вести повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства.

У силу ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до п. 2 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Як вбачається з роз`яснень, викладених в п. 16 постанови Пленуму ВСУ від 30.03.2007р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Статтею 9 Конвенції про права дитини передбачено, що дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).

Таким чином, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд вважає, що винна поведінка матері щодо свідомого самоухилення від виконання материнських обов`язків знайшла своє підтвердження в матеріалах справи.

У судовому засіданні безперечно доведений факт, що відповідач долею своїх дітей не цікавиться, не приймає участі у їх вихованні та матеріальному утриманні. При цьому діти потребують матеріальної допомоги та батьківської підтримки.

Таким чином, аналізуючи здобуті у справі докази, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача законні, обґрунтовані і підлягають задоволенню та відповідач має бути позбавлений батьківських прав у відношенні до своїх дітей, оскільки не займається їх вихованням, утриманням та не виконує свої батьківські обов`язки.

При цьому, позбавлення відповідачки батьківських прав не позбавляє останню в подальшому можливості поновити відповідні права в порядку, передбаченому ст. 169 СК України, в разі зміни обставин, що стали підставою для позбавлення її батьківських прав.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

У зв`язку з цим, а також враховуючи положення ст.ст.180-183,191 СК України, необхідно задовольнити позовні вимоги органу опіки та піклування в частині стягнення з відповідачки аліментів на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17 вересня 2018 року (дня подання позову) та до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 248 СК України дитина-сирота і дитина, позбавлена батьківського піклування, яка проживає у закладі охорони здоров`я, навчальному або іншому дитячому закладі, прийомній сім`ї, має право на збереження права користування житлом, у якому вона раніше проживала. У разі відсутності житла така дитина має право на його отримання відповідно до закону.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» за дітьми сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, а також особам з їх числа зберігається право на житло, в якому вони проживали з батьками, рідними до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім`ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Згідно з п.3 ч.3 ст.71 Житлового кодексу України жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадках: влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім`ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Частиною 4 ст.17 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що суд у разі позбавлення батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав одночасно накладає заборону на відчуження майна та житла дітей, про що повідомляє нотаріуса за місцем знаходження майна та житла.

Відповідно до ч.3 ст.25 вказаного Закону у разі передачі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, під опіку чи піклування, влаштування в будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати, дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім`ї жиле приміщення, в якому вони проживали, зберігається за дітьми протягом усього часу перебування їх в цих закладах, у опікунів чи піклувальників, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім`ї незалежно від того, чи проживають у жилому приміщенні, з якого вибули діти, інші члени сім`ї.

Відповідно до довідки Відділу реєстрації місця проживання громадян виконкому Центрально-Міської районної у місті ради від 03.09.2018 року (а.с. 21) відповідачка разом із дітьми зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

А тому, з урахуванням зазначених вище обставин та положень закону, з метою захисту житлових прав дітей, слід накласти заборону на відчуження житла, в якому діти проживали за адресою: АДРЕСА_1 , без згоди відповідного органу опіки та піклування та до досягнення дітьми повноліття.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави також слід стягнути судовий збір в сумі 2114 грн. 40 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 150, 151, 152, 164, 165, 248 СК України, ст.ст.12, 17 ,25 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 32 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», ст.71 ЖК України, ст.ст. 4, 5, 10, 11, 12, 76-80, 141, 200, 247, 258, 259, 263-268, 280-282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривий Ріг ради в інтересах дітей: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про позбавлення її батьківських прав відносно дітей, стягнення з відповідачки аліментів та заборони відчуження житла, право користування яким мають діти - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 щодо дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь опікуна, прийомних батьків або батьків-вихователів аліменти на утримання дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 17 вересня 2018 року та до досягнення дітьми повноліття.

Накласти заборону на відчуження житла, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , правом користування яким мають діти: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 2114 (дві тисячі сто чотирнадцять) гривень 40 (сорок) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

-позивач: Виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (Орган опіки та піклування), ЄДРПОУ: 04052560, місцезнаходженням якого є адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, буд. 27;

-відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , інші відомості суду не відомі;

Суддя М.В. Бутенко