Ухвала суду № 83183154, 22.07.2019, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/6679/19/

Провадження №1-кс/359/2379/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2019 року м. Бориспіль

Слідчий суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Вознюк С.М., при секретарі Петровій Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду без технічної фіксації клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу нагляду з організації процесуального керівництва, підтримання обвинувачення в суді, додержання законів при виконанні судових рішень та координації правоохоронної діяльності управління нагляду за додержанням законів, виконанням судових рішень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності військової прокуратури Центрального регіону України Єфімцева Вячеслава Олександровича в кримінальному провадженню №12015100000000310, внесеному 01.04.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ст. 219,ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 364 КК України, про арешт майна,

в с т а н о в и в :

Третім слідчим відділом Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києва, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015100000000310 від 01.04.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ст. 219, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 364 КК України.

Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів військових прокуратур Київського гарнізону та Центрального регіону України.

З матеріалів кримінального провадження, окрім іншого, вбачається, що у невстановлену слідством дату та час, однак до 01.09.2005 у директора Державного підприємства Міністерства оборони України «Київський автомобільний ремонтний завод» (далі - ДП «КАРЗ) ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на зловживання службовим становищем в інтересах інших юридичних осіб, та за попередньою змовою групою осіб з директором ТОВ «Укршляхтехнології» ОСОБА_2 та директором ТОВ «Компанія «ІТЕМ» ОСОБА_3 , довести ДП «КАРЗ» до банкрутства за наступних обставин.

На виконання сформованого злочинного умислу, 01.09.2005, точний час слідством не встановлено, ОСОБА_1 , будучи директором ДП «КАРЗ», в порушення ст. 7 Бюджетного кодексу України щодо ефективності та цільового використання бюджетних коштів, попередньо не перевіривши контрагента на предмет можливості виконання ним зобов`язань, діючи умисно з корисливих мотивів, зловживаючи службовим становищем, уклав з ТОВ «Укршляхтехнології» в особі ОСОБА_2 договір №99 щодо розбірки, мийки та дефектовки автомобільної техніки за завданням ДП «КАРЗ».

Засновником ТОВ «Укршляхтехнології» на час укладання договору був ОСОБА_2 (на цей час є ОСОБА_4 ).

Разом з тим, станом на момент підписання вказаного договору, зареєстрованим видом діяльності ТОВ «Укршляхтехнології» була діяльність у сфері інжинірингу (код КВЕД 71.12), що фактично не відповідала жодним чином видам робіт, які необхідно було виконати згідно зазначеного вище та фактично унеможливлювало належне виконання особисто ними, без передоручення або додаткового укладання інших договорів, відповідних робіт з розбірки, мийки та дефектовки автомобільної техніки.

Також, на даний момент вказане товариство може вести діяльність за наступними напрямками, згідно кодів КВЕД: 43.29 - інші будівельно-монтажні роботи, 43.99 - інші спеціалізовані будівельні роботи, 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля, 63.99 - надання інших інформаційних послуг, 71.12 - діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (основний), 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель, що навіть на теперішній час унеможливлює виконання вказаного договору.

В межах даного договору були підписані наступні акти виконаних робіт: акт №1від 24.04.2006 на суму 996 283,20 грн, акт №2 від 31.07.2006 на суму 925 730,86 грн, акт №4 від 10.07.2007 на суму 31 799,16 грн, акт №3 від 30.10.2006 на суму 1 174 995,35 грн та акт №5 від 31.07.2006 на суму 1 939 699,07 грн.

У подальшому, 11.10.2007 директор ДП «КАРЗ» ОСОБА_1 , на виконання злочинного умислу, спрямованого на доведення підприємства до банкрутства, підписав акт звірки взаєморозрахунків з ТОВ «Укршляхтехнології» в особі ОСОБА_2 по вказаному договору, згідно якого заборгованість ДП «КАРЗ» перед ТОВ «Укршляхтехнології» складала 5 068 507, 64 грн.

В той же час, ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.10.2007 по справі №16/303 прийнято рішення стягнути з ДП «КАРЗ» на користь ТОВ «Укршляхтехнології» 5 068 507, 64 грн. основного боргу, 25 500 грн. - державного мита та 118 грн. інформаційних витрат., що загалом склало 5 094 125, 64 грн.

З тексту вказаної ухвали вбачається, що директор ДП «КАРЗ» ОСОБА_1 , забезпечуючи виконання спільного з іншого особами умислу, спрямованого на доведення ДП «КАРЗ» до банкрутства, забезпечив пасивну позицію відповідача під час розгляду по суті вказаної господарської справи №16/303, особисто або через підлеглих йому осіб заперечення на позов не надав, доказів щодо спростування суми заборгованості, факту проведення робіт тощо, не надав.

В невстановлену слідством дату та час, однак в період з 23.10.2007 по 19.10.2010, ОСОБА_1 , організовуючи доведення свого злочинного умислу до кінця, діючи умисно з метою доведення очолюваного підприємства до банкрутства, незважаючи на факт підтвердження ним 23.10.2007 утвореної кредиторської заборгованості ДП «КАРЗ» перед ТОВ «Укршляхтехнології», таку на ввіреному йому підприємстві фактично не облікував, що обґрунтовано ставить під сумнів фактичну законність утворення вказаної заборгованості.

Окрім того, ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.03.2011 за заявою ТОВ «Компанія «ІТЕМ» порушено провадження у справі №43/122 про банкрутство ДП «КАРЗ».

Разом з тим, 19.10.2010 ОСОБА_1 , будучи директором ДП «КАРЗ», достовірно знаючи, що за підприємством обліковувалась кредиторська заборгованість в розмірі 25 618, 00 грн., віддав наказ підлеглим працівникам підприємства щодо поступового та часткового початку обліку заборгованості в розмірі 5 068 507, 64 грн., в результаті чого 19.10.2007 обліковано заборгованість в сумі 200 000, 00 грн., 02.02.2011 - 70 000 грн., 29.03.2011 -85 000 тис. грн., 05.04.2011 - 4 713 507, 64 грн., факт чого беззаперечно свідчить про штучне створення кредиторської заборгованості, що поступово призвело до стійкої фінансової неплатоспроможності підприємства.

Вказаний факт також підтверджується й тим, що облікування кінцевої та основної суми заборгованості було здійснено безпосередньо після порушення судом провадження у справі про банкрутство ДП «КАРЗ», що свідчить про завершення вчинення директором вказаного підприємства ОСОБА_1 всіх залежних від нього дій, спрямованих на доведення вказаного підприємства до банкрутства.

В той же час, однак до 05.04.2011, на виконання вказаної ухвали суду, ДП «КАРЗ» сплатило на користь ТОВ «Укршляхтехнології» 355 000 грн., у зв`язку з чим розмір кредиторської заборгованості вказаного підприємства станом на 05.04.2011 мав складатись 4 713 507, 64 грн.

Однак, 01.04.2011 перший заступник директора ДП «КАРЗ» ОСОБА_5 , який у невстановлену слідством дату та час досяг злочинної домовленості з ОСОБА_1 та директором ТОВ «Укршляхтехнологія» ОСОБА_2 щодо доведення до банкрутства ДП «КАРЗ», діючи умисно, будучи достовірно обізнаним, що він не є розпорядником коштів підприємства та не має права підписувати будь-які бухгалтерські документи, підписав акт звіряння взаєморозрахунків між підприємствами, згідно якого за ДП «КАРЗ» обліковано заборгованість в розмірі 4 739 125, 64, що не відповідає фактичному розміру кредиторської заборгованості, облікованої на підприємстві за вказаним договором.

Також, 10.03.2006, точний час слідством не встановлено, ОСОБА_1 , будучи директором ДП «КАРЗ», в порушення ст. 7 Бюджетного кодексу України щодо ефективності та цільового використання бюджетних коштів, попередньо не перевіривши контрагента на предмет можливості виконання ним зобов`язань, діючи умисно з корисливих мотивів, зловживаючи службовим становищем, уклав з ТОВ «Компанія «ІТЕМ» в особі ОСОБА_3 договір №25/03 щодо розбірки, мийки та дефектовки автомобільної техніки за завданням ДП «КАРЗ».

Засновниками ТОВ «Компанія «ІТЕМ» на той час був ОСОБА_6 (на даний час засновниками є ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ).

Разом з тим, станом на момент підписання вказаного договору, зареєстрованим видом діяльності ТОВ «Компанія «ІТЕМ» була лише діяльність з оптової торгівлі паливом.

На даний момент вказане товариство має проводити свою діяльність за наступними кодами КВЕД: 45.31 - оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний), 46.72 - оптова торгівля металами та металевими рудами, 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля, 49.41 - вантажний автомобільний транспорт, 70.22 - консультування з питань комерційної діяльності й керування, 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель.

Таким чином, дозволена діяльність ТОВ «Компанії «ІТЕМ» фактично не відповідала жодним чином видам робіт, які необхідно було виконати згідно зазначеного вище та фактично унеможливлювало належне виконання особисто ними, без передоручення або додаткового укладання інших договорів, відповідних робіт з розбірки, мийки та дефектовки автомобільної техніки.

У подальшому, на виконання вказаного договору складено та підписано акти прийому-передачі виконаних робіт, зокрема: №1 від 21.08.2006 на суму 1 683 122, 03 грн., №2 від 11.12.2006 на суму 1 183 856, 32 грн., №3 від 31.01.2007 на суму 1 304 955, 25 грн., №4 від 16.04.2007 на суму 1 546 725, 29 грн.

У подальшому, 01.08.2007 директор ДП «КАРЗ» ОСОБА_1 , на виконання злочинного умислу, спрямованого на доведення підприємства до банкрутства, підписав акт звірки взаєморозрахунків з ТОВ «Компанія «ІТЕМ» в особі ОСОБА_3 по вказаному договору, згідно якого заборгованість ДП «КАРЗ» перед ТОВ «Компанія ІТЕМ» складала 5 718 658, 88 грн.

В той же час, ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.12.2007 по справі №16/401 прийнято рішення стягнути з ДП «КАРЗ» на користь ТОВ «Компанія «ІТЕМ» 5 718 658, 88 грн. основного боргу, 25 500 грн. - державного мита та 118 грн. інформаційних витрат., що загалом склало 5 744 276, 88 грн.

З тексту вказаної ухвали вбачається, що директор ДП «КАРЗ» ОСОБА_1 , забезпечуючи виконання спільного з іншими особами умислу, спрямованого на доведення ДП «КАРЗ» до банкрутства, забезпечив пасивну позицію відповідача під час розгляду по суті вказаної господарської справи №16/401, особисто або через підлеглих йому осіб заперечення на позов не надав, доказів щодо спростування суми заборгованості, факту проведення робіт тощо, не надав.

Окрім того, 04.12.2007 судом оголошувалась перерва на підставі ст. 77 ГПК України для надання на вимогу суду доказів сплати заборгованості за вказаним договором, чого до суду фактично не надано.

В невстановлену слідством дату та час, однак в період з 10.03.2006 по 05.04.2011, ОСОБА_1 , організовуючи доведення свого злочинного умислу до кінця, діючи умисно з метою доведення ввіреного підприємства до банкрутства, незважаючи на факт підтвердження ним 10.03.2006 утвореної кредиторської заборгованості ДП «КАРЗ» перед ТОВ «Компанія «ІТЕМ», вказану заборгованість на ввіреному йому підприємстві фактично не облікував, що обґрунтовано ставить під сумнів фактичну законність утворення заборгованість.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.03.2011за заявою ТОВ «Компанія «ІТЕМ» порушено провадження у справі №43/122 про банкрутство ДП «КАРЗ».

Разом з тим, 05.04.2011 ОСОБА_1 , будучи директором ДП «КАРЗ», віддав наказ підлеглим працівникам підприємства щодо поставлення на облік зазначеної вище заборгованості перед ТОВ «Компанія «ІТЕМ», тобто вже після порушення провадження у справі про банкрутство, факт чого беззаперечно свідчить про штучне створення кредиторської заборгованості, що поступово призвело до стійкої фінансової неплатоспроможності підприємства. В той же час, керівництвом ДП «КАРЗ» в ході облікування вказаної заборгованості не враховано, що у 2010 році підприємство вже перераховувало на користь вказаного товариства 267, 67 грн.

З матеріалів справи №43/122 про банкрутство ДП «КАРЗ» вбачається, що перший заступник директора ДП «КАРЗ» ОСОБА_5 , який у невстановлену слідством дату та час досяг злочинної домовленості з ОСОБА_1 та директором ТОВ «Компанія «ІТЕМ» щодо доведення до банкрутства ДП «КАРЗ», діючи умисно, будучи достовірно обізнаним, що він, згідно посадових обов`язків, не є розпорядником майна та не є уповноваженою особою на підпис бухгалтерських або інших фінансових документів від підприємства, надав до суду за вих. №96 від 07.04.2011 відзив по справі, в якому також зазначив, що на 25 618, 00 грн. менше за заборгованість, фактично визнану судом.

Підсумовуючи викладене, прийнявши до уваги те, що в ТОВ «Укршляхтехнології» та ТОВ «Компанія «ІТЕМ» станом на момент укладання договорів з ДП «КАРЗ» не було відкрито, згідно кодів КВЕД, діяльність щодо розбірки, мийки та дефектовки автомобільної техніки, заборгованість за договорами з вказаними товариствами на підприємстві фактично не обліковувалась, перерахування грошових коштів підприємства на користь вказаних товариств здійснювалась, що взагалі не враховано при облікувані заборгованості в І кварталі 2011 року, після порушення справи про банкрутство, не відповідність фактичної суми заборгованості даним, зазначеним в документах підприємства, обґрунтованим є висновок про сумнівність дійсності проведення робіт за вказаними договорами та загалом щодо наявності кредиторської заборгованості ДП «КАРЗ» перед вказаними товариствами.

Окрім того, відповідно до ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» вбачається, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов`язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Згідно п. 4 Порядку видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна, затвердженого Постановою КМ України №937 від 07.08.1998, вексель не підлягає передачі шляхом індосаменту.

Незважаючи на викладене, 30.07.2008 посадові особи ДП «КАРЗ» видали два векселі в рахунок погашення заборгованості перед ТОВ «Укршляхтехнології» за договором №02/07 від 18.06.2007 на загальну суму: 736 954, 92 грн., зокрема: серії АА №1565537 на суму 700 000, грн. та серії АА № 1565538 на суму 36 954, 92 грн., пред`явлення яких мало відбутись не раніше 01.07.2010.

30.07.2008 ТОВ «Укршляхтехнології» вказані векселі пред`явлені до оплати, тобто в день їх видачі, а не 01.07.2010. На підставі цих дій, припинились вексельні розрахунки між підприємствами та поновилися розрахунки в грошовому еквіваленті, що підтверджується наявною за бухгалтерським обліком ДП «КАРЗ» кредиторської заборгованості перед ТОВ «Укршляхтехнології» станом на 01.01.2010.

У подальшому, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, посадові особи ДП «КАРЗ», діючи умисно, зловживаючи службовим становищем, в порушення п. 4 Порядку, затвердженого постановою КМУ №937 від 07.08.1998, передали вказані векселі ТОВ «Феліс», посадові особи якого 13.11.2009 розрахувались ними з ТОВ «Парма-Ресурс», а 02.12.2009 останнє передало їх до ТОВ «Кременчуцький регіональний технічний центр».

Відповідно до акту пред`явлення векселів від 01.07.2010 ТОВ «Кременчуцький регіональний технічний центр» перд`явило до виконання два векселі, а саме: серії АА №1565537 та серії АА №1565538, згідно з яким векселедержателем цих векселів зазначено ТОВ «Укршляхтехнології» (код ЄДРПОУ 33193303, адреса: 04070, м. Київ, вул. Ігорівська, 7А). Вказане є підтвердженням того, що на день складання даного документу два зазначених вище векселі не були передані з ТОВ «Укршляхтехнології» до ТОВ «Парма-Ресурс», а згодом до ТОВ «Кременчуцький регіональний технічний центр».

02.07.2010 посадові особи ДП «КАРЗ», продовжуючи свої злочинні дії спрямовані та зловживання службовим становищем в інтересах інших юридичних осіб та доведення ввіреного підприємства до банкрутства, будучи обізнаними щодо заборони передачі векселів іншим індосаментам, а ніж ТОВ «Укршляхтехнології», уклали з ТОВ «Кременчуцький регіональний технічний центр» угоду, відповідно до якої векселедержатель передав боржнику зазначені вище векселі на загальну суму 736 954, 92 грн. (серії АА №1565537 та №1565538). Відповідно до умов договору ДП «КАРЗ» видає новий вексель на суму 736 954, 92 грн., а саме серії АА №1565539, заборгованість за яким відображена у акті звіряння взаєморозрахунків від 07.05.2011.

Таким чином, службові особи ДП «КАРЗ» в особі директора ОСОБА_1 та першого заступника директора підприємства ОСОБА_5 , вчинили закінчений замах на зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використання службового становища всупереч інтересам служби, а також закінчений замах на доведення ДП «КАРЗ» до банкрутства, тобто умисне, з корисливих мотивів, в інтересах третіх осіб вчинення громадянином - службовими особами суб`єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб`єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі, тобто кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 219 КК України.

01.04.2015 за вказаним та іншими фактами внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015100000000310 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 364 КК України.

Разом з тим, в слідства на теперішній час недостатньо доказів та підстав для повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про підозру у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим виникли обґрунтовані підстави у зверненні до суду з даним клопотанням.

26.06.2019 ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області надано дозвіл на проведення обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є засновником товариства з обмеженою відповідальністю «Укршляхтехнології» та товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ітем».

18.07.2019 проведеним обшуком домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено:

- пістолет травматичний ФОРТ 12-Р, НОМЕР_4, калібру 9 мм;

- мисливський карабін ТОЗ-18-01, № НОМЕР_1 , калібру 5,6 мм;

- мисливський карабін ТОЗ-99, № НОМЕР_2 , калібру 5,6 мм;

- дозвіл № НОМЕР_3 , виданий 07.02.2004 на імя ОСОБА_5 на мисливський карабін ТОЗ-18-01, дійсний до 07.02.2012;

- дозвіл НОМЕР_5, виданий 26.06.2001 на імя ОСОБА_5 на ТОЗ-99, дійсний до 07.02.2012.

Врахувавши, що виявлені дозволи на зазначені вище дві рушниці втратили свою чинність понад 7 років тому, а дозвіл на виявлений травматичний пістолет Форт 12-Р взагалі відсутній, інших документів посвідчуючих право користування вказаними рушницями та пістолетами в ході обшуку або після такого надано не було, слід дійти обґрунтованого висновку про відсутність законних підстав на зберігання останніх.

Окрім того, прийнявши до уваги, тривалий строк непоновлення дозволу на вказані одиниці мисливської та травматичної зброї, а також факт того, що за вказаною адресою проживає родина ОСОБА_6 у складі ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , є обґрунтовані підстави вважати, що володілець вказаних виробів - ОСОБА_5 тривалий час за вказаною адресою не проживає, останні не використовує, у зв`язку з чим обґрунтованим є ризик їх використання іншими особами без передбаченого законом дозволу.

Зважаючи на те, що вилучені документи та майно містять на собі відомості, які можуть бути використані як доказ факт або обставин вчинення даного кримінального правопорушення, прокурор просив суд накласти арешт на вищеперераховані документи та майно.

Розгляд даного клопотання здійснено слідчим суддею за місцем розташування Третього слідчого відділу Територіального управління ДБР у місті Києві, що знаходиться в м. Борисполі Київської області, вул. Київський шлях, 79-в.

В судове засідання прокурор не з`явився, про дату час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином. До початку розгляду справи надав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, клопотання підтримує та просить задовольнити.

Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів у відповідності до ч.4 ст.107 КПК України не здійснювалось у зв`язку із неприбуття в судове засідання слідчого в даному кримінальному провадженні.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали поданого клопотання, приходить до висновку про задоволення клопотання з наступних підстав.

Розгляд клопотання проводиться у відсутність власника майна, з метою забезпечення арешту майна та унеможливлення його відчуження, використання, переоформлення.

Відповідно ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, i перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову (ч. 3 ст. 170 КПК України).

При вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя повинен врахувати, крім іншого, наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; правову підставу для арешту майна; розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову, тощо. В разі задоволення клопотання про арешт в ухвалі слід зазначити перелік майна, яке підлягає арешту.

Пунктом 1 ч. 2 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.

З наданих суду матеріалів вбачається, що незастосування арешту вказаного майна може призвести до зникнення, втрати вказаного майна.

З урахуванням наведених норм КПК України та встановлених обставин, вважаю наявність обґрунтованих підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вказане майно.

На підставі викладеного так керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170-173 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в :

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу нагляду з організації процесуального керівництва, підтримання обвинувачення в суді, додержання законів при виконанні судових рішень та координації правоохоронної діяльності управління нагляду за додержанням законів, виконанням судових рішень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності військової прокуратури Центрального регіону України Єфімцева Вячеслава Олександровича, про арешт майна, - задовольнити.

Накласти арешт на наступні документи та майно, власником якого є ОСОБА_5 , а саме:

- пістолет травматичний ФОРТ 12-Р, НОМЕР_4, калібру 9 мм;

- мисливський карабін ТОЗ-18-01, № НОМЕР_1 , калібру 5,6 мм;

- мисливський карабін ТОЗ-99, № НОМЕР_2 , калібру 5,6 мм;

- дозвіл № НОМЕР_3 , виданий 07.02.2004 на імя ОСОБА_5 на мисливський карабін ТОЗ-18-01, дійсний до 07.02.2012;

- дозвіл НОМЕР_5, виданий 26.06.2001 на імя ОСОБА_5 на ТОЗ-99, дійсний до 07.02.2012.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з моменту її проголошення шляхом подання власником майна чи іншою заінтересованою особою апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Слідчий суддя С.М.Вознюк