Рішення № 83191960, 23.07.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2019 р. м. Чернівці справа № 824/1076/18-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К. розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування постанов.

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду із вказаним позовом, в якому, з урахуванням позовної заяви в новій редакції, просить:

- визнати протиправною і скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЧВ-523/18/423/АВ/П/ПТ/ТД-1ФС/230 від 30.08.2018 р., винесену заступником начальника управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Г.М. відносно неї про накладення штрафу у розмірі 446760,00 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЧВ-523/18/423/АВ/П/2ПТ/ІП-2ФС/231 від 30.08.2018 р., винесену заступником начальника управління Держпраці у Чернівецькій області Кушнір Г.М. відносно неї про накладення штрафу у розмірі 3723,00 грн.

В обґрунтування адміністративного позову позивач вказував, що оскаржувані постанови, складені за порушення вимог абз. 2, 8, ч. 2 ст. 265 КЗпП є протиправними та підлягають скасуванню.

Позивач зазначала, що не погоджується із висновками щодо порушення трудового законодавства, які, як стверджується відповідачем, були допущені нею за період, що інспектувався. Разом із цим, вказував, що цілий ряд висновків, які зазначені як в акті, так і в оскаржуваних постановах, не відповідають дійсності.

Позивач стверджувала, що фактична перевірка в формі інспекційного відвідування працівниками Управління Держпраці у Чернівецькій області (далі - відповідач) відбувалась з порушеннями норм та правил, що регламентують порядок здійснення таких заходів. Так, її не було завчасно повідомлено про здійснення інспекційного відвідування, направлення на проведення перевірки не було оформлено належним чином, інспектування проходило в атмосфері психологічного тиску на неї та інших присутніх на об`єкті інспектування осіб, інспектування частково проводилось в приміщенні і щодо осіб, до яких вона не мала жодного відношення.

Позивач також вказує на несвоєчасність складання відповідачем акту за наслідком інспекційного відвідування та невручення його, як того вимагають правила складання і вручення такого акту зацікавленій особі.

На переконання позивача, відомості, викладені відповідачем в акті інспекційного відвідування, та які в подальшому стали підставою для накладення на неї штраф згідно оскаржуваних постанов, не відповідають дійсності. Так, висновок відповідача щодо допущення до роботи без укладення трудового договору ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суперечить дійсним відносинам між нею та цими особами, що за своєю природою є цивільно-правовими, заснованими на укладених між ними цивільно-правовими договорами.

Укладені договори не передбачають дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, обліку робочого часу, обліку витрат на оплату праці тощо, оскільки на них не поширюються вимоги законодавства про працю. Висновок щодо допущення до роботи без укладення трудового договору ОСОБА_4 та ОСОБА_5 також не відповідає дійсності, оскільки вказані особи виконували роботи на користь її чоловіка, ОСОБА_6 , у приміщенні, до якого вона не має жодного відношення.

На переконання позивача, оскаржувані постанови є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки базуються на відомостях, відображених в акті інспекційного відвідування, який був складений із зазначеними вище порушеннями та не може бути доказом в силу допущених порушень.

Враховуючи наведене, позивач просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У даній справі ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Управління Держпраці у Чернівецькій області, не погоджуючись із позовними вимогами позивача, подало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначало, що під час інспекційного відвідування працівники управління діяли на підставі, в межах повноважень та в порядку визначеному згідно чинного законодавства.

Відповідач зазначав, що в ході інспекційного відвідування встановлено, що працівники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. Наведене підтверджується фактом знаходження згаданих осіб та виконання певних робіт на об`єкті перевірки під час інспекційного відвідування, їхніми поясненнями та відсутністю документів про їх прийом на роботу.

Відповідач зазначив, що свої повноваження щодо державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснював на підставі положень Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 96, Положення про управління Держпраці у Чернівецькій області, затвердженого наказом Держпраці від 03.08.2018 р. № 84, Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю від 26.04.2017 р. № 295 (Порядок № 295).

Вважає, що при здійсненні будь-якого заходу контролю (перевірка, ревізія, огляд, обстеження, інспектування тощо) здійснюється перевірка нормативних актів, документів, інформації, пояснень, заяв, скарг на предмет додержання вимог чинного законодавства в тій сфері, яка досліджується (перевіряється). Отже, результати перевірки позивача, що була здійснена у формі інспекційного відвідування, отримані в порядку, встановленому законом, та не суперечать Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 11.07.2013 р. № 509.

За результатами інспекційного відвідування магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", в якому здійснює торговельну діяльність позивач, відповідачем складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 10.08.2018 р. № ЧВ-523/18/423/АВ. Тоді ж, 10.08.2018 р., складено припис про усунення виявлених порушень № ЧВ-523/18/423/АВ/П. Вказує, що позивач з актом і приписом ознайомилась, але підписувати їх відмовилась, а заперечень не надала. На підтвердження того, що позивач була ознайомлена зі змістом акту та припису, відповідач зазначив, що 30.08.2018 р., під час розгляду акту, була присутня уповноважена особа від позивача, яка подавала пояснення з цього приводу. За наслідком такого розгляду і були винесені оскаржувані постанови про накладення штрафу на позивача.

Стверджувані позивачкою цивільно-правові відносини між нею та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 відповідач заперечує, вважає що відомостями, зібраними під час проведення інспекційного відвідування, підтверджено наявність прихованих трудових відносин між вказаними особами. Надані позивачем цивільно-правові договори та акти виконаних робіт обумовлюють сам процес праці, а не його результат, а твердження позивача не спростовують встановленого факту наявності прихованих трудових відносин.

Враховуючи вищезазначене, відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

04.12.2018 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

24.01.2019 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду занесеною до протоколу судового засідання продовжено підготовче засідання на 30 днів.

13.02.2019 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду занесеною до протоколу судового засідання заяви учасників справи задоволено, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача у вступному слові позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у вступному слові проти позовних вимог заперечував, наполягав на відсутності підстав для задоволення позову.

В ході судового розгляду справи по суті, судом допитано як свідків позивача (за її згодою), ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , з питань, які стосуються предмету доказування.

Після надання пояснень, допиту свідків та дослідження судом письмових доказів по справі, учасниками справи подано до суду заяви про розгляд адміністративної справи за їх відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Частиною 3 ст. 194 КАС України встановлено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи приписи ст. 194 КАС України, суд вважає, що подання учасниками справи заяв про розгляд адміністративної справи за їх відсутності є підставою для розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши вступне слово учасників справи, покази свідків, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації та проживання: Чернівецька область, Вижницький район, село Банилів , РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа - підприємець 14.06.2012 р. (Т. 1 а.с. 242-243, Т. 2 а.с. 91, 131-133, 222).

Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач здійснювала наступні види діяльності: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах. 05.12.2018 р. позивач припинила підприємницьку діяльність

Судовим розглядом встановлено, що позивач здійснювала підприємницьку діяльність з роздрібної торгівлі товарами в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", що знаходиться в одному з приміщень будівлі за адресою АДРЕСА_1 . Власником будівлі є ОСОБА_6 - чоловік ОСОБА_1 ( Т . 1 а.с. 169-179).

За результатами аналізу інформації, викладеної в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 10.07.2018 р. №18303/03 щодо страхувальників, в яких кількість застрахованих осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, більше ніж чисельність штатних працівників, 08.08.2018 р. Управлінням Держпраці у Чернівецькій області видано наказ №452, яким наказано головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернівецькій області ОСОБА_10 та начальнику відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернівецькій області Пурічу Ю.С. в межах наданих повноважень здійснити інспекційне відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю, оформлення трудових відносин у фізичної особи-підприємець ОСОБА_1 тривалістю два робочих дні у період з 09.08.2018 р. по 10.08.2018 р. (Т. 2 а.с. 55, 56, Т. 3 а.с. 3).

На підставі наказу № 452 від 08.08.2018 р., відповідачем видано направлення про проведення інспекційного відвідування від 08.08.2018 р. № 04-204, для проведення вказаними вище працівниками управління інспекційного відвідування фізичної особи-підприємець ОСОБА_1 тривалістю два робочих дні у період з 09.08.2018 р. по 10.08.2018 р. (Т. 2 а.с. 57).

За результатами інспекційного відвідування головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернівецькій області ОСОБА_10 складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 10.08.2018р. № ЧВ-523/18/423/АВ (Т. 2 а.с. 58-63).

Під час проведення інспекційного відвідування відповідачем виявлено наступне.

09.08.2018 р. на момент інспекційного відвідування у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по місцю здійснення підприємницької діяльності в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » одна працівниця, яка назвалась ОСОБА_2 , виконувала свої функціональні обов`язки продавця магазину. Згідно письмового пояснення працівниці ОСОБА_2 вона працює з 01.01.2017 р. у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2» почергово у дві зміни з напарницею ОСОБА_3 обов`язки її входить здійснення торгівлі спиртних напоїв, тютюнових виробів, продуктів харчування і повсякденного попиту. ОСОБА_2 зазначила, що підприємець ОСОБА_1 щомісячно їй видає заробітну плату в сумі 1620 грн. та щомісячно по оптовій ціні продукти харчування на суму 250 грн. Надає їй з напарницею завдання по торгівлі, веденню касового апарату, по прибиранню торгового залу та контролює виконання їх трудових обов`язків. В ході інспекційного відвідування встановлено, що з продавцями магазину ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 впродовж своєї господарської діяльності з 01.01.2017 р. на виконання трудових робіт в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2» було укладено строкові договори цивільно-правового-характеру: ОСОБА_3 - цивільно-правовий договір №1 з 01.01.2017 р. до 01.01.2018 р.; ОСОБА_2 - цивільно-правовий договір № 2 від 01.01.2017 р. до 01.01.2018 р. За умовами вищезазначених договорів для ОСОБА_3 та ОСОБА_2 обов`язком є забезпечувати належну торгівлю, вартість виконаних робіт протягом місяця становить 1600 грн. з розрахунку не менше мінімальної заробітної плати встановленої законодавством з урахуванням обкладення податком з доходів фізичних осіб, утримання страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та інших обов`язкових зборів передбачених чинним законодавством, загальна вартість робіт становить 936 грн. За поясненням вищезазначених працівників виплата заробітної плати проводилася щомісячно. Підприємець ОСОБА_1 надала копії платіжних квитанцій про сплату помісячно обов`язкових платежів: єдиного соціального внеску, прибуткового податку та військового збору.

В акті також зафіксовано, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було допущено до здійснення торгівлі в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2» працівників (продавців магазину) ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 01.01.2017 р. по 01.01.2018 р. за укладеними цивільно-правовими договорами №1, №2 від 01.01.2017 р. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не укладено трудові договори з двома працівниками ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які допущені до виконання трудових функцій продавців в магазині без укладення трудового договору, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Того ж дня, 09.08.2018 р. в частині магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2" (де проводились ремонтні роботи) було виявлено двох працівників, які виконували трудові роботи по ремонту частини приміщення магазину і в той же день надали письмові пояснення щодо своєї роботи у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , а саме:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання с. Малятинці Кіцманського району. Згідно письмового пояснення, він працював у позивача, а саме: чистив шви у плитці і затирав, трудовий договір з позивачем не укладав.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання с. Малятинці Кіцманського району письмового пояснення, він в селі Банилів допомагав помити плитку у позивача, трудовий договір з позивачем не укладав.

За наведених обставин, відповідач дійшов висновку, що працівники ОСОБА_4 , ОСОБА_5 09.08.2018 р. були допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, що є порушенням п.п. 6 ч.1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

В акті інспекційного відвідування також зазначено про виявлення наступних порушень:

- підприємець ОСОБА_1 не повідомила про прийняття вищевказаних працівників на роботу до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування за встановленою формою до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором, що є порушенням постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення ДФС та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17.06.2015 р. № 413,

- у підприємця відсутні правила внутрішнього трудового розпорядку, що є порушенням ст. 142 КЗпП України;

- у підприємця не закріплений режим роботи працівників магазину, а саме: не вказаний час початку і закінчення щоденної роботи (зміни), не розроблені графіки змінності відповідно до вимог чинного законодавства, чим порушено ст. 57 КЗпП України;

- в порушення ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» з 01.01.2017 р. по 10.08.2018 р. у підприємця не вівся облік виконуваної працівниками роботи та бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. Не вівся облік робочого часу роботи працівників за типовою формою П-5 «Табель обліку використання робочого часу», яка застосовується для обліку використання робочого часу всіх категорій працюючих, для контролю за дотриманням встановленого режиму робочого часу, для отримання даних про відпрацьований час, розрахунку заробітної плати, тощо. Відсутні платіжно-розрахункові відомості щодо нарахування заробітної плати та будь-які бухгалтерські документи щодо виплати заробітної плати за вказаний період.

Дослідженням акту інспекційного відвідування встановлено, що з актом позивач ознайомилась, однак від підпису відмовилася. Примірник акту отримано ОСОБА_6 .

На підставі висновків акту інспекційного відвідування, головним державним інспектором ОСОБА_10 винесено припис про усунення виявлених порушень № ЧВ-523/18/423/АВ/П від 10.08.2018. Припис містить аналогічні записи про відмову позивача отримати припис та про отримання одного примірнику припису ОСОБА_6 (Т. 2 а.с. 64-65).

16.08.2018 р. листом №2367/0/04-2/18 відповідач повідомив позивача про розгляд справи за ст. 265 КЗпП України за результатами проведення інспекційного відвідування на 11 год. 00 хв. 30.08.2018 р. (Т. 1 а.с. 25).

За результатами розгляду справи, на підставі висновків акту інспекційного відвідування №ЧВ-523/18/423/АВ від 10.08.2018 р., заступником начальника Управління Держпраці в Чернівецькій області Кушнір Г.М. винесено постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, а саме:

- № ЧВ-523/18/423/АВ/П/ПТ/ТД-1ФС/230 від 30.08.2018 р., якою за порушення п.п. 6 ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України на позивача накладено штраф у розмірі 446760,00 грн (Т. 1 а.с. 64-65);

- № ЧВ-523/18/423/АВ/П/2ПТ/ІП-2ФС/231, якою за порушення ст. ст. 57 та 142 КЗпП України та ст. 30 Закону України "Про оплату праці" на позивача накладено штраф розмірі 3723,00 грн (Т. 1 а.с. 63).

Вважаючи постанови про накладення штрафу протиправними, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, заслухавши покази свідків, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, ст. 1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що цей Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 р. (далі - Порядок № 509, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 11.02.2015 р. №96 (далі - Положення № 96, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Враховуючи п. 7 Положення № 96 управлінню Держпраці у Чернівецькій області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедуру проведення управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 р. № 877-V (далі - Закон №877-V, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26.04.2017 р. (далі - Порядок № 295, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з ч. 4, 5 ст. 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону № 877-V).

Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю (пп. 5 п. 5 Порядку № 295).

Відповідно до пунктів 8, 9 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Аналіз цих норм законодавства свідчить, що ними встановлена чітка процедура та порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та механізм притягнення суб`єктів господарювання та роботодавців до відповідальності за виявлені порушення законодавства про працю. Підставою для прийняття контролюючим органом постанови про накладення штрафу є відповідний акт, який є носієм доказової інформації про виявлені порушення законодавства про працю.

Із матеріалів справи видно, що актом інспекційного відвідування № ЧВ-523/18/423/АВ від 10.08.2018 р. зафіксовано факт допущення до виконання трудових функцій продавців в магазині ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та двох працівників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в частині магазину " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (де проводились ремонтні роботи), без укладення трудового договору, на підставі якого відповідачем винесено оскаржувані постанови про накладення на позивача штрафу від 30.08.2018 р. № ЧВ-523/18/423/АВ/П/ПТ/ТД-1ФС/230 у розмірі 446760,00 грн та № ЧВ-523/18/423/АВ/П/2ПТ/ІП-2ФС/231 у розмірі 3723,00 грн.

Суд вважає помилковим твердження відповідача про підтвердження актом інспекційного відвідування № ЧВ-523/18/423/АВ від 10.08.2018 р. факту використання позивачем праці найманих працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 без оформлення трудових договорів, оскільки висновки, зафіксовані в акті інспекційного відвідування, ґрунтуються на припущеннях та не підтверджують факт використання зазначеними вище особами трудових функцій на користь позивача, виходячи з наступного.

Стосовно виконання трудових функцій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.

В ході інспекційного відвідування встановлено, що з продавцями магазину ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позивачем впродовж своєї господарської діяльності з 01.01.2017 р. на виконання трудових робіт в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2» було укладено строкові договори цивільно-правового-характеру: ОСОБА_3 - цивільно-правовий договір №1 з 01.01.2017 р. до 01.01.2018 р.; ОСОБА_2 - цивільно-правовий договір № 2 від 01.01.2017 р. до 01.01.2018 р.

За умовами вищезазначених договорів для ОСОБА_3 та ОСОБА_2 обов`язком є забезпечувати належну торгівлю. Вартість виконаних робіт протягом місяця становить 1600 грн з розрахунку не менше мінімальної заробітної плати встановленої законодавством з урахуванням обкладення податком з доходів фізичних осіб, утримання страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та інших обов`язкових зборів передбачених чинним законодавством, загальна вартість робіт становить 936 грн. За поясненням вищезазначених працівників виплата заробітної плати проводилася щомісячно. Підприємець ОСОБА_1 надала копії платіжних квитанцій про сплату помісячно обов`язкових платежів: єдиного соціального внеску, прибуткового податку та військового збору.

У відповідності з положеннями ст. 263 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарсько-торговельною є діяльність, яка здійснюється суб`єктами господарювання (в тому числі фізичною особою-підприємцем) у сфері товарного обігу,спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Господарсько-торговельна діяльність може здійснюватись суб`єктами господарювання у формі, зокрема, роздрібної торгівлі і громадського харчування та опосередковується договорами, передбаченими законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем виду підприємницької діяльності, самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників та споживачів, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом (ст. 42, 44 ГК України).

Відповідно до гл. 63 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зокрема, ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу,якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату,замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України) .

Частиною 2 ст. 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч. 3 ст. 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Отже, абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України передбачена фінансова відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Частиною 1 ст. 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Згідно ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм видно, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання не індивідуально-визначеної роботи, а трудових функцій в діяльності підприємства за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом цивільно-правового договору є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 ЦК України, згідно якого договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже, із аналізу вказаних норм видно, що цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, фізичною особою - підприємцем, тощо) або між громадянами на виконання першим певної роботи, предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Суд зазначає, що основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального чи нематеріального результату. Тому, цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання разової конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів і у разі досягнення цієї мети, договір вважається виконаним і дія його припиняється.

Підрядник, який виконує роботи згідно цивільно-правового договору, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу, виконує її на власний ризик та не претендує на соціальні гарантії від держави (наприклад, оплату лікарняного), на які можуть розраховувати працівники за трудовим договором. Кожна зі сторін у будь-який момент може розірвати договір. Разом із цим, Виконавець за договором отримує оплату не за процес праці, а за її результат, який визначається після закінчення виконання певної роботи і оформляються актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Цивільно-правовим договором може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовим договором не робиться.

Судовим розглядом встановлено, що позивач здійснювала підприємницьку діяльність з роздрібної торгівлі товарами в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_2", що знаходиться в одному з приміщень будівлі за адресою АДРЕСА_1 . Власником будівлі є ОСОБА_6 - чоловік ОСОБА_1 .

Із матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 з однієї сторони та відповідно, з громадянками ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були укладені цивільно-правові договори про виконання робіт №1, 2 від 01.01.2017 р. (зі строком дії до 01.01.2018 р.) та № 1, 2 від 01.01.2018 р. (зі строком дії до 01.01.2019 р.), відповідно до яких виконавці взяли на себе зобов`язання щодо надання послуг замовнику, а саме виконанню робіт по забезпеченню належної торгівлі, прибиранню приміщення магазину замовника та території біля нього у с. Банилів. Замовник зобов`язався прийняти та оплатити дані послуги (роботи) відповідно до акту прийому-передачі (Т.1 а.с. 68-73).

Так, актами прийому-передачі виконаних робіт, які складались щомісячно протягом строку дії договорів № 1, 2 від 01.01.2017 р. та № 1, 2 від 01.01.2018 р., підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 прийнято від ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , відповідно, на виконання цивільно - правових договорів, роботи, передбачені договорами, зокрема, торгівля у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_2" товаром (побутова хімія, продукти харчування, напої, товари побутового вжитку), з прибирання торгового залу та території біля магазину (Т. 1 а.с. 74 - 101).

Як вбачається із пояснень ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , ними протягом строку дії договорів отримувались кошти за надані послуги на підставі зазначених актів прийому-передачі. Також вбачається, що особи самостійно визначали порядок організації своєї роботи щодо надання послуг, вказаних у цивільно-правових договорах.

Більше того, про наявність укладених цивільно-правових договорів із двома особами- ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , та виплачену їм винагороду за виконану роботу (надані послуги) - ФОП ОСОБА_1 у встановленому законом порядку подавала звітність до Вижницької ОДПІ ГУ ДФС та Пенсійного фонду протягом усього строку дії договорів за 2017- 2018 р.р., а також сплачувала єдиний внесок та податки відповідно до вимог закону, що підтверджується звітами про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації), застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів та зборів, квитанціями про здійснення операцій (Т.1 а.с. 102-120, 121-162).

Дослідженням звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації), застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів та зборів 2017- 2018 р.р. встановлено, що кількість осіб, які виконували роботи (надавали послуги) за договорами цивільно-правового характеру становить 2 особи.

За наведених обставин, обрана фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 форма здійснення та організації господарсько-торговельної діяльності, укладення цивільно-правових договорів між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , згідно яких останні надавали вказані у договорах послуги підприємцю у сфері її господарсько-торговельної діяльності, не суперечить змісту положень гл.63 ЦК України (ст. ст. 901, 903), ст. 263 ГК України.

Таким чином, укладені позивачем правочини (цивільно-правові договори) із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом, такі договори не визнані недійсними судом та на час перевірки не були розірвані.

Отже, у даному випадку, за наявності цивільно-правових відносин, що підтверджено доказами, у позивача не виникало обов`язку щодо укладення трудових договорів із вказаними особами.

Згідно ст.ст. 626, 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення,зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахування вимог цього кодексу.

Таким чином, зі змісту вказаних договорів видно, що за дорученням Замовника Виконавці зобов`язуються на власний ризик виконати роботи в обсязі і на умовах, передбачених договорами, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити дані роботи. Виконавці не підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку Замовника, а сам організовує процес надання послуг (виконання робіт).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що викладені у цивільно-правових угодах умови, не мають ознак, які притаманні трудовим відносинам.

Дослідження матеріалів справи також встановлено, що на підтвердження виконання сторонами вищезазначених договорів, позивачем надано суду акти виконаних робіт до укладених цивільно-правових договорів.

Матеріалами справи підтверджено та дослідженими доказами доведено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , працювали на підставі укладених цивільно-правових угод, і це не суперечить закону.

На думку суду, цивільно-правові договори між позивачем та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 не містять ознак трудового, оскільки відповідно до укладених з ним цивільно-правових договорів, не виникали трудові правовідносини та здійснювалось виключно виконання-приймання робіт, а саме: відсутні заяви про працевлаштування працівника та відповідні накази про прийом на роботу, відсутній факт надання "роботодавцю" трудової книжки та внесення у неї відповідного запису про прийом на "роботу", на обумовлену особу не поширювалися правила внутрішнього трудового розпорядку, даний виконавець не отримував пакету соціальних гарантій (відпустки, оплати днів непрацездатності, страхування в фондах соціального захисту), засоби індивідуального захисту не видавались, інструктажі з охорони праці не проводились, договори укладені щодо виконання певної роботи-підряду, а не праці.

Суд також зауважує, що даних та доказів, про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , вважають свої права порушеними внаслідок укладення цивільно-правових договорів чи оспорюють їх, у справі немає. Не встановлено таких обставин під час їх допиту як свідків.

Будучи допитана як свідок ОСОБА_2 повідомила, що вона надає послуги позивачу у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2» на підставі цивільно-правового договору, саме послуги з продажу продукції. 09.08.2018 р. до магазину зайшли двоє людей: чоловік та жінка, які показали посвідчення Управління Держпраці. Під час допиту свідок ОСОБА_2 стверджувала, що не має вищої освіти, а тому письмові пояснення, які відбиралися під час інспекційного відвідування, були надиктовані їй інспектором ОСОБА_10 .

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 дала показання, в яких вказувала, що на час проведення інспекційного відвідування 09.08.2018 р. її не було в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2». Під час інспекційного відвідування у неї пояснення працівники відповідача не відбирали. Також свідок ОСОБА_3 вказувала, що вона надає послуги з продажу товару позивачу на підставі цивільно-правового договору. Винагорода за надані послуги залежала від продажу товару.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що за своїм змістом вказані договори є цивільно-правовими, а висновки відповідача про наявність у них ознак трудового договору спростовуються матеріалами справи.

Крім того, про наявність цивільно-правових угод та актів виконаних робіт було відомо відповідачу під час проведення інспекційного відвідування та прийняття оскаржуваних постанов. Проте, доказів щодо визнання таких угод недійсними, відповідач до суду не надав.

Викладене свідчить про відсутність у позивача обов`язку щодо обліку виконуваної цими особами роботи та бухгалтерського обліку витрат на оплату праці у встановленому порядку, ведення обліку робочого часу роботи працівників за типовою формою, оформлення платіжно-розрахункових відомостей щодо нарахування та виплати заробітної плати, складання правил внутрішнього трудового розпорядку тощо, та не утворює складу правопорушення за ст. 24, 57, 142 КЗпП України, ст. 30 Закону України "Про оплату праці".

Окрім того, суд зазначає, що чинне законодавство не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а у яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому сторони договору вільні у своєму виборі щодо форми оформлення правовідносин і на свій розсуд вправі визначити вид такого договору.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до переконання, що висновки відповідача. викладені в акті інспекційного відвідування, які стали підставою для прийняття оскаржуваних постанов, з приводу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ґрунтуються на припущеннях та не підтверджують факт використання зазначеними вище особами трудових функцій на користь позивача.

Щодо допущення до роботи без укладення трудового договору ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , суд зазначає наступне.

В акті перевірки, зазначено 09.08.2018 р. в частині магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2" (де проводились ремонтні роботи) було виявлено двох працівників, які виконували трудові роботи по ремонту частини приміщення магазину і в той же день надали письмові пояснення щодо своєї роботи, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання - с. Малятинці Кіцманського району. Згідно письмового пояснення, він працював у ФОП ОСОБА_1 , а саме: чистив шви у плитці і затирав, трудовий договір з позивачем не укладав. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання - с. Малятинці Кіцманського району надав письмове пояснення, згідно якого він в селі Банилів допомагав помити плитку у ФОП ОСОБА_1 , трудовий договір з позивачем не укладав.

За наведених підстав, відповідач дійшов висновку, що працівники ОСОБА_4 , ОСОБА_5 09.08.2018 р. були допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 (чоловік позивача) є власником будівлі за адресою АДРЕСА_1 , яка складається з двох приміщень літ. А загальною площею 28,00 кв.м та літ. Б загальною площею 97,3 кв.м.

Наведена обставина підтверджується технічним паспортом на будівлю, договорами купівлі-продажу та інформацією, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (Т. 1 а.с.169-174, 175 - 179).

З матеріалів справи видно, що позивач здійснювала підприємницьку діяльність з роздрібної торгівлі товарами в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_2", що знаходиться в одному з приміщень будівлі за адресою АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_6 - її чоловік.

Магазин " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", де здійснює свою діяльність позивач має окремий вхід та займає частину приміщення будівлі, над яким є вивіска.

В іншій частині приміщення будівлі за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_6 здійснює ремонтні роботи. До цього приміщення є окремий вхід з вулиці.

Вказана обставина підтверджується дослідженою під час розгляду справи по суті фототаблицею, а також показаннями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 ( Т .1 а.с. 166 - 168).

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що факт працевлаштування громадян ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та перебування вказаних осіб у трудових відносинах з позивачем, відповідач не довів належними та допустимими доказами.

Оскільки, вказані особи не працювали, тобто не було фактичного допуску до роботи, тому відсутні правові підстави для укладення трудових договорів та відповідно надсилання повідомлення чи інформації до органу Державної фіскальної служби про прийняття працівників на роботу.

Крім того, суд зазначає, що у справі відсутні будь-які документально підтверджені відомості, що громадяни ОСОБА_5 , ОСОБА_4 були допущені до роботи позивачем без укладення трудових договорів.

Суд зауважує, що факт отримання відповідачем письмових пояснень у громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про допуск до роботи позивачем без укладення трудових договорів громадян за відсутності належних доказів виконання ними трудових обов`язків, не свідчить про виникнення трудових відносин між ними та позивачем, а також не підтверджує фактичного допущення зазначених осіб до роботи.

Висновок щодо допущення до роботи без укладення трудового договору ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не відповідає дійсності, оскільки вказані особи виконували роботи на користь чоловіка позивача, ОСОБА_6 , у приміщенні, до якого позивач не має жодного відношення.

Так, з метою з`ясування всіх обставин справи, судом допитано як свідків позивача, ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Будучи допитана як свідок позивач (за її згодою), надала суду показання, в яких зазначала, що здійснює підприємницьку діяльність з роздрібної торгівлі товарами в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_2", що знаходиться в одному з приміщень будівлі за адресою АДРЕСА_1 . Власником будівлі є її чоловік ОСОБА_6 . Поряд з магазином "ІНФОРМАЦІЯ_2" знаходиться ще одне приміщення літ « 1-1» площею 97,3 кв. м., де її чоловік ОСОБА_6 здійснює капітальний ремонт та воно не придатне для будь-якої діяльності.

Інспекційне відвідування проводилося інспекторами з питань праці 09.08.2018 р. близько 11:30 год. Інспектор ОСОБА_10 залишилися в магазині, а інший інспектор ОСОБА_17 пішов до сусіднього приміщення, де чоловік проводив ремонтні роботи. З чоловіком були його родичі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , яких він попросив допомогти щодо перетирання підлоги. Вказані особи в приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » не заходили. Інший інспектор підійшов до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на вулиці і щось записував на столі.

Будучи допитаний як свідок ОСОБА_6 , дав показання, в яких вказував, що є власником будівлі за адресою АДРЕСА_1 на підставі договорів купівлі - продажу. В частині будинку, а саме в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » його дружина здійснює підприємницьку діяльність. В іншій частині будівлі поряд з магазином «ІНФОРМАЦІЯ_2» ним за власні кошти проводились ремонтні роботи. На час інспекційного відвідування він був у приміщенні, де здійснювалися ремонтні роботи. В цьому приміщенні на його прохання його брати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перетерти підлогу.

В наданих суду показаннях свідок ОСОБА_5 вказував, що 09.08.2018 р. він разом з братом ОСОБА_4 прийшли на допомогу до свого родича - дядька ОСОБА_6 , який попросив перетерти підлогу в приміщенні, де здійснюється ремонт. В магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2» на час приходу перевіряючих вони не заходили та жодного відношення до ОСОБА_1 не мають. До нього підійшов перевіряючий ОСОБА_17 і почав у нього відбирати пояснення, які йому були ним надиктовані. З приводу відсутності брата ОСОБА_4 , свідок ОСОБА_5 вказував, що він перебуває за межами України та не має можливості з`явитися у судове засідання для надання показань.

Свідок ОСОБА_6 дав показання, в яких повідомив, що він є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_6 08.09.2019 р. він був присутній під час інспекційного відвідування. Посадові особи відповідача зайшовши до приміщення під тиском почали відбирати пояснення в ОСОБА_2 , які були їй надиктовано. Пізніше посадові особи відповідача підішли до іншої сторони приміщення, де відбувалися ремонтні роботи та відбирали пояснення у двох осіб, які перетирали підлогу.

Таким чином, суд вважає, що висновки інспекційного відвідування на підставі яких Управлінням Держпраці у Чернівецькій області прийнято оскаржувані постанови № ЧВ-523/18/423/АВ/П/ПТ/ТД-1ФС/230 від 30.08.2018 р. та № ЧВ-523/18/423/АВ/П/2ПТ/ІП-2ФС/231 від 30.08.2018 р. не відповідають фактичним обставинам справи.

Пунктом 11 Порядку № 295 встановлено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, в т.ч.: під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки.

З матеріалів справи видно, що під час інспекційного відвідування головний державний інспектор ОСОБА_10 взагалі не відбирала пояснення у ОСОБА_3 , оскільки на час інспекційного відвідування вказаної особи не було. Вказана обставина підтверджується показами свідків допитаними в судовому засіданні.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що факт працевлаштування громадян ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та перебування вказаних осіб у трудових відносинах з позивачем, відповідач не довів належними та допустимими доказами.

Оскільки, вказані особи не працювали, тобто не було фактичного допуску до роботи, тому відсутні правові підстави для укладення трудових договорів та відповідно надсилання повідомлення чи інформації до органу Державної фіскальної служби про прийняття працівників на роботу.

Крім того, суд зазначає, що у справі відсутні будь-які документально підтверджені відомості, що громадяни ОСОБА_5 , ОСОБА_4 були допущені до роботи позивачем без укладення трудових договорів.

Суд зауважує, що факт отримання відповідачем письмових пояснень у громадян ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про допуск до роботи позивачем без укладення трудових договорів громадян за відсутності належних доказів виконання ними трудових обов`язків, не свідчить про виникнення трудових відносин між ними та позивачем, а також не підтверджує фактичного допущення зазначених осіб до роботи.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що відповідачем не належним чином проведено інспекційне відвідування, висновки, викладені в акті інспекційного відвідування ґрунтуються на припущеннях, належними доказами не підтверджено факту використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин та порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України, в результаті чого Управлінням Держпраці в Чернівецькій області, з порушенням вимог закону та з неповним з`ясуванням дійсних обставин справи було прийняли оскаржувані постанови про накладення штрафу.

Таким чином, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність в діях позивача порушення трудового законодавства, які викладені в акті інспекційного відвідування за вчинення яких на позивача накладено штраф. Відтак, викладені в оскаржуваних постановах факти правопорушень спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що оскаржувані постанови є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача - задоволенню.

З наведених мотивів суд відхиляє аргументи відповідача, викладені у відзиві на позов, та показання свідка ОСОБА_10 , позаяк вони окремо та в сукупності не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим, відповідач зазначеного обов`язку не виконав.

Висновки відповідача щодо виявлених порушень в частині допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту) ґрунтуються лише на письмових поясненнях зазначених осіб, не перевірені та не підтверджені жодними іншими належними та допустимими доказами, тобто фактично ґрунтуються на припущеннях, що свідчить про протиправність винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу на позивача.

Посилання відповідача на наявність письмових пояснень за відсутності підтвердження таких пояснень в ході допиту свідків в судовому засіданні, не дає можливість вважати такі пояснення доказами по справі, оскільки фактичні дані, відповідно до ст. 69 КАС України, встановлюються судом саме на підставі показань свідків допитаних судом.

Крім того, суд зазначає, що в ході інспекційного відвідування відповідачем було відібрано пояснення у ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Пояснення від ОСОБА_3 не відбиралися. Водночас, в ході відібрання таких пояснень, відповідач не з`ясував обставин з приводу характеру правовідносин, які існували між позивачем та громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 щодо того, на яких умовах перебували вказані особи в приміщенні будівлі за адресою АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_6 , чи займали вони певні посади та чи підпорядковувались правилам внутрішнього розпорядку. Відсутні такі відомості і в акті інспекційного відвідування.

Відтак, відповідач прийняв оскаржувані рішення за фактичної відсутності жодних доказів, які б свідчили про існуючий характер правовідносин між позивачем та громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , зокрема з приводу того, чи займали вказані громадяни певні посади та чи підпорядковувались правилам внутрішнього розпорядку, затвердженим позивачем.

Окрім того, задовольняючи позов, суд також враховує положення ч. 6 ст. 78 КАС України, згідно якого постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена така постанова, є обов`язковою в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З матеріалів справи видно, що 13.08.2018 р. головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_10 складено протоколи про адміністративне правопорушення № ЧВ-523/18/423/АВ/П/1ПТ за ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення та № ЧВ-523/18/423/АВ/П/2ПТ за ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які скеровано для розгляду до Вижницького районного суду Чернівецької області (Т. 1 а.с. 56-57, 58-61).

17.12.2018 р. Вижницьким районним судом Чернівецької області ухвалено постанову у справі № 713/1500/18 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 41 та ч. 3 ст. 41 КУпАП України, тобто за фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту) та за інші порушення законодавства про працю. Вказаною постановою Вижницького районного суду Чернівецької області визнав винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 41 та ч. 3 ст. 41 КУпАП України, провадження у справі закрито у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржила його в апеляційному порядку.

Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 24.01.2019 р. у справі №713/1500/18 (провадження № 33/822/29/11) апеляційну скаргу задоволена в повному обсязі.

Постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 17.12.2018 р. щодо ОСОБА_1 скасовано, провадження у справі закрито за відсутністю події і складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 41 та ч. 3 ст. 41 КУпАП України (Т. 2 а.с. 193-195).

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 - 76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ч. 1 - 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши таким чином належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідачем неправомірно накладено на позивача штрафи у розмірі 446760,00 грн та 3723,00 грн, а тому оскаржувані постанови № ЧВ-523/18/423/АВ/П/ПТ/ТД-1ФС/230 від 30.08.2018 р. та № ЧВ-523/18/423/АВ/П/2ПТ/ІП-2ФС/231 від 30.08.2018 р. є незаконними та підлягають скасуванню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5172,40 грн, що підтверджується квитанцією № 25 від 15.11.2018 р. (Т. 2 а.с. 3).

Оскільки, позов задоволено повністю, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 5172,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернівецькій області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 14, 77, 139, 243-246, 255, 293 та 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернівецькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 30.08.2018 р. № ЧВ-523/18/423/АВ/П/ПТ/ТД-1ФС/230.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернівецькій області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 30.08.2018 р. № ЧВ-523/18/423/АВ/П/2ПТ/ІП-2ФС/231.

4. Стягнути з Управління Держпраці у Чернівецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 5172,40 грн.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - Управління Держпраці у Чернівецькій області (58003, м. Чернівці, вул. Зелена, 3, код ЄДРПОУ 39888333).

Суддя Левицький В.К.