Ухвала суду № 83208187, 16.07.2019, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/6927/18

Провадження № 2-з/219/22/2019

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

16 липня 2019 року суддя Артемівського міськрайонного суду Донецької області Медінцева Н.М., розглянула заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову у цивільній справі, в якій просить: накласти арешт на житлову квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , та заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_2 , та будь-яким іншим особам за дорученням ОСОБА_2 здійснювати відчуження цієї житлової квартири третім особам. В обґрунтування заяви посилається на те, що в провадженні Артемівського міськрайонного суду Донецької області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу. Приблизно на початку березня 2016 року він передав у позику відповідачу по справі ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 173272 грн. для придбання нею квартири у м. Артемівську (нині – м. Бахмут) Донецької АДРЕСА_3 . Як пояснила йому відповідач ОСОБА_2 , вона поверне надані їй кошти протягом трьох місяців. Дійсно, вона повертала кошти частково, що підтверджується сумами, написаними її рукою. На теперішній час відповідач по справі ніяким чином не бажає погасити борг у добровільному порядку. Ціна забезпечення позову складає 80382 грн. Зазначає, що відповідач ОСОБА_2 , крім належної їй житлової квартири за адресою: АДРЕСА_2 , має у власності житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується рахунком за водопостачання та водовідведення № 19447 за грудень 2018 року та червень 2019 року. Останню квартиру відповідач, на його думку, придбала на ті кошти, які він їй позичив у березні 2016 року. Про це йому стало відомо тільки у червні 2019 року, коли він випадково знайшов рахунки за комунальні послуги на ім`я ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Відносно питання зустрічного забезпечення позову він вважає, що арешт квартири, належної відповідачу, за адресою: АДРЕСА_1 , для погашення коштів, які винен йому відповідач, ніяким чином не погіршить майновий стан відповідача, тому що у неї є ще одна житлова квартира за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить їй на праві особистої власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Суд, проаналізувавши матеріали заяви, вважає, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1, п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, необхідно враховувати, що прийняття такого рішення доцільне лише в разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків,встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При цьому, заявником не надано належних та допустимих доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, а саме загроза відчуження вказаної квартири.

Крім того, у поданій до суду заяві про забезпечення позову не зазначені відомості, необхідні для забезпечення позову, а саме: не надано доказів, які підтверджують власника квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що, в свою чергу, робить неможливим виконання такої ухвали про забезпечення позову. Суд не бере до уваги копії рахунків за водопостачання та водовідведення № 19447 за грудень 2018 року та червень 2019 року на ім`я ОСОБА_2 , оскільки вказані документи не є такими, що підтверджують право власності на квартиру.

Таким чином, у суду відсутні законні та обґрунтовані підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 76, 77, 81, 84, 149-154, 157, 353 ЦПК України, суддя,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали. Відповідно до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, зокрема до Артемівського міськрайонного суду Донецької області.

Суддя Н.М. Медінцева