Рішення № 83194365, 19.07.2019, Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №701/241/18-ц

Номер провадження8/701/2/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2019 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого - судді - І. Д. Калієвського

за участю секретаря - Г.І. Байдужої

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по справі №701/241/18-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про виселення,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся в суд із заявою до відповідачів про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

На підставу своїх вимог спирається на те, що 28.02.2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося з позовом про виселення до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 2 липня 2018 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 17 жовтня 2018 року, позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» були задоволені в повному обсязі.

Як зазначено в позовній заяві, право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перейшло до Позивача на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31249743 від 06.09.2016 року прийнятим приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алексєєвим Максимом Юрійовичем.

Однак, постановою Апеляційного суду Черкаської області від 22 травня 2019 року у справі №701/772/18 скасовано рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 6 вересня 2016 року, індексний номер 31249743 про реєстрацію права власності на житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «Приватбанк», винесеного приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алексєєвим Максимом Юрійовичем, номер запису про право власності 16240413, а відтак втрачене право Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на звернення до суду про виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з зазначеного житлового будинку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 423 ЦПК У країни, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду, (ч. 2 ст. 423 ЦПК України), що і змусило представника заявника звернутися з даною заявою до суду.

Представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав заяву та просив її задоволити.

ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав заяву та просив її задоволити

Представник ПАТ КБ "Приватбанк" в судовому засіданні заперечував у задоволенні даної заяви.

Вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

28.02.2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося з позовом про виселення до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 2 липня 2018 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 17 жовтня 2018 року, позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» були задоволені в повному обсязі.

Вирішуючи спір по суті суд враховував, що 06.09.2016 року ПАТ КБ "Приват Банк" в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки отримав у власність будинок, загальною площею 79,10 кв.м., житловою площею 55,60 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору іпотеки від 20.12.2006 року. Після отримання права власності на вказану нерухомість позивач здійснив намагання отримати доступ до житла, однак перешкодою для вчинення зазначених дій стало реєстрація та проживання у ньому наступних осіб: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію прав та їх обтяжень вбачається, що власником житлового будинку з прибудовами по АДРЕСА_1 є ПАТ КБ "ПриватБанк". Суд такожврахував, що право власності попереднього власника на даний житловий будинок з прибудовами припинилося в результаті позасудового звернення стягнення на майно, а саме предмет іпотеки, в зв"язку з чим і припинилося також і права на користування спірним домоволодінням відповідачів. Користування відповідачами без належних правових підстав домоволодінням, порушує право власності позивача як нового власника. З матеріалів справи вбачалося, що спірні правовідносини виникли між новим власником жилого приміщення та членами сім`ї колишнього власника.

Проте заявник зазначає, що право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перейшло до банку на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31249743 від 06.09.2016 року прийнятим приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алексєєвим Максимом Юрійовичем.

Однак, постановою Апеляційного суду Черкаської області від 22 травня 2019 року у справі №701/772/18 скасовано рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 6 вересня 2016 року, індексний номер 31249743 про реєстрацію права власності на житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «Приватбанк», винесеного приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алексєєвим Максимом Юрійовичем, номер запису про право власності 16240413, а відтак втрачене право Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на звернення до суду про виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з зазначеного житлового будинку, тому в зв"язку з викладеним заявник вважає, що дана обставина є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами як істотна для справи обставина, що не була встановлена судом та не була і не могла бути відома особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Суд вирішуючи спір по суті керується наступним.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Частиною 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

У ч. 2 цієї статті вказано, що після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частинами 1, 3 ст. 319 ЦК України визначено, що власник полодіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Стаття 321 ЦК України містить положення про те, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

У ст. 391 ЦК України зазначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник житла, має право на реалізацію свого права власності.

Відповідно до положень ст. 156 ЖК України члени сім`ї власника квартири, які проживають разом з ним у квартирі, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником квартири.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно із ч. 2 ст. 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, у тому числі, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Із роз`яснень пункту 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» від 30.03.2012 року № 4 передбачено, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі і стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення, і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і не можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішуються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених ч. 2 ст. 423 ЦПК підстав, перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в ст.ст. 424, 426 ЦПК України.

Згідно ст. 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано: 1) з підстави, визначеної пунктом 1частини другої статті 423 ЦПК України,- учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

Згідно з ч. 3 ст. 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Враховуючи вищевказані норми процесуального законодавства та фактичні обставини справи, а саме те, що позивач втратив право власності на спірний будинок і в зв"язку з чим втратив право вимоги про виселення, і дана обставина є нововиявленою обставиною істотною для справи, що не була встановлена судом та не була і не могла бути відомою особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що заява заявника ОСОБА_1 про перегляд рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 2 липня 2018 року у справі №701/24118-ц за позовом Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про виселення за нововиявленими обставинами підлягає до задоволення.

Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 2 липня 2018 року необхідно скасувати та ухвалити нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» відмовити.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, ст.ст. 317, 319, 321, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 109, 156 ЖК України, ст. 40 Закону України «Про іпотеку», суд,-

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по справі №701/241/18-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про виселення - задоволити.

Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 02.07.2018 р. по справі 701/241/18-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про виселення - скасувати.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про виселення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Черкаської області через Маньківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлений 23.07.2019 р .

Суддя І.Д.Калієвський