Ухвала суду № 83177947, 19.07.2019, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/2533/19

Провадження № 1-кс/496/1694/19

У Х В А Л А

19 липня 2019 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області

у складі: слідчого судді Трушиної О.І.

за участю секретаря Горищенко К.І.

прокурора Ломея Д.В.

захисника Потапової Ж.Б.

підозрюваного ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біляївка клопотання слідчого СВ Біляївського ВП ГУНП в Одеській області Марченко Л.М. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, не працює, освіта середня, не одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за матеріалами кримінального провадження № 12019160250000412 від 16.07.2019 року за ознаками ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ Біляївського ВП ГУНП в Одеській області Марченко Л.М. звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , строком на 60 днів.

При цьому вказує на те, що 16.07.2019 року приблизно о 04.00 год., більш точного часу слідством не встановлено, ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою з невстановленими в ході досудового розслідування особами, маючи намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, на території військової частини А2800, яка розташована на території Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області (юридична адреса: смт Хлібодарське вул. Артилерійська, 9 Біляївського району Одеської області) помітив 4 одиниці військової техніки, а саме: радіо-локаційну станцію 35Д6-РЛС, антенний пост 287/45 Ф-5, апаратний контейнер Ф-52 287145, електростанцію ЕД20-Т40 2РКСІ № 19ДО12, які оснащені тепловими елементами заміни (чарунки ТО34ВМ, ТО31БМ та інші субблоки УОО70107, У0070109), які визначили об`єктом свого злочинного посягання. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, протиправно, користуючись відсутністю сторонніх осіб, за допомогою заздалегідь підготовлених інструментів, розрізавши металеві прути, які складають огорожу охоронюваної військової частини А2800, проникли на вказану територію, на якій ОСОБА_1 підійшов до вищевказаної військової техніки, де за допомогою заздалегідь підготовленого інструменту демонтував 204 зазначених вище теплових елементів заміни, загальною вартістю 612000 грн., та помістили їх до трьох рюкзаків. Продовжуючи свої злочинні дії, з метою завершення свого злочинного умислу до кінця, направилися з викраденим майном до місця проникнення на територію військової частини А2800. Однак був помічений патрульним 1 підрозділу ВЧ А2800 ОСОБА_2 , який за допомогою табельної вогнепальної зброї АКС 74У № НОМЕР_1 зупинив протиправні дії ОСОБА_1 , шляхом поранення його у праву ногу, тому протиправні дії не були завершені. Вказує на те, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, а також незаконно впливати на свідків, інших осіб, які можуть бути причетними до вчинення вказаного злочину у цьому кримінальному провадженні, оскільки не встановлено всіх відомостей вчинення злочину, обізнаність інших осіб про обстановку та інші відомості вчинення злочину. Посилаючись на обґрунтованість підозри у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України, а також на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів.

18.07.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України. Проте, захисником Іващенко С.С. – ОСОБА_3 зазначено, що останній від підпису у повідомленні про підозру відмовився в її присутності.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Підозрюваний і захисник в судовому засіданні заперечували проти застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на необґрунтованість підозри. Крім того, захисник Потапова Ж.Б. подала скаргу на незаконність затримання підозрюваного ОСОБА_1 , в якій просить визнати затримання останнього незаконним, обґрунтовуючи її тим, що затримання підозрюваного не оформлено належним чином в порядку ст. 208 КПК України, відсутній протокол про його затримання в порядку ст. 106 КПК України, як і протокол про роз`яснення права мати побачення із захисником, а тому затримання ОСОБА_1 є незаконним.

Вислухавши пояснення прокурора, захисника, підозрюваного, вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, а скаргу захисника слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з ч.2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Крім того, відповідно до ч.5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п. 84 рішенні ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст. 5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою («Буткевічус проти Литви», № 48297/99, п.43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Клопотання відповідає вимогам ст. 184 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно п. 175 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. Більше того, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (рішення у справі «Чеботарі проти Молдови» (Cebotari v. Moldova), N 35615/06, п.48, від 13 листопада 2007 року).

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України підтверджується протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 16.07.2019 року від ОСОБА_4 , протоколом огляду місця події від 16.07.2019 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 16.07.2019 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 17.07.2019 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 17.07.2019 року, та іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

Діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов`язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» («Нечипорук і Йонкало проти України», no. 42310/04, §219, 21 квітня 2011 року).

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року – Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Враховуючи обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, беручи до уваги суспільно-небезпечний характер такого кримінального правопорушення, ту обставину, що підозрюваний зареєстрований та проживає в м. Києві, не працює, не одружений, тобто не має міцних соціальних зв`язків, розмір майнової шкоди, слідчий суддя приходить до переконання, що в рамках даного кримінального провадження наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

Наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, прокурор в судовому засіданні не довів.

Разом з тим, оскільки прокурором доведено наявність підстав, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, в тому числі недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику, передбаченому п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України.

З огляду на наведене слідчий суддя вважає клопотання в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті.

Тому застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою визначення розміру застави є обов`язком, а не правом суду.

Визначаючи розмір застави, слідчий суддя виходить з наступного.

Згідно п.3 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 183 КПК України, а також обставини вчиненого кримінального правопорушення, вважаю за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України. З урахуванням особи підозрюваного, його віку та майнового стану, обставини злочину, вважаю за необхідне визначити розмір застави у розмірі 170 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 326570 грн.

Приймаючи рішення за результатами розгляду скарги захисника Потапової Ж.Б. на незаконність затримання підозрюваного ОСОБА_1 , слідчий суддя виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:

1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;

2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;

3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що підозрюваний в порядку ст. 208 КПК України не був затриманий. Як було з`ясовано в судовому засіданні, після здійснення пострілу ОСОБА_1 не міг пересуватися, оскільки був поранений в ногу, на місце події була викликана карета швидкої медичної допомоги, і підозрюваний був доставлений до КУ «Одеська обласна клінічна лікарня», де був прооперований.

Крім того, як вбачається з консультативного висновку спеціаліста № 16508, ОСОБА_1 був доставлений до КУ «Одеська обласна клінічна лікарня» о 06.05 год. 16.07.2019 року. Згідно протоколу огляду місця події, він розпочатий о 06.05 гол., закінчений о 12.10 год.

З наведеного вбачається, що працівники Біляївського ВП ГУНП в Одеській області прибули на місце події о 06.05 год., в той час, коли ОСОБА_1 був доставлений до лікарні.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про необґрунтованість скарги захисника і відмову у її задоволенні.

Керуючись ст. ст. 176-178,182-184, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України,

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого СВ Біляївського ВП ГУНП в Одеській області Марченко Л.М. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 - задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Одеському слідчому ізоляторі.

Встановити строк дії ухвали - 60 днів з дня взяття під варту, тобто з 19 липня 2019 року по 16 вересня 2019 року включно.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 326570 грн.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу. Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Скаргу захисника Потапової Жанни Борисівни на незаконність затримання підозрюваного ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя О.І. Трушина