Ухвала суду № 83210300, 19.07.2019, Мар'їнський районний суд Донецької області

Справа № 239/197/17

Провадження № 1-кп/237/457/19

УХВАЛА

іменем України

19.07.2019 м.Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Сенаторова В.А.,

суддів: Ліпчанського С.М., Приходько В.А.,

при секретарі судового засідання Лахно Т.Г.,

за участю прокурора Аніщенка А.О.,

захисника Верченко О.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

представника потерпілих Козел В.М.,

розглянувши клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Іллірія Лутугінського району Луганської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, відповідно до ст. 89 КК України не судимий, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, п.1 ч.2 ст.115, ч.1 ст. 121 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Мар`їнським районним судом Донецької області розглядається клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, п.1 ч.2 ст.115, ч.1 ст. 121 КК України.

На визначену судом дату у судове засідання з`явилися прокурор Аніщенко А.О., захисник Верченко О.О., обвинувачений ОСОБА_1 , представник потерпілих Козел В.М.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого сплинув 12 липня 2019 року.

Прокурор в порядку ст. 184 КПК України, з дотриманням вимог ч. 2 цієї статті, подав суду клопотання про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому на 60 діб, зазначивши, що обвинувачений обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, на свободі може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, зловживає спиртними напоями, негативно характеризується та що існують ризики, які передбачені ст.177 КПК України, а застосування більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім для запобігання існуючим ризикам.

Захисник обвинуваченого - Верченко О.О. у судовому засіданні заперечувала проти продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , посилаючись на те, що запобіжний захід необхідно обрати у вигляді домашнього арешту, за той період, що обвинувачений перебував під вартою, вказані прокурором ризики істотно зменшились, свою провину обвинувачений не визнає.

Обвинувачений ОСОБА_1 теж наполягав на домашньому арешті.

Представник потерпілих - Козел В.М. підтримав клопотання прокурора.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши всі обставини, суд приходить до наступних висновків, які наведені нижче.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Суд переконаний, що обвинувачений обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, п.1 ч.2 ст.115, ч.1 ст. 121 КК України, за обставин які зазначенні в обвинувальному акті і клопотанні прокурора. Разом з тим суд погоджується з доводами сторони захисту про те, що не має підстав вважати, що обвинувачений має на меті вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд вважає, що істотно зменшився ризик того, що «обвинувачений буде незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта тощо у цьому ж кримінальному провадженні». Прокурор не навів суду, яким іншим чином, окрім наведеного вище, обвинувачений, може перешкоджати кримінальному провадженню. Прокурор не довів, що інший, більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою нездатний забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків і запобігти вказаним вище ризикам.

Статтею 183 ч. 1 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Разом з тим, суд, обговорюючи питання запобіжного заходу, бере до уваги, що ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні особо тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк до 15 років, тому вважає, що наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, має місце. А саме, усвідомлюючи тяжкість можливого покарання за вчинене, обвинувачений з високим ступеням імовірності може переховуватись від суду порушити обов`язок з`являтися на виклик суду тощо. Проте, прокурор переконливо не довів, що більш м`який запобіжний захід, ніж тримання обвинуваченого під вартою, не зможе запобігти цьому та іншим ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

При розгляді питання про застосування або продовження строку тримання під вартою, суд бере до уваги вимоги національного законодавства та практики Європейського суду з прав людини, а саме такі приписи: «При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів» (пункт 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»); «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу» (пункт 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України»), а також справу «Луценко проти України» в остаточному рішенні якої від 19 листопада 2012 року у пункті 62 зазначено: «Суд наголошує, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою, а квазіавтоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим упункті 3статті 5 Конвенції (пункт 66 рішення від 9 січня 2003 року у справі "Шишков проти Болгарії", пункт 40 рішення від 10 червня 2008 року у справі "Тасе проти Румунії").

П. 62 рішення «Боротюк проти України» ЄСПЛ в частині правозастосування ст. 5 Конвенції зазначив: «При цьому існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними». У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів. Аналогічні висновки ЄСПЛ прийшов у рішеннях «Смірнова проти Росії», «Вренчев проти Сербії»

Окрім цього, слід враховувати п. 63 рішення ЄСПЛ «Свєршов проти України» також щодо правозастосування ст. 5 Конвенції: «Із пункту 3 статті 5 Конвенції випливає, що зі спливом певного часу саме тільки подальше існування обґрунтованої підозри не може виправдовувати позбавлення свободи і що судові органи зобов`язані навести інші підстави для подовження строку тримання під вартою (див. справи "Яблонський проти Польщі" (Jablonski v. Poland), N 33492/96, п. 80, від 21 грудня 2000 року, та "І.А. проти Франції" (I.A. v. France), N 28213/95, ReportsofJudgmentsandDecisions 1998-VII, п. 102). До того ж такі підстави мають бути чітко сформульовані в рішеннях національних судів (див. справу "Іловецький проти Польщі" (Ilowiecki v. Poland), N 27504/95, п. 61, від 4 жовтня 2001 року). За винятком двох підстав (ризик втечі заявника, на який суди послалися 22 січня 2002 року, і ризик змови, на який вони посилалися 24 лютого 2003 року), ніяких інших підстав суди в цій справі не наводили. Крім того, національні суди жодного разу не розглядали можливості обрання альтернативного запобіжного заходу замість тримання під вартою і, посилаючись головним чином на тяжкість злочинів, продовжували тримати заявника під вартою на підставах, які не можна вважати "відповідними і достатніми"».

Таким чином, суд при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою не обмежений виключно питанням продовження строку дії вже обраного запобіжного заходу, більш того, зобов`язаний дослідити можливість призначення більш м`яких запобіжних заходів. Аналогічно суд повинен діяти і у випадку розгляду питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ст. 178 КПК України суд бере до уваги наявність у обвинуваченого постійного місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , його утримання під вартою з 08.03.2017 року, тяжкість можливого покарання у разі визнання його винним, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зав`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання його майновий стан; наявність судимостей у обвинуваченого, його репутацію, розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується ОСОБА_1 . Також суд бере до уваги б ту обставину, що ОСОБА_1 перебував під вартою 28 місяців і не отримав остаточне рішення по кримінальному провадженню, яке набрало би законної сили на момент розгляду цього клопотання. Суд вважає, що зі спливом значного часу від моменту виникнення ризиків, на які вказує прокурор, ризики істотно зменшились.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що такий запобіжний захід як домашній арешт у період доби з 20:00 год. до 06:00 год. наступного дня забезпечить дотримання обвинуваченим ОСОБА_1 процесуальних обов`язків під час подальшого судового розгляду кримінального провадження, та може забезпечити запобігання можливим ризикам, які передбаченні ст. 177 КПК України, на які посилався прокурор в заявленому клопотанні.

З огляду на наведене вище, суд вважає доцільним обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням на нього обов`язків, відповідно до ст.ст.181,194 КПК України, а сам: 1) прибувати за викликом до Мар`їнського районного суду Донецької області за першою вимогою; 2) не покидати фактичне місце проживання в період доби з 20:00 години до 06:00 години наступного дня; 3) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, перебуває під домашнім арештом без дозволу суду; 4) утримуватись від спілкування з потерпілими та свідками сторони обвинувачення у кримінальному провадженні № 1201705050000421.

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 197, 314, 315, 316, 331, 372 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Іллірія Лутугінського району Луганської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, відповідно до ст. 89 КК України не судимий, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у період доби з 20:00 години до 06:00 години наступного дня до закінчення розгляду кримінального провадження, але не більше передбаченого строку на два місяці, а саме: з 19 липня 2019 року до 19 вересня 2019 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) прибувати за викликом до Мар`їнського районного суду Донецької області за першою вимогою;

2) не покидати фактичне місце проживання в період доби з 20:00 години до 06:00 години наступного дня;

3) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, перебуває під домашнім арештом без дозволу суду;

4) утримуватись від спілкування з потерпілими та свідками сторони обвинувачення у кримінальному провадженні № 1201705050000421.

Виконання ухвали покласти на орган Національної поліції за місцем перебування обвинуваченого під домашнім арештом, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .

Органу Національної поліції негайно поставити на облік обвинуваченого ОСОБА_1 повідомити про це суд.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до частини 5 статті 181 КПК України, працівники національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням цієї ухвали суду.

Копюї ухвали після її оголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

Копію вказаної ухвали для виконання направити негайно Селидівському відділенню Покровського відділу поліції ГУНП в Донецькій області.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Мар`їнський районний суд Донецької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та проголошено 23 липня 2019 року о 14-00 годині.

Судді: