Ухвала суду № 83187794, 12.07.2019, Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 317/3261/17

Провадження № 1-кп/317/28/2019

УХВАЛА

іменем України

12 липня 2019р. м.Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області в складі

головуючого - судді Громової І.Б.,

за участю секретаря – Коваль В.В.,

за участю прокурора – Ворони М.В.,

в присутності

обвинуваченого – ОСОБА_1

захисника - адвоката Галчанського С.В.

представника потерпілої Ковальської О.О. Усенка А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Запорізького районного суду Запорізької області, клопотання заявлене по матеріалах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР під № 12017080000000298 від 22.08.2017 року, по якому

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченогоч. 2 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Під час судового розгляду захисник обвинуваченого, адвокат Галчанський С.В. заявив усне клопотання про визнання висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відносно свідка ОСОБА_2 на а.с. 202 очевидно недопустимим доказом.

Клопотання обґрунтовував тим, що такий висновок на думку адвоката може бути доказом в справі про адміністративне правопорушення, а в кримінальному провадженні повинен був надаватися медичний висновок.

Обвинувачений ОСОБА_1 клопотання свого захисника підтримав.

Прокурор проти клопотання заперечував, вважає доказ належним та не вбачає ознак очевидної недопустимості.

Представник потерпілої адвокат Усенко А.В просив в задоволенні клопотання адвоката Галчанського відмовити в повному обсязі. Адвокат Усенко зазначив, що наданий висновок не має ознак очевидної недопустимості.

Заслухавши думку учасників, проаналізувавши надані матеріали кримінального провадження та відповідні норми процесуального права, суд вважає клопотання захисника таким, що не підлягає задоволенню, з таких підстав:

Виходячи із змісту ст. ст. 86-89 КПК України, очевидно недопустимим доказом є той доказ, недопустимість якого прямо встановлена законом. Такі випадки безпосередньо визначені, зокрема, у ст. 87 КПК України, а саме у випадках 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;

3) порушення права особи на захист;

4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;

5) порушення права на перехресний допит;

Недопустимими є також докази, що були отримані:

1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні;

2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень;

3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв`язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов`язаний довести в суді під час судового провадження;

4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.

У частинах першій та другій статті 89 КПК України передбачено, що суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Лише у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Висновок, щодо якого надійшло клопотання про визнання недопустимим доказом не підпадає під ознаки зазначені вище.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86-89, 99, 372, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання захисника Галчанського С.В. про визнання недопустимим доказом висновку (т.1 а.с.202) – відмовити.

Ухвала суду окремому оскарженню не підлягає, заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1ст. 392 КПК України.

Суддя Запорізького районного суду І.Б.Громова

Запорізької області