Рішення № 83180512, 16.07.2019, Горохівський районний суд Волинської області

Пр.№2/155/31/19

Справа №155/104/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2019 року Горохівський районний суд

Волинської області

в складі: головуючого - судді Адамчук Г.М.

при секретарі судового засідання Федонюк О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Горохівського районного суду в м.Горохів Волинської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності і стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про захист честі та гідності і стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 14.07.2017 року приблизно о 07.00 год. зранку, він та ОСОБА_3 перебували на дорозі сполученням «Горохів-Локачі», де останній виганяв пасти худобу. В цей час до позивача звернулась ОСОБА_2 і ствердила, що він користується водою, світлом, а не оплачує ці послуги, хоча має кошти від продажу малини. Позивач зазначив, що минулого року за користування послугами з водопостачання він сплачував кошти до державного бюджету сільської ради, а в цьому році - користується власною скважиною та за електроенергію сплачує згідно рахунків про оплату, заборгованості немає. Коли позивач заперечив, то відповідач почали обзивати його «дебілом» і сказала, що він «напивається і п`яний, і обістяний валяється на автостанції». При цьому були присутні ОСОБА_3 та депутат сільської ради ОСОБА_4 . Позивач вважає, що слова відповідача принизили його честь та гідність та завдали душевних страждань. Крім того зазначає, що в 2008 році переніс складну операцію на серце та є інвалідом 3 групи, йому протипоказані фізичні навантаження, спиртні напої він не вживає, в нього головокружіння та приступи аритмії та через вказану ситуацію він змушений був звертатись до лікаря. 14.07.2017 року він звертався до Горохівського відділу поліції з приводу наклепу ОСОБА_2 , де йому повідомили, щоб за захистом своїх прав він звернувся до суду. Позивач просить зобов`язати відповідача публічно вибачитись за розповсюдження неправдивої інформації, що паплюжить його честь та гідність та стягнути з відповідача 3000 грн. моральної шкоди, завданої розповсюдженням неправдивих відомостей, що принижують його честь та гідність, а також судовий збір в сумі 673,60 грн.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 22 жовтня 2018 року справу прийнято до свого провадження.

Ухвалою суду від 08 квітня 2019 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак скерував до суду заяву про розгляд справи у його відсутності та зменшив позовні вимоги, а саме просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 в його користь 3000 грн. моральної шкоди, завданої розповсюдженням неправдивих відомостей, що принижують честь і гідність та судові витрати по справі. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, хоча належним чином повідомлялась про час та місце проведення судового засідання. Про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов не подала.

За погодженням позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити з таких підстав.

Згідно статті 32 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

За положеннями ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на звернення до суду з позовом про захист її гідності, честі та ділової репутації.

Статтею 201 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань кореспондує обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria), § 46).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Згідно з частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно зі статтею 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Згідно рапорта чергового працівника Горохівського ВП ГУНП у Волинській області від 14.07.2017 року вбачається, що надійшло повідомлення ОСОБА_1 , що його сусідка ОСОБА_2 безпідставно звинувачує його у несплаті коштів за спожиту електроенергію.

Відповідно до роз`яснень, наданих у пунктах 19 і 27 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27 лютого 2009 року № 1, якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, необхідно враховувати роз`яснення, що містяться в постанові ПленумуВерховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року № 5).

При визначенні розміру моральної шкоди слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності.

З огляду на приписи статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у постанові «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31 березня 1995 року у пунктах 3 і 9 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Із медичної карти амбулаторного хворого вбачається, що 02.08.2017 року ОСОБА_1 звертався зі скаргами до невролога.

Із виписки епікриз з і\х №18376, консультаційного висновку спеціаліста від 21.11.2017 року та довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії №390252 вбачається, ОСОБА_1 хворіє, 11.12.2008 р. йому проведено операцію на серці, та він є особою з інвалідністю 3 групи загального захворювання, якому протипоказані фізичні навантаження.

Із довідок Горохівської ЦРЛ вбачається, що ОСОБА_1 за наркологічною та психіатричною допомогою не звертався.

Таким чином, виходячи із засад справедливості, добросовісності і розумності, з урахуванням характеру вчинених дій відповідачем та способу поширення нею неправдивої інформації, а також глибину душевних страждань позивача, суд приходить до висновку про задоволення вимог стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 3000 гривень.

У відповідності з вимогами ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати в розмірі 673,60 грн.

На підставі ст.ст. 15, 23, 269, 270, 271, ст. 275, ч.1 ст.277, ст. 1167 Цивільного кодексу України, керуючисьст.ст. 12, 13, 19, 141, 264-265, ч.1 ст.280, 281, 282 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 673,60 грн. (шістсот сімдесят три гривні 60 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

У відповідності до п.п.15.5) п.1 Розділу ХШ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Головуючий: /підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області Г.М.Адамчук