Рішення № 83190232, 23.07.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

23 липня 2019 р.справа № 400/1713/19 Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідачаголовного державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Браги О.О., вул. Океанівська, 1-А, м. Миколаїв, 54052

проскасування постанови про накладення штрафу ВП № 5145824 від 12.03.19 р.В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до головного державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Браги О.О. (надалі - відповідач або державний виконавець Брага О.О.), в якому просить суд скасувати постанову про накладення штрафу ВП № 5145824 від 12 березня 2019 р.

В обґрунтування вимог позивач послався на те, що його заборгованість із сплати аліментів виникла до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання", яким ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" доповнено новою частиною 14, яка, в свою чергу, передбачає відповідальність у виді штрафу за несплату аліментів. Накладення на позивача штрафу на підставі цієї норми, суперечить принципу дії закону в часі, а тому є протиправним.

Відповідач позов не визнав, у відзиві просив відмовити в його задоволенні та зазначив, що передумовою для застосування державним виконавцем заходів, визначених ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження", є тільки факт наявності заборгованості у встановленому розмірі, а період, за який вона виникла, не має правового значення (а. с. 53-54).

Позовна заява залишалась без руху, у зв`язку з її невідповідністю вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) (а. с. 27-29).

При відкритті провадження у справі, суд задовольнив заяву позивача про поновлення пропущеного ним процесуального строку звернення до адміністративного суду (а. с. 2-3, 34-35).

Сторони клопотали про розгляд справи в порядку письмового провадження (а. с. 55-56).

У відповідності до вимог ст. 194 ч. 3 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. Враховуючи наведені приписи, суд розглядає справу в письмовому провадженні, на підставі поданих учасниками справи доказів.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, на примусовому виконанні в Корабельному відділі державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області перебуває виконавчий лист № 2-1412, виданий Корабельним районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів.

12 березня 2019 р. державним виконавцем Брагою О.О. винесено спірну постанову про накладення штрафу, відповідно до якої, у зв`язку з наявністю у позивача заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, на ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 29 149,16 грн. (а. с. 44).

Положеннями ст. 13 ч. 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 71 ч. 1 Закону України "Про виконавче провадження" порядок стягнення аліментів визначається законом.

Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України (с. 71 ч. 1 абз. 2 Закону).

Стаття 71 ч. 14 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

Стаття 71 доповнена частиною 14 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" від 3 липня 2018 р., який набрав чинності 28 серпня 2018 р.

Згідно із ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Відповідно до п. 2 рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 р. у справі № 1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, норма Закону України "Про виконавче провадження" щодо фінансової відповідальності у виді штрафу за наявність заборгованості із сплати аліментів, не має зворотної дії в часі, а тому штраф не може бути застосований до заборгованості, яка виникла до дня набрання чинності законом, в даному випадку 28 серпня 2018 р.

Заборгованість позивача із сплати аліментів виникла у період 2010-2017 р.р.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття відповідачем спірної постанови про накладення на позивача штрафу в розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 139 ч. 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовим витратами у справі є судовий збір, який позивач сплатив в розмірі 767,0 грн., що підтверджується чеком від 24 червня 2019 р. (а. с. 45), доказів понесення інших судових витрат сторони суду не подали. З урахуванням задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в повному розмірі.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до головного державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Браги Олександра Олександровича (вул. Океанівська, 1-А, м. Миколаїв, 54052, ) задовольнити.

2. Постанову про накладення штрафу ВП № 5145824, прийняту 12 березня 2019 р. головним державним виконавцем Корабельного відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Брагою Олександром Олександровичем, скасувати.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Корабельного відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. Океанівська, 1-А, м. Миколаїв, 54052, ЄДРПОУ 34993136) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у виді судового збору в розмірі 767,0 грн. (сімсот шістдесят сім гривень).

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз