Рішення № 83179348, 16.07.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/18360/18

Провадження № 2/127/4232/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2019 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: судді Бойка В.М.,

за участю секретаря Ревтюх О.А.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Заводнюк І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», ОСОБА_3 , за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про зняття арешту з майна,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ТОВ «Кредекс Фінанс», ОСОБА_3 про зняття арешту з майна. Позовні вимоги мотивовані тим, 09.09.2010 року Вінницьким міським судом Вінницької області видано виконавчий лист про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь АКІБ «УкрСиббанк», який в подальшому замінений на нового стягувача ТОВ «Кредекс Фінанс». 25.07.2014 року в межах виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на все майно ОСОБА_2 та оголошено заборону на його відчуження. 31.12.2015 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Позивач вказує, що ТОВ «Кредекс Фінанс» та ОСОБА_3 укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого до останнього перейшло право вимоги до ОСОБА_2 . Оскільки на даний час рішення суду в забезпечення якого накладався арешт виконано позивачем добровільно в повному обсязі потреба у арешті відсутня, що й стало підставою звернення до суду.

Ухвалою суду від 02.10.2018 року позовну заяву позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 08.04.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

16.07.2019 року від третьої особи до суду надійшов відзив, відповідно до якого Відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Вінницькій області позовні вимоги не визнає та просить відмовити в задоволенні позову з наступних підстав. Положеннями інструкції з організації примусового виконання рішень, при виконанні посадових обов`язків якою керуються органи ДВС, передбачено зняття арешту лише після сплати виконавчого збору за вчинення виконавчих дій. Таким чином оскільки відносно позивача було відкрито виконавче провадження, а виконавчий збір він не сплатив підстави для зняття арешту відсутні. Крім того дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Вінницькій області вчинені відповідно до вимог ЗУ «Про виконавче провадження» в межах наданих повноважень, що є підставою для відмови в задоволенні заяви.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов з підстав викладених у ньому та просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві та просив суд відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_4 до судового засідання не з`явився, однак в матеріалах справи міститься його заява про розгляд справи за його відсутності. У заяві ОСОБА_4 вказав, що позовні вимоги визнає.

Представник відповідача ТОВ «Кредекс Фінанс» до судового засідання не з`явився про причини неявки до суду не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.

Судом встановлено, що постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Вінницькій області від 25.07.2014 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2 та заборонено йому здійснювати відчуження будь-якого майна належного на праві власності в межах процедури виконання виконавчого листа № 2-710/10 від 09.09.2010 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь АКІБ «Укрсиббанк» боргу в розмірі 242558,13 грн, а також судового збору і витрат на ІТЗ розгляду справи в розмірі 1820 грн (а.с. 3).

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання управління ДВС ГТУЮ у Вінницькій області від 25.07.2014 року виконавчий лист № 2-710/10 від 09.09.2010 року повернутий стягувачу ТОВ «Кредекс Фінанс».

З даної постанови вбачається, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24.12.2013 року у виконавчому провадженні по примусовому виконанні рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 31.05.2013 року у справі № 2-710/2010 замінено стягувача з АКІБ «УкрСиббанк» на ТОВ «Кредекс Фінанс» (а.с. 4).

24.02.2017 року між ТОВ «Кредекс Фінанс» та ОСОБА_4 укладено договір № 15-02/2017 про відступлення права вимоги , за умовами якого ТОВ «Кредекс Фінанс» передало, а ОСОБА_4 прийняв право вимоги до ОСОБА_2 , що виникла на підставі договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11392996000 від 10.09.2008 року (а.с. 5-6).

Майнові вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 на підставі договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11392996000 від 10.09.2008 року задоволені в повному обсязі, що підтверджується нотаріально засвідченою заявою ОСОБА_4 (а.с. 8).

За вчинення виконавчих дій з виконання виконавчого листа № 2-710/10 від 09.09.2010 року за ОСОБА_2 рахується борг зі сплати виконавчого збору у розмірі 24437,81 грн.

Доказів сплати ОСОБА_2 виконавчого збору матеріали справи не містять.

Відповідно до витягу про стан виконавчого провадження зазначені обтяження відносно ОСОБА_2 є актуальними.

Між сторонами склались правовідносини які регулюються в першу чергу спеціальним Законом України «Про виконавче провадження» в редакції до 02.06.2016 року. Таким Законом є Закон України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 року в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин далі Закон.

Проаналізувавши норми закону, що стосуються прийняття виконавчого документу, початку примусового виконання судового рішення, накладення арешту на майно та стягнення виконавчого збору (ст.ст. 25, 27-28 Закону) суд вважає, що дії державного виконавця про накладення арешту на майно боржника, стягненні виконавчого збору у зв`язку з невиконанням боржником самостійно судового рішення у встановлений державним виконавцем строк відповідають закону. Позивачем, як стороною виконавчого провадження дії державного виконавця не оскаржувлись.

Так, відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Також встановлено, що у значених розмірах виконавчий збір стягується з боржника у разі виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. При чому частина перша зазначеної статті Закону містить норму за якою виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону «Про виконавче провадження» постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред`явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 28 цього Закону розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Так із аналізу ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин, яка регламентує підстави та порядок повернення виконавчого документу стягувачеві, та ст. 49 цього ж Закону, яка встановлює виключний перелік обставин, які є підставою для закінчення виконавчого провадження, суд приходить до висновку, що повернення виконавчого документа стягувачеві не є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Окрім того, пунктом 15 Наказу Міністерства Юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» визначено, що при скасуванні судом заходів забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням, надходженні на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника за завершеним виконавчим провадженням, виконавець не пізніше наступного робочого дня виносить постанову про зняття арешту з майна боржника без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження. Копія постанови виконавця про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного робочого дня з дня винесення надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту. Постанова про зняття арешту з майна приєднується до матеріалів виконавчого провадження.

Позивач є стороною виконавчого провадження, на яку при примусовому виконанні судового рішення покладені зазначені обтяження для виконання покладених зобов`язань.

Тому, суд вважає, що право позивача як сторони виконавчого провадження не є порушеним, оскільки наявність накладених заборон викликана необхідністю сплати виконавчого збору.

Державний виконавець керуючись Законом України в редакції чинній на момент спірних правовідносин так і в редакції від 19.05.2019 року позбавлений можливості для зняття арешту та заборони на відчуження майна боржника при несплаченому виконавчому зборі, навіть при фактичному виконанні зобов`язання.

За змістом ст. 51 ЦПК України належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

Позивач, звертаючись до суду з позовом повинен довести факт порушення невизнання чи оспорення його прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем. При цьому слід вважати, що заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача задоволені судом бути не можуть, оскільки вказане слід вважати порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не в змозі вирішувати та задовольняти позов без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов`язків, інтересів якої такий прямо стосується (належного відповідача).

Визначаючи коло відповідачів у справі ОСОБА_2 не враховано, що арешт та заборона на відчуження майна ТОВ «Кредекс Фінанс», ОСОБА_3 не здійснювались.

Беручи до уваги той факт, що наявність заборон викликана необхідністю погашення заборгованості зі сплати виконавчого збору, відповідачі як стягувачі за основним зобов`язанням є неналежними відповідачами, оскільки таким є відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій обл.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

При цьому суд враховує, що процесуальний статус відповідача і третьої особи за своїм змістом, процесуальними правами та обов`язками є різними.

Враховуючи викладене в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про зняття арешту з майна належить відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 259, 260, 263, 265 ЦПК України, суд -

ВСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», ОСОБА_3 , за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про зняття арешту з майна - відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана потягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Позивач ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», адреса: м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5Б, ЄДРПОУ 36799749.

Відповідач ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, адреса: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7.

Повний текст рішення суду виготовлено 19.07.2019 року.

Суддя: