Рішення № 83177503, 12.07.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" липня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/660/19

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

При секретарі судового засідання Кришталі Д.І.,

розглянувши справу №916/660/19

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідачів:

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Державного реєстратора Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області Гливинської Світлани Анатоліївни (вул. Завгороднього, 29, с. Тузли, Татарбунарський район, Одеська область, 68160);

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄНІКІОЙ" (вул. Бессарабська, буд. 65А, с. Новоселівка, Кілійський район, Одеська область, 68320, код ЄДРПОУ 03766033)

про визнання недійсним договору дарування частини частки у статутному капіталі ТОВ "ЄНІКІОЙ" від 13.12.2018; визнання недійсним акту приймання-передачі частини частки у статутному капіталі ТОВ "ЄНІКІОЙ" від 13.12.2018; скасування реєстраційної дії №15361070011001113 від 13.12.2018.

Представники сторін:

Від позивача - Кондраков В.В.

Від відповідачів - не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; Державного реєстратора Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області Гливинської Світлани Анатоліївни; Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄНІКІОЙ" з вимогами визнати недійсним договір дарування частини частки у статутному капіталі; визнати недійсним акт приймання-передачі частини частки; скасувати реєстраційну дію.

Ухвалою від 18.03.2019 було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.04.2019. Разом із позовною заявою до суду надійшло клопотання про витребування доказів (вх.№2-1128/19 від 13.03.2019), яке ухвалою від 18.03.2019 залишено без задоволення.

16.04.2019 від представника ОСОБА_3 надійшов відзив і клопотання про відкладення розгляду справи.

17.04.2019 відкладено розгляд справи на 13.05.2019.

13.05.2019 від представника ОСОБА_3 надійшло клопотання про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, а також клопотання про призначення колегіального розгляду справи і клопотання про відкладення.

13.05.2019 представником позивача подано клопотання про витребування доказів, а також відповідь на відзив.

13.05.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, клопотання про витребування доказів задоволено частково, відкладено підготовче засідання на 03.06.2019.

Так, ухвалою від 13.05.2019 було витребувано у ТОВ «ЄНІКІОЙ» оригінали для огляду в судовому засіданні та належним чином засвідчену копію статуту ТОВ "Єнікіой", яка була чинна станом на 13.12.2018, належним чином засвідчену копію протоколу Загальних зборів, на яких було погоджено перерозподіл часток (відчуження частки ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 ), належним чином засвідчені докази на підтвердження того, що частка ОСОБА_2 у розмірі 29 870 100 грн. є оплаченою в повному обсязі, постановлено надати витребувані докази до суду до 31.05.2019. Станом на 31.05.2019 від Товариства не надійшли витребувані документи, незважаючи на отримання відповідної ухвали (докази є у матеріалах справи).

03.06.2019 представником позивача подано клопотання про витребування доказів, яке було задоволено ухвалою від 03.06.2019, витребувано у ОСОБА_3 оригінали для огляду в судовому засіданні та належним чином засвідчені копії договору дарування частини частки у статутному капіталі ТОВ "ЄНІКІОЙ" від 13.12.2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом із нотаріально посвідченим актом приймання - передачі частки у статутному капіталі до даного договору та належним чином засвідчені докази на підтвердження того, що частка ОСОБА_2 на дату 13.12.2018 у розмірі 29 870 100 грн. є оплаченою в повному обсязі. Постановлено вказані докази надити суду до 13.06.2019.

13.06.2019 від позивача надійшли письмові пояснення.

13.06.2019 представником ОСОБА_3 подано клопотання про залучення до матеріалів справи доказів: договору дарування від 13.12.2018.

13.06.2019 закрито підготовче провадження, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 08.07.2019.

08.07.2019 рлзгляд справи відкладено на 12.07.2019.

11.07.2019 від ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

12.07.2019 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄНІКІОЙ» (далі - Товариство) із часткою у статутному капіталі у розмірі 376371,90 грн., яка становить 0,87% розміру статутного капіталу Товариства. 01.03.2019 позивачу стало відомо, що державним реєстратором Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області Гливинської Світлани Анатоліївни (далі - державний реєстратор) було проведено реєстраційну дію щодо змін відомостей про юридичну особу - Товариство - №15361070011001113 від 13.12.2018, якою було змінено склад та інформацію про засновників, та відповідно до якої було перерозподілено частки між учасниками. Так, учасник Товариства ОСОБА_2 передала свою частку у розмірі 29 870 100,00 грн. фізичній особі ОСОБА_3 , після чого ОСОБА_3 увійшов до складу учасників Товариства, а ОСОБА_2 вийшла зі складу учасників. Підставою для вчинення реєстраційної дії став акт прийому-передачі частини частки у статутному капіталі, який складений до Договору дарування від 13.12.2018. Вважає акт та договір дарування недійсними, а реєстраційну дію такою, що підлягає скасуванню, оскільки для відчуження частки у статутному капіталі необхідна згода загальних зборів Товариства, при цьому загальні збори не проводились.

У відзиві ОСОБА_3 зазначено, що договір дарування частини частки укладався відповідно до вимог законодавства, вказує, що позивач посилається на редакцію Статуту, яка вже втратила чинність, а положеннями Статуту в редакції від 04.09.2018 встановлено, що прийняття рішення про відчуження частки належить до компетенції Загальних Зборів, а віднесення до компетенції Загальних Зборів учасників не означає обов`язку з прийняття такого рішення, а лише визначає коло повноважень по управлінню Товариством. При цьому Статутом не встановлено процедуру відчуження частки, не передбачено особливого порядку, а також умов для безоплатного відчуження частки, зокрема, надання попередньої згоди. Посилається на те, що ст. 147 ЦК України та ст. 53 Закону України «Про господарські товариства» надають можливість перебачити заборону відчуження частки, а будь-які інші способи обмеження права учасника на відчуження не відповідають закону. При цьому вказує, що позивачем не обґрунтовано, яким чином укладення договору дарування порушило її права як учасника Товариства.

У відповіді на відзив вказує, що відзив підписано неуповноваженою особою, крім того, вказано, що статут у редакції, на яку посилається позивач, не є чинним, однак позивачу невідомо про затвердження нової редакції статуту, він наданий у копії, не засвідченій належним чином. При цьому навіть якщо припустити існування такого статуту у редакції від 04.09.2018, то ним також передбачено надання згоди загальних зборів.

У письмових поясненнях вказує, що у матеріалах справи відсутні докази того, що відчужена частка є у повному обсязі оплаченою, наголошує на недопустимі перекладування обов`язку доказування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄНІКІОЙ» (надалі - Товариство), із часткою у статутному капіталі 376 371,90 грн., що становить 0,87% розміру статутного капіталу Товариства. Зазначене підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) станом на 01.03.2019 та Витягом з ЄДР станом на 13.12.2018.

13.12.2018 між ОСОБА_2 (Дарувальник), що є учасником (засновником) Товариства та володіє часткою у статутному капіталі товариства у розмірі 29 870 100,00 грн. з однієї сторони та ОСОБА_3 (Обдаровуваний) було укладено договір дарування, п. п. 1.1-1.3 якого передбачено наступне: відповідно до цього договору, норм ЦК України, Закону України „Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", Дарувальник зобов`язується безоплатно передати Обдарованому свою частку в статутному капіталі ТОВ „Єнікіой" у розмірі 29 870 100,00 грн. Під часткою у статутному капіталі товариства відповідно до п. 1.1 цього договору є права на управління товариством, на отримання відповідної частки прибутку товариства, а також відповідної частки активів у разі його ліквідації відповідно до чинного законодавства України, а також інші права учасника (засновника), передбачені законодавством України та установчими документами товариства. Дарувальник підтверджує, що частина частки у статутному капіталі товариства, що відчужується, нікому не продана або іншим чином не відчужена, не заставлена, під забороною або арештом не перебуває, не є часткою у статутному капіталі інших осіб, ніяких обмежень щодо неї не існує.

Згідно з п. п. 3.1-3.5. договору дарування від 13.12.2018 Обдаровуваний має право у будь-який час до передання йому дарунка відмовитись від нього. У цьому випадку цей договір вважається розірваним. Відмова від дару повинна бути укладеною у письмовій формі. Дарувальник має право відмовитися від виконання цього договору, якщо після укладення договору майновий чи сімейний стан або стан здоров`я Дарувальника змінився настільки, що виконання договору в нових умовах приведе до істотного зниження рівня його життя. Дарувальник має право скасувати дарування, якщо Обдарований вчинив замах на його життя, життя кого-небудь з членів його сім`ї або близьких родичів або зумисне завдав Дарувальнику тілесні ушкодження. У разі скасування дарування Обдарований не має права вимагати відшкодування збитків. Договір може бути розірваний за згодою сторін.

Положеннями п. п. 6.1, 6.2 договору дарування від 13.12.2018 передбачено, що договір набирає чинності з моменту його укладення, тобто підписання всіх примірників договору сторонами чи повноважними представниками сторін. Будь-які зміни чи доповнення до цього договору обов`язково мають бути виконані в письмовій формі та підписані сторонами.

Також, 13.12.2018 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було підписано Акт прийому-передачі частки у статутному капіталі Товариства до договору дарування частки у статутному капіталі Товариства від 13.12.2018. Відповідно до Акту дарувальник передав, а обдаровуваний прийняв у власність частку в статутному капіталі Товариства в розмірі 29870100,00 грн., вказано, що даний Акт є невід`ємною складовою Договору дарування частки у статутному капіталі. Підписи на Акті засвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Єлькіним О.М. 13.12.2018.

Із Витягу з ЄДР станом на 01.03.2019 вбачається, що державним реєстратором Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області Гливинською Світланою Анатоліївною проведено реєстраційну дію змін до відомостей про юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄНІКІОЙ», що не пов`язані зі змінами в установчих документах; №15361070011001113 від 13.12.2018; зміна складу або інформації про засновників.

Відповідно до ч.1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Таким чином, суд вважає доведеним те, що в результаті проведення даної реєстраційної дії ОСОБА_3 увійшов до складу учасників Товариства з часткою у розмірі 29 870 100,00 грн., а ОСОБА_2 вийшла зі складу учасників Товариства. Зазначене підтверджується Витягом з ЄДР станом на 13.12.2018.

На дату укладання між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договору дарування від 13.12.2018 діяла редакція Статуту, затверджена рішенням загальних зборів учасників товариства, яке оформлене протоколом №1 від 04.09.2018р.

Зазначене підтверджується даними, які містяться у Витягу з ЄДР (06.09.2018 було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи; зміна статутного або складеного капіталу, зміна складу або інформації про засновників). Крім того, вказана обставина визнається сторонами (у відзиві відповідач посилається саме на вказану редакцію Статуту, а позивач зазначає, що ця редакція Статуту є чинною на час укладення спірного Договору у письмових поясненнях (вх.№11926/19).

Відповідно до ч.1 ст.1, ст. 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі - Закон) учасники товариства мають право брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства, можуть мати інші права, передбачені законом та статутом товариства.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 11 Закону установчим документом товариства є статут. У статуті товариства зазначаються відомості про: 1) повне та скорочене (за наявності) найменування товариства; 2) органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень; 3) порядок вступу до товариства та виходу з нього. Статут товариства може містити інші відомості, що не суперечать закону.

Відповідно до положень ст. 21 Закону учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.

Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою.

З огляду на викладене вище, господарський суд зазначає про наявність в учасника товариства права на відчуження своєї частки у статутному капіталі товариства у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.1.3 Статуту Товариства, затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства, яке оформлене протоколом №1 від 04.09.2018 (далі - Статут), вищим керівним органом товариства є загальні збори його учасників (засновників). Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства.

Згідно з ч. 1 ст. ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства.

Загальні збори товариства як вищий орган останнього реалізує свою компетенцію через прийняття відповідних рішень з кола питань, віднесених статутом до виключної компетенції загальних зборів. Саме в результаті прийняття загальними зборами рішень виникають певні правові наслідки як для учасників товариства, так і безпосередньо для самого товариства. Відсутність рішень, навпаки, не породжує настання правових наслідків для учасників товариства, рівно як і для інших учасників цивільних правовідносин.

Підпунктом н) п. 2.1.11 Статуту передбачено, що до компетенції загальних зборів учасників товариства належить прийняття рішення про відчуження частки (частини частки) у статутному капіталі товариства учасником та надання її в заставу.

Відповідно до п. 2.1.12 Статуту з питання, визначеного, зокрема, у підпункті н) рішення приймається одностайно.

Вказане кореспондується із приписами ч.2 ст. 21 Закону, відповідно до якої статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Так, закріплення в статуті Товариства положення про прийняття загальними зборами учасників одностайного рішення з питання відчуження учасником у будь-який спосіб частки в статутному капіталі є саме формою отримання згоди інших учасників товариства на таке відчуження, про яке зазначено у ч.2 ст. 21 Закону.

З урахуванням вказаного суд доходить висновку, що віднесення до компетенції загальних зборів учасників Товариства повноважень щодо прийняття рішення про відчуження частки (частини частки) у статутному капіталі товариства учасником та надання її в заставу, має наслідком неможливість відчуження учасником своєї частки до моменту прийняття загальними зборами товариства відповідного рішення.

У матеріалах справи відсутні докази прийняття Загальними Зборами Товариства рішення про надання згоди ОСОБА_2 на відчуження частки у статутному капіталі Товариства. З урахуванням вказаного, суд доходить висновку про відчуження частки із порушенням умов Статуту Товариства, а також ч.2 ст. 21 Закону, що є підставою для визнання договору дарування від 13.12.2018 недійсним.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази оплати ОСОБА_2 вартості частки у статутному капіталі Товариства, яка передавалась, незважаючи на витребування судом відповідних доказів. Наведене дозволяє дійти висновку, що станом на момент укладення договору дарування від 13.12.2018 частка не була оплачена, а, отже, відповідач відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону не мав права її відчужувати.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. № 18-рп/2004 по справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Отже, істотною передумовою, наявність якої дозволяє реалізувати право особи на судовий захист, є наявність у неї відповідного порушеного суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу, оскільки відсутність права або інтересу унеможливлює його судовий захист.

Ч.1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положеннями ч.1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ч.2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тобто підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. (Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 3-670гс15).

Відповідно до ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема, брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

За результатами надання правової оцінки доводам позивача щодо порушення її прав в результаті укладення договору дарування від 13.12.2018, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість та доведеність, оскільки в результаті укладання спірного договору були порушені права позивача як учасника Товариства, який володіє корпоративними правами, крім того,

При цьому, господарським судом критично оцінюються доводи представника ОСОБА_3 , що прийняття рішення з питань відчуження частки учасником товариства не є обов`язком Загальних Зборів, а віднесення цього питання до компетенції Загальних Зборів лише визначає коло повноважень загальних зборів по управлінню Товариством.

Віднесення статутними положеннями переліку питань до компетенції загальних зборів має на меті саме визначення виключної компетенції загальних зборів, та, як наслідок, і правомочності прийнятих з цих питань рішень. Віднесення до компетенції загальних зборів учасників Товариства повноважень щодо прийняття рішення про відчуження частки (частини частки) у статутному капіталі товариства учасником та надання її в заставу, має наслідком неможливість відчуження учасником своєї частки до моменту прийняття загальними зборами товариства відповідного рішення.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для задоволення заявлених вимог про визнання недійсним акту приймання-передачі частки у статутному капіталі та скасування реєстраційної дії, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. ст. 202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Корпоративні права у розумінні положень цивільного законодавства не є річчю, тобто предметом матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки. Так, корпоративними правами визнають права особи на участь в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку даної організації та активів у разі ліквідації останньої. Таким чином, складаючи акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства, фізична передача корпоративних прав від однією до іншої особи не відбувається, оскільки такі права не є предметом матеріального світу. Проте, в результаті складення вказаного акту відбувається юридичний перехід прав та обов`язків від однієї особи до іншою, а, отже, має місце набуття прав однією особою та припинення прав іншої.

При цьому, варто зауважити, що відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників товариства у випадку відчуження частки у статутному капіталі необхідно подавати акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства, а, отже, саме вказаний документ підтверджує перехід частки у статутному капіталі до іншої особи.

Підсумовуючи вище наведене, господарський суд доходить висновку, що акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства, який подається державному реєстратору для державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників товариства, спричиняє відповідні правові наслідки.

Згідно з ч. 2 ст. 5 ГПК України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З огляду на вищенаведене, враховуючи висновки суду щодо відсутності у ОСОБА_2 права на відчуження частки у статутному капіталі Товариства, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним акту приймання-передачі частки. Визнання акту приймання-передачі частки у статутному капіталі недійсним є ефективним способом захисту порушених прав позивача з огляду на фактичні обставини справи та приписи ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Приймаючи до уваги визнання недійсним договору дарування частки у статутному капіталі Товариства та визнання недійсним акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства до договору дарування, на підставі якого державним реєстратором Гливинською С.А. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис №15361070011001113 від 13.12.2018, вимога про скасування якого є похідною від вимоги про визнання недійсним акту приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування реєстраційної дії.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись зазначеним вище, відповідно до ст.ст. 5, 11, 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», ст.ст. 11, 15, 16, 116, 202, 203, 215 ЦК України, 167 ГК України, ст.ст. 17, 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ); ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ); Державного реєстратора Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області Гливинської Світлани Анатоліївни (вул. Завгороднього, 29, с. Тузли, Татарбунарський район, Одеська область, 68160); Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄНІКІОЙ" (вул. Бессарабська, буд. 65А, с. Новоселівка, Кілійський район, Одеська область, 68320, код ЄДРПОУ 03766033) про визнання недійсним договору дарування частини частки у статутному капіталі ТОВ "ЄНІКІОЙ" від 13.12.2018; визнання недійсним акту приймання-передачі частини частки у статутному капіталі ТОВ "ЄНІКІОЙ" від 13.12.2018; скасування реєстраційної дії №15361070011001113 від 13.12.2018, - задовольнити.

2. Визнати недійсним Договір дарування частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄНІКІОЙ» від 13.12.2018, укладений між ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

3. Визнати недійсним Акт приймання-передачі частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄНІКІОЙ» до Договору дарування від 13.12.2018 року, складений між ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 13.12.2018.

4. Скасувати реєстраційну дію №15361070011001113 від 13.12.2018, вчинену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державним реєстратором Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області Гливинською Світланою Анатоліївною.

5. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ); ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ); Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄНІКІОЙ" (вул. Бессарабська, буд. 65А, с. Новоселівка, Кілійський район, Одеська область, 68320, код ЄДРПОУ 03766033); Державного реєстратора Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області Гливинської Світлани Анатоліївни (вул. Завгороднього, 29, с. Тузли, Татарбунарський район, Одеська область, 68160) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 5763,00 грн.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 12.07.2019. Повний текст рішення складений та підписаний 23 липня 2019 р.

Суддя Р.В. Волков