Вирок № 83208200, 24.07.2019, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 153/1681/18

Провадження №:1-кп/138/136/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2019 року м.Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого, судді: Ясінського Ю.А.,

з участю: секретаря судового засідання Стафійчук Н.А.,

прокурорів Свириди Т.Ю., Євчена Д.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

законного представника н/л обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисника Семка М.М.,

представника потерпілого Гайсенюка М.А.,

представників служби у справах дітей, сім`ї та молоді

Могилів-Подільської міської ради ОСОБА_28, ОСОБА_3 ,

представників ювенальної превенції сектору поліції Пержара В.І., Олійника М.І.,

Бессарабець А.В.

педагога ОСОБА_29,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Могилів-Подільського міськрайонного суду кримінальне провадження №12018020370000219 від 14.07.2018 по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на-родження, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого, не одруженого, студента Вінницького професійного вищого технічного училища, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України

ВСТАНОВИВ:

13.07.2018 у неповнолітнього ОСОБА_1 виник умисел, спрямований на вчинення крадіжки металевої шафи для сушіння радіоелектронних плат з приміщення непрацюючого цеху радіоелектронної апаратури (РЕА), що розташований по АДРЕСА_1 . З метою реалізації свого злочинного умислу на вчинення крадіжки металевої шафи для сушіння радіоелектронних плат з вказаного приміщення, завчасно до початку вчинення злочину, він домовився з ОСОБА_4 , жителем м .Могилів-Подільський, Вінницької області, про продаж йому металевої шафи як металобрухту, при цьому запевнив його, що вона належить йому. Цього ж дня, близько 19 год. 00 хв. ОСОБА_1 , керуючись жагою наживи, реалізовуючи злочинний умисел, переконавшись, що він діє таємно і за його діями ніхто не спостерігає, дочекавшись приїзду ОСОБА_4 , через незачинені двері проник до приміщення цеху, в якому ОСОБА_4 за допомогою газового різака почав розрізати металеву шафу, однак в цей час, дії ОСОБА_1 були виявлені заступником директора TOB «Буша» ОСОБА_5 . Тобто, ОСОБА_1 свій злочинний умисел до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі та викраденим майном розпорядитись не зміг.

Відповідно висновку експерта №4144/18-21 від 06.08.2018 ринкова вартість 1 кг брухту чорного металу, станом на 13.07.2018, складала 5 грн. 74 коп.

Відповідно до протоколу огляду речей від 14.07.2018 встановлено, що металева шафа для сушіння радіоелектронних плат важить 620 кг, а тому ОСОБА_1 мав на меті заволодіти та розпорядитися на власний розсуд майном TOB «БУША» (с.Буша Ямпільського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 03729670) на загальну суму 3558 грн. 80 коп. та вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України: замах на вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжку), поєднаного з проникненням у інше приміщення, що є незакінченим, оскільки особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

В судовому засіданні неповнолітній обвинувачений ОСОБА_1 свою вину визнав та пояснив, що 13.08.2018 він йшов по вулиці Фореста в с.Дорошівка, Ямпільсько-го району, Вінницької області і розмовляв по телефону. В цей час на території закинутого заводу в приміщенні він побачив стару шафу, яка там знаходиться довгі десятирічча, і зателефонував ОСОБА_4 з пропозицією купити її як металобрухт за ціною 5 грн. 50 коп. за 1 кг. Він повідомив ОСОБА_4 , що шафа належить йому, хоч це була неправда, оскільки думав, що вона нікому не належить і бажав заробити грошей. Згодом останній приїхав і дав йому завдаток в присутності ОСОБА_6 , а ще пізніше знову приїхав мікроавтобусом, привіз із собою різак і почав різати ним шафу аби її можливо було зважити і завантажити до автомобіля. В цей момент приїхав ОСОБА_5 і почав сваритися, викликав працівників поліції і написав заяву про крадіжку. Працівники поліції опитали ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Також ОСОБА_1 повідомив, що з 14 років мешкає зі своєю сестрою, оскільки батько помер, а мати позбавлена батьківських прав, у якої є ще 4 дітей, а тому у них в сім`ї скрутне матеріальне становище. У вчиненому розкаявся.

Законний представник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_2 в судовому засіданні повідомила, що обвинувачений це її брат, який проживає разом з нею та її дітьми. 13.07.2018 він заліз на завод і хотів здати шафу на металобрухт, бо не знав, що вона комусь належить, оскільки територія заводу протягом багатьох років закинута і охорони там немає, а дана шафа там знаходиться кілька десятиріч. Характеризує його виключно з позитивної сторони, оскільки він як її підопічний і брат, замінив її дітям батька і допомагає їх утримувати та виховувати.

Представник потерпілої особи ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що йому зателефонував ОСОБА_5 і повідомив про замах на крадіжку. Коли він приїхав до закинутого цеху радіоелектронної апаратури (РЕА), то застав там обвинуваченого, ОСОБА_5 , водія ОСОБА_10 , поліцейських, ОСОБА_4 , ОСОБА_12 та ОСОБА_2 Дане приміщення з його вмістом належить ТОВ «Буша». В 2015 році ТОВ «Буша» було передано у власність дане приміщення та майно, яке було в ньому, як цех радіоапаратури та комплексні робочі місця, до складу яких напевно входила і шафа, оскільки вона була в даному приміщенні ще з часів реорганізованого КСП «ім.Шевченка» у спілки власників майнових паїв якого ТОВ «Буша» усе це придбало. Претензій до обвинуваченого товариство немає.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні повідомив, що 13.07.2018 він був у гостях у ОСОБА_1 , а потім приїхав ОСОБА_4 і ОСОБА_1 повів його до старого приміщення, де була стара металева шафа, яка, як зазначив ОСОБА_1 , належить йому як пай. Вони розпочали різати шафу, а свідок ОСОБА_6 пішов додому. ОСОБА_4 за тиждень до цього дав ОСОБА_1 гроші за шафу і домовився приїхати та порізати її.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомив, що влітку 2018 року він познайомився з ОСОБА_1 , який йому зателефонував і запропонував купити в с.Дорошівка, Ямпільського району , Вінницької області металевий ящик і показав на приміщення, яке було розташоване неподалік від його місця проживання. Дане приміщення було без вікон і дверей, а всередині знаходився металевий ящик (шафа) приблизно розмірами 2х2 метри. ОСОБА_1 повідомив, що ця річ належить йому і свідок погодився її придбати та дав завдаток в сумі 1500 грн. Через тиждень ОСОБА_4 взяв газорізку і прибув за ящиком сам. ОСОБА_1 допоміг йому розвантажити обладнання та був поруч, коли той різав шафу. Вони домовились про ціну металобрухту десь 4-5 грн. за 1 кг. Однак, приїхав якийсь чоловік та повідомив, що шафа належить не ОСОБА_1 . Останній не заперечував це та просив не викликати поліцію.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні повідомив, що в липні 2018 року йому зателефонував ОСОБА_5 і запросив до приміщення колишнього приладобудівного цеху, де були ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , слідчий, обвинувачений, водій мікроавто-буса. ОСОБА_1 розповідав, що хотів порізати шафу, в якій колись сушили плати, в даному приміщенні, аби здати її на металобрухт водію даного автобуса, оскільки вважав, що чи шафа, чи приміщення належать йому, як пай. Свідок в даному приміщенні був біля 30 років назад і бачив як дана шафа використовувалася в робочому процесі, на даний час приміщення закинуте.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомив, що він проїжджав з водієм ОСОБА_10 біля колишнього заводу і виявив, як чоловік ріже шафу в приміщенні цеху радіоелектронної апаратури, яку ніби-то йому продав ОСОБА_1 , що був поруч ще з одним чоловіком. Даний непрацюючий цех належить ТОВ «БУША», а шафа колись використовувалась для сушіння плат і входила до складу цеху. Свідок з 2005 року працював в ТОВ «БУША» і на той час цех радіоапаратури не працював, але шафа була там.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні повідомив, що є водієм ОСОБА_5 і підтвердив, що вони зупинилися біля приміщення цеху радіоелектронної апаратури та побачили мікроавтобус, а поруч ОСОБА_1 та ОСОБА_22 , який помер згодом, в приміщенні ще один чоловік різав металеву шафу та повідомив, що його найняв ОСОБА_1 для цього, а той в свою чергу сказав, що хотів підзаробити трохи грошей, продавши шафу.

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні повідомила, що в період часу з 1987 року по 1989 рік працювала монтажником в цеху радіоапаратури, де виготовляли радіоелектронні плати, ще приблизно з 16-ти людьми. Дані плати паяли, їх перевіряли, мили і лакували та сушили в великих металевих шафах, яких в приміщенні цеху було кілька штук. На підтвердження своїх слів надала суду для огляду свою трудову книжку з відміткою про роботу на вказаній посаді.

Крім показань зазначених вище осіб вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується і матеріалами кримінального провадження, зокрема: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 13.07.2018, згідно якого ОСОБА_5 звернувся до правоохоронних органів з заявою про те, що 13.07.2018 близько 20 год. 00 хв. в с.Дорошівка, Ямпільського району з приміщення цеху радіоапаратури ОСОБА_1 здійснив крадіжку шафидля сушіння радіоелектронних плат, що належить ТОВ «БУША» (а.с.65 т.1); протоколом огляду від 13.07.2018 та фототаблицею до нього, згідно якого оглянуто приміщення цеху радіоапаратури, з якого ОСОБА_1 намагався здійснити крадіжку металевої шафи для сушіння радіоелектронних плат (а.с.66-71 т.1); протоколом огляду речей від 14.07.2018 та фототаблицею до нього, згідно якого оглянуто шафу для сушіння радіоплат, виготовлену з металу зі слідами розрізання (а.с.73-75 т.1); протоколом проведення слідчого експерименту та ДВД-диском до нього від 20.09.2018, згідно якого проведено слідчий експеримент за участю свідка ОСОБА_4 , який розповів про обставини злочину та відтворив події, а саме розповів як зустрівся з ОСОБА_1 і той провів його до приміщення, де знаходилася металева шафа, за яку він дав обвинуваченому в якості завдатку 1500 грн. Про те, що дане приміщення і металева шафа не належать ОСОБА_1 свідок не знав, оскільки ОСОБА_1 пояснював, що дане приміщення відноситься до його садиби. 13.07.2018 ОСОБА_1 йому зателефонував і повідомив, що той може забрати металеву шафу. Свідок прибув на місце, де його зустріли ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , допомогли перенести балони з газом до приміщення, однак, коли свідок розпочав різати шафу, прибули незнайомі йому чоловіки і повідомили, що дані речі і приміщення належать їм. ОСОБА_1 тоді зазначив, що продавав металеву шафу, оскільки вважав, що вона нікому не належить (а.с.80-84 т.1); протоколом проведення слідчого експерименту від 20.09.2018 та ДВД-диском до нього, згідно якого слідчим було проведено слідчий експеримент за участю свідка ОСОБА_6 , який розповів та відтворив обставини злочину, при цьому повідомивши, що не знав, що вчиняється злочин, а лише хотів допомогти ОСОБА_1 , за його проханням, завантажити його шафу (а.с.85-88 т.1); протоколом огляду предметів від 11.10.2018 та фототаблицею до нього, згідно якого оглянуто металеві фрагмени в кількості 11 штук від порізаної шафи для сушіння радіоплат, які знаходяться на території складу №2 ТОВ «БУША» в с.Буша, Ямпільського району, Вінницької області (а.с.89-90 т.1); актом приймання-передачі від 10.12.2015, який складено згідно рішення комісії по оцінці розпайованого майна, яке підлягає продажу та по оцінці, реалізації списаного майна на металолом і розподілу коштів між власниками майнових паїв та виділення майна в натурі (Протокол №1 від 10.12.2015), згідно якого цього числа було проведено передачу майна від Спілки співвласників майнових паїв реорганізованого КСП «ім.Шевченка» с.Буша до ТОВ «БУША» на суму 297534,30 грн., серед якого є цех радіоапаратури та комплексні робочі місця цеху РЕА (а.с.91-94 т.1); протоколом засідання комісії по оцінці розпайованого майна, яке підлягає продажу та по оцінці, реалізації списаного майна на металолом і розподілу коштів між власниками майнових паїв та виділення майна в натурі від 10.12.2015, згідно якого ТОВ «Буша» викупило майнові паї у власників реорганізованого КСП «ім.Шевченка», в тому числі і цех радіоапаратури та його комплексні робочі місця (а.с.95-102 т.1); висновком судового експерта №4144/18-21 від 06.08.2018, згідно якого ринкова вартість 1 кг. брухту чорного металу, станом на 13.07.2018, складала 5 грн. 74 коп. (а.с.115-117 т.1); свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_1 від 09.12.2015, виданим Бушанською сільською радою ТОВ «БУША» с.Буша в особі директора ТОВ «БУША» ОСОБА_26 , згідно якого дане товариство має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства КСП «ім.Шевченка» реорганізованого в ТОВ «БУША» с.Буша, відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 01.01.2015. Загальна вартість майна пайового фонду підприємства на 01.01.2015 становить 692460 грн., частка ТОВ «БУША» с.Буша в особі директора ТОВ «БУША» ОСОБА_26 визначена в розмірі 297832 грн. (а.с.228 т.1); витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якого ТОВ «БУША», ідентифікаційний код юридичної особи 03729670, знаходиться за адресою вул.Гоголя, 14, с.Буша, Ямпільського району, Вінницької області, керівником якої є ОСОБА_26 , вид діяльності: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (а.с.229-232 т.1).

Суд не погоджується з позицією захисника щодо неналежності та недопустимості, з виключно формальних підстав, як доказів протоколів огляду та слідчих експериментів і постанов про визнання предметів речовими доказами, що знаходяться на аркушах справи 66-75, 80, 85-90, 103 т.1, а також показань свідка ОСОБА_23 .

Так, відсутність у вступних частинах протоколів відомостей про усіх учасників даних слідчих дій, які в їх заключній частині поставили підписи навпроти своїх прізвищ та ініціалів, відсутність підписів усіх учасників слідчих дій на доданих фототаблицях не змінює та не ставить під сумнів зміст цих документів, оскільки сторонами в ході досудового розслідування та судового розгляду взагалі їх зміст не лише не заперечувався, а й повністю підтверджувався. Те ж саме стосується і носіїв (ДВД-дисків), на яких містяться відеозаписи проведення слідчих експериментів зі свідками ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , що переглянуті в судовому засіданні, зображення на яких повністю відповідає об`єктивно встановленим в судовому засіданні обставинам скоєння злочину, як з показань обвинуваченого, так і з показань усіх інших допитаних осіб.

Допит свідка ОСОБА_23 в судовому засіданні та її показання суд вважає належним і допустимим доказом, з огляду не лише на засаду змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а й на засаду безпосередності дослідження показань судом. Так, прокурор вправі надати суду свідка, який не допитувався в ході досудового розслідування, з огляду на те, що сторона захисту саме в ході судового розгляду поставила під сумнів доведеність вини обвинуваченого, зокрема в частині належності потерпілій стороні предмету злочину.

Достовірність показань свідка ОСОБА_23 підтверджується оглянутою в судово-му засіданні трудовою книжкою останньої, в якій міститься запис про її трудову діяльність в цеху радіоелектронної апаратури (РЕА).

Дослідивши в сукупності надані докази, суд не погоджується з позицією захисника щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому злочину, оскільки у сторони захисту відсутні жодні докази належності шафи, яку намагався викрасти ОСОБА_1 йому або його права розпоряджатись нею. Таким чином, обвинувачений вчиняв дії по відношенню до чужого майна, за що передбачена відповідальність статтею 185 КК України. Більше того, перебування зазначеної великогабаритної та важкої шафи в приміщенні, належному ТОВ «Буша» (сторона захисту не заперечує даний факт, який документально підтверджений), більше тридцяти років, в тому числі на момент оформлення власності на дане майно в 2015 році, згідно вказаних вище документів та показань осіб, об`єктивно, поза розумним сумнівом, підтверджує те, що зазначене майно належить саме даному товариству, незалежно від того чи придатне воно до використання чи є металобрухтом, оскільки оцінене належним чином.

При вирішенні питання щодо покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, є тяжким кримінальним правопорушенням.

Обвинувачений ОСОБА_1 раніше не судимий і вперше притягується до кримінальної відповідальності, після вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення інших правопорушень не вчиняв, хоч офіційно не працює, однак навчається, є фактичним сиротою і на момент вчинення злочину перебував під опікою сестри, яка сама виховує малолітніх дітей, тобто зазнав тяжких сімейних обставин, за місцем проживання та навчання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, здоровий, отримує від держави щомісячну грошову допомогу, тобто має самостійний доход.

Обставинами, що пом`якшують його покарання є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину неповнолітнім та ще й під збігом тяжких сімейних обставин.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.

Потерпіла сторона жодних претензій до обвинуваченого немає, а її представник в судовому засіданні просив призначити йому якнайменше покарання.

На підставі викладеного суд вважає, що для виправлення та перевиховання ОСОБА_1 достатньо буде, з огляду на вимоги ст.69 КК України, призначити більш м`яке покарання, ніж передбачено в санкції частини 3 статті 185 КК України, у виді штрафу.

Згідно ст.122, 124 КПК України процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь держави.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.12, 53, 65-69, 99, ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, ст.100, 122, 124, 368-370, 374-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання, із застосуванням вимог ст.69 КК України, у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Речові докази: металевий молоток, металевий предмет круглої форми (пробой), ріжковий ключ розмірами 27х30, ріжковий ключ розмірами 32х36, газовий балон червоного кольору, кисневий балон синього кольору, два резинових шланги чорного та синього кольорів, які приєднані до газового різака Р1 «Донмет» 142, які знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів та арешт майданчику Ямпільського ВП Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницької області, повернути ОСОБА_4 ; автомобіль марки «MERSEDES-BENZ 310», 1995 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , номер шасі (кузова, рами, коляски) НОМЕР_3 , власником яких згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 є ОСОБА_27 , житель АДРЕСА_4 , користувачем якого є ОСОБА_4 , житель АДРЕСА_2 , в кузові якого було виявлено різного роду металобрухт та ваги синього кольору, які знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів та арешт майданчику Ямпільського ВП Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницької області, повернути власнику, або іншій особі за дорученням власника; порізану металеву шафу для сушіння радіоелектронних плат в кількості 11 (одинадцяти) металевих фрагментів, загальною вагою 620 (шістсот двадцять) кілограм, які знаходяться на зберіганні ТОВ «Буша» с.Буша, Ямпільського району, Вінницької області, залишити у останнього.

Понесені по справі процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта в сумі 143 (сто сорок три) гривні, стягнути на користь держави з ОСОБА_1 .

Роз`яснити учасникам судового провадження, що вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення і набирає законної сили після закінчення вказаного строку, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз`яснити учасникам судового провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити н/л обвинуваченому, його законному представнику, захиснику та прокурору, представнику потерпілої особи.

Суддя Ю.А.Ясінський