Рішення № 83181520, 12.07.2019, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №203/3490/18

Провадження №2/0203/250/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2019 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Дзьомі Ю.О.,

з участю:

-представниці позивача ОСОБА_15;

-представника позивача ОСОБА_1 ;

-представника відповідача Підлужного В.М .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до громадської організації «Платформа громадський контроль» про визнання інформації недостовірною, спростування недостовірної інформації,

у с т а н о в и в:

1. 29 вересня 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ГО «Платформа громадський контроль» про визнання інформації недостовірною, спростування недостовірної інформації. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року на персональній сторінці у соціальній мережі «Facebook» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 та на власному інтернет-порталі «Громадський контроль» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3---2 відповідач поширив неправдиву та негативну інформацію про позивача. Зокрема, у публікаціях позивача, іменованого «ІНФОРМАЦІЯ_4», пов`язано з підприємствами-субпідрядниками ТОВ «Тракція Інфра», що перемогло у тендері із здійснення ремонту автошляху по вул. Курчатова в м. Дніпрі, - ПП «Дніпромонтаж», ТОВ «МБК «Синергія», ТОВ «Будінвест Інжиніринг», а саме:

«Так, один из собственников ЧП «Днипромонтаж», ОСОБА_4 , владеет целым рядом предприятий, тесно связанных с близким соратником мэра Днепра ОСОБА_3 и его бизнес-партнерами.

Одним из таких партнеров является ОСОБА_10 , который работает директором десятков фирм, связанных с ОСОБА_3. Например, в ООО «Отельный комплекс - отель Астория», в котором ОСОБА_9 лично числится конечным бенефициаром, а ОСОБА_10 - директором. В свою очередь ОСОБА_10 и ОСОБА_6 тесно связаны через фирму ООО «УКР АНТ Консалтинг ЛТД». ОСОБА_10 здесь директор, а ОСОБА_6 владеет половиной фирмы через другую фирму - ООО «Пивденавтоматика».

А вот еще пример. Жена ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , владеет 85,71% в ООО «ФКС-КОНСАЛТ». Эта фирма - официальный правопреемник печально известного ООО «Славутич-капитал». Именно это предприятие участвовало в целом ряде громких корпоративных захватов «Рейдера №1».

Тесную связь ОСОБА_14 с ОСОБА_3 можно установить через еще десяток юрлиц, но даже эти два примера весьма красноречивы.

Второй субподрядчик «поляков» по ремонту улицы Курчатова, ООО «МБК Синергия», сидит с первым в соседних комнатах, а их собственники связаны между собой. Может конечно случайность, но что-то нам подсказывает, что и они тоже «оттуда».

Единственный конкурент «поляков» на тендере, ООО «Будинвест Инжиниринг», тоже оказывается связанным с фамилией ОСОБА_9 . 90% предприятия принадлежат одному из ключевых менеджеров ЖКХ-шной империи братьев ОСОБА_16, ОСОБА_17 (вот здесь детальная схема империи ОСОБА_16 и роль ОСОБА_18 в ней). Но на момент проведения тендера вместо ОСОБА_18 долей в «Будинвест Инжиниринг» всё ещё владела ОСОБА_20 - вывший бухгалтер «Спецкоммунхоза», которым в 2011 году через фирму-прокладку владела ОСОБА_19».

2. Поширена інформація є неправдивою, має негативне забарвлення, заподіяла шкоду честі, гідності та діловій репутації позивача, про що свідчить відповідний експертний висновок, доданий до позову. Викладені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом про визнання вказаної інформації недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права позивача, зобов`язання відповідача спростувати цю інформації у такий же спосіб, у якій вона була поширена, відшкодування також судових витрат у сумі 65 109,60 грн. (т. 1 а.с.а.с. 2 - 24, 209).

3. 06 листопада 2018 року відповідач подав до суду відзив на позов, у якому зазначив, що заперечує проти позову, оскільки позивач не надав суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження доводів, викладених у позові. Крім того, відповідач зазначив, що позивач є публічною особою, відомим політичним діячем, отже межа допустимої критики щодо нього є ширшою. Позивача неодноразово у різноманітних інтерв`ю називали рейдером, проте він жодного разу не тлумачив цей термін як негативний. Решта тверджень, вжитих у статті відповідають дійсності, про що свідчать відповідні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У відзиві на позов відповідач у порядку письмового опитування позивача поставив перед ним вісім запитань (т. 1 а.с.а.с. 226 - 233, т. 2 а.с.а.с. 69, 70).

4. 16 листопада 2018 року позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що на відміну від відповідача надав суду належний доказ, що підтверджує його процесуальну позицію, - висновок експерта. Крім того, позивач критично поставився до доводу відповідача щодо статусу позивача як політичного діяча, оскільки у статті йдеться про позивача як про пересічну фізичну особу (т. 2 а.с.а.с. 73 - 82).

5. 05 грудня 2018 року відповідач подав до суду заперечення, у яких зазначив, що стаття в частині пов`язаності позивача з низкою згаданих у ній юридичних осіб, є цілком правдивою, про що свідчать витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, позивач широко відомий в Україні як керівник політичної партії тощо, отже до нього може застосовуватись критерій підвищеної межи допустимої критики. Позивач до того у різноманітних інтерв`ю сам себе називав рейдером, що уможливило застосування цього терміну й відповідачем (т. 2 а.с.а.с. 103 - 107, 182).

6. 11 грудня 2018 року суд своєю ухвалою зобов`язав позивача надати відповіді на запитання, поставлені відповідачем у відзиві на позов (т. 2 а.с. 195).

7. 11 лютого 2019 року позивач на виконання ухвали від 11.12.2018 року подав до суду заяву свідка, у якій повідомив, що використання відносно нього терміну «рейдер» завдає йому моральних страждань та репутаційної шкоди; вказаний термін не завжди має негативний сенс, проте у статті, що є предметом спору, цей термін вжитий саме у негативному сенсі; тісних відносин з ОСОБА_10 позивач не підтримує; політичним діячем позивач себе не вважає, оскільки останні кілька років він не займається активною політичною діяльністю, тощо (т. 2 а.с.а.с. 216 - 218).

8. 15 лютого 2019 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (т. 2 а.с. 228).

9. У судовому засіданні представники позивача підтримали заявлений позов, пояснивши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року на персональній сторінці у соціальній мережі «Facebook» та на власному інтернет-порталі «Громадський контроль» відповідач поширив неправдиву та негативну інформацію про позивача. Зокрема, у публікаціях позивача, іменованого «ІНФОРМАЦІЯ_4», пов`язано з підприємствами-субпідрядниками ТОВ «Тракція Інфра», що перемогло у тендері із здійснення ремонту автошляху по вул. Курчатова в м. Дніпрі, - ПП «Дніпромонтаж», ТОВ «МБК «Синергія», ТОВ «Будінвест Інжиніринг». Поширена інформація є неправдивою, має негативне забарвлення, заподіяла шкоду честі, гідності та діловій репутації позивача, про що свідчить відповідний експертний висновок, доданий до позову.

10. Представник відповідача у суді заперечував проти позову, пояснивши, що позивач не надав суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження доводів, викладених у позові. Крім того, позивач є публічною особою, відомим політичним діячем, отже межа допустимої критики щодо нього є ширшою. Позивача неодноразово у різноманітних інтерв`ю називали рейдером, проте він жодного разу не тлумачив цей термін як негативний. Більше того, позивач в інтерв`ю сам себе називав рейдером, що уможливило застосування цього терміну й відповідачем. Решта тверджень, вжитих у статті відповідають дійсності, про що свідчать відповідні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

11. Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

12. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року на персональній сторінці у соціальній мережі «Facebook» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 та на власному інтернет-порталі «Громадський контроль» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3---2 відповідач поширив таку інформацію (т. 1 а.с.а.с. 34 - 38):

«Так, один из собственников ЧП «Днипромонтаж», ОСОБА_4 , владеет целым рядом предприятий, тесно связанных с близким соратником мэра Днепра ОСОБА_3 и его бизнес-партнерами.

Одним из таких партнеров является ОСОБА_10 , который работает директором десятков фирм, связанных с ОСОБА_3. Например, в ООО «Отельный комплекс - отель Астория», в котором ОСОБА_9 лично числится конечным бенефициаром, а ОСОБА_5 - директором. В свою очередь ОСОБА_10 и ОСОБА_6 тесно связаны через фирму ООО «УКР АНТ Консалтинг ЛТД». ОСОБА_10 здесь директор, а ОСОБА_6 владеет половиной фирмы через другую фирму - ООО «Пивденавтоматика».

А вот еще пример. Жена ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , владеет 85,71% в ООО «ФКС-КОНСАЛТ». Эта фирма - официальный правопреемник печально известного ООО «Славутич-капитал». Именно это предприятие участвовало в целом ряде громких корпоративных захватов «Рейдера №1».

Тесную связь ОСОБА_14 с ОСОБА_3 можно установить через еще десяток юрлиц, но даже эти два примера весьма красноречивы.

Второй субподрядчик «поляков» по ремонту улицы Курчатова, ООО «МБК Синергия», сидит с первым в соседних комнатах, а их собственники связаны между собой. Может конечно случайность, но что-то нам подсказывает, что и они тоже «оттуда».

Единственный конкурент «поляков» на тендере, ООО «Будинвест Инжиниринг», тоже оказывается связанным с фамилией ОСОБА_9 . 90% предприятия принадлежат одному из ключевых менеджеров ЖКХ-шной империи братьев ОСОБА_16, ОСОБА_17 (вот здесь детальная схема империи ОСОБА_16 и роль ОСОБА_18 в ней). Но на момент проведения тендера вместо ОСОБА_18 долей в «Будинвест Инжиниринг» всё ещё владела ОСОБА_20 - вывший бухгалтер «Спецкоммунхоза», которым в 2011 году через фирму-прокладку владела ОСОБА_19».

12. Позивач стверджує, що поширена інформація є неправдивою, має негативне забарвлення, заподіяла шкоду його честі, гідності та діловій репутації.

13. Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

14. Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

15. Кожен має право на свободу вираження поглядів в розумінні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

16. У відповідності з частиною 1 статті 302 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

17. За правилами, встановленими частиною першою статті 30 Закону України від 02.10.1992 року №2657-ХІІ «Про інформацію» (далі - Закон №2657-ХІІ), ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

18. Пленум Верховного Суду України у пунктах 1, 19 постанови від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі - Постанова) роз`яснив судам, що, беручи до уваги положення статей 32, 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

19. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

20. Частиною другою статті 471 Закону №2657-ХІІ визначено, що оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

21. Таким чином, за змістом статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

22. Суду слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії»).

23. Відповідно до частини 1 статті 277 ЦК фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

24. Пленум Верховного Суду України у пункті 15 Постанови роз`яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

25. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

26. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

27. Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

28. Згідно з частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

29. У відповідності з частинами 2, 3 статті 12 ЦПК учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

30. За правилами, встановленими частинами 1, 3 статті 13 ЦПК, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

31. Статтею 76 ЦПК визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

32. За змістом частин 1, 5 статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

33. Відповідно до частини 2 статті 77 ЦПК предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

34. Аналіз доказів, наданих позивачем, у контексті приведених вище норм, свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.

35. Так, у розумінні приведених норм, процесуальним завданням позивача було доведення належними, допустимими й достовірними доказами, із дотриманням принципу їх достатності, наявності у діях відповідача сукупності таких обставин: поширення інформації стосовно позивача, негативний характер такої інформації, настання негативних наслідків особистим немайновим правам позивача.

36. Твердження позивача про негативний характер поширеної інформації побудовано ним винятково на висновку експерта від 27.08.2018 року №056/258 ДП «Українське бюро лінгвістичних експертиз» НАН України, згідно з яким (т. 1 а.с.а.с. 90 - 128):

- текст публікації «Ряженые поляки-2» містить негативну інформацію про ОСОБА_12 такого змісту: ОСОБА_12 займається рейдерською діяльністю;

- негативну інформацію про ОСОБА_13 в публікації «Ряженые поляки-2» виражено у формі фактологічного твердження.

37. Між тим, суд критично ставиться до вказаного висновку з огляду на таке.

38. Згідно з частинами 1 - 3 статті 102 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

39. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

40. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

41. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

42. Аналіз змісту експертного висновку свідчить про недотримання вимог, встановлених приведеною вище нормою.

43. Так, згідно з преамбулою висновку підставою для проведення експертизи став запит партнера адвокатського об`єднання «БАРРІСТЕРС» адвоката Шевчука Олексія Анатолійовича від 01.08.2018 року №01/08-2018, а також договір від 01.08.2018 року, укладений між останнім та ДП «Українське бюро лінгвістичних експертиз» НАН України.

44. Викладене свідчить про порушення позивачем приписів частини 3 статті 102 ЦПК, оскільки висновок не був підготовлений на замовлення учасника справи, якими, у розумінні статті 42 ЦПК, є винятково сторони.

45. Відповідачем, натомість, суду надано низку належних та допустимих доказів, що спростовують доводи, викладені у позові.

46. Так, судом було досліджено (відтворено у засіданні) електронний доказ (CD-R диск із записом відео «ОСОБА_12 під домашнім арештом. Відверто. Частина 1». Автор - Роман Скрипін). На відрізку часу від 1300 хвилини до 1340 хвилин позивач заявляє, що тривалий час займається так званим «злиттям та поглинанням», що у країні називається рейдерством. При цьому на запитання ведучого «Чи можете ви сказати, що ви власно цим і займалися?» позивач відповів ствердно.

47. Представники позивача у суді визнали факт достовірності вказаного доказу, заперечуючи лише проти того, що відповідач подав його не з першою заявою по суті справи, а разом із запереченнями. Суд критично ставиться до таких заперечень, оскільки вони мають виключно процесуальну (абстрактну) природу. При цьому суд зважає на те, що цей доказ був наданий відповідачем у межах підготовчого провадження і відповідно до статті 83 ЦПК.

48. Відтак, оцінюючи ставлення позивача до терміну «рейдер», а також факт вживання цього поняття позивачем до себе особисто, суд не знаходить достатніх підстав для висновку про негативний характер вказаного терміну у контексті поширеної відповідачем статті.

49. Крім того, суд не знаходить також підстав вважати недостовірною інформацію, викладену відповідачем у статті з приводу пов`язаності позивача з низкою юридичних осіб.

50. Так, надані відповідачем витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань свідчать про те, що власником 60% статутного капіталу однієї з підрядних організацій (ПП «Дніпромонтаж») є ОСОБА_14 , який також є власником 50% статутного капіталу ТОВ «Південінформатика». Останнє у свою чергу володіє 100% статутного капіталу ТОВ «УКР АНТ КОНСАЛТІНГ ЛТД», директором якого є ОСОБА_10 Останній одночасно очолює ТОВ «Готельний комплекс - Готель Асторія», кінцевим бенефіціарним власником якого є саме позивач (т. 1 а.с.а.с. 241 - 247, т. 2 а.с.а.с. 1 - 61, 108 - 173).

51. Про таку пов`язаність також свідчить ухвала Печерського районного суду м. Києва від 04.07.2018 року, постановлена у справі №757/27383/18-к. За змістом ухвали 31.10.2015 року слідчим було проведено обшук приміщення адміністративно-готельного комплексу ( м . Дніпропетровськ, вул. Набережна ім. В.І. Леніна, 53), що перебував в оренді у ПП «Славутич-Лізинг», очолюваного ОСОБА_10 . За результатами розгляду справи ОСОБА_10 за його заявою було повернуто вилучене під час обшуку майно, до складу якого, зокрема, увійшли дві печатки ТОВ «Південінформатика», печатка КУА «Славутич-Капітал», печатка КП «Дніпроуніверсал», печатка ФК «Славутич-Капітал», оригінал паспорта громадянина України ОСОБА_3 (т. 2 а.с.а.с. 207 - 211).

52. При цьому за змістом відповідного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань директором ПП «Славутич-Лізинг» є ОСОБА_10 , який разом з позивачем є також співзасновником ТОВ «Перша Корпоративна Група».

53. Відтак системний аналіз наданих доказів (відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ухвала Печерського районного суду м. Києва від 04.07.2018 року у справі №757/27383/18-к) дає можливість дійти висновку про безумовну пов`язаність, яка має корпоративний (через участь у господарських товариствах) та адміністративний (через очолювання господарських товариств) характер, про яку йдеться у поширеній відповідачем інформації.

54. Крім того, суд частково погоджується з посиланням відповідача на публічний статус позивача та суспільний інтерес щодо його особи, які, безумовно, підвищують межу допустимої відносно нього критики.

55. У поширеній відповідачем інформації насправді не йдеться про позивача як про політичного діяча, проте його особистість як у м. Дніпрі, так і загалом в Україні, є широко відомою.

56. У відповідності зі статтями 3 - 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, яка схвалена 12.02.2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, оскільки політичні діячі вирішили апелювати до довіри громадськості та погодились «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, а тому вони підлягають ретельному громадському контролю та потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у ЗМІ з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції.

57. Посадові особи повинні погодитись з тим, що вони підлягатимуть громадському контролю та критиці, особливо в ЗМІ, з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції, тієї мірою, якою це є необхідним для забезпечення прозорості та відповідального виконання їхніх обов`язків.

58. Гумористичний та сатиричний жанр, захищений статтею 10 Конвенції, дозволяє більший ступінь перебільшення та навіть провокації доти, доки це не вводить громадськість в оману щодо фактів.

59. Політичні діячі не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. Тому на ЗМІ, які критикують політичних діячів, не повинні накладатися суворіші санкції відповідно до національного законодавства. Цей принцип також застосовується до посадових осіб. Відхід від цього правила є допустимими лише у випадках, коли це є украй необхідним для забезпечення можливості виконання належним чином посадовими особами своїх функцій.

60. Проблеми, пов`язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини.

61. Застосовуючи положення статті 10 Конвенції у рішеннях «Газета «Україна-центр» проти України», «Нікула проти Фінляндії», «Яновський проти Польщі» та інших, суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.

62. Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Конвенції, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

63. Європейський суд з прав людини 02.06.2016 року ухвалив рішення у справі №61561/08 «Інститут економічних реформ проти України», де, розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи, зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції, існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів надаватиметься у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес.

64. У зазначеному рішення суд проводить відмінність між твердженнями про факти і оціночними судженнями. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не підлягає доведенню. Оціночне судження не може бути доведене, це порушує саму свободу думки, яка є основною частиною права, гарантованого статтею 10 Конвенції.

65. Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацію фактів.

66. З урахуванням наведених норм матеріального права, прецедентної практики Європейського суду з прав людини суд доходить висновку про те, що поширена інформація в частині, що стосується терміну «рейдер», не містить фактичних даних, а натомість, містить оціночне судження відповідача та критику дій позивача як широко відому у місті особу.

67. Доводи представників позивача у цьому контексті не можуть братись судом до уваги, оскільки обмеження висловлювань, що становлять суспільний інтерес, неприпустиме через більш високий рівень захисту свободи вираження поглядів.

68. Позивач у поширеній інформації дійсно не фігурує як політичний діяч, проте через свою надзвичайну відомість та публічний статус безперечно обумовлює високий суспільний інтерес до своєї особи.

69. З огляду на викладене суд не знаходить достатніх підстав для задоволення заявленого у справі позову.

70. Керуючись статтями 5, 7, 10 - 13, 19, 23, 76 - 81, 89, 209 - 211, 213, 228, 229, 258, 259, 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) у позові до громадської організації «Платформа громадський контроль» (ідентифікаційний код - 39689459; 49000, місто Дніпро, вулиця Ульянова, 24/9) про визнання інформації недостовірною, спростування недостовірної інформації відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 16 липня 2019 року.

Суддя М.О. Католікян