Рішення № 83207415, 23.07.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 липня 2019 року

м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Гуревського В.К.

за секретаря - Ардаковська А.О.,

Справа № 521/13934/18

Провадження № 2/521/708/19

Учасники справи:

Позивач - ПрАТ «Просто-страхування»

Представник - Шевельов Є.О.

Відповідач - ОСОБА_1 .

Представник - ОСОБА_2 .

Третя особа - ПрАТ «СК «Уніка»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» до ОСОБА_1 , третя особа ПрАТ «СК «Уніка» про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

в с т а н о в и в :

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулось Приватне акціонерне товариство «Просто-страхування» до ОСОБА_1 , за яким просило стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» витрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 32331,74 гривень та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на оплату судового збору в розмірі 1762,00 гривень, посилаючись на такі обставини.

06 червня 2017 року Приватне акціонерне товариство «Просто-страхування» та ОСОБА_3 уклали договір страхування № РКS 1702102 майнових інтересів власника автомобіля «Міtsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 . 03 квітня 2018 року на перехресті вул. Водопровідній в м. Одеса відбулась дорожньо-транспортна пригода. Учасниками даної пригоди були: автомобіль «Lexus RХ 350», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_1 та застрахований автомобіль «Міtsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та яким керувала ОСОБА_3 .

Відповідно до Постанови Приморського районного суду міста Одеси від 07 червня 2018 року дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_1 . У результаті цієї пригоди був пошкоджений застрахований автомобіль. Відповідно до експертного висновку/калькуляції № 127872 від 10 квітня 2018 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Міtsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 56832,62 гривень. Зазначена вище дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком, про що 16 квітня 2018 року співробітниками ПрАТ «Просто-страхування» було складено страховий акт № 127872, відповідно до якого страхове відшкодування становить 56832,62 гривень. Відповідно до платіжного доручення № 6771 від 16 квітня 2018 року АТ «Просто-страхування» виплатило страхове відшкодування за ремонт транспортного засобу «Міtsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в розмірі 56832,62 гривень.

Таким чином, фактичні витрати ПрАТ «Просто-страхування», пов`язані з цим страховим випадком складають 56832,62 гривень. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «СК «Уніка» відповідно до Полісу № АК/7022251.

У зв`язку з цим ПрАТ «СК «Уніка» виплатило АТ «Просто-страхування» страхове відшкодування в розмірі 24500,88 гривень без будь-якого обґрунтування суми виплати. Таким чином, відповідач ОСОБА_1 повинна відшкодувати ПрАТ «Просто-страхування» грошові в розмірі: 56832,62 грн. - 24500,88 грн. = 32331,74 гривень, де: 56832,62 грн. - загальна сума збитку; 24500,88 грн. - страхове відшкодування, яке сплатило ПрАТ «СК «Уніка». У зв`язку з цим Приватне акціонерне товариство «Просто-страхування» намагалося здійснити досудове врегулювання спору шляхом направлення рекомендованим листом Претензії № 04-1408 від 31 травня 2018 року, однак, жодних дій з боку відповідача, з метою погашення суми боргу, вжито не було. Таким чином, ПрАТ «Просто-страхування» не вдалося врегулювати даний спір самостійно. За таких обставин позивач вимушений був звернутись з цим позовом до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 31.01.2019 року задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів. Зобов`язано ПрАТ «СК «Уніка» надати суду належним чином завірені документи, а саме: копію страхової справи, заведеної внаслідок ДТП, яка відбулася 03 квітня 2018 року, учасником якої була страхувальник ОСОБА_1 .

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси (протокольна ухвала) від 27 лютого 2019 року залучено ПрАТ «СК «Уніка» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в цивільній справі № 521/13934/18.

23.04.2019 року на виконання ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 31.01.2019 року ПрАТ «СК «Уніка» надано копії матеріалів страхової справи №00256010, за яким встановлено, що 30.06.2017 року між ПрАТ «УНІКА» та страхувальником ОСОБА_1 було укладено поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АМ/7022251 та заведено страхову справу внаслідок ДТП, яке відбулося 03 квітня 2018 року, учасником якої була ОСОБА_1 .

14 червня 2019 року на підставі наданих ПрАТ «СК «Уніка»витребуваних судом документів представник відповідача надав суду письмові пояснення (відзив), в обґрунтування яких представник відповідача посилався на наступне.

По-перше, відповідач та її представник вважають, шо до позивача ПрАТ «Просто-страхування» не перейшло право регресу внаслідок виконання обов`язку по сплаті.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За теоретичним визначенням позов - це матеріально-правова вимога до належного відповідача з приводу порушеного права позивача.

Кожна особа має конституційне право на судовий засіб захисту, відсутність же права на позов у матеріально-правовому розумінні, зокрема в зв`язку з тим, шо жодних прав позивача не зачіпаються, є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову за безпідставністю.

По-друге, відповідач та її представник вважають, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем за позовом ПАТ «Просто страхування» про відшкодування шкоди з наступних підстав.

Відповідач та її представник вважають, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

За вказаним договором ПрАТ «СК «Уніка» зобов`язана у межах суми страхового відшкодувати (100000,0 грн.) шкоду замість страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у даному випадку страховиком є позивач ПАТ «ПРОСТО-страхування» згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Таким чином, належним відповідачем у цій справі в межах страхового відшкодування за позовом ПАТ «ПРОСТО-страхування» є ПрАТ «СК «Уніка», оскільки сума страхового відшкодування за страховим полісом становить 100000,0 грн.

По-третє, відповідач та її представник вважають, що фактично ПрАТ «СК Уніка», сплативши на користь ПАТ «Просто-Страхування» страхове відшкодування в розмірі 24500,88 грн. з урахуванням зносу повністю виконала свій обов`язок з відшкодування шкоди з наступних підстав.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку, надав суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, розгляд справи проводити за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засідання заперечив проти заявлених позовних вимог, підтримав свої письмові пояснення, що надавав раніше, просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Третя особа в судове засідання не з`явилася.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 08 грудня 2017 року (в позовні й заяві вказано 06 червня 2017 року) Приватне акціонерне товариство «Просто-страхування» та ОСОБА_3 уклали договір страхування серії РКS № 1702102 майнових інтересів власника автомобіля «Міtsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

03 квітня 2018 року о 18 годині 00 хвилин на вул. Водопровідна в м. Одесі водій ОСОБА_1 , керуючи т/з «Lexus RХ 350», д/н НОМЕР_2 не врахувавши дорожню обстановку, не дотримавшись безпечної дистанції скоїла зіткнення з т/з «Міtsubishi Lancer», д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 .

В результаті даного ДТП вищевказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків власнику автомобіля «Міtsubishi Lancer», д/н НОМЕР_1 , ОСОБА_3 .

07 червня 2018 року Приморським районним судом м. Одеси ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди внаслідок порушення Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.

Відповідно до експертного висновку/калькуляції № 127872 від 10 квітня 2018 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Міtsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 56832,62 гривень.

16 квітня 2018 року, так як означена дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком, співробітниками ПрАТ «Просто-страхування» було складено страховий акт № 127872, відповідно до якого страхове відшкодування становить 56832,62 гривень.

Відповідно до платіжного доручення № 6771 від 16 квітня 2018 року АТ «Просто-страхування» виплатило страхове відшкодування за ремонт транспортного засобу «Міtsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в розмірі 56832,62 гривень. Фактичні витрати АТ «Просто-страхування», пов`язані з означеним страховим випадком складають 56832,62 гривень.

07 травня 2018 року за вих. № 04-1198 АТ «ПРОСТО-страхування» надіслано ПрАТ «СК «Уніка» заяву про страхове відшкодування на 56832,62 грн.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в ПрАТ «СК «Уніка» відповідно до Полісу № АК/7022251, за яким Страхова компанія ПрАТ «СК «Уніка» застрахувала майнові інтереси ОСОБА_1 , пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - легкового автомобіля «Lexus RХ 350», номерний знак НОМЕР_2 .

04 квітня 2018 року ПрАТ «СК «Уніка» складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду за № 00256010, яка мала місце 03.04.2018 року між автомобілем «Lexus RХ 350», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобілем «Міtsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 .

На підставі наказу № 00256010 від 25.05.2018 року про виплату страхового відшкодування ПрАТ «ПРОСТО-страхування» (ЦВ) в зв`язку з настанням страхового випадку 03.04.2018 року з належним ОСОБА_1 автомобілем «Lexus RХ 350», номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок якого були нанесені пошкодження автомобілю «Міtsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_1 , і на підставі страхового полісу № АК/7022251 від 30.06.2017 року та претензії АТ «ПРОСТО-страхування» вих. № 04-1198 від 07.05.2018 року, ПрАТ «СК «Уніка» виплатило АТ «ПРОСТО-страхування» страхове відшкодування в розмірі 24500,88 гривень, обґрунтувавши цю суму відповідно до страхового акту № 00256010 складеного від 24.05.2018 року.

На думку позивача, відповідач ОСОБА_1 повинна відшкодувати АТ «Просто-страхування» грошові кошти в розмірі: 56832,62 грн. - 24500,88 грн. = 32331,74 гривень,де: 56832,62 грн. - загальна сума збитку; 24500,88 грн. - страхове відшкодування, яке сплатило ПрАТ «СК «Уніка».

31 травня 2018 року, з метою здійснення досудового врегулювання спору ПрАТ «ПРОСТО-страхування» за вих. № 04-1408 направило ОСОБА_1 Претензію на суму 32331,74 грн.

Виходячи з комплексного аналізу норм діючого законодавства між учасниками цих правовідносин існує декілька типів правовідносин:

1)договірне зобов`язання між позивачем ПрАТ «Просто-Страхування» і потерпілою ОСОБА_3 - за договором добровільного майнового страхування;

2)деліктне зобов`язання між потерпілою ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_1 - із завдання шкоди внаслідок ДТП;

3)договірне зобов`язанняміж відповідачем ОСОБА_1 і ПрАТ «СК «Уніка» - за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Фактично внаслідок виконання договірного зобов`язання та виплати ПАТ «Просто-Страхування» суми страхового відшкодування на користь ОСОБА_3 за договором добровільного страхування позивач виконав свій обов`язок за цим договором, але не набув право регресу до ОСОБА_1 .

Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем за позовом ПрАТ «Просто страхування» про відшкодування шкоди з наступних підстав.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.

Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Виходячи з наведених положень, ОСОБА_1 не є належним відповідачем по справі, оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «Уніка» було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

За вказаним договором ПрАТ «СК «Уніка» зобов`язана у межах суми страхового відшкодувати (100000,0 грн) шкоду замість страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у даному випадку страховиком є позивач ПрАТ «Просто-Страхування» згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Таким чином, належним відповідачем у цій справі в межах страхового відшкодування за позовом ПрАТ «Просто-Страхування» є ПрАТ «СК «Уніка», оскільки сума страхового відшкодування за страховим полісом становить 100000,0 грн.

Щодо розрахунку розміру відшкодування.

Згідно зі ст. 29, п. 32.7 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством.

Шкоду, пов`язану з утратою товарної вартості транспортного засобу, на відміну від договору добровільного страхування, страховик не відшкодовує.

Відповідно до наданих ПрАТ «СК Уніка» витребуваних документів, а саме розрахунку суми страхового відшкодування, який міститься в Страховому акті № 00256010 від 25.05.2018 року зазначено:

Потерпілий транспортний засіб: Mitsubishi Lancer 2008 року випуску:

1.страхова сума -100000,00 грн

2.сума попередніх страхових відшкодувань за даний період страхування - 0,00 грн.

3.страхова сума на момент страхового випадку - 100000,00 грн.

4.вартість відновлюваного ремонту визначеного на підставі претензій ПАТ «ПРОСТО-страхування» - 56832 грн.62 коп.

5.вартість складових, що підлягають заміні - 46188 грн. 20 коп.

6.коефіцієнт фізичного зносу, Е3 = 1-С/Цн - 0,70

7.вартість складових з урахуванням зносу - 13856 грн. 46 коп.

8.вартість матеріального збитку з врахуванням зносу - 24500 грн. 88 коп.

9.франшиза - 0,00 грн.

10.вартість послуг евакуатора - 0,00 грн.

11.вартість експертизи - 0,00 грн.

12.сума страхового відшкодування - 24500 грн. 88 коп.

Таким чином, виплачена ПрАТ «СК Уніка» сума страхової виплати у розмірі 24500, 88 грн. є обґрунтованою та виплаченою відповідно до Законів України «Про страхування» та «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Позивач розраховував суму страхової виплати без урахування коефіцієнту зносу транспортного засобу, який у даному випадку склав - 0,70.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування» встановлено види обов`язкового страхування, одним з яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Закон «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За змістом цього закону (ст. ст. 9, 22-31, 35, 36), настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Правила відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені в ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно п. 22.1 якої в разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, страховик договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена в порядку, встановленому цим законом.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п.1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції та Фонду державного майна від 24.11.2003 №142/5/2092).

Відповідно до вимог п. 8.2 цієї методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:

Сврз = Ср + См + Сс х (1 - Ез), де: Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.; См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.; Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.; Ез - коефіцієнт фізичного зносу.

Відповідно до п. 7.37 Методики коефіцієнт фізичного зносу Ез розраховується за формулою: Ез - 1-С/Цн. В своїх розрахунках по Страховому акту № 0025010 ПрАТ «СК «Уніка» використовувала аналогічну формулу.

Якщо для відновлення пошкодженого в ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Вказана правова позиція узгоджується зі сталою судовою практикою, а саме постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 12 березня 2018 року по справі № 910/5001/17, постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 року у справах №№910/3650/16, 910/32969/15 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі №910/3867/16, від 01.02.2018 року у справі №910/22886/16.

Тому пред`явлення позивачем до відповідача (страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) вимоги про виплату страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу є неправомірним.

05 липня 2019 року представником відповідача надано до суду заяву про залучення документів, що підтверджують витрати відповідача на професійну правничу допомогу. В обґрунтування зазначеної заяви представник відповідача посилався на наступне.

Між Адвокатським об`єднанням «Прайм Юріс», в особі керуючого партнера адвоката Лещенко Андрія Вікторовича (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2389) та ОСОБА_1 було укладено договір № 01/10/12/2018 про надання правової допомоги від 10 грудня 2018 року.

Відповідно до п. 3.1. Договору сторони домовились, що гонорар становить 16750 (шістнадцять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представник позивача надав документи, які підтверджують витрати відповідача на професійну правничу допомогу, які просив залучити до матеріалів справи, та має стягнути з позивача ПрАТ «Просто-страхування» (код ЄДРПОУ 24745673) на користь відповідача ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16750 (шістнадцять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 16, 22, 993, 1191, 1194 Цивільного кодексу України, ст. ст. 7, 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про страхування», ст. ст. 3, 5, 22, 29, 32, 37, 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 13, 141, 137, 263, 265, 268, 272, 284, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України СУД -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» до ОСОБА_1 , третя особа ПрАТ «СК «Уніка» про відшкодування шкоди в порядку регресу - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» (м. Київ, вул. Герцена, 10, код ЄДРПОУ 24745673) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 відсутній, паспорт № НОМЕР_4 , виданий 18.05.2018 року, органом 5114, запис № 19910327-05841) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16750 (шістнадцять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду у повному обсязі складено 23 липня 2019 року.

Головуючий Гуревський В.К.