Ухвала суду № 83186842, 01.02.2019, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/11232/17

Провадження № 2-з/234/2/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2019 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області в складі:

головуючого – судді Бакуменко А.В.

при секретарі – Кісточка І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про накладення арешту на майно,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту сумісного проживання та розподіл спільного майна.

В забезпечення виконання позовних вимог подала заяву про накладення арешту на майно, що є предметом поділу.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Дослідивши обґрунтування заяви та додані до неї докази, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, дослідивши в судовому засіданні документи та обґрунтування заяви про забезпечення позову, судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір. Тоді як, розмір позовних вимог дають підстави суду вважати, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Вирішуючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, в частині накладення арешту на спірне майно, слід зазначити наступне.

Слід зазначити, що статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 р. відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції», закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Відповідно до частини 4 статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Одночасно, відповідно до положень ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вимоги позивачки в даному та перелік майна на котре вона просить накласти арешт є спів мірними з безпосередніми вимогами по позовній заяві.

На підставі вищезазначеного та керуючись ст. 321 ЦК України, ст. ст. 149, 150, 153 ЦПК України , постановами Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про накладення арешту на майно - задовольнити

Забезпечити позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту сумісного проживання та розподіл майна, шляхом накладення арешту на індивідуально визначене майно: об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером будинок АДРЕСА_1 ; об`єкт рухомого майна мотоцикл BMW R1200GS, 2008 року випуску, об`єкт рухомого майна мотоцикл BMW K1200RS/LT, 2001 року випуску, об`єкт рухомого майна автомобіль Mersedes-Benz vito, 1999 року випуску, об`єкт рухомого майна автомобіль Ford Transit, 1995 року випуску та ГАЗ 33076, 1992 року випуску - які належать на праві приватної власності ОСОБА_3 , заборонивши право розпорядження даним майном, як власнику так і через третіх осіб.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню.

Суддя А. В. Бакуменко