Ухвала суду № 83209887, 24.07.2019, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2349/19

Провадження № 2-з/0203/61/2019

УХВАЛА

24 липня 2019 року суддя Кіровського районного суду міста Дніпропетровська Католікян М.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до Дніпровської міської ради, Департаменту адміністративних та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання дій неправомірними, визнання висновку нечинним, визнання рішення недійсним, визнання ордеру недійсним,

у с т а н о в и в:

22 липня 2019 року на адресу Кіровського районного суду надійшла за підсудністю цивільна справа №200/6944/19 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Департаменту адміністративних та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання дій неправомірними, визнання висновку нечинним, визнання рішення та ордеру недійсним.

Крім того, до суду надійшла заява представниці позивачки ОСОБА_5 про забезпечення зазначеного позову, в якій вона просить заборонити приватизацію квартири АДРЕСА_1 до вирішення справи по суті.

Заяву обґрунтовано тим, що між позивачкою та відповідачами дійсно виник спір щодо визнання незаконним правочину щодо нерухомого майна, а саме зазначеної вище квартири, в результаті чого ОСОБА_1 вимушена була звернутися із позовною заявою щодо скасування рішення та ордеру, згідно яких житло передано у користування відповідачам. Крім того, 21.06.2019 року під час намагання виселити ОСОБА_1 із квартири ОСОБА_2 повідомив, що він на даний час намагається приватизувати квартиру. Тобто, приватизація відповідачем квартири може істотно ускладнити виконання рішення суду. Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку про те, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку про те, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.

При вирішенні цього клопотання суд виходить з того, що вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55 Конституції України, відповідно до якої, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Це положення також закріплено у статтях 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, які згідно з ст. 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як розяснено в п. 1, п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За змістом ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, учасників процесу.

Так, позов забезпечується, серед іншого, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову

Враховуючи, що між сторонами дійсно виник спір щодо власності спірної квартири, на даний час відповідач ОСОБА_2 також має оскаржуваний ордер щодо спірної квартири, тому суд дійшов обґрунтованого висновку, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Фактично, з можливим відчуженням спірного майна, позивач повністю позбавляється можливості відновити свої права, втрачається як такий правовий сенс звернення до суду, порушується гарантований Конституцією України та ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року принцип ефективного захисту прав громадян.

Суд вважає, що заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, є співмірними із заявленими позовними вимогами та мають бути задоволені, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або навіть унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист оспорюваних прав позивачки, за захистом яких він і звернувся до суду.

Відповідно до ст. 154 ЦПК України, підстави для зустрічного забезпечення позову відсутні.

Керуючись статтями 149, 150, 153, 154, 157, 258 – 261 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Заборонити вчиняти будь-які дії зі здійснення приватизації квартири АДРЕСА_1 .

Направити копію ухвали сторонам у справі та до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради для виконання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала підлягає пред`явленню до виконання протягом трьох років від дня її постановлення.

Ухвала набрала законної сили:

Суддя М.О. Католікян