Рішення № 83201677, 27.05.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/12353/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Астахової О.О.,

при секретарях: Седик Д.А., Якименко Т.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 28.3/АЄ-377.05.2 від 15.11.2005 року у розмірі 39891,06 грн. та судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Мотивуючи тим, що 15.11.2005 року між Відкритим акціонерним товариством «Родовід банк», найменування якого з 17.06.2009 року було змінено на Публічне акціонерне товариство «Родовід банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 28.3/АЄ-377.05.2. За мовами договору Банк відкрив відповідачу відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 16 295 дол. США, Позичальник зобов`язався повернути отриманий кредит не пізніше 15.11.2010 року та сплачувати банку нараховані проценти за кредитним договором за ставкою 12,3% річних. Додатковою угодою до кредитного договору від 29.10.2008 року процентна ставка за кредитним договором встановлена у розмірі 16% річних.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань, між сторонами було укладено договір застави транспортного засобу від 15.11.2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лакустою С.І. За яким відповідачем було передано в заставу Банку автомобіль марки SKODA OKTAVIA, 2004 року випуску, шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .

Однак в порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 здійснював свої зобов`язання неналежним чином, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 січня 2014 року позовні вимоги АТ «Родовід банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 3330,55 доларів США та 25 715,87 грн. задоволено.

Проте, станом на 10.02.2017 року за кредитним договором існує заборгованість у розмірі 39891,06 грн., яка складається із пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 10.02.2016 року по 10.02.2017 року в сумі 22 209,06 грн., пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту за період з 10.02.2016 року по 10.02.2017 року в сумі 6 681,23 грн., суми трьох процентів річних від суми простроченого кредиту за період 15.01.2013 року по 10.02.2017 року в розмірі 8 456,71 грн. та суми трьох процентів річних від суми прострочених процентів по кредиту за період з 15.01.2013 року по 10.02.2017 року в розмірі 2544,06 грн.

Посилаючись на ч.1 ст. 611 ЦК України та п. 3.9. кредитного договору, яким передбачена сплата пені за порушення строків повернення кредиту чи відсотків за його користування у розмірі подвійної облікової ставки встановленої у п. 1.5 кредитного договору від суми простроченого платежу. А також, на ч.2 ст. 625 ЦК України, позивач просить про задоволення позовних вимог.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та призначено справу до судового засідання (а.с. 48).

Відповідачу був встановлений строк подати до суду письмові заперечення або пояснення щодо позову та посилання на докази, якими вони обґрунтовуються в строк.

У встановлений судом строк відповідач письмові заперечення або пояснення не подав.

15 грудня 2017 року набрав чинності Цивільний процесуальний кодекс України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017.

Пунктом 9 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22.02.2018 року закінчено підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду (а.с. 64).

У судове засідання сторони не з`явились, хоча про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Від представника позивача надійшла до суду заява з проханням проводити розгляд справи у його відсутність. Зі змісту заяви убачається, що позивач позов підтримує та просить суд задовольнити позовні вимоги, виходячи із доводів, якими вони обгрунтовуються. Проти ухвалення заочного рішення суду не заперечує.

Відповідач про причини повторної неявки суд не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень частини 1 статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати і вирішувати справу відповідно до вимог ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством «Родовід банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід банк», та ОСОБА_1 15 листопада 2005 року було укладено Кредитний договір № 28.3/АЄ-377.05.2, відповідно до умов якого банк відкрив відповідачу відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 16295 доларів США, зі сплатою процентної ставки за кредитом у розмірі 12,3% річних, терміном по 15.11.2010 року (а.с. 6-10).

29 жовтня 2008 року між сторонами була підписана додаткова угода до кредитного договору, відповідно до якої процентна ставка за кредитним договором збільшилась до розмірі 16% річних (а.с. 11).

З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань, між сторонами було укладено договір застави транспортного засобу від 15 листопада 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лакустою С.І. За яким відповідачем було передано в заставу Банку автомобіль марки SKODA OKTAVIA, 2004 року випуску, шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .

Як убачається із матеріалів справи, у зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором у нього утворилась заборгованість. У зв`язку із чим «Родовід Банк» звернувся із позовом до суду про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості.

Рішенням Дніпровського районного суду від 09 січня 2014 року позов Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» заборгованість за кредитним договором № 28.3/АЄ-377.05.2 від 15.11.2005 року станом на 14.01.2013 року в сумі 3 330 дол. США 55 центів та 25 715 грн. 87 коп., а також судовий збір в сумі 523 грн. 37 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним договором № 28.3/АЄ-377.05.2 від 15.11.2005 року за період з 10.02.2016 року по 10.02.2017 року в сумі 22 209,06 грн.; пеню за несвоєчасне погашення процентів по кредиту за період з 10.02.2016 року по 10.02.2017 року в сумі 6681,23 грн., 3% річних від суми простроченого кредиту за період 15.01.2013 року по 10.02.2017 року в розмірі 8 456,71 грн. та суми трьох процентів річних від суми прострочених процентів по кредиту за період з 15.01.2013 року по 10.02.2017 року в розмірі 2544,06 грн.

Разом з тим, відповідно до п.1.1. кредитного договору № 28.3/АЄ-377.05.2 від 15.11.2005 року, кредит надавався ОСОБА_1 ВАТ «Родовід банк» на строк до 15 листопада 2010 року включно (а.с. 6). З позовом Банк звернувся 14.08.2017 року. Позовна вимога позивача, задоволена рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 січня 2014 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, включала в себе стягнення з відповідача нарахованих станом на 14.01.2013 року пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у розмірі 17 322,69 грн. та пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту у сумі 6186,41 грн.

За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відтак, у межах строку кредитування відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 25 числа кожного місяця. Відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Ураховуючи викладене, вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за пенею за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 10.02.2016 року по 10.02.2017 року в сумі 22209,06 грн. та пенею за несвоєчасне погашення процентів по кредиту за період з 10.02.2016 року по 10.02.2017 року в сумі 6681,23 грн., задоволенню не підлягають.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму трьох процентів річних від суми простроченого кредиту за період 15.01.2013 року по 10.02.2017 року в розмірі 8456,71 грн. та суму трьох процентів річних від суми прострочених процентів по кредиту за період з 15.01.2013 року по 10.02.2017 року в розмірі 2544,06 грн.

Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором чи законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Три проценти річних від суми простроченої позики нараховується від дня, коли сума позики мала бути повернута, до дня її фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, передбачених договором позики.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку 3 процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом з тим, позовна вимога позивача, задоволена рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 січня 2014 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, включала в себе стягнення з відповідача нарахованих станом на 14.01.2013 року три відсотки річних від суми простроченого кредиту становлять 1626,1 грн. та три відсотки річних від суми прострочених процентів по кредиту складає 580,67 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних від суми простроченого кредиту та 3% річних від суми прострочених процентів по кредиту за новий період, а саме з 15.01.2013 року по 10.02.2017 року, тобто після ухвалення судового рішення.

При цьому позивач не подав до суду належних, допустимих та достатніх доказів того, що рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 січня 2014 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості не виконано, а відповідно існує у відповідача зобов`язання за неналежне виконання умов кредитного договору.

Надані позивачем докази наявності у відповідача заборгованості перед позивачем, а саме, виписки з особового рахунку ОСОБА_1 (а.с. 19-24) суд оцінює критично, оскільки виписка не є доказом невиконання зобов`язання після закінчення строку договору, а сам розрахунок заборгованості, наданий позивачем (а.с. 25), являє собою лише математичні підрахунки сум за певні періоди часу без обґрунтування їх нарахування після закінчення строку договору та після набрання законної сили судового рішення в означеному спорі.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 76-80 ЦПК України визначено поняття доказів, їх належності, допустимості, достатності, достовірності.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Стаття 13 ЦПК України визначає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Оскільки позивач не надав суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів того, що рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 січня 2014 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості не виконано, як підстава для подальшого нарахування 3% річних за невиконання умов договору, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які досліджені в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про залишення без задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат на підставі ст. 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 280-282, 284, 289, 352-355 ЦПК України, ст.ст. 207, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625- 629, 631, 634, 638, 639, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити рішення суду до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.О. Астахова