Вирок № 83187978, 16.07.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 16.07.2019

Справа № 320/5220/18

Провадження № 1-кп/320/253/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Бахаєва І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Фурсової Л.І.,

прокурора - Щербини О.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Анашкіної С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080140000656 від 23 лютого 2018 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь Запорізької області, українця, громадянина України, який має середньо-спеціальну освіту, неодруженого, непрацюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В середині липня 2017 року, в денний час доби, ОСОБА_1 , маючи умисел на придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, знаходячись на пероні залізничного вокзалу станції «Запоріжжя-1» в м. Запоріжжі Запорізької області, шляхом покупки за 4000 гривень придбав у невстановленої досудовим розслідуванням особи гладкоствольний перероблений пістолет калібру 6,5 мм. роздільного спорядження, переробка якого полягає у видаленні з каналу ствола стартового пістолету «Zoraki mod.914» заводський № НОМЕР_1 , захисного елементу та встановлені саморобної втулки яка перекриває отвір для виходу порохових газів та подовжує канал ствола до 99,5 мм., який згідно з висновком експерта № 2-188 від 13 березня 2018 року є вогнепальною зброєю, придатною до виробництва пострілів. Після чого ввечері 22 лютого 2018 року, ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на носіння та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, перевозив вищевказаний пістолет по території міста Мелітополь Запорізької області, зберігаючи його без передбаченого законом дозволу у салоні свого автомобіля «ВАЗ 21051» в кузові жовтого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , до моменту зупинки його транспортного засобу працівниками поліції о 20 годині 22 лютого 2018 року біля будівлі КУ «Мелітопольська центральна районна лікарня» на автодорозі по вул. Брів-ла-Гайард в м. Мелітополі Запорізької області, після чого вказану вогнепальну зброю було вилучено слідчим в ході проведення огляду місця події о 21 годині 00 хвилин 22 лютого 2018 року.

Таким чином, ОСОБА_1 придбав, носив та зберігав вогнепальну зброю без передбаченого законом дозволу, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України.

Вказаних висновків суд дійшов провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, виходячи з наступного.

Допитаний в судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України визнав повністю, згодний з обсягом і кваліфікацією вчиненого, щиросердно розкаявся у скоєному та пояснив, що вчинив кримінальне правопорушення при вищезазначених обставинах, а саме, в середині липня 2017 року, в денний час доби, він, знаходячись на пероні залізничного вокзалу станції «Запоріжжя-1» в м. Запоріжжі Запорізької області, за 4 000 гривень придбав гладкоствольний перероблений пістолет калібру 6,5 мм. роздільного спорядження. Після чого ввечері 22 лютого 2018 року, він носив та зберігав вогнепальну зброю у салоні свого автомобіля «ВАЗ 21051» в кузові жовтого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , до моменту коли його зупинили працівники поліції о 20 годині 22 лютого 2018 року біля будівлі КУ «Мелітопольська центральна районна лікарня» на автодорозі по вул. Брів-ла-Гайард в м. Мелітополі, після чого вказану вогнепальну зброю було вилучено слідчим в ході проведення огляду о 21 годині 00 хвилин 22 лютого 2018 року. Просив суд його суворо не карати та не позбавляти волі, завіряв суд, що подібне більше не повториться.

Вислухавши думки учасників судового розгляду, приймаючи до уваги, що обвинувачений не оспорює фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом з`ясовано, що обвинувачений вірно розуміє зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності його позиції, тобто визнання ним вини не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, судом також роз`яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.

А тому, крім допиту обвинуваченого, інші докази, за погодженням з учасниками судового провадження, не досліджувалися, за винятком документів, які стосуються особи обвинуваченого та характеризуючих його даних, заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.

Допитавши обвинуваченого, який визнав себе винним та добровільно повідомив суду обставини вчинення кримінального правопорушення, а також дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши виступи учасників судового провадження в дебатах та останнє слово обвинуваченого, суд дійшов до таких висновків.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння обвинуваченим обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

За таких обставин, оцінюючи безпосередньо досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 1 ст. 263 КК України.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні вище зазначеного кримінального правопорушення, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Як вказує законодавець у ст. 50 КК України, - покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно ч. 1 ст. 75 КК України, якщо при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбуття покарання, він дійсно може прийняти рішення про звільнення від відбування основного покарання з випробуванням.

Вирішуючи питання про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України суд також повинен урахувати тяжкість вчиненого злочину, особу винного, дотримуючись загальних принципів, встановлених законом, щодо призначення покарання. Таке рішення суду, відповідно до вимог ст. 374 КПК України, повинно бути належним чином вмотивоване, про що також зазначено і в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує вимоги статей 50, 65-67 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі ч. 1 ст. 263 КК України, ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, обставини, що обтяжують і пом`якшують вину обвинуваченого, а так само дані про особу обвинуваченого, відповідно до яких обвинувачений ОСОБА_1 : неодружений, офіційно непрацюючий, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, однак з 20 січня 2015 року

В якості обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає: щиросердне розкаяння в скоєному та визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд вважає, що призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 263 КК України із звільненням його від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього згідно ч.ч. 1, 2 ст. 76 КК України обов`язки, буде відповідати загальним засадам призначення покарання, принципам законності, гуманності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання буде достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів, буде відповідати не тільки ступеню тяжкості вчиненого злочину, обставинам справи, але й особі обвинуваченого внаслідок його м`якості.

Цивільний позов заявлено не було.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Витрати на залучення експерта суд вирішує відповідно до ст. 124 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 349, 369-371, 373-376, 395 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_1 :

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Речові докази:

-гладкоствольний перероблений пістолет «Zoraki Мod.914» № НОМЕР_1 , 7 стріляних гільз до пістолетних патронів калібру 9mmР.А., паперовий конверт з протиркою ствола та первинною упаковкою (паперовий конверт), які після проведення додаткової судової балістичної експертизи за № 2-263 від 27 квітня 2018 року упаковано у полімерний сейф-пакет Експертної служби МВС України за № 4048431, що передано на відповідальне зберігання до КЗЗ Дозвільної системи Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області, згідно квитанції № 18-010 від 21 червня 2018 року та знаходиться там на відповідальному зберіганні - знищити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Мелітополь Запорізької області, громадянина України, РНОКПП - НОМЕР_3 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави (р/р 31116115700009, одержувач - УК у Шевч. р-ні м. Зап./Шевч./24060300; Код банку: 813015; Код ЄДРПОУ - 38025367; Назва банку: ГУДКСУ у Запорізькій області витрати на проведення судової балістичної експертизи № 2-188 від 13 березня 2018 року в розмірі 1144 (одна тисяча сто сорок чотири) гривні 00 копійок.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ