Рішення № 83180503, 19.07.2019, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/20518/18

Провадження № 2/200/4549/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

19 липня 2019 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Стрипи М.П.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аракс-Вайт» про захист прав споживача шляхом визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із зазначеним позовом.

В обгрунтування позовних вимог зазначив наступне.

В мережі інтернет позивач знайшов оголошення про продаж авто ВАЗ 2112, 2014 р.в. вартістю 70000 грн., зателефонував за телефоном, вказаним в оголошенні, та йому сказали, що дійсно такий транспортний засіб є в наявності. Він приїхав до офісу компанії в м.Кам`янське, і йому сказали, якщо сплатити повну вартість автомобіля, буде знижка і вартість авто складатиме 69300 грн. Він сплатив вказану суму того ж дня, та 20 серпня 2018 року між ним та відповідачем був укладений договір фінансового лізингу № 01065. Після підписання договору позивач помітив, що предметом фінансового лізингу є інший транспортний засіб, та менеджер компанії повідомив йому, що це вказано для перекриття вартості акційного авто. Після сплати цієї суми позивач, ознайомившись з умовами договору, прийшов до висновку, що відповідач ввів його в оману, а договір містить несправедливі умови, сплачений позивачем платіж виявився комісією за організацію договору, тобто винагородою лізингодавцю за організаційні заходи, пов`язані з підготовкою та укладенням договору, сторонами не дотримано вимоги щодо обов`язкового нотаріального посвідчення договору. Позивач написав заяву про розірвання договору та повернення коштів та отримав відповідь. Але кошти йому повернуті не були, та в подальшому зв`язок з відповідачем був відсутній. Позивач також зазначає, що неправомірними діями відповідача йому було завдано моральної шкоди,яка виразилася в несправедливих умовах договору, ненаданням автомобіля за договором лізингу, не повернення сплачених коштів, що спричинило погіршення самопочуття, порушення життєвого укладу, він зазнав негативних емоцій та переживань, головного та серцевого болю, стресу. Розмір моральної шкоди оцінює в 6000 грн.

На підставі викладеного, позивач просив суд визнати договір фінансового лізингу № 01065 від 20.08.2018 року недійсним. Стягнути з ТОВ «Аракс-Вайт» на його користь сплачені кошти в розмірі 69300 грн., а також моральну шкоду у розмірі 6000 грн. Покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Женеску Е.В. від 02 січня 2019 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аракс-Вайт» про захист прав споживача шляхом визнання договору недійсним, визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідач, який належним чином повідомлений про відкриття судом провадження у зазначеній справі, не подав відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2019 року постановлено розглядати справу заочно на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено наступне.

20 серпня 2018 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Авто Галактика» (який відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змінив свою назву на ТОВ «Аракс-Вайт»), договір фінансового лізингу № 01065, відповідно до умов якого предметом фінансового лізингу є транспортний засіб зазначений у даній статті та у специфікації ( Додаток № 1 до Договору) (автомобіль марки Nissan X-TRail New).

Відповідно до квитанції від 20 серпня 2018 року позивач сплатив 69300 грн., як авансовий платіж згідно Договору лізингу № 01065 від 20 серпня 2018 року.

Відповідно до умов Договору повна вартість предмету лізингу складає 684350 грн., авансовий платіж складає 25 %, який сплачується лізингоодержувачем на користь лізингодавця, на умовах договору, до моменту передачі предмета лізингу.

Як вбачається зі змісту п.7.1 договору лізингу, укладеного між сторонами, комісія за організацію договору - це погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу у розмірі 10%, який лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця після укладення договору за його організацію протягом строку дії договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір комісії за організацію договору зазначено у додатку № 1 до цього договору. Комісія за організацію договору входить до складу обов`язкових лізингових платежів, які лізингоодержувач зобов`язаний сплатити до моменту отримання предмету лізингу.

Тобто комісія за організацію договору - це одноразова плата лізингоодержувача лізингодавцю при укладенні договору.

З договору фінансового лізингу вбачається, що він виготовлений у машинописній формі, як бланк, куди внесені ПІБ позивача, дані його паспорту, назва предмета лізингу, його вартість та розмір лізингових платежів.

Відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом «Про фінансовий лізинг» № 723/97-ВР.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

У відповідності до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж, як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Вказаний пункт Договору порушує принцип добросовісності, оскільки відповідач не обґрунтував співмірність розміру платежу за організацію даного договору, виконаній послузі, який згідно ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», не є лізинговим платежем, а фактично є платою за виготовлення стандартної форми договору.

До того ж, умова про сплату авансового платежу є несправедливою як така, що призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, оскільки всі дії відповідача щодо перевірки, розгляду та підготовки документів для укладення договору фактично звелися до заповнення бланку договору в частині паспортних даних позивача, предмета лізингу, його вартості та розміру лізингових платежів.

Відповідач не надав будь-яких доказів того, що ним були здійснені якісь дії щодо перевірки чи підготовки документів для укладення договору.

Як вбачається із змісту Договору комісія за організацію договору є окремою оплачуваною послугою відповідача. Тому неповернення цих коштів суперечить п. 4 та п.5 ч.3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991р. № 1023-XII містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п`ятої цієї норми у разі визнання несправедливим окремого положення договору, включаючи ціну договору, може бути визнано недійсним або змінено таке положення, а не сам договір.

У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону № 1023-XII).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Проаналізувавши норму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», слід дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони одночасно, по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 2-4); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).

Пунктом 8.3. спірного договору передбачено, що у разі зміни вартості предмета лізингу з моменту укладання даного Договору, сторони домовились та беруть на себе зобов`язання, підписати новий Додаток №1 до даного договору із визначенням лізингових періодичних платежів, які розраховуються із ціни транспортного засобу, що буде діяти на момент купівлі предмету лізингу Лізингоодержувачем.

Крім того, відповідно до п.6.3 спірного Договору гривневий еквівалент вартості предмета лізингу, який визначений на дату укладання даного договору, може змінюватися у випадку зміни обмінного курсу євро до української гривні або в разі зміни відпускної ціни транспортного засобу у продавця.

Як зазначено у п.8.11 даного Договору дострокове погашення може відбуватися не раніше ніж через 12 календарних місяців після підписання акта приймання-передачі предмета лізингу між лізингодавцем та лізингоодержувачем.

За змістом частини п`ятої статті 11 Закону № 1023-XII до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Несправедливими є положення договору фінансового лізингу, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за дострокове його погашення.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Тому, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Дана позиція суду також висвітлена в постанові Верховного Суду України 16.12.2015 року( справа № 6-2766 цс15).

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу від 20 серпня 2018 року, укладений між сторонами нотаріально посвідчено не було.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу , укладеного між сторонами, дає підстави дійти висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов`язків, передбачених договором та законом, звужені обов`язки та значно розширені права лізингодавця, зокрема виконання зобов`язань забезпечено лише відповідальністю лізингоодержувача, передбачена сплата лізингоодержувачем штрафів, пені, при цьому адекватного захисту його прав від неналежного виконання договірних зобов`язань лізингодавцем умови договору не передбачають; договором установлено право лізингодавця змінювати та розривати договір в односторонньому порядку, однак таке право не передбачається для лізингоодержувача, якому встановлено жорсткі зобов`язання та непропорційно великий розмір штрафу. А також неповернення внесеної ним суми в будь-якому випадку, навіть при невиконанні лізингодавцем взятих на себе зобов`язань за договором.

За наведених обставин суд вважає, що договір фінансового лізингу, укладений між сторонами, містить несправедливі умови, а тому в силу вимог Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 215 ЦК України спірний договір належить визнати недійсним.

Приймаючи рішення про визнання спірного договору недійсним, суд також враховує правову позицію, висловлену у постановах Верховного Суду України від 11.05.2016 р. ( справа № 6-3020 цс15) та від 16.12.2015 року (справа № 6-2766 цс15) , з яких, зокрема, вбачається, що несправедливі умови договору лізингу та відсутність нотаріального посвідчення є підставою для визнання його недійсним.

Згідно з ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Тому вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь сплачених коштів в сумі 69300 гривень відповідно до умов спірного договору підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав і яка може полягати у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у тому числі у зв`язку з відчуттям фізичного болю та страждань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Згідно роз`яснень п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 р №4, зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 р №5 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. У зв`язку з чим моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження нормального активного громадського життя, при настанні інших негативних явищ.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що неправомірними діями відповідача йому було завдано моральної шкоди, яка виразилася в несправедливих умовах договору, ненаданням автомобіля за договором лізингу, не повернення сплачених коштів, він зазнав негативних емоцій та переживань, головного та серцевого болю, стресу. Разом з тим, суд вважає вказаним позивачем розмір моральної шкоди завищеним, позивач не надав доказів щодо погіршення стану здоров`я, тому виходячи з принципів розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України якщо позивача на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аракс-Вайт» про захист прав споживача шляхом визнання договору недійсним - задовольнити частково.

Визнати договір фінансового лізингу № 01065 від 20.08.2018 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Галактика», недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аракс-Вайт» (ЄДРПОУ 41956901) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачені кошти в розмірі 69300 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аракс-Вайт» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аракс-Вайт» (ЄДРПОУ 41956901) в доход держави судовий збір у розмірі 1424,84 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: Е.В. Женеску