Ухвала суду № 83187400, 19.07.2019, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

241/31/18

1-кп/264/89/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.07.2019 року Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області під головуванням судді Пустовойт Т.В., при секретарі судового засідання Конівченко Ю.А.,за участю прокурора Магола О.Я., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , захисників Лосякової Т.І., Комарова І.А., Сарбаша О.О., Сукача О.В., потерпілої ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , представників потерпілих Пишневської Н.І., Резніченка В.О., Ходової Я.О., розглянувши за заходом відеофіксації у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі питання доцільності продовження запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , клопотань про зміну запобіжного заходута заяв про передачу на поруки обвинувачених,

У С Т А Н О В И В:

В провадженні Іллічівського районного суду м.Маріуполя знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ст.257, ч.3 ст.27, п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, ч.3 ст.289, ч.2 ст.262, ч.1 ст.410, ч.1 ст.263, ч.3 ст.369 КК України, ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.146, ч.3 ст.289, ст.257, ч.4 ст.296, ч.4 ст.407 КК України, ОСОБА_3 у скоєнні злочинів, передбачених ч.ч.4, 5 ст.27, п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.ч.4, 5 ст.27, ч.3 ст.146, ч.1 ст.14, ч.2 ст.384 КК України, ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, передбачених п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.146, ст.257 КК України.

Ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 22.05.2019 року строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_4 продовжено до 20.07.2019 року включно, а відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 20.07.2019 року включно.

В судовому засіданні прокурор просив продовжити строк дії запобіжного заходу обвинуваченим навівши ризики, передбачені ст.177 КПК України, які слугували підставою для їх обрання і на теперішній момент не зменшились, а продовжують існувати, в зв`язку з чим застосування більш м`яких запобіжних заходів неможливе, оскільки вони не забезпечать їх запобіганню та належної процесуальної поведінки обвинувачених, в зв`язку з чим в задоволенні заявлених стороною захисту та обвинуваченими клопотань відмовити.

Представники потерпілих Пишневська Н.І., Резніченко В.О., Ходова Я.О., та потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_5 підтримали позицію прокурора, вважаючи її обґрунтованою та такою що відповідає вимогам закону, оскільки існування ризиків є наявним і вони не зменшились на теперішній момент. Будь яких підстав для зміни раніше обраних запобіжних заходів відносно обвинувачених не вбачають.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Лосякова Т.І. вказуючи на недоведеність прокурором ризиків, практику Європейського суду з прав людини та презумпцію невинуватості, поведінку обвинуваченого, його характеризуючи дані, важке матеріальне становище та стан здоров,я дружини останнього, просили змінити умови запобіжного заходу на нічний домашній арешт.

Захисник Сарбаш О.О. та його підзахисний ОСОБА_4 заперечували проти запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважаючи, що жоден ризик наведений прокурором не доведено, будь яких доказів скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_4 не має. Враховуючи стан здоров,я, вимоги Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду, відсутність наміру обвинуваченого ухилятися від суду чи зникнути, впливати на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню у інший спосіб, просили змінити запобіжних захід на більш м`який у вигляді домашнього арешту.

Захисник Комаров І.А. та обвинувачений ОСОБА_2 також звернулися з клопотанням про зміну запобіжного заходу на більш м`який у вигляді домашнього арешту. зазначили, що в матеріалах кримінального провадження та протягом розгляду в суді ризики наведені прокурором не встановлені та фактично не доведені. Посилаючись на Конвенцію про захист прав людини та практику ЄСПЛ, принцип пропорційності у сфері застосування запобіжних заходів, винятковість раніше обраного запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 , а також погіршення стану здоров,я матері останнього, яка потребує сторонньої допомоги, просили змінити на більш м`який у вигляді домашнього арешту.

Захисник Сукач О.В. та обвинувачений ОСОБА_3 клопотали про обрання останньому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів, дозволивши йому впродовж часу з 07-00 до 19-00 години покидати житло для звернення до медичних закладів, в зв`язку зі станом здоров,я. Посилались на те, що ОСОБА_3 жодного разу не порушив покладені на нього обов`язки, не ухилявся від слідства та суду, страждає на ряд тяжких захворювань, в зв`язку з чим потребує постійного лікування та медичної допомоги, отримав ІІІ групу інвалідності. Крім того, знаходження під цілодобовим домашнім арештом позбавляє його захистити своє право як потерпілого по кримінальному провадженню порушеному за ч.2 ст.146 КК України. З врахуванням практики Європейського суду та відсутністю наведених прокурором ризиків наполягали на задоволенні заявленого клопотання.

Представник ГО «Комітет визволення політв`язнів» заступник голови ОСОБА_7 в судовому засіданні знову звернулась із заявою щодо передачі на поруки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , оскільки члени КВП своїми зборами від 10.07.2019 року вирішили дати свою згоду на це. Вважає, що дана організація як поручитель може розраховувати на довіру суду. Щодо обвинувачених зазначила, що вони визнані їхньою громадською організацією політв`язнями, це легендарні добровольці, пройшли майже всі гарячі точки війни на сході України, а тому заслуговують на передачу їх на поруки. При цьому зазначила, що громадській організації відомо у вчиненні яких кримінальних правопорушень обвинувачуються останні, передбачене законом покарання за їх вчинення, обов`язки поручителя, наслідки їх невиконання, а також право на відмову від прийнятих на себе зобов`язань.

Суд, заслухавши учасників кримінального провадження, приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому Главою 18 цього кодексу.

Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.

Вимоги п.п.3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10.02.2011 р., справу «Комарова проти України» від 16.05.2013р., «Калашников проти Росії» від 15.07.2002р., в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі; у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

Для позбавлення особи свободи суд повинен вмотивовувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами, які в даному кримінальному провадженні прокурор не наводить, щоразу посилаючись на обставини, які були актуальними на час обрання обвинуваченому запобіжного заходу. Такі підстави мають бути чітко зазначені стороною обвинувачення, а доводи «за» і «проти» звільнення з-під варти не повинні бути «загальними й абстрактними»

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків в цьому кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі, не маючи в Україні місця реєстрації, постійного місця проживання та міцних соціальних зв`язків, є громадянином іншої країни, будучі військовослужбовцем має навики поводження зі зброєю. Як вбачається з ухвали апеляційного суду Донецької області від 04.09.2018 року за висновком судової психіатричної експертизи останнього характеризовано вкрай негативно, як зухвалу, агресивну людину, схильну до привернення до себе уваги будь-якими засобами, до брехні та психопатоподібних, не адекватних проявів у поведінці, особу, яка намагалася вчинити напад на лікарів та не додержувалась правил перебування в лікарні.

ОСОБА_2 також обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі, зареєстрований в Херсонській області, постійне мешкання за місцем судового слідства відсутнє, будучі військовослужбовцем має навики поводження зі зброєю, характеризується як особа, агресивна, така, що зловживає спиртними напоями та раніше притягалась до кримінальної відповідальності.

По справі не допитані потерпілі та свідки обвинувачення, що не виключає спробу здійснити вплив на них з боку обвинувачених, які поза межами слідчого ізолятора матимуть для цього більше можливостей.

У суду є достатні підставі вважати, що останні, знаходячись на волі можуть переховуватись від органів слідства та суду, вчиняти інші злочини й зміна запобіжного заходу на менш суворий не забезпечить запобігання вищевказаним ризикам, а тому з метою виконання процесуальних рішень у справі, з урахуванням наведених вище ризиків, суд, керуючись вимогами ч.3 ст.331 КПК України, вважає за доцільне продовжити ОСОБА_8 та ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Маріупольському слідчому ізоляторі строком на шістдесят днів.

Доказів які б спростовували вищевказані ризики та надавали можливість змінити обвинуваченим запобіжний захід на більш м`який суд не вбачає.

Посилання захисника ОСОБА_9 І ОСОБА_10 О. та його підзахисного на необхідність догляду за хворою матір`ю, спростовуються вже встановленими судом обставинами щодо наявності рідної сестри обвинуваченого, яка проживає з матір,ю в одному селі та доглядає за нею, а також відомостями щодо перебування ОСОБА_2 з 2014 року в зоні антитерористичної операції на сході України. Заява ОСОБА_11 щодо її виїзду з місця проживання є тимчасовою обставиною.

За вимогами ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, і може бути застосований до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачене покарання у виді позбавлення волі.

Стосовно запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_1 суд виходить з наступного.

Враховуючи існування ризиків незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження іншим чином, оскільки тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується,може негативно вплинути на хід подальшого судового розгляду, є наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. При цьому суд враховує наявність позитивних характеристик обвинуваченого, відсутність судимостей, військових досягнень, постійного місця проживання, міцні соціальні зв`язки, а також відсутність даних щодо порушень умов та покладених на обвинуваченого обов`язків та з метою забезпечення належної процесуальної поведінки, вважає доцільним продовжити ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Розглядаючи клопотання захисту про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, дозволивши йому впродовж часу з 07-00 до 19-00 години покидати житло, суд враховує характеризуючи дані особи обвинуваченого, стан здоров,я, наявність групи інвалідності, постійного місця мешкання, міцних соціальних зв`язків, відсутність даних щодо ухилення від слідства або суду. Разом з тим, суд повинен враховувати й наявність ризиків незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження іншим чином, оскільки тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується,може негативно вплинути на хід подальшого судового розгляду, тобто є наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Отже, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд вважає доцільним продовжити ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який не перешкоджає при виникненні необхідності консультації лікаря, лікуванню в лікарській установі чи проведенню ряду медичних заходів, в той же час забезпечує належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Доводи на які посилались обвинувачені ОСОБА_1 ОСОБА_3 та їх захисники, як на обрання для обвинувачених більш м,якого запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту вже були оцінені судом при попередньому розгляді питання щодо запобіжного заходу. Обставин, які б виникли після прийняття рішення з цього питання суду не наведено.

Згідно до вимог ст.180 КПК України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до ст.194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до суду на першу про те вимогу.

При вирішенні питання можливості передачі ОСОБА_1 та ОСОБА_12 на особисту поруку громадській організації, суд приходить до висновку, що виключні обставин для зміни обвинуваченим запобіжних заходів які раніше обрано на теперішній момент відсутні. Даних, які б свідчили про достатність застосування відносно ОСОБА_12 більш м`якого запобіжного заходу, а відносно ОСОБА_1 ще більш м`якого запобіжного заходу ніж йому було обрано у вигляді домашнього арешту, та який би забезпечив їх належну процесуальну поведінку, суду не доведено.

При цьому, сама заступник голови Громадської організації ОСОБА_7 , не підтвердила наявність того рівня довіри, який би гарантував належну процесуальну поведінку обвинувачених та виконання покладених обов`язків. Будь яких інших осіб, які б заслуговували на довіру, суду не представлено.

Керуючись ст.ст. 177, 180, 181, 182, 194,199, КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» продовжити до шістдесяти днів, тобто до 16.09.2019 року включно.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» продовжити до шістдесяти днів, тобто до 16.09.2019 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що мешкає в АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши обвинуваченому цілодобово залишати житло.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 наступні обов`язки:

- Прибувати на виклик суду, а в разі неможливості з`явитися через поважні причини- завчасно повідомляти про це суд.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Термін дії домашнього арешту та обов`язків покладених судом строком до 16.09.2019 року.

Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем мешкання обвинуваченого, зокрема Мангушському ВП ГУВП в Донецькій області.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що мешкає в АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши обвинуваченому цілодобово залишати житло.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- Прибувати на виклик суду, а в разі неможливості з`явитися через поважні причини- завчасно повідомляти про це суд.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Термін дії домашнього арешту та обов`язків покладених судом строком до 16.09.2019 року.

Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем мешкання обвинуваченого, зокрема Бердянському ВП ГУВП в Запорізькій області.

В задоволенні решти клопотань відмовити.

Повний текст ухвали суду оголошено 23липня 2019 року.

На ухвалу,в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду через Іллічівський районний суд м.Маріуполя Донецької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя: Т. В. Пустовойт