Ухвала суду № 83208308, 22.07.2019, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер судової справи: 225/4538/19

Номер провадження: 1-кп/225/416/2019

УХВАЛА

22 липня 2019 року м.Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі

головуючого судді Качаленко Є.В.,

за участю секретаря Федорцової І.С.,

прокурора Снігур А.Л.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

його захисника Коник Г.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

його захисника Ващенко І.В.,

розглянув у підготовчому судовому засіданні у режимі відеоконференції з Державною установою "Маріупольський слідчий ізолятор" кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018050000000471 від 06.08.2018 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

16.07.2019 року на розгляд до Дзержинського міського суду Донецької області в провадження судді Качаленко Є.В. надійшли матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368 КК України.

Встановлено, що в провадженні судді Дзержинського міського суду Донецької області Нємиш Н.В. на розгляді перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, розгляд справи триває.

Судом поставлено на обговорення питання щодо передачі цього кримінального провадження Дзержинському міському суду у складі головуючого судді Нємиш Н.В. для вирішення питання про об`єднання з кримінальним провадженням № 1-кп/225/326/2019 (№ справи 225/2757/19) за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.191 КК України.

Прокурор вважала, що це є правом суду і тому таке рішення приймати не зобов`язаний, з огляду на те, що у цих провадженнях різні прокурори та органи досудового розслідування, цього робити не доцільно.

Обвинувачений ОСОБА_1 , його захисник Коник Г.В., обвинувачений ОСОБА_2 , його захисник Ващенко І.В. вважали, що провадження варто передати для об`єднання.

Відповідно до ч.2 ст.334 КПК України, в разі, якщо на розгляді місцевого суду поступило кримінальне провадження відносно особи, у відношенні якої цим судом вже розглядається справа, воно передається судді, який її розглядає, для вирішення питання про їх об`єднання.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що це кримінальне провадження слід передати Дзержинському міському суду у складі головуючого судді Нємиш Н.В. для вирішення питання про об`єднання з кримінальним провадженням № 1-кп/225/326/2019 (№ справи 225/2757/19) за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.191 КК України.

Захисник Ващенко І.В. просила вирішити питання про конвоювання обвинуваченого ОСОБА_2 з Державної установи "Маріупольський слідчий ізолятор" до Державної установи "Бахмутська установа виконання покарання №6", яке доручити Головному управлінню національної поліції в Донецькій області для забезпечення оперативності його виконання. ОСОБА_2 підтримав захисника. Прокурор не заперечував.

Оскільки обвинувачений акт був переданий на розгляд до Дзержинського міського суду Донецької області, суд вважає за необхідне здійснити конвоювання автомобільним транспортом обвинуваченого ОСОБА_2 з Державної установи "Маріупольський слідчий ізолятор" до Державної установи "Бахмутська установа виконання покарання №6".

Прокурором в підготовчому судовому засіданні заявлене клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_2 в обґрунтування якого зазначено, що у зв`язку із існуванням ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду, знищення, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають значення для встановлення кримінального провадження, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Окрім того, в підготовче судове засідання надійшла заява від представників трудового колективу державної установи «Торецька виправна колонія (№2)» Онищенка Р. М. , Бутенка С.А. , Любченка В.І. , Євтушенко Д .М про бажання взяти ОСОБА_2 на поруки.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви про взяття ОСОБА_2 на поруки, наполягала на продовженні строку тримання під вартою на 60 днів, вважала, що слід визначити заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки наявні виключні обставини - причетність працівника правоохоронного органу до злочину та розмір хабаря близько 60 тисяч гривень.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Ващенко І.В. в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання про продовження строку триманні під вартою. На задоволенні заяви про взяття на поруки наполягали. Або просили вирішити питання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, чи зменшення розміру застави.

Відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 21.06.2019 року обвинуваченому ОСОБА_2 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 6 місяців, тобто до 24.07.2019 року.

Згідно частини 3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_2 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Вирішуючи питання наявності ризиків стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 , з огляду на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, суд вважає реальним ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості переховуватися від суду.

Суд погоджується, що має місце ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні. Даний ризик підтверджується тим, що свідками у провадженні є співробітники Торецької колонії, де працює обвинувачений.

Суд також вважає реальним ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити злочинну діяльність. Такий висновок суд робить оцінюючи характер інкримінованого злочину, який складається з кількох епізодів отримання неправомірної вигоди.

Обвинувачений ОСОБА_2 працює, одружений, має малолітню дитину, проживає АДРЕСА_1 , раніше не судимий.

Розглядаючи питання можливості застосування альтернативного запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, суд зауважує, що заяву працівників трудового колективу державної установи «Торецька виправна колонія (№2)» про бажання взяти ОСОБА_2 на поруки неможливо задовольнити з огляду на те, що особи, які звернулись із такою заявою є підлеглими обвинуваченого ОСОБА_1 , який тимчасово відсторонений від посади, і очевидно залежні від останнього. Крім того, прокурор обвинувачує ОСОБА_2 у вчинені злочину саме під час його роботи у Торецькій колонії.

Відповідно до ст. 180 КПК України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Суд не вбачає достатніх підстав вважати, що працівники трудового колективу Торецької виправної колонії у цьому провадженні можуть виступати як особи, що заслуговують на довіру суду у питанні забезпечення виконання ОСОБА_2 обов`язків обвинуваченого.

З огляду на характер інкримінованого злочину та встановлені ризики, чітким є переконання суду, що ані домашній арешт, ані інші більш м`які запобіжні заходи, окрім як тримання під вартою не зможуть запобігти наведеним вище ризикам.

Суд вважає, що обраний відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості, відповідає особі обвинуваченого, характеру, тяжкості, мотивам та обставинам злочину, що інкримінується обвинуваченому та покаранню, що може бути призначене, в разі визнання його винуватим. А відтак строк тримання під вартою слід продовжити.

Розглядаючи питання встановлення розміру альтернативної застави, суд не приймає аргументів прокурора щодо винятковості заявлених них обставин, та визначає заставу у максимальному розмірі, передбаченому для тяжких злочинів ст. 183 КПК України у 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 160 560 гривень, без виходу за максимальні межі.

Також, прокурором заявлено клопотання про відсторонення від займаної посади ОСОБА_2 на два місяці, посилаючись на те, що перебуваючи на посаді обвинувачений може незаконно впливати на свідків, а також іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, перекручувати або знищувати речові докази, збирання та перевірка яких проводиться у кримінальному провадженні.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Ващенко І.В. заперечували проти задоволення клопотання про продовження строку відсторонення від посади, просили врахувати, що в обвинуваченого є малолітня дитина, для виховання якої треба заробляти гроші.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 21.06.2019 року відсторонено ОСОБА_2 від посади командира відділення - водія відомчої пожежної охорони Державної установи "Торецька виправна колонія №2" до 24.07.2019 року включно.

Відповідно до ч.2 ст.157 Кримінального процесуального кодексу України, при вирішенні питання про відсторонення від посади слідчий суддя, суд зобов`язаний врахувати такі обставини: правову підставу для відсторонення від посади; достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; наслідки відсторонення від посади для інших осіб.

Частиною 1 ст.154 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину - щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу.

Відповідно до ч. 5 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції» «особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом».

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України, який відноситься до категорії тяжких злочинів, що є правовою підставою для відсторонення від посади.

Аналізуючи зазначене в сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, оскільки суд має достатні підстави вважати, що для запобігання протиправної поведінки обвинуваченого ОСОБА_2 необхідно продовжити строк відсторонення від посади, оскільки таке відсторонення є необхідним для належного забезпечення кримінального провадження.

Прокурором заявлено клопотання про продовження строку покладених обов`язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України стосовно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в обґрунтування якого зазначено, що ОСОБА_1 може переховуватися від суду під час проведення судового розгляду обвинуваченого акту по кримінальному провадженню, впливати на свідків по кримінальному провадженню та перешкоджати провадженню іншим чином, тому необхідно продовжити строк покладених на нього судом обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Коник Г.В. заперечували проти задоволення клопотання про продовження строку покладених обов`язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України, просили зауважити, що зі свідком ОСОБА_7 ОСОБА_1 проживав однією сім`єю, і має намір продовжити проживати разом у м.Торецьку, а відтак заборона спілкуватись із нею є невиправдано тяжким обмеженням.

Ухвалою Жовтнечого районного суду м.Маріуполя від 21.06.2019 року продовжено строк покладених обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України стосовно ОСОБА_1 до 6 місяців, тобто до 24.07.2019 року та покладено наступні обов`язки:прибувати до слідчого, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, за першою вимогою; сповіщати слідчого, прокурора, суд про всі випадки зміни місця проживання та виїзду за межі м.Курахове; утримуватися від спілкування із свідками без дозволу слідчого; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну

Оскільки, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, а саме: тяжкого корисливого злочину у сфері службової діяльності, за яким законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, працює в установі виконання покарань, а саме начальником ДУ «Торецька виправна колонія (№2)», тобто обізнаний про форми і методи роботи правоохоронних органів, може переховуватися від суду, негативно впливати на хід судового розгляду, шляхом незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, частина з яких є його підлеглими, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, за таких обставин суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_1 , передбачені п.п. 3, 4, 8 ч.5 ст.194 КПК України обов`язки.

Також, прокурором заявлено клопотання про відсторонення від займаної посади ОСОБА_1 на два місяці посилаючись на те, що перебуваючи на посаді накальника Торецької колонії він може незаконно впливати на свідків, частина з яких є його підлеглими, а також іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, перекручувати або знищувати речові докази, збирання та перевірка яких проводиться у кримінальному провадженні.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Коник Г.В. заперечували проти задоволення клопотання про продовження строків відсторонення від посади.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 21.06.2019 року відсторонено ОСОБА_1 від посади начальника Державної установи "Торецька виправна колонія №2", до 24.07.2019 року включно.

Відповідно до ч.2 ст.157 Кримінального процесуального кодексу України, при вирішенні питання про відсторонення від посади слідчий суддя, суд зобов`язаний врахувати такі обставини: правову підставу для відсторонення від посади; достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; наслідки відсторонення від посади для інших осіб.

Частиною 1 ст.154 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину - щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу.

Відповідно до ч. 5 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції» «особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом».

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, який відноситься до категорії тяжких злочинів, що є правовою підставою для відсторонення від посади.

Аналізуючи зазначене в сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, оскільки суд має достатні підстави вважати, що для запобігання протиправної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно продовжити строк відсторонення від посади, оскільки таке відсторонення є необхідним для належного забезпечення кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 131, 132, 154-158, 176-178, 183, 194, 331, 334, 537 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Матеріали кримінального провадження №1-кп/225/416/2019 (№ справи 225/4538/19) за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч.3 ст.368 КК України, передати Дзержинському міському суду у складі головуючого судді Нємиш Н.В. для вирішення питання про об`єднання з кримінальним провадженням № 1-кп/225/326/2019 (№ справи 225/2757/19) за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.191 КК України.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі "Маріупольський слідчий ізолятор" на строк 60 днів, тобто до 19 вересня 2019 року включно.

Здійснити конвоювання автомобільним транспортом обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з Державної установи "Маріупольський слідчий ізолятор" до Державної установи "Бахмутська установа виконання покарання №6", яке доручити Головному управлінню національної поліції в Донецькій області.

Після конвоювання утримувати обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під вартою в Державній установі "Бахмутська установа виконання покарання №6".

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити в межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 160 560 (сто шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок: 37311047011792, МФО 820172 банк ДКСУ м.Київ, код ЄДРПО 26288796, отримувач - ТУ ДСАУ в Донецькій області .

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов`язки:

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та виїзду за межі м.Торецьк;

- утримуватися від спілкування із свідками у цьому кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Донецькій області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Дзержинський міський суд Донецької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 19 вересня 2019 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк відсторонення від посади командира відділення - водія відомчої пожежної охорони Державної установи "Торецька виправна колонія №2" до 19 вересня 2019 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбачені п.п. 3, 4, 8 ч.5 ст.194 КПК України обов`язки до 19 вересня 2019 року включно, а саме:

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та виїзду за межі м.Курахове та м.Торецьк;

- утримуватися від спілкування із свідками у цьому кримінальному провадженні, а із свідком ОСОБА_7 - виключно від спілкування щодо обставин, які стосуються даного кримінального провадження;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк відсторонення від посади начальника Державної установи "Торецька виправна колонія №2" до 19 вересня 2019 року включно.

Суддя: