Ухвала суду № 83192199, 23.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

23 липня 2019 року м. Київ№ 826/17473/15Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Арсірія Р.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами

за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії

ВСТАНОВИВ :

У серпні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (далі - Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк", відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. про визнання нікчемним договору № 008-03519-120215 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США від 12 лютого 2015 року, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та позивачем, та скасувати наказ № 813 від 16 вересня 2015 року по застосуванню наслідків цієї нікчемності по переказу грошових коштів з рахунку позивача;

- зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. провести дії щодо включення позивача до Переліку вкладників, які мають право на виплату гарантованої суми відшкодування коштів за договором банківського вкладу № 008-03519-120215 за курсом НБУ, станом на 03 березня 2015 року, та подати додаткову інформацію до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо позивача до Загального реєстру вкладників ПАТ "Дельта Банк", як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 200000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в Уповноваженої особи Фонду не було правових підстав для визнання договору № 008-03519-120215 банківського вкладу (депозиту) "Лояльний" у доларах США від 12 лютого 2015 року нікчемним, а отже, відповідач, у порушення норм чинного законодавства, не включив позивача до Переліку вкладників ПАТ "Дельта Банк" як вкладника, який має право на виплату відшкодування у розмірі 200000,00 грн за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Верховного суду від 21.12.2018 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2019 прийнято адміністративну справу № 826/17473/15 до свого провадження та вказано, що справа буде розглядатись одноособово суддею Арсірієм Р.О. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Запропоновано сторонам надати свої письмові пояснення щодо висновків Верховного Суду, висловлених в постанові від 21.12.2018, що слугували підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Станом на 23.07.2019 сторони письмових пояснень щодо висновків Верховного Суду, висловлених в постанові від 21.12.2018, що слугували підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції не надали, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Змістом статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (рішення у справі "Занд проти Австрії"). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися "судом, встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Так, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, зокрема, звернувся до адміністративного суду з позовом до уповноваженої особи про визнання протиправним та скасування наказу № 813 від 16 вересня 2015 року по застосуванню наслідків цієї нікчемності по переказу грошових коштів з рахунку позивача.

Повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначаються Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року №4452-VI.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 вказаного Закону уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За змістом статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно із частинами першою, другою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, для чого Фонд зокрема, наділено функцією здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

На підставі частини п`ятої статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до частини другої статті 37 вказаного Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, установлених цим Законом.

Згідно із частинами першою, другою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку. Зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), а не повідомлення уповноваженої особи. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Повідомлення уповноваженої особи не є підставою для застосування таких наслідків. Таке повідомлення є внутрішнім документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року (справа №910/12294/16), від 16 травня 2018 року (справа №910/24198/16) та від 12 лютого 2019 року (справа №826/7711/16), які враховуються судами згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України.

Враховуючи, що вказане наказ (повідомлення) є внутрішнім документом банку, прийнятим особою, що здійснює повноваження органу управління банку, воно не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), будь-які права яких не можуть порушуватися унаслідок надіслання цього повідомлення. Таким чином, права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

Тобто, встановлена правова природа згаданого наказу унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його протиправним, а тому позовні вимоги про скасування такого повідомлення уповноваженої особи не можуть розглядатися в судах (в тому числі адміністративних).

Приймаючи до уваги викладені обставини, суд доходить висновку про неможливість розгляду в порядку адміністративного судочинства позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу № 813 від 16 вересня 2015 року по застосуванню наслідків нікчемності по переказу грошових коштів з рахунку ОСОБА_1 .

У зв`язку із цим, наявні достатні правові підстави для закриття провадження у даній справі в частині позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 238, 248, 256 КАС України,

УХВАЛИВ :

Провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, про визнання протиправним та скасування наказу № 813 від 16 вересня 2015 року по застосуванню наслідків нікчемності по переказу грошових коштів з рахунку ОСОБА_1 - закрити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295- 297 цього ж Кодексу.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій